Справа № 452/1689/25 Головуючий у 1 інстанції: Казан І.С.
Провадження № 22-ц/811/2932/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.
13 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді: Савуляка Р.В.
суддів: Мікуш Ю.Р., Шандри М.М.
секретаря: Заяць Я.І.
без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину,-
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину.
Позов мотивував тим, що 06 січня 2021 року між його сином ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , які перебували у стані алкогольного сп'яніння, на грунті особистих неприязних відносин виник словесний конфлікт, який спричинив у шарпанину та бійку, під час якої відповідач завдав його синові тяжке тілесне ушкодження, від якого ОСОБА_3 помер на місці до приїзду швидкої медичної допомоги.
Вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 08 червня 2022 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 червня 2023 року, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК України, та призначено йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
Позбавивши життя його сина, відповідач завдав йому моральної шкоди, що полягає у нестерпних фізичних та душевних стражданнях, неможливості працювати і жити повноцінним життям, переживаннях, зміні звичного ритму та способу життя, негативному впливі на його психоемоційний стан, стосунки з близькими та знайомими, позбавленні спокою та необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя, яку він оцінює у розмірі 4 000 000 грн.
З наведених підстав просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 000 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 липня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100 000 грн як відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211.20 грн.
У решті вимог відмовлено за недоведеністю.
Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 липня 2025 року оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5.
В апеляційній скарзі покликається на те, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не врахував, що відповідач вбив сина ОСОБА_1 , позбавивши його годувальника, чим спричинив нестерпну фізичну та душевну біль, від якої позивач не може оговтатися, що позбавляє його можливості працювати та жити повноцінним життям.
Крім того, відповідач не запропонував ОСОБА_1 жодної допомоги та не відшкодував ані матеріальної, ані моральної шкоди, заподіяної смертю сина.
Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 000 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В судове засідання сторони не з'явилися, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, враховуючи те, що явка в суд апеляційної інстанції не є обов'язковою, а матеріалів справи достатньо для ухвалення судового рішення по суті спору, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності учасників справи.
Згідно з ч. 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення - 13 лютого 2026 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів заподіяння йому моральної шкоди в розмірі 4 000 000 грн, однак враховуючи те, що він є батьком, який втратив сина внаслідок кримінального правопорушення, вчиненого відповідачем, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 100 000 грн моральної шкоди.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ч 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю (ч. 2 ст. 1168 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Судом встановлено, що 06 січня 2021 року приблизно о 21 год. 30 хв. у приміщенні ванної кімнати будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які перебували у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин виник словесний конфлікт, який перейшов у шарпанину та бійку. У ході вказаного конфлікту ОСОБА_2 , отримавши від ОСОБА_3 тілесні ушкодження у виді перелому кісток спинки носа зі зміщенням кісткових відламків, синця на спинці носа, вертикального синця фіолетового кольору смугоподібної форми в правій підключичній ділянці, який розташований на фоні синця зеленого кольору, різаної вертикальної рани в правій підключичній ділянці, на 3 см нижче ідентичну вертикальну рану, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, маючи умисел на протиправне заподіяння смерті іншій особі, а саме ОСОБА_3 , взявши в руку кухонний ніж та діючи умисно, наніс йому чотири удари вказаним ножем у тулуб, руку та шию, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді різаної рани передньої поверхні шиї справа, колото-різаної рани бокової поверхні грудної клітки зліва, колото-різаної рани середньої третини лівого плеча на зовнішній поверхні, а також вертикальної колото різаної рани в лівій надключичній ділянці, раневий канал якої проходив зліва направо через шийний органокомплекс з ушкодженням сонної артерії та трахеї, яка відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент утворення, від отримання якої ОСОБА_3 помер до приїзду карети швидкої медичної допомоги.
Вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 08 червня 2022 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 червня 2023 року, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_2 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком померлого ОСОБА_3 .
Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 , який є потерпілим у кримінальному провадженні, вказує, що заподіявши смерть його синові, відповідач завдав йому моральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 4 000 000 грн.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
При цьому, смерть людини неминуче завдає моральних страждань близьким родичам, що ґрунтується на загальних людських засадах та не потребує доведення жодними додатковими доказами.
Матеріалами справи підтверджується, що смерть ОСОБА_3 , який був сином позивача, настала внаслідок тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, завданого ОСОБА_2 , вина якого встановлена вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 08 червня 2022 року.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Спричинення моральної шкоди є оціночним поняттям, критерії якого побудовані на загально прийнятих уявленнях про негативні події, їх ступінь та наслідки, вплив на дисбаланс у звичний спосіб життя, необхідність докладання зусиль для його відновлення та супутні цьому переживання, а також з урахуванням вини заподіювача шкоди.
Встановивши наявність причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача та настанням шкідливих наслідків у виді смерті сина позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача.
В той же час, визначаючи розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції не врахував в повній мірі глибину та тривалість душевних страждань, яких зазнав позивач внаслідок загибелі рідного сина, тяжкість вимушених змін у його життєвих відносинах.
З огляду на те, що будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.
Колегія суддів звертає увагу, що моральна шкода позивачу завдана смертю його сина, що спричинило та буде спричиняти протягом усього його життя душевні страждання, а відновити становище, яке існувало до смерті сина у житті позивача неможливо.
Однак, вимоги щодо стягнення 4 000 000 грн не можуть бути задоволені повністю, оскільки, як встановлено вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 08 червня 2022 року у справі № 452/715/21, саме ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчинив насильство по відношенню до ОСОБА_4 , а в подальшому і до ОСОБА_2 , який за неї заступився, завдавши останньому тілесних ушкоджень у виді перелому кісток спинки носа зі зміщенням кісткових відламків, а крім того завдав трьох ударів кухонним ножем, заподіявши різані вертикальні рани в правій підключичній ділянці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, чим викликав у ОСОБА_2 стан сильного душевного хвилювання під час якого вчинено злочин.
Таким чином, саме агресивні дії загиблого та вчинення ним насильства спричинили у відповідача стан фізіологічного афекту, що являє собою короткочасну інтенсивну емоцію, яка домінує в свідомості людини, в результаті чого вона значною мірою втрачає контроль над своїми діями і здатністю керувати ними, а відтак у нього не було прямого умислу на позбавлення життя ОСОБА_3 .
Враховуючи глибину душевних страждань, спричинених смертю рідної позивачу людини внаслідок неправомірних дій відповідача, постійний триваючий характер страждань, беручи до уваги тяжкість вимушених змін у життєвих відносинах позивача, необхідності додаткових зусиль для організації звичного способу життя, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 150 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, що відповідає засадам розумності і справедливості.
Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення суду першої інстанції в частині визначеного розміру відшкодування моральної шкоди, з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню 1419.38 грн судових витрат.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 липня 2025 року- змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1419 (одну тисячу чотириста дев'ятнадцять) гривень 38 копійок судових витрат.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 13 лютого 2026 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Шандра М.М.