Справа № 240/11872/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
10 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ГУ ПФУ в Житомирській області) в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Житомирській області щодо нарахування і виплати позивачу щомісячної доплати до його пенсії з 01.03.2023 та з 01.03.2024, з врахуванням підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" від 28.12.2011 №1381 із змінами, у розмірі 25% від основного розміру (37 347,30 грн) без урахування фактично нарахованих сум підвищення (щорічної індексації) пенсії за 2022-2024 роки, визначених постановами Уряду від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168, від 23.02.2024 №185 без обмеження загальної суми пенсії і граничною величиною;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Житомирській області нарахувати та виплатити позивачу за період з 01.03.2023 та з 01.03.2024 доплат (25%) підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни згідно з постановою КМУ №1381 від 28.12.2011, виходячи з основного розміру його пенсії (37 347, 30 грн) з урахуванням фактично нарахованих сум підвищення (індексації) пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2022 та 2023 роки, визначених постановами Уряду від 16.02.2022 №118 та від 24.02.2023 №168 без обмеження загальної суми граничною величиною, з урахуванням проведених виплат;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Житомирській області, нараховувати та виплачувати позивачу з 01.03.2024 доплату (25%) підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок згідно з постановою Кабінетом Міністрів України №1381 від 28.12.2011, виходячи з основного розміру його пенсії (37 347,30 грн) з урахуванням фактично нарахованих сум підвищення (індексації) пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за 2023 та 2024 роки, визначених постановами Уряду від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168 та від 23.02.2024 №185 без обмеження загальної суми граничною величиною, з урахуванням проведених виплат;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Житомирській області, провести позивачу нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої пенсії та всіх доплат за весь час затримки виплати - за період з 01.03.2023 по день фактичної виплати пенсії;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати коштів за один місяць.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до його пенсії з 01.03.2023 та з 01.03.2024, з врахуванням підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" від 28.12.2011 №1381 із змінами, у розмірі 25% від основного розміру (37 347,30 грн) без урахування фактично нарахованих сум підвищення (щорічної індексації) пенсії за 2022-2024 роки, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168, від 23.02.2024 №185 з обмеженням її максимального розміру.
Зобов'язано Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2023 та з 01.03.2024 доплат (25%) підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1381 від 28.12.2011, виходячи з основного розміру його пенсії (37 347, 30 грн) з урахуванням фактично нарахованих сум підвищення (індексації) пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2022 - 2024 роки, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168, від 23.02.2024 №185 без обмеження її максимальним розміром.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" за період з 01.03.2023 по дату виплати заборгованих сум.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Житомирській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Так, на виконання судових рішень, Головним управлінням проведено перерахунок основного розміру пенсії позивача.
За результатами перерахунку, розмір пенсійного забезпечення позивача становив 57214,31 грн, однак її виплата здійснювалася відповідно до положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI, з урахуванням максимального розміру у розмірі 54107,11 грн.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" установлено, що з 01.03.2022 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" установлено, що з 01.03.2023 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2022 включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" установлено, що з 01.03.2024 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2023 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" №1381 від 28.12.2011 встановлено, що розміри пенсій особам з інвалідністю внаслідок війни, обчислені відповідно до статті 27 та частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»", статей 13 і 21 Закону №2262-ХІІ, з урахуванням індексації пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, збільшуються на 25 відсотків.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону №2262-ХІІ. Позивач є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Відповідно до протоколів про перерахунок пенсії позивача по інвалідності з 01.03.2022, 01.03.2023 та з 01.03.2024 позивачу проведена індексація пенсії на підставі Постанови №118, Постанови №168 та Постанови №185 відповідно. Також, позивачу здійснено нарахування збільшення пенсії на 25% з урахуванням Постанови №1381, але під час розрахунку не враховано суми проведеної індексації.
Проте, сума збільшення основного розміру пенсії позивача розрахована пенсійним органом виключно з основного розміру пенсії у такий спосіб: 37 347,30 грн х 25% = 3418,83 грн, чим порушено вимоги пункту 1 Постанови №1381, оскільки сума збільшення основного розміру пенсії повинна бути розрахована наступним чином: 46 883,08 грн (з яких 37 347,30 грн (основний розмір пенсії, 90% грошового забезпечення) + 9 535,78 (індексації пенсійного забезпечення за 2022, 2023, 2024)) х 25% = 11 720,77 грн, що більше, ніж обраховано відповідачем (9 336,83 грн).
Тобто, відповідач у порушення вимог п. 1 Постанови №1381 здійснив розрахунок збільшення пенсії позивача, виходячи з основного розміру пенсії та без врахування індексацій за 2022, 2023 та 2024 роки.
Натомість, при обчисленні з 01.03.2024 суми підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення відповідно до Постанови № 1381 необхідно врахувати і суми індексації пенсії на 2022, 2023 та 2024 роки, оскільки при перерахунку пенсії позивачу пенсійним органом самостійно враховується, як індексація базового ОСНП за 2022 рік, так і за 2023 рік, та і за 2024, що узгоджується з положеннями п.1 Постанови № 1381.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем під час перерахунку та виплати позивачу пенсії з 01.03.2023 та з 01.03.2024 безпідставно невраховано положення п.1 Постанови №1381.
Крім того, за позицією відповідача, позивачу на виконання Постанови №118, Постанови №168 та Постанови №165 проведений перерахунок пенсії з 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024, проте приписи вказаної постанови обмежують можливість збільшення пенсії межею її максимального розміру, визначеного статтею 43 Закону №2262-XII.
Однак з 20.12.2016 частина сьома статті 43 Закону №2262-XII, яка визначала максимальний розмір пенсії військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII, втратила чинність на підставі рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
Попри наявність в Постановах №118, 168, 185 застереження про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, станом на момент здійснення відповідачем такого перерахунку пенсії позивача у зв'язку із проведенням її індексації, чинної норми, яка б визначала розмір такого максимального обмеження, закон не містить, оскільки положення частини 7 статті 43 Закону №2262-XII рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України, внаслідок чого втратили чинність з дати ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України.
Разом з тим, Конституційний Суд України у пункті 2.2 рішення від 20.12.2016 №7-рп/2016 зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Вказаним рішенням Конституційного Суду України осіб, яким пенсія виплачується відповідно до Закону №2262-ХІІ, виключено з категорії пенсіонерів, до яких можуть застосовуватися обмеження максимального розміру пенсії, запроваджені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".
Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №640/2500/18, від 10.09.2021 у справі №300/633/19 та від 24.09.2021 у справі №370/2610/17.
При цьому слід зазначити, що у 2019 - 2023 роках будь-яких змін до статті 43 Закону №2262-ХІІ, не вносилося.
Таким чином, при перерахунку пенсії військовослужбовцям має застосовуватись норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках без обмеження її граничного розміру, що діяла на момент призначення пенсії, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про протиправність дій відповідача щодо обмеження розміру пенсії позивача із застосуванням статті 43 Закону №2262-ХІІ.
Крім того, відповідно до ст.1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (Закон №2050-ІІІ), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з ст.2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Норми аналогічного змісту містяться також у Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (Порядок №159).
Згідно з п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.
За такої умови слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у ст.3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 по справі №816/379/16, від 30.09.2020 по справі №280/676/19, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20 зауважив, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства. Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Отже зважаючи на те, що в рамках розгляду даної справи встановлено наявність факту несвоєчасної виплати позивачу сум пенсії, останній має право на компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.