Справа № 560/19314/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
16 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій просить скасувати постанову від 23.10.2025 ВП №79153802 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що Управлінням вчинено усі необхідні дії, спрямовані на повне та своєчасне виконання рішення суду, відповідно до вимог чинного законодавства.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, уповноважених представників для участі у справі не направили.
Враховуючи норми ч.2 ст.313 КАС України, згідно яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегією суддів вирішено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі №560/14888/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.03.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 13.09.2024 № 4.2/2284-2024/Б-1952 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум. Стягнуто на користь ОСОБА_1 1211,20 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
18.09.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд видав виконавчі листи у справі №560/14888/24.
У подальшому, державним виконавцем постановою від 22.09.2025 відкрито виконавче провадження №79153802 та зобов'язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів. Копію постанови направлено боржнику до виконання, стягувачу до відома.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило державного виконавця, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.01.2025, яке набрало законної сили згідно постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2025 (отримана 20.08.2025), Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснено з 01.03.2023 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Центрально-Західного між регіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 13.09.2024 №4.2/2284-2024/Б-1952 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум. Розмір пенсії після перерахунку станом на 01.03.2023 склав 13018,82 грн. Сума доплати за період з 01.03.2023 по 31.10.2025 становить 214579,24 грн.
23.10.2025 складено акт державного виконавця про невиконання рішення суду.
Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Секрета О.М. 23.10.2025 виніс постанову про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за невиконання рішення суду.
Вважаючи постанову про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Згідно частини 1 статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У пункті 1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
За правилами частин першої-другої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
У відповідності до п.1, пп.1 п. 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Ч.1 ст.18 вказаного Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом ( п.1,16 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII).
За приписами п. 1 ч.1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульований статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", за змістом частин першої-третьої якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню,- протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У свою чергу, статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб-200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу-300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону України "Про виконавче провадження").
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Водночас для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає установлення невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі №686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.
З матеріалів справи з'ясовано, що позивачем не надано суду першої інстанції доказів повного виконання судового рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/14888/24.
Під час перевірки інформації та доданих документів до повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо виконання рішення суду державним виконавцем встановлено, що рішення суду боржником не виконано, у спосіб та порядок визначений виконавчим документом.
23.10.2025 складено акт державного виконавця про невиконання рішення суду та 23.10.2025 за неналежне виконання рішення суду відповідно до приписів ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» на боржника накладено штраф в розмірі 5100 грн.
Оцінюючи правомірність спірної постанови, судова колегія виходить з того, що вказані позивачем обставини, якими він обґрунтовує зволікання з виплатою стягувачу заборгованості за рішенням суду, не підтверджені будь-якими належними доказами ні органу ДВС, ні суду.
Так, і в матеріалах виконавчого провадження, і в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач (пенсійний орган) станом на час часткового виконання рішення суду не мав відповідних призначень/коштів на погашення заборгованості перед стягувачем. Суду не надані будь-які документи, у тому числі але не виключно кошториси, виписки органу казначейської служби про залишки коштів на рахунках тощо, якими підтверджувалась відсутність коштів та дійсна неможливість їх виплати у поточному періоді. Відтак, доводи пенсійного органу про те, що виплата не була і не могла бути проведена через об'єктивні причини, є недоведеними.
З огляду на це, суд не має підстав погодитись з тим, що рішення суду було виконане боржником у повному обсязі, у спосіб та порядку, що визначені виконавчим документом. Належних доказів того, що рішення/виконавчий лист не було виконано у повному обсязі через наявність поважних і об'єктивних причин, пенсійний орган суду не надав.
Таким чином, враховуючи встановлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державний виконавець під час перевірки стану виконання правомірно встановив, що рішення суду не було виконане у повному обсязі і поважні причини такого невиконання встановлені не були, що давало правомірні підстави для накладення штрафу.
Також, колегія суддів зазначає, що констатація боржником факту неможливості виконання судового рішення в повному обсязі, з посиланням на певні обставини, не є достатнім доказом на підтвердження поважності причин такого невиконання.
У контексті наведеного суд вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність в діях відповідача ознак протиправності та, як наслідок, відсутності підстав для скасування спірної постанови.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.