Справа № 580/1931/23 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ
16 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Бужак Н.П., Епель О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Смілянського відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Смілянського відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення від 05.01.2023 №71264300017709 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації; зобов'язання відповідача повторно розглянути його заяву від 17.10.2021, як громадянина Російської Федерації, про надання дозволу на імміграцію з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
06.05.2025 до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 за нововиявленими обставинами.
Вказана заява мотивована тим, що скасування апеляційним судом рішення про заборону в'їзду від 01.05.2025 є істотною нововиявленою обставиною, яка в сукупності з фактичною неможливістю подання повторної заяви про надання дозволу на імміграцію, становлять достатні підстави для перегляду рішення суду у цій справі.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року у задоволенні заяви позивача про перегляд рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 за нововиявленими обставинами - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Частиною першою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частини четверта 361 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною шостою статті 361 КАС України передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Колегія суддів зазначає, що до нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.
Водночас, перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення; у такому випадку судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло призвести до ухвалення іншого за змістом судового рішення.
Суд звертає увагу на висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у справі № 815/6834/15, де суд зазначив, що нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення. Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи за нововиявленими обставинами.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.
Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.10.2021 позивач - громадянин Російської Федерації звернувся до відповідача заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну відповідно до пункту 1 частини З статті 4 Закону України «Про імміграцію», оскільки його дружина є громадянкою України, перебуває у шлюбі понад 2 роки.
22.12.2022 Смілянський відділ УДМС у Черкаській області направив запити до УДМС у Черкаській області та до ГУДМС в Харківській області для перевірки інформації щодо наявності/відсутності інформації про заборону в'їзду в Україну позивачу.
23.12.2022 УДМС у Черкаській області у відповідь направило лист, яким повідомило, що позивач до адміністративної відповідальності на території УДМС у Черкаській області не притягувався, рішення про заборону в'їзду на територію України та примусове повернення (видворення) з території України відносно нього не приймалися. Водночас повідомили, що згідно з архівними даними підсистеми «Незаконний мігрант» ЄГАС УМП наявна інформація про заборону в'їзду на територію України вищевказаному громадянину. Рішення про заборону позивачу в'їзду на територію України прийняте 18.03.2021 ГУДМС у Харківській області на підставі статті 13 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
05.01.2023 ГУДМС у Харківській області надало відповідь на запит Смілянського відділу УДМС у Черкаській області та повідомило, що 18.03.2021 відносно позивача прийнято рішення про заборону в'їзду на територію України строком до 18.03.2024.
05.01.2023 відповідач прийняв рішення № 71264300017709 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації позивачу на підставі пункту 5 частини 1 статті 10 Закону України «Про імміграцію», а саме особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України (далі - спірне рішення).
Відмову у задоволенні позову суд мотивував тим, що підстава для відмови у наданні дозволу на імміграцію відповідає п.5 ч.1 ст.10 Закону №2491-ІІІ, а саме, що дозвіл на імміграцію не надається особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України. У висновку за результатами розгляду матеріалів справи громадянина Російської Федерації - позивача відповідач зазначив, що за результатами перевірки встановив, що відносно позивача 18.03.2021 на підставі ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та п.п. «г» п.4 наказу МВС України від 17.12.2013 № 1235 «Про затвердження Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства» прийнято рішення про заборону в'їзду на територію України до 18.03.2024 (орган ГУ ДМС в Харківській області).
Тому суд вказав про правомірність спірного рішення, врахувавши відсутність доказів скасування рішення від 18.03.2021 ГУ ДМС в Харківській області про заборону в'їзду позивачу на територію України до 18.03.2024. Також констатував, що оскільки станом на дату винесення відповідачем спірного рішення та дату вирішення спірних правовідносин у цій справі воно є чинним, воно підлягало врахуванню відповідачем під час прийняття спірного рішення.
Після набрання законної сили рішенням суду в цій справі щодо позивача виникли інші правовідносини.
Зокрема, 02.05.2023 ГУ ДМС України в Харківській області прийняло рішення про відкликання згаданого вище рішення про заборону позивачу в'їзду в Україну. Отже, така заборона відносно позивача достроково знята.
Крім того 01.05.2025 Другий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову в справі №712/3913/23 про скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог цього ж позивача щодо визнання протиправним і скасування рішення від 18.03.2021 про заборону йому в'їзду в Україну.
Вказані обставини та факти позивач помилково вважає нововиявленими, оскільки вони не існували до прийняття спірного рішення відповідачем і рішення суду в цій справі. Відповідно на дату ухвалення рішення суду були відсутні докази протиправного порушення відповідачем порядку, меж і способу дій. Вказане рішення суду апеляційної інстанції є доказом, що не існував під час виникнення спірних правовідносин і їх вирішення судом. Тому вони не дають підстав для відповідного порядку перегляду рішення суду по суті позовних вимог.
Беручи до уваги, що наведені позивачем підстави перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами не передбачені приписами статті 361 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 за нововиявленими обставинами.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя Н.П.Бужак
суддя О.В.Епель