Справа № 461/6089/25 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.
Провадження № 22-ц/811/2894/25 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
13 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді: Савуляка Р.В.
суддів: Мікуш Ю.Р., Шандри М.М.
секретаря: Заяць Я.І.
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 28 липня 2025 року у справі за поданням старшого державного виконавця Галицького відділу Державної виконавчої служби м. Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Пальоної Наталії Миколаївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 ,-
У липні 2025 року старший державний виконавець Галицького відділу Державної виконавчої служби м. Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Пальона Н.М.. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у виїзді за кордон до виконання ним зобов'язань покладених на нього виконавчими документами.
Покликалася на те, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання судових рішень, що є підставою для обмеження особи у праві виїзду за межі України.
У зв'язку з тим, що виконавчий лист станом на 28 липня 2025 року залишається не виконаним, просила задовольнити подання.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 28 липня 2025 року подання старшого державного виконавця Галицького відділу Державної виконавчої служби м. Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Пальоної Наталії Миколаївни задоволено повністю.
Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 до виконання ним своїх зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом № 6-12414/12, виданим 11 грудня 2012 року Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ін. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» боргу в сумі 255403.87 грн та виконавчим листом №6-9844/12, виданим 10 жовтня 2012 року Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ін на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» боргу в сумі 162992.24 грн.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 28 липня 2025 року оскаржив ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що він не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
В поданні старшого державного виконавця Галицького відділу Державної виконавчої служби м. Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Пальоної Н.М. не наведено випадків його ухилення від виконання судового рішення.
Крім того, з його пенсії утримується 20 % доходу, що свідчить про те, що він виконує рішення суду в міру своїх можливостей.
Тимчасово обмежуючи його у праві виїзду, суд порушив його конституційне право на вільне пересування, враховуючи те, що в осінньо-зимовий період він виїжджає за кордон на сезонні роботи.
Просить ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 28 липня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні подання старшого державного виконавця відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ст.360 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їх відсутності.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення - 13 лютого 2025 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом та матеріалами справи встановлено, що на виконанні у Галицького відділу Державної виконавчої служби м. Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває зведене виконавче провадження ВП №73967951 з виконання виконавчого листа №6-9844/12 від 10 жовтня 2012 року, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ін. заборгованості в розмірі та 162992, 24 гривень на користь ТзОВ «Кредитні Ініціативи» та виконавчого листа №6-12414/12 від 11 грудня 2012 року виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ін. заборгованості в розмірі 255403,87 гривень на користь ТзОВ «Кредитні Ініціативи».
Матеріали виконавчих проваджень надійшли в Галицький ВДВС у м.Львові із Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у зв?язку із тим, що згідно виконавчого документу боржник зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 ,
територіальністю Галицького відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегонального управління Міністерства юстиції.
05 вересня 2024 року державним виконавцем Галицького ВДВС у м.Львові винесено постанову про прийняття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №6-12414/12 від 11 грудня 2012 року.
З матеріалів подання вбачається, що ОСОБА_1 повідомив, що йому належить земельна ділянка площею 0,1400 га на території Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області.
При перевірці матеріалів зведеного виконавчого провадження, з метою проведення виконавчих дій щодо реалізації нерухомого майна (земельної ділянки площею 0,1400га на території Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області вул. С.Стрільців, кадастровий номер: 462455300:01:014:0138) державним виконавцем Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області отримано інформацію, що земельна ділянка невстановлена законом порядку, що підтверджується актом державного виконавця від 03 травня 2024 року та відповідями на запити з реєструючих установ.
Згідно відповіді на запит із Державної служби з питань геодезії, картографії та кадасту земельна ділянка за кадастовим номером номер: 462455300:01:014:0138 не знайдена.
Згідно відповіді із Головного управління держеокадасту у Львівській області - боржник
ОСОБА_1 має на території смт. Верхнє Синьовидне земельну ділянку площею 0,14 га для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель та споруд, однак державний акт серії ШІ-ЛВN?070395 відсутній, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 462455300:01:014:0138 в Державному земельному кадастрі відсутні.
Згідно відповіді на запит старості смт. Верхнє Синьовидне села Межиброди та села Дубини повідомлено, що ОСОБА_1 має на території смт. Верхнє Синьовидне земельну ділянку пл. 0,14 га для будівництва та обслуговування будинку по АДРЕСА_2 .
Згідно відповіді із Головного управління держгеокадасту у Львівській області - боржник ОСОБА_1 має на території смт. Верхнє Синьовидне земельну ділянку площею 0,14 та для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель та споруд, однак державний акт серії ІІІ-ЛВ№6070395 відсутній, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 462455300:01:014:0138 в Державному земельному кадастрі відсутні.
Згідно відповіді на запит старості смт. Верхне Синьовидне села Межиброди та села Дубини повідомлено, що ОСОБА_1 має на території смт. Верхнє Синьовидне земельну ділянку пл. 0,14 га для будівництва та обслуговування будинку по АДРЕСА_2 .
Згідно відповіді з Відділу №5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління держгеокадастру у Львівській області повідомлено, що ОСОБА_1 має на території смт. Верхне Синьовидне земельну ділянку пл. 0,14 га для будівництва
обслуговування будинку, акт на праві власності на землю у відділі відсутній.
Згідно інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,
Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об?єктів нерухомого
майна за кадастровим номером 462455300:01:014:0138 не знайдена.
Ухвалою Сколівського районного суду №453/531/24 від 04 червня 2024 року відмовлено державному виконавцю у вирішенні питання про звернення стягнення на майно боржника у невстановленому законом порядку.
Згідно відповіді Державної прикордонної служби України від 16 липня 2025 року (а.с. - 7), ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_1 , має закордонний паспорт № НОМЕР_2 та неодноразово перетинав державний кордон України.
Відповідно до відповіді Пенсійного фонду України від 22 липня 2025 року (а.с - 13), ОСОБА_1 , отримує пенсію, розмір якої становить 4 081,61 грн.
Згідно відповіді з МВС України(а.с. 15) - за ОСОБА_1 не зареєстровані транспортні засоби.
14 квітня 2025 роук (а.с. - 17), державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та скеровано до виконання в електронному та паперовому вигляді банківським установам.
Станом на 22 липня 2025р. заборгованість згідно зведеного виконавчого провадження № 73967951 становить - 369954,36 грн., залишок несплаченого виконавчого збору - 31 854,64 грн.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про задоволення подання про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у виїзді за кордон до виконання ним зобов'язань покладених на нього виконавчими документами, суд виходив з тих обставин, що наявність у боржника невиконаного зобов'язання, покладеного на нього судовим рішенням, та ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням є підставою для обмеження у праві виїзду за межі України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.
Конституція гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» встановлені підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Однією із таких підстав є ухилення особи від виконання зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням.
Саме по собі рішення суду про стягнення грошових коштів, ще не є підставою для обмеження права на виїзд з України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання боржником. Але якщо воно не виконується добровільно, стягувач може звернутися з заявою про відкриття виконавчого провадження для примусового виконання рішення.
Виконавче провадження відносно боржника полягає у здійсненні виконавцями (державними або приватними) дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду. Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» це є дії примусового характеру. Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Це питання вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця (ч.1 ст. 377-1 ЦПК України). Подання має обов'язково містити обґрунтування ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.
Для встановлення обмеження у праві виїзду за межі України потрібні обґрунтовані підстави: рішення суду про стягнення боргу, яке набрало законної сили; постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду; відомості про ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань за рішенням суду.
Таким чином, обмежити громадянина-боржника у праві виїзду за межі України у разі наявності непогашеного грошового зобов'язання можна лише при його ухиленні від виконанні рішення суду.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню, в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом, для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Колегія суддів звертає увагу, що втручання у право фізичної особи - боржника на свободу пересування, яке ґрунтується на ст.441 ЦПК України та ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» може мати легітимну мету тільки у тому випадку, якщо судом буде встановлено факт ухилення такої особи від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Доводи подання старшого державного виконавця Галицького відділу Державної виконавчої служби м. Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Пальоної Наталії Миколаївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , які грунтуються на тому, що рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його та не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки саме по собі невиконання рішення суду не є належною підставою для застосування до боржника - фізичної особи обмеження у праві виїзду за межі України, оскільки має бути доведено саме ухилення такої особи від його виконання, тобто вчинення умисних дій.
Підставою для тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України є встановлення факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням.
Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися саме у зв'язку з ухиленням особи від виконання зобов'язання, зокрема виконання судового рішення.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, задовольняючи подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, оскільки заявником не було надано достатніх доказів на підтвердження навмисного чи іншого свідомого невиконання боржником своїх обов'язків по сплаті боргу та його наміру ухилятися від виконання покладених на нього зобов'язань, а сама по собі наявність невиконаного рішення суду не може бути підставою для обмеження свободи пересування боржника.
Саме державний (приватний) виконавець зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.
Для задоволення подання про здійснення тимчасового обмеження права громадянина України, яке гарантується Конституцією України, законами та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, повинні бути достатньо вагомі підстави, які б свідчили про необхідність застосування такого заходу, насамперед в інтересах забезпечення виконання судового рішення.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:
У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише тоді, коли сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів ( рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 за справою «Напияло проти Хорватії» , скарга N66485/01, §§ 78-82).
Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу ( рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії», скарга N32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» , скарга N41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов'язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №331/8536/17-ц.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що наведені вище обставини не свідчать про свідоме й умисне ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання зобов'язань за рішенням суду, а відтак і про обґрунтованість подання державного виконавця про тимчасове обмеження останнього у праві виїзду за межі України.
Саме державний (приватний) виконавець зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.
Старшим державним виконавцем Галицького відділу Державної виконавчої служби м. Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Пальоною Н.М., звертаючись до суду, не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили проте, що ОСОБА_1 маючи можливість виконати рішення суду, умисно не виконував таке у зв'язку із чим виникла необхідність здійснення його тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон.
Факт неодноразових виїздів ОСОБА_1 за межі України сам по собі не може розцінюватися як доказ ухилення від виконання судового рішення, оскільки жодних даних про використання цих поїздок для приховування доходів, уникнення контактів із виконавчою службою чи перешкоджання примусовому виконанню рішення у матеріалах справи не міститься.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що боржник вчиняв дії, які унеможливлювали чи ускладнювали виконання рішення суду, та наявності у нього можливості виконати це рішення.
Слід зауважити, що у самому тексті подання державний виконавець зазначає факт надання боржником інформації щодо належної йому на праві власності земельної ділянки, що свідчить про сприяння останнього виконанню судового рішення.
Більше того, до набрання чинності Законом України № 2129-IX від 15 березня 2022, погашення заборгованості здійснювалося шляхом регулярних відрахувань у розмірі 20% з пенсії боржника.
На сьогоднішній день стягнення зупинено не за ініціативою чи діями боржника, а в силу прямої законодавчої заборони на період дії воєнного стану. Таким чином, припинення перерахувань коштів є об'єктивною обставиною, зумовленою змінами у законодавстві, а не свідченням невизнання боргу чи переховування активів.
У справі Стецов проти України (заява №5170/25) Європейський Суд з прав людини вказав, що обмеження, накладенні у зв'язку з непогашеною заборгованістю є виправданими тільки у тому випадку, якщо вони спрямовані на досягнення цілі гарантувати стягнення такої заборгованості.
Таким чином, обмеження конституційного права на виїзд за межі України як захід забезпечення виконання судового рішення повинно бути винятковим і виправданим, чого в даному випадку державним виконавцем не доведено.
Судом першої інстанції наведених обставин не враховано, за відсутності доказів свідомого ухилення від виконання зобов'язання зроблено хибний висновок про наявність правових підстав для встановлення ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що подання державного виконавця подане без достатніх правових підстав, а ухвала суду першої інстанції про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України прийнята без належного з'ясування фактичних обставин і без перевірки наявності передбачених законом підстав для застосування такого обмеження, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні подання.
Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 28 липня 2025 року - скасувати.
В задоволенні подання старшого державного виконавця Галицького відділу Державної виконавчої служби м. Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Пальоної Наталії Миколаївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 13 лютого 2026 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Шандра М.М.