Справа № 296/8131/25
16 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Ватаманюка Р.В. Боровицького О. А.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про щодо протиправних дій посадових осіб, а саме оголошення в розшук та внесення до реєстру «Оберіг»,
постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 листопада 2025 року скасовано; справу направлено на розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду за встановленою законом підсудністю.
12 лютого 2026 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява від позивача про стягнення судових витрат.
Перевіривши заяву позивача про стягнення судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат здійснює суд, який ухвалив відповідне судове рішення.
Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 6 цієї статті визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Аналізуючи положення ст. 139 КАС України колегія суддів приходить до висновку, що розподіл судових витрат, зокрема судового збору за подання апеляційної скарги, здійснює суд першої інстанції, що ухвалив рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Право ж суду апеляційної інстанції на зміну цього розподілу виникає у зв'язку із зміною судового рішення або ухвалення нового по суті позовних вимог.
Як вже зазначалось вище, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 листопада 2025 року скасовано; справу направлено на розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду за встановленою законом підсудністю.
Тобто, апеляційним судом не приймалось рішення по суті позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 243, 252, 310, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Курко О. П.
Судді Ватаманюк Р.В. Боровицький О. А.