Справа № 240/4907/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
16 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення,
позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд із позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , викладеного в протоколі №35 від 08.02.2025, щодо відмови в наданні відстрочки ОСОБА_1 від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
- зобов'язати прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 23.10.2025 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом від 08.02.2025 №35.
Зобов'язав комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.01.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання або відмову у наданні відстрочки на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII з урахуванням висновків суду, викладених у цьому судовому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументами скарги зазначає, що оскільки відповідачем протиправно відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, які є необґрунтованими, а інших підстав для відмови не вбачається, тому, виходячи з обставин цієї справи, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Також зазначає, що відповідач протиправно відмовив у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з огляду на подання йому визначеного Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, пакета документів. Зауважує, що в довідці до акта огляду МСЕК серії ЖИА №093558 від 13.01.2009 року та Довідці до акта огляду МСЕК серії 12ААБ № 547752 від 28.05.2020 року на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 графі «висновок про умови та характер праці» чітко вказано: «потребує стороннього догляду». Крім того, підтверджено факт здійснення постійного догляду позивача за своєю матір'ю такими документами: довідкою №155 від 20.12.2024 року, виданою Спілкою голів окружних будинкових, вуличних комітетів Коростенської міської ради та Актом №155 від 20.12.2024 року, довідкою №506 від 20.12.2024 року, виданою Спілкою голів окружних будинкових, вуличних комітетів Коростенської міської ради, актом, підписаним сусідами від 23.12.2024 року, та Актом про встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.01.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», додавши до переліку документів, які підтверджують його право на відстрочку від призову наступні засвідчені копії:
- паспорта громадянина України та ІПН на ім'я ОСОБА_1 ;
- паспорта громадянина України на ім'я матері заявника ОСОБА_2 ;
- свідоцтва про народження НОМЕР_1 ;
- свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ;
-пенсійного та чорнобильського посвідчень на ім'я матері заявника ОСОБА_2 ;
- довідки до акта огляду МСЕК серії ЖИА № 093558 від 13.01.2009;
- Довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААБ № 547752 від 28.05.2020;
- довідки №155 від 20.12.2024 року, виданої Спілкою голів окружних будинкових, вуличних комітетів Коростенської міської ради та Акту №155 від 20.12.2024 року;
- довідки №506 від 20.12.2024 року, виданої Спілкою голів окружних будинкових, вуличних комітетів Коростенської міської ради;
- акту, підписаного сусідами від 23.12.2024 року;
- оригінал Акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
Повідомленням № 35/182 від 08.02.2025 року відповідач повідомив, що протоколом від 08.02.2025 року №35 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову, оскільки з поданих ним документів неможливо встановити потребу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в постійному догляді.
Вважаючи дії щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації протиправними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №69/2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України № 2232-XII).
Частиною 1 статті 1 цього Закону визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №3543-XII).
Відповідно до статті 1 названого Закону мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 1 статті 22 Закону України №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а саме: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Цей порядок визначає, зокрема, порядок надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення
Правові підстави, що надають право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, визначені у статті 23 Закону України №3543-ХІІ передбачена.
Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону України №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
На реалізацію положень частини 5 статті 22 Закону України №3543-ХІІ Урядом 16 травня 2024 року прийнято постанову №560, якою затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації (далі Порядок №560).
Згідно пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16 -23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відповідно до пункту 58-1 Порядку №560 військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворим батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону України №3543-ХІІ, зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), про відсутність інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд за хворим батьком чи матір'ю дружини (чоловіка). Військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, не зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), інформацію про інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд.
Також названим пунктом закріплено, що районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов'язаного, який відповідно до закону зобов'язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини 1 статті 23 Закону України №3543-ХІІ, або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини 1 статті 23 Закону України №3543-ХІІ, під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов'язаного на військовому обліку, родинні зв'язки військовозобов'язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов'язаний утримувати військовозобов'язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання військовозобов'язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.
Пунктом 60 Порядку №560 закріплено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Відповідно до Додатку 5 Порядку № 560, документами, що підтверджують право на відстрочку за пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону України №3543-ХІІ є:
- для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
- для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд);
- для особи, яка зайнята постійним доглядом за батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про шлюб та свідоцтво про народження дружини (чоловіка), документи, що підтверджують неможливість здійснення постійного догляду дружиною (чоловіком) або іншим працездатним членом сім'ї (висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу іншого працездатного члена сім'ї в постійному догляді або свідоцтво про смерть такого члена сім'ї, або витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або рішення суду про визнання безвісно відсутнім або рішення суду про оголошення його померлим), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Аналіз наведених положень Порядку №560 дає підстави для висновку, що військовозобов'язаний, який зайнятий постійним доглядом, зокрема, за хворою матір'ю зобов'язаний подати довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Слід також зазначити, що Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2024 року у справі №420/16689/23 зазначив про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
Водночас, Верховний Суд дійшов висновку про те, що МСЕК визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоровая, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і
протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності
якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
При цьому, поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге - тривалість такого догляду.
Отже, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, безперервно, постійно.
При цьому, п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, що зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
Тобто, законодавець визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Отже, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено загальну правову норму, яка передбачає перелік документів і органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем при поданні заяви на відстрочку від мобілізації було подано відповідачу, крім довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ № 547752, якою встановлено потребу в ОСОБА_2 в сторонньому догляді, акт №49 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 07.01.2025.
Відповідно до акта №49 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 07.01.2025 проведено обстеження за адресою АДРЕСА_1 та підтверджено факт здійснення постійного догляду ОСОБА_1 за ОСОБА_2 .
Як вірно зазначає суд першої інстанції, постійний догляд - це форма допомоги і підтримки, яка надається людям, які мають обмежені можливості або стан здоров'я, який вимагає постійного нагляду, допомоги і догляду в щоденних життєвих потребах. Тобто, такий догляд передбачає не матеріальну підтримку, а фізичну допомогу в щоденних життєвих потребах (для забезпечення безпеки, здоров'я та якісного життя людей з обмеженими можливостями, людьми похилого віку та хворими). Ця допомога може бути надана родинними членами, професійними доглядачами або медичними спеціалістами залежно від конкретної ситуації та потреби особи, яка потребує догляду.
Тобто, вищезазначені документи у повній мірі підтверджують право позивача на отримання відстрочки від мобілізації на підставі пункту дев'ятого частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ.
При цьому, відповідач, у свою чергу, не спростував вказане в ході судового розгляду.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у наданні відстрочки з підстав зазначених у повідомленні, діяв протиправно.
Підсумовуючи викладене вище, суд першої інстанції приходить до обґрунтованого висновку, що рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене протоколом від 08.02.2025 №35, є протиправним, а тому підлягало скасуванню.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII, колегія суддів враховує наступне.
Як вірно зазначає суд першої інстанції, комісія належним чином не розглянула заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняла рішення, яке за висновками суду є протиправним та підлягає скасуванню, тому належним способом відновлення порушеного права є покладення на відповідача обов'язку повторно розглянути заяву позивача від 10.01.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання або відмову у наданні відстрочки на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України № 3543-XII з урахуванням висновків суду, викладених у цьому судовому рішенні.
Тобто, комісія при визначенні наявності умов для надання позивачу відстрочки від призову за мобілізацією повинна встановити обґрунтованість підстав для такого, що вирішується у кожному випадку з урахуванням усіх необхідних умов передбачених законом.
Крім того, судом першої інстанції враховано долучене до матеріалів справи заключення ЛКК КНП «Коростенська ЦМЛ» Коростенської міської ради № 359 від 17.10.2025 про потребу у постійному сторонньому догляді, яке не було подано разом із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та йому не було надано оцінку відповідачем при розгляді його заяви.
Натомість, разом із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України №3543-ХІІ позивач надав довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №547752 від 28.04.2020, відповідно до якого ОСОБА_2 є особою з інвалідністю першої групи Б з 28.04.2020 безстроково та потребує стороннього догляду.
Зазначене, в тому числі, і стало для суду першої інстанції підставою для часткового задоволення позову.
Як наслідок, суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позов.
Колегія суддів також враховує, що в постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 420/16689/23 Верховний Суд зазначив, що поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, безперервно, постійно.
При цьому, колегія суддів наголошує, що саме відповідач в особі відповідної комісії у розглядуваній ситуації має виключну компетенцію в питаннях оформлення відстрочки від мобілізації.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.