Справа № 240/9816/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
16 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ГУ ПФУ в Житомирській області) в якому просила:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирської області щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років та зарахуванні позивачу періодів роботи до спеціального стажу роботи в подвійному розмірі, що надає їй право на пенсію за вислугу років та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії, викладені в листі від 25.10.2023 №381131-37559/С-02/8-0600/23;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирської області зарахувати позивачу до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в подвійному розмірі наступні періоди роботи: з 01.06.1986 по 30.11.1992;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області призначити, нараховувати і виплачувати позивачу пенсію за вислугу років з 18.09.2023, як працівнику охорони здоров'я, відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області нараховувати і виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирської області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років та зарахуванні періодів її роботи з 01.06.1986 по 30.11.1992 до спеціального стажу роботи в подвійному розмірі, що надає їй право на пенсію за вислугу років та отримання грошової допомоги у розмірі їх 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії викладеної в листі від 25.10.2023 №381131-37559/С-02/8-0600/23.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирської області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991, в подвійному розмірі періоди роботи з 01.06.1986 по 30.11.1992 та повторно розглянути її заяву від 18.09.2023, враховуючи викладені висновки суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (Закон № 1058-IV).
Так, 18.09.2023 позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення грошової допомоги в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, яка передбачена пунктом 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-IV.
За результатами розгляду заяви листом №38131-37559/С-02/8-0600/23 від 25.10.2023 ГУ ПФУ в Житомирській області повідомило про відсутність підстав для нарахування та виплати вказаної грошової допомоги, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого положеннями п. "е"- "ж" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог частково.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 2-1 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (Закон №1058) передбачено, що, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до положень пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (Перелік №909), незалежно від віку.
Відповідно до п. 7-1 частини 1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Порядок №1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" і "ж" статті 55 Закону №1788-XII, що передбачені, зокрема, Переліком № 909.
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 01 жовтня 2011 року, призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е"-"ж" статті 55 Закону №1058-IV, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Із матеріалів справи встановлено, що позивачка у період з 01.06.1986 по 30.11.1992 працювала у Військовій частині на посаді медичної сестри, що підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_1 та архівною довідкою №2/3335 від 13.11.2018, копії яких наявні в матеріалах справи. Однак, відповідач вважає, що вказана посада не передбачена Переліком №909 та не підлягає врахуванню до стажу, який дає право на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Переліком №909 визначені заклади і установи охорони здоров'я та посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Відповідно до р. 2 "Охорона здоров'я" Переліку №909 до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.
Пунктом 2 примітки до Переліку №909 встановлено, що робота за спеціальністю зокрема, лікарі та середній медичний персонал в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
При цьому, згідно з Переліком №909 до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрах.
Пунктом 2 примітки до Переліку №909 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Відповідно до примітки 3 Постанови №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Пунктом 1 Положення про порядок зарахування стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров'я, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 №1397 передбачено, що учителям, лікарям і іншим працівникам освіти та охорони здоров'я до стажу роботи за спеціальністю, зараховується служба у складі Збройних Сил СРСР, час навчання на курсах підвищення кваліфікації по спеціальності.
Згідно з пунктами 3 та 4 зазначеного Положення до стажу роботи лікарів та інших працівників охорони здоров'я, зараховується робота на інструкторських посадах незалежно від найменування у установах, підприємств та організацій охорони здоров'я, а також служба медичних працівників за фахом у складі Збройних Сил СРСР.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що стаж позивачки у період з 01.06.1986 по 30.11.1992 підлягає зарахуванню до стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ст.55 Закону №1788-XII.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Житомирської області щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугу років та зарахуванні в подвійному розмірі періоду її роботи до спеціального стажу роботи, що надає їй право на пенсію за вислугу років та виплату грошової допомоги у розмірі їх 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії, викладеної в листі від 25.10.2023 №381131-37559/С-02/8-0600/23 та зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. "е" ст. 55 Закону №1788-XII в подвійному розмірі наступні періоди роботи: з 01.06.1986 по 30.11.1992 та повторно розглянути її заяву, враховуючи викладені висновки суду.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.