Справа № 640/15118/19
про залишення апеляційної скарги без руху
16 лютого 2026 року м. Київ
Суддя-доповідач Шостого апеляційного адміністративного суду Попова О.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу,
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вище вказане рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що рішення суду першої інстанції прийняте 10.11.2025. Однак, апелянт звернувся до суду з апеляційною скаргою 16.01.2026. До апеляційної скарги апелянтом додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Як на підставу поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення скаржник посилається на те ,що копію повного тексту рішення позивач не отримував. З повним текстом рішення ознайомився з Єдиного державного реєстру судових рішень України 28.12.2025. Також, позивач намагався з'ясувати, чому він не отримав вищевказане рішення офіційним шляхом, в тому числі через відділення «Укрпошти». Позивач дізнався, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.11.2025, було надіслане поштою та через деякий час повернуто до Житомирського окружного адміністративного суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Апелянт вважає, що причина пропуску строку виникла не з вини позивача, адже він не отримував жодного повідомлення про надходження вищевказаного рішення суду з відділення «Укрпошти», а отже є поважною. Просить визнати поважними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження поважними та поновити пропущений строк звернення до суду з апеляційною скаргою.
Надаючи оцінку викладеним у клопотанні доводам, суддя-доповідач вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновленні.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 08.02.2023 у справі №717/314/22, зазначив, що, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, виключно подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення не може бути підставою для його поновлення без зазначення обставин, які, на переконання заявника, є поважними для прийняття такого процесуального рішення, та не залежали від його волі, у свою чергу, мають бути підтверджені належними і допустимими доказами.
Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Також, звертає увагу, що особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо дотримання строків апеляційного оскарження.
Також, варто зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Оцінюючи вказані підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду з апеляційною скаргою, а саме повернення конверта з рішенням до Житомирського окружного адміністративного суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», суддя-доповідач зазначає наступне.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28.01.2021 у справі № 820/1400/17 зазначив: «до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій». Схожу позицію висловив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 31.03.2021 у справі № 640/2371/20 та постанові від 29.04.2021 у справі № 826/12038/17.
Таким чином Верховний Суд неодноразово висловлював (підтримував) позицію, за якою листи, що повернулися з відміткою «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Також, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 398/4299/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 911/2052/18, постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 820/1400/17, вказано, що особу належно повідомленою про рух справи у ситуації, коли вона отримала хоча б один лист від суду, а решта - повернулися за закінченням терміну зберігання чи з інших причин. Отже, у такій ситуації особа точно знає про наявність судової справи і може дізнатися про рух справи, зміст судових рішень, дату судового засідання, зокрема, через сайт судової влади України.
Дослідивши матеріали справи, суддя-доповідач вказує, що позивач 18.04.2020 отримав копію ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 32). Отже, позивач знав, про наявність судової справи і міг сам дізнатися про її рух, а також про зміст судових рішень, зокрема, через сайт судової влади України.
Таким чином, наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, в той же час, об'єктивних та поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження судом не встановлено, а тому підстав до поновлення пропущеного апелянтом строку суд не вбачає.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні.
Доказів існування непереборних обставин, які перешкоджали скаржнику скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою у межах визначеного КАС України строку, скаржник не зазначає та не надає.
Враховуючи вищевикладене, суддя-доповідач не вбачає підстав для визнання поважними причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.11.2025, так як апелянтом не зазначено та не надано вагомих доказів поважності причин пропуску строку.
Таким чином, апелянту слід подати до суду мотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 296 Кодексу, застосовуються правила ст. 169 Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху і апелянту надається строк для усунення її недоліків до десяти днів з дня вручення ухвали.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням апелянту десятиденного строку з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом подання мотивованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Керуючись ст.ст. 133, 169, 295, 296, 298, ч. 2 ст. 321, ч. 2 ст. 325, ст.ст. 328-331 КАС України, суддя-доповідач,
Визнати підстави пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з апеляційною скаргою.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху.
Надати апелянту десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.Г. Попова