Справа № 308/12612/23
1-кп/308/174/26
10 лютого 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 , за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
заставодавець - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області клопотання представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.08.2023, у кримінальному провадженні за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Київ, не одруженого, з середньою освітою, фізичної особи підприємця, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , та
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, уродженки м. Ужгород, з вищою освітою, тимчасово не працюючої, вдови, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження № 42023071210000087, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.03.2023 року, відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_9 у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
П'ятого грудня 2025 року від представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 надійшло клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 серпня 202 року, на квартиру АДРЕСА_5 .
Клопотання мотивоване тим, що арешт накладено на квартиру, яка не перебуває у власності обвинуваченого ОСОБА_5 , а належить ОСОБА_7 , яка не має жодного процесуального статусу у даному кримінальному провадженні. На момент подання прокурором клопотання про накладення арешту на вказану квартиру ОСОБА_7 була і залишається єдиним законним власником квартири АДРЕСА_5 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 214749786 від 01.07.2020. Станом на момент винесення ухвали про накладення арешту не існувало жодних правових підстав для застосування такого заходу забезпечення провадження, оскільки квартира не належала обвинуваченому ОСОБА_5 , не була предметом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не набута обвинуваченим у будь-який спосіб та не мала до нього жодного відношення. Разом з тим у матеріалах справи відсутні відомості про причетність ОСОБА_7 до кримінального провадження № 42023071210000087 або про те, що її майно набуте незаконним шляхом або використане для вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_5 .
У судове засідання власник арештованого майна та її представник не з'явилися, однак представник ОСОБА_8 подав письмову заяву, в якій просив розгляд клопотання провести у їх відсутності. Клопотання підтримують та просять його задоволити.
Прокурор у судовому засіданні щодо задоволення клопотання не заперечив.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечив щодо задоволення клопотання про скасування арешту.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ КПК України з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
За ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
З приписами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
При цьому судом встановлено, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 серпня 2023 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_6 .
Суд при прийнятті рішення про накладення арешту на дану квартиру виходив з того, що метою накладення арешту є забезпечення виконання передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України покарання у вигляді конфіскації у випадку винесення обвинувального вироку суду.
Разом з тим, з інформаційної довідки № 446959822 від 09.10.2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, наданої представником ОСОБА_8 вбачається, що квартира АДРЕСА_6 належить на праві власності ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата державної реєстрації речового права - 01.07.2020.
У ході розгляду справи судом не встановлено підстав вважати, що фактичний власник квартири ОСОБА_7 є причетною до вчинення кримінального правопорушення, здобула вказану квартиру незаконним шляхом чи знала про її незаконне використання для вчинення даного кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним.
Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Згідно з ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або був вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 КПК України.
Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСі» проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108. п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про відсутність потреби у подальшому застосуванні даного виду заходу забезпечення кримінального провадження, у зв'язку з чим арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_6 , слід скасувати.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 186, 193, 196, 197, 309, 314, 315 395 КПК України, суд,-
Клопотання задовольнити.
Арешт, накладений ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.08.2023 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , - скасувати.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.
Час та дата оголошення повного тексту ухвали 13 год. 30 хв. 13 лютого 2026 року.
Суддя ОСОБА_1