Справа № 947/44551/25
Провадження № 2-а/947/19/26
16.02.2026 року
Київський районний суд м. Одеси в складі головуючого - судді Калініченко Л.В. розглянувши у залі суду в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи згідно зі статтею 262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, за участі третіх осіб: інспектора відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Одеській області Бистрієвської Вікторії Григорівни, інспектора 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Світової Аліни Іванівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №411592 від 19.11.2025 року та стягнення коштів в порядку безспірного списання,
01.12.2025 року до Київського районного суду міста Одеси через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , через представника - адвоката Щелакову Катерину Валеріївну, до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту поліції України, інспектора відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Одеській області Бистрієвської Вікторії Григорівни, інспектора 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Світової Аліни Іванівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу за вказаним позовом розподілено судді Калініченко Л.В.
Оглянувши матеріали справи за вказаним позовом, суддя дійшла до висновку про невідповідність поданої заяви вимогам статей 160 та 161 КАС України, за наслідком чого ухвалою судді від 03.12.2025 року вказану позовну заяву залишено без руху.
10.12.2025 року до суду від представника позивача - адвоката Щелакової Катерини Валеріївни, надійшла заява про усунення недоліків, разом з позовною заявою в новій редакції до Департаменту патрульної поліції та Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, за участі третіх осіб: інспектора відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Одеській області Бистрієвської Вікторії Григорівни, інспектора 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Світової Аліни Іванівни, в якій позивач просить суд:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №411592 від 19.11.2025 року про про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення;
- провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення;
- стягнути з Державного бюджету України, шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 3 890,00 грн. відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011р., з подальшими змінами.;
- стягнути з Державного бюджету України, шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011р., з подальшими змінами;
- стягнути з Державного бюджету України, шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211.20 грн відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011р., з подальшими змінами.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 19.11.2025 року о 16 год 26 хв інспектором Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Бистрієвською Вікторією Григорівною було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №411592, відповідно до якої ОСОБА_1 19.11.2025 о 15 год 10 хв в місті Одесі, по вул. Грецька, 44 «здійснив стоянку, де транспорт, що стоїть заважатиме іншим транспортним засобам, чим порушив п.15.10 ПДР України» (по тексту - постанова) та притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн.
До винесення зазначеної постанови, 19.11.2025 року о 15 год 10 хв, інспектором взводу №2, роти №1, батальону №1 УПП в Одеській області ДПП лейтенантом поліції Світовою Аліною Іванівною було складено Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу (по тексту - «Акт») та у наступному належний позивачу автомобіль марки «AUDI», моделі А6, державний номерний знак НОМЕР_1 було поміщено на евакуатор для примусового переміщення на спеціальний майданчик, який знаходиться на вул. Боровського у м. Одесі.
Як вказує представник позивача у позові, згідно даних Акту, затримання автомобіля позивача фіксувалося без понятих, а за допомогою технічних засобів фото- відео- фіксації ПВР 471068 та ПВР 471503. Для переміщення транспортного засобу позивача працівники поліції залучили ФОП ОСОБА_2 та евакуатор (автомобіль) марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Тобто, підставою для складання Акту та Постанови, за доводами представника позивача, на думку працівників поліції стало те, що Ірлик Р.М. нібито здійснив стоянку по вул. Грецькій, 44, у м. Одесі, таким чином, що заважав іншим учасникам дорожнього руху і тому його автомобіль було евакуйовано.
Однак, як вказує представник позивача, Іплик Р.М. не погоджується з винесеною постановою, вважає, що вона винесена в порушення норм чинного законодавства і підлягає скасуванню.
Представник позивача вказує, що оскаржувана постанова була складена на підставі нібито порушення ОСОБА_1 п.15.10 Правил дорожнього руху, а саме що стоянка заборонена: п.п. д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів. У постанові інспектор поліції зазначив, що транспортний засіб «заважатиме іншим транспортним засобам», що не відповідає приписам п.п. д) п. 15.10 ПДР, так як у правилах така дія як «заважати під час стоянки» відсутня. Тобто, як вказує представник, водій ОСОБА_1 не здійснював стоянку: у місцях де зупинка заборонена, на тротуарах, біля залізничних переїздів, поза населеного пункту, біля контейнерних майданчиків, на газонах та в будь-якому іншому місці, де б робив неможливим рух інших транспортних засобів чи пішоходів. У зв'язку з чим, представник позивача зазначає, що водієм ОСОБА_1 не було порушено жодного підпункта «д» пункта 15.10 ПДР, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Також, представник позивача вказує на те, що ОСОБА_1 здійснив вимушену зупинку автомобіля за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 44 через технічну несправність реміня (паска) безпеки водія, а саме - неспрацювання механізму його фіксації після чого увімкнув згідно з правилами п.п а) п.9.9 ПДР аварійну світлову сигналізацію та відійшов до найближчого магазину за придбанням викрутки, щоб самостійно усунути поломку фіксації реміня (паска) безпеки. Після його повернення з магазину з викруткою, ОСОБА_1 побачив, що належний автомобіль марки AUDI, моделі А6, державний номерний знак НОМЕР_1 з увімкненими сигналами світлової сигналізації працівники поліції завантажують на евакуатор марки MAN. Також, представник позивача зазначає, що жодних пояснень з приводу події працівники поліції у позивача не отримували, жодного документа не дали, жодних замірів не робили, а автомобіль евакуювали. При цьому працівники поліції не дозволили ОСОБА_1 взяти із салону автомобіля ключи від квартири, гаманець із грошима та документами. Такими діями, за доводами представника позивача, працівники поліції позбавили людину можливості потрапити у свою квартиру та, навіть , можливості оплатити таксі тощо.
Додатково представник позивача вказує, що Ірликом Р.М. було засобом інтернет-банкінгу оплачено штраф згідно постанови серії БАД №411592 у розмірі 680.00 грн і там же, ФОП ОСОБА_2 було виставлено рахунок згідно Акту виконаних робіт з евакуації на спецмайданчик №167 від 19.11.2025 року на суму 2400.00 грн, який складався з: транспортування - 1400.00 грн та завантаження/розвантаження - 1000.00 грн. Також було сплачено на рахунок ГУНП в Одеській області 810.00 грн за зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику згідно Акту №167. Загалом, Ірликом Р.М. внаслідок дій працівників поліції, які сторона позивача вважає необґрунтованими, було сплачено 680,00 грн штрафу та 3210,00 грн матеріальних витрат, пов'язаних з незаконною евакуацією автомобіля. Також представник позивача зазначає, що між ОСОБА_1 та адвокатом Щелаковою Катериною Валеріївною було укладено договір про надання правової допомоги № 3-11/25 від 28.11.2025 р. на суму 8000,00 грн. для надання правового захисту та консультацій по вищеописаним подіям.
За наслідком чого позивачем також заявлено до стягнення вищевказані витрати.
Вищевикладені обставини стали підставою звернення позивачки до суду з даним позовом.
Оглянувши надані до суду документи, суддею встановлено, що позовна заява відповідає вимогам ст. 160, 161 КАС України, а позивачем усунуті недоліки пред'явленого позову у відповідності до ухвали судді від 03.12.2025 року.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 22.12.2025 року, прийнято вказану позовну заяву ОСОБА_1 в редакції поданій в порядку усунення недоліків до розгляду та відкрито провадження по адміністративній справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін по справі (письмовому провадженні). Визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Одночасно, ухвалою суду від 22.12.2025 року, витребувано з Департаменту патрульної поліції надати належним чином завірені копії усіх доказів, що стосуються оскаржуваної постанови в цій справі - постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАД №411592 від 19.11.2025 року, копію письмових пояснень позивача з приводу правопорушення, якщо вони ним надавались, копії письмових пояснень свідків з приводу правопорушення, якщо такі пояснення відбирались, а також копії всіх відеозаписів оскаржуваного правопорушення, які були зроблені за допомогою відеокамер, що розташовані на одязі патрульних поліцейських та в автомобілі патрульних поліцейських.
Копія вказаної ухвали суду була скерована в електронній формі до електронного кабінету відповідачів.
У відповідності до наявних в матеріалах справи довідок про доставку електронного документа, судом встановлено, що копія вищевказаної ухвали суду про відкриття провадження по справі від 22.12.2025 року, як і іншій документи по справі №947/44551/25, доставлені до електронних кабінетів відповідачів: Управління патрульної поліції в Одеській області - 23.12.2025 року о 2:06:01; Департаменту патрульної поліції - 29.12.2025 року о 16:49:15.
07.01.2026 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції, структурним підрозділом якого є Управління патрульної поліції в Одеській області без статусу юридичної особи, до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову, до якого також додано диск з відеозаписами в якості доказів по справі.
У відповідності до відзиву на позовну заяву представник відповідача в обґрунтування заперечень проти задоволення позову посилається на те, що 19.11.2025 знаходячись на службі під час патрулювання та нагляду за дорожнім рухом інспектором 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Одеській області ДПП лейтенантом поліції Світовою Аліною Іванівною, за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 44, було виявлено порушення Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) автомобілем AUDI А6, номерний знак НОМЕР_1 , який здійснив стоянку де транспортний засіб, що стоїть заважатиме іншим транспортним засобам, чим суттєво створює перешкоду дорожньому руху та загрозу безпеці руху іншим учасникам дорожнього руху, чим порушив п. 15.10.д) ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Водієм транспортного засобу виявився громадянин ОСОБА_1 , враховуючи виявлене правопорушення, а також те, що з гр. ОСОБА_1 не можливо було зв'язатися для усунення суттєвого перешкоджання дорожньому руху, 19.11.2025 о 15 год. 10 хв. інспектором 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Одеській області ДПП лейтенантом поліції Світовою Аліною Іванівною було здійснено огляд та тимчасово затримано транспортний засіб AUDI А6, номерний знак НОМЕР_1 , про що складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. Цього ж дня 19.11.2025 до УПП в Одеській області ДПП звернувся гр. ОСОБА_1 , на підставі акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 19.11.2025 року та фотознімків з місця правопорушення у відношенні гр. ОСОБА_1 інспектором відділу адміністративної практики УПП в Одеській області ДПП старшим лейтенантом поліції Бистрієвською Вікторією Григорівною, було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 411592 від 19.11.2025 за вчинення адміністративного правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП. Вказаною постановою на особу накладено штраф у розмірі 680, 00 грн. Під час розгляду справи, як вказує представник відповідача, позивача було ознайомлено з його правами згідно ст. 268 КУпАП та 63 Конституції України. Також сторона відповідача вказує, що позивач скористався своїм правом і не надав поліцейським письмове пояснення по суті вчиненого ним правопорушення. Тобто, жодної письмової заяви чи клопотання, як під час підготовки так і під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку п. 5 ст. 278 КУпАП - не надходило, а після закінчення розгляду справи інспектор відповідно до статті 285 КУпАП оголосив винесену постанову, копію якої позивач отримав, чим підтверджується підписом позивача у графі № 9 «Копію постанови мною отримано».
Щодо правомірності дій відповідача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення представник відповідача також вказує, що пунктом 15.10 ПДР України передбачено, що стоянка забороняється зокрема у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів. Обов'язок щодо усунення перешкоди дорожньому руху та його безпеці, як вказує сторона відповідача, лежить безпосередньо на водієві. Об'єктивна сторона даного правопорушення, як вказує представник відповідача, визначена в частині 3 статті 122 КУпАП, як порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху. Крім того, представник посилається на те, що КУпАП передбачено, що розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб зокрема своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Відповідно до пункту 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву вказує на те, що факт порушення ПДР України підтверджується фотографіями з місця стоянки транспортного засобу «AUDI А6», номерний знак НОМЕР_1 , за адресою м. Одеса, вул. Грецька, 44, на яких зафіксовано, що автомобіль позивача був припаркований у такий спосіб, що суттєво заважав іншим учасникам дорожнього руху та його безпеці.
У зв'язку з чим представник відповідача, посилається на те, що подані стороною відповідача докази відповідають вимогам ст. 251, 283 КУпАП, ст.ст. 72,73,74,75,76 КАС України відображає обставини, які описані в оскаржуваній постанові, одержані без порушення порядку, встановленого законом є достовірним та достатнім для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 КУпАП.
Щодо доводів позивача про нібито здійснення позивачем вимушеної зупинки автомобіля через технічну несправність ременя (паска) безпеки водія та подальшим придбанням викрутки у найближчому магазині, представник відповідача зазначає, що дане твердження не відповідає дійсності та спростовується наданим відеозаписом де під час розгляду справи ОСОБА_1 з 02 хв. 08 сек. по 02 хв. 11 сек. повідомляє інспектору УПП в Одеській області ДПП, мовою оригіналу: «я ушол на 15 мінут за лєкарствамі», а також приймаючи, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивач також не повідомляв про дані обставини.
Враховуючи викладені обставини в цілому, а також вважаючи необґрунтованими і інші похідні вимоги позивача, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні даного позову з посиланням на правомірність винесеної постанови, за наслідком вчинення позивачем адміністративного правопорушення, факт чого встановлено належним чином і підтверджується наданими до суду доказами.
У встановлений судом в ухвалі суду процесуальний п'ятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву, для подання відповіді на відзив, сторона позивача не скористалась.
Станом на час розгляду справи судом від позивача не надходило жодних заяв чи клопотань.
Відповідно до ч.5, 8 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи вищевикладене, судом ухвалено розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, оцінивши їх в сукупності суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 19.11.2025 року під час патрулювання та нагляду за дорожнім рухом інспектором 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Одеській області ДПП лейтенантом поліції Світовою Аліною Іванівною, за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 44, було складено Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 19.11.2025 року о 13 год. 10 хв., щодо транспортного засобу марки «AUDI А6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , для його примусового переміщення, що зафіксовано технічними засобами фото- відео-фіксацією ПВР 471068 та ПВР 471503.
19 листопада 2025 року інспектором ВАП Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Бистрієвською Вікторією Григорівною винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №411592 від 19.11.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в сумі 680,00 грн.
Згідно з вказаною постановою, суть адміністративного правопорушення полягає в тому, що 19.11.2025 року ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу марки «AUDI А6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 19.11.2025 о 15 год 10 хв в місті Одесі, по вул. Грецька, 44, здійснив стоянку, де транспорт, що стоїть заважатиме іншим транспортним засобам, чим порушив п.15.10 ПДР України.
З копії постанови вбачається, що остання містить підпис ОСОБА_1 , у тому числі біля пунктів про роз'яснень прав за статтею 268 КУпАП, строку оскарження за статтею 289 КУпАП; підтвердження про отримання копії постанови.
ОСОБА_1 будучи незгодним з вказаною постановою винесеною відносно нього, звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Згідно з ч. 3 ст. 288 КУпАП оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Відповідно до ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі, зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Частиною 2 статті 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Як вбачається, позивач будучи незгодним з винесеною стосовно нього постановою, обрав спосіб захисту свої прав та інтересів, шляхом звернення до районного у місті суду.
Згідно з ч. 1ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 1ст. 118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
За змістом ч. 1ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Судом встановлено, що позивачем подано до суду даний позов в електронній формі через підсистему Електронний суд, шляхом його скерування 29.11.2025 року, а відтак в межах встановленого законом процесуального строку.
За наслідком викладеного, розгляд справи здійснюється у відповідності до вимог КАС України.
За приписами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В даній справі позивачем оскаржується постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУПАП за наслідком порушення п.п. 15.10 Правил дорожнього руху, порядок чого врегульовано положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КупАП).
Отже, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.
Положеннями ч.3 ст.122 КУпАП передбачено, що ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приписами ч.5 ст.14 ЗУ «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306(зі змінами та доповненнями).
Відповідно до п.1.1 ПДР, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001р. ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з п.1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п.1.4 ПДР, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
За правилами п.1.5 ПДР, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, задавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції. власника дороги або уповноважений ним орган.
Приписами п.1.9 ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 1.10 ПДР України стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу; тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.
Відповідно до п. 15.1 ПДР України зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Згідно з п. 15.10 ПДР України стоянка забороняється: а) у місцях, де заборонена зупинка; б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м; г) ближче 50 м від залізничних переїздів; ґ) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху; д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів; е) ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства; є) на газонах.
Таким чином, суд зауважує, що хоча за загальним правилом стоянка забороняється на тротуарах крім визначених для цього місць, законодавець допускає можливість стоянки легкових автомобілів у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, не робить неможливим рух інших транспортних засобів або не створює перешкоду для руху пішоходів, висновки суду з приводу чого узгоджуються з висновками викладеними у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 р. по справі №522/13527/25-Е.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку з тим, що транспортний засіб, поставлений на стоянку, створює перешкоду для руху, чим порушено п.15.10 д) ПДР України.
Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».
Пунктом 8 частини першої статті 23 цього ж Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Нормою статті 217 Кодексу України про адміністративні правопорушення акцентовано, що посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Статтею 222 КУпАП врегульовано у тому числі, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення зокрема за частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, якою зокрема передбачено, що протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Як встановлено ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно правових санкцій. До складу правопорушення входять: об'єкт правопорушення; об'єктивна сторона правопорушення; суб'єкт правопорушення; суб'єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
В свою чергу, згідно пункту 1 статті 247 КУпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності до положень статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, інспектора з паркування в даному випадку, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена законодавством.
Аналізуючи вищевикладені правові норми, суд зазначає, що достатньою та необхідною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП та ст.ст.73, 74 КАС України.
При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ.
Згідно з ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складаної ним оскаржуваної постанови.
З урахуванням роз'яснення п.п. 4,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачено адміністративну відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку та обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, строк оскарження постанови якщо оскаржувалася до вищестоящого органу обчисляється з наступного дня після прийняття цим органом рішення за скаргою.
Крім того, судом враховується, що у відповідності до ч.9 ст. 80 КАС України, у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Згідно з ч.4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладеного у постанові від 14.03.2018 року по справі № 760/2846/17 (адміністративне провадження № К/9901/1018/17): «..Верховний Суд дійшов висновку, що обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову».
На підставі вищевикладеного, надаючи оцінку наданим до суду доказам, суд зазначає наступне.
З наданих представником відповідача до відзиву на позовну заяву матеріалів фото та відео фіксації правопорушення та розгляду справи про адміністративне правопорушення підтверджується, що по вулиці Грецькій, 44, в місті Одесі, здійснена стоянка транспортний засіб марки «Ауді», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого створена перешкоду учасникам дорожнього руху, чим порушено п. п. «д» п. 15.10. ПДР України порушення стоянки, у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або пішоходів.
З матеріалів відеофіксації вбачається, що позивачем під час розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення визнано, що відповідне керування транспортним засобом марки «Ауді», реєстраційний номер НОМЕР_1 , керування здійснювалось ним - ОСОБА_1 .
Також вказаним відеозаписом вбачається, що інспектором було дотримано процедуру розгляду справи, у тому числі останньому також належним чином були роз'яснені права передбачені статтею 268 КУпАП.
Під час оформлення матеріалів справи, позивачем не наголошувалось на поданні жодної письмової заяви чи клопотання.
Щодо доводів позивача про здійснення вимушеної зупинки автомобіля через технічну несправність ременя (паска) безпеки водія та подальшим придбанням викрутки у найближчому магазині, спростовуються наданим до суду відеозаписом фіксації розгляду справи про адміністративне правопорушення, на якому зафіксовано, що позивачем наголошувалось що він вийшов за ліками на п'ятнадцять хвилин.
Позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувались викладені в позовній заяві обставини.
Тому вказані фото та відеозаписи визнаються судом належними доказами по справі.
Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частин 1-3 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Доказів, які б спростували факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, чи можливість звільнення від адміністративної відповідальності судом не встановлено, з наведеного вище слідує, що у діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч.3 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним у задоволенні позовних вимог позивача в частині вимог про скасування постанови, відмовити в зв'язку з необґрунтованістю. За наслідком чого, інша частина вимог позивача, як похідні, також задоволенню не підлягають.
Ухвалюючи дане судове рішення суд керуєтьсяст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддівзазначено, що обов'язоксуддів наводитипідстави длясвоїх рішеньне означаєнеобхідності відповідатина коженаргумент захистуна підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з ст.132 КАС України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом вимог ст.139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача судові витрати понесені останнім не відшкодовуються.
Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем не підлягають відшкодованою.
При вищевикладених обставинах та керуючись ст.ст. 7, 122, 213, 222, 251, 258, 276, 283 КпАП України, ст. 2, 22, 72, 73, 75-77, 139, 242-246, 250-251, 295 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646; місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5), за участі третіх осіб: інспектора відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Одеській області Бистрієвської Вікторії Григорівни (місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5), інспектора 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Світової Аліни Іванівни (місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №411592 від 19.11.2025 року та стягнення коштів в порядку безспірного списання - відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання, в порядку передбаченому статтею 297 КАС України, апеляційної скарги на рішення протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 16.02.2026 року.
Головуючий Л. В. Калініченко