465/1434/19
2/465/1188/26
про самовідвід судді
16.02.2026 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі головуючого судді Величка О.В., з участю секретаря судових засідань Венгринюк О.Р., розглянувши матеріали cправи за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» про стягнення моральної і матеріальної шкоди, -
У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» про стягнення моральної і матеріальної шкоди.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2026 року вказану цивільну справу визначено для розгляду судді Величку О.В.
16.02.2026 року суддею Франківського районного суду м. Львова Величком О.В. подано заяву про самовідвід. Заява мотивована тим, що за період розгляду у Франківському районному суді м. Львова попереднім складом суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» про стягнення моральної і матеріальної шкоди сторони активно обговорювали та публічно розкривали окремі обставини справи, в тому числі у присутності судді Франківського районного суду м. Львова Величка О.В. А тому, ще до початку розгляду справи в новому складі визначений автоматизованою системою діловодства суду головуючий обтяжений обізнаністю з предметом спору і фактичними обставинами справи, а також суб'єктивними оцінками сторін, що може мати свій вплив на неупередженість та об'єктивність розгляду. На переконання суду, кожна сторона має право на розгляд справи безстороннім судом. А тому, за наведених обставин суддею заявлено самовідвід, щоб забезпечити рівною і однаковою мірою як для позивача, так і відповідача належний доступ до правосуддя, а в подальшому не спричиняти затягування розгляду справи у випадку, якщо будь-яка із сторін заявить з цих же підстав відвід судді. Згідно поданої заяви вказані вище обставини можуть викликати у стороннього спостерігача сумніви в неупередженості судді та можливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі, що вимагає від судді заявити про самовідвід.
Так, згідно з ч.1 ст.39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з ч.1 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.8 ст.40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищезазначене, суд не повідомляв учасників справи про вирішення питання про самовідвід судді у даній справі.
Вивчивши наявні матеріали справи та подану заяву про самовідвід, суддя звертає увагу на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (п. 1 ст. 6).
Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. У статті 17 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Заявляючи про самовідвід у справі, суддя керувався також усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема пунктом 56 рішення ЄСПЛ від 06.03.2018 року у справі «Михайлова проти України», в якому Суд нагадує, що «безсторонність», як правило, означає відсутність упередженості або необ'єктивності, а її існування або відсутність можуть встановлюватися різними шляхами. Відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 повинно встановлюватися згідно із: суб'єктивним критерієм, при якому мають ураховуватись особисті переконання та поведінка конкретного судді (тобто, чи мав суддя будь-які особисті упередження або чи був він об'єктивним у цій справі); та об'єктивним критерієм, тобто шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд (та, серед інших аспектів, його склад) достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справі «Моріс проти Франції» (Morice v. France), заява № 29369/10, пункт 73). За суб'єктивний критерій повинні братися до уваги особисті переконання і поведінка певного судді. У контексті об'єктивного критерію, крім поведінки судді, слід визначити, чи існують переконливі факти, які можуть викликати сумніви щодо його або її безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у відповідній справі обґрунтована причина побоюватися, що конкретний суддя або орган, який засідає в якості суду, є небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати таке побоювання об'єктивно обґрунтованим (там само, пункт 76). Об'єктивний критерій в основному стосується ієрархічних чи інших зв'язків між суддею та іншими учасниками провадження. У зв'язку з цим навіть зовнішні прояви мають певну важливість, або, іншими словами, «правосуддя має не лише здійснюватися, має бути видно, що воно здійснюється».
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошує, що такі правила виражають заінтересованість національного законодавця з приводу усунення всіх обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості відповідного судді чи суду, та є спробою забезпечити неупередженість шляхом усунення причин таких проблем. Окрім забезпечення відсутності фактичної упередженості, вони спрямовані на усунення будь-якого прояву небезсторонності, і таким чином сприяють підвищенню довіри, яку суди мають вселяти громадськості у демократичному суспільстві. Отже, ЄСПЛ вказав, що будь-який суддя, стосовно якого є законні підстави для побоювань у відсутності неупередженості, повинен взяти самовідвід (рішення ЄСПЛ у справі «Паунович проти Сербії» (№54574/07).
Відповідно до п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.
Вищезазначене кореспондується із пунктом 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року № 2006/23, відповідно до яких суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Враховуючи наведене, а також обставини, зазначені в заяві судді про самовідвід, з метою недопущення будь-яких сумнівів в позивача, відповідача та сторонніх спостерігачів щодо об'єктивності, безсторонності і неупередженості судді в ході розгляду справи та вирішення спору, та з огляду на необхідність виключення будь-яких пересторог сторін стосовно того, що суддя із суб'єктивної сторони може бути невільним від суб'єктивних оцінок обставин, які підлягають дослідженню у справі, однак, ще до початку розгляду справи у значній мірі відомі суду в силу їх публічного інтерпретування самими сторонами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення самовідводу судді Величка О.В. у цивільній справі № 465/1434/19 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» про стягнення моральної і матеріальної шкоди.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 36, 39, 40, 247 ЦПК України, суд -
Задоволити заяву судді Франківського районного суду м. Львова Величка О.В. про самовідвід у розгляді цивільної справи № 465/1434/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» про стягнення моральної і матеріальної шкоди.
Матеріали справи № 465/1434/19 передати до загальної канцелярії Франківського районного суду м. Львова на повторний автоматизований розподіл для визначення судді у порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Величко О.В.