Справа № 308/6044/25
1-кс/308/835/26
10 лютого 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2
у складі учасників справи:
прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисників підозрюваного - адвокатів ОСОБА_5
кримінальне провадження 1-кс/308/835/26
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в місті Ужгороді клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_6 погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 209 КК України, -
встановив:
До слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_6 погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 209 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , на підставі рішення Баранинської сільської ради Ужгородського району від 21.11.2017 № 1, обійняв посаду голови Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області,
Крім того, згідно з вимогами ч. 5 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.
Таким чином ОСОБА_4 , у період з 01.01.2020 по 31.12.2020, в силу приписів ч. 3 ст. 18 КК України, був службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, однак не пізніше 24.12.2020, у ОСОБА_4 , який є службовою особою та усвідомлював покладені на нього обов'язки щодо додержання вимог земельного законодавства, виник умисел на заволодіння земельною ділянкою шляхом незаконного її виділення фізичній особі. Для реалізації своїх злочинних намірів, направлених на вчинення кримінального правопорушення, достовірно знаючи, що частина земельної ділянки, щодо якої, на сесії Баранинської сільської ради, розглядалося питання відведення на користь ОСОБА_7 , накладається на смугу відведення водного каналу в с. Баранинці та належить до земель із особливим режимом використання, створив умови для незаконного вибуття такої земельної ділянки з комунальної власності та свідомо допустив у подальшому прийняття рішення про виділення зазначеної земельної ділянки.
Зокрема, рішенням ІІІ сесії VІІ скликання Баранинської сільської ради Ужгородського району від 24.12.2019 № 16, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_3 , який попередньо звернувся із заявою про виділення земельної ділянки, на підставі ст. ст. 40, 116, 118, 121 Земельного кодексу України, надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,60 га, для ведення особистого селянського господарства в с. Баранинці. При цьому, останній не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_4 та ОСОБА_8 .
На підставі відповідної заяви ОСОБА_7 від 26.06.2020 землевпорядним підприємством - ПП «Ужгеостар» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства в Закарпатській області Ужгородського району село Баранинці, кадастровий номер 2124880300:11:011:0389, в якому містяться два екземпляри матеріалів геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування вищевказаної земельної ділянки, один з яких містить відомості про наявність відступу між земельною ділянкою та каналом шириною від 6,7 м до 6,8 м, що не відповідає дійсності.
З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на незаконне заволодіння земельною ділянкою, ОСОБА_4 залучив до вчинення злочину як пособника начальника відділу - архітектора відділу архітектури, земельних відносин та житлово-комунального господарства Баранинської сільської ради Ужгородської району ОСОБА_8 , який, відповідно до посадової інструкції, затвердженої 10 липня 2018 року, підпорядковується безпосередньо сільському голові, та який, діючи у співучасті з ОСОБА_4 , усуваючи перешкоди, на виконання злочинного плану сільського голови, підписав акт погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами від 26.06.2020, скріпив його відтиском печатки Баранинської сільської ради, зазначивши про відсутність заперечень з боку суміжних землекористувачів, попри накладення на земельну ділянку прибережної захисної смуги від каналу.
У подальшому, ОСОБА_4 , будучи головою сільської ради, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою одержання вигоди для себе, задля подальшого заволодіння земельною ділянкою, в грудні 2020 року, за відсутності правових підстав та у порушення вимог діючого на той момент законодавства України, достовірно знаючи, що земельна ділянка накладається на смугу відведення водного каналу, оскільки 10.09.2020 власноручно підписав та видав довідку Баранинської сільської ради за № 1308 про те, що на земельну ділянку накладається прибережна захисна смуга від каналу, всупереч нормам земельного законодавства, виніс на розгляд сесії Баранинської сільської ради проект рішення, яким передбачено затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_7 , та у якому містилась відповідна довідка сільської ради.
У свою чергу ОСОБА_8 , будучи начальником відділу - архітектором відділу архітектури, земельних відносин та житлово-комунального господарства Баранинської сільської ради, виконуючи відведену йому роль ОСОБА_4 , діючи на виконання злочинного плану останнього як співучасник - пособник вчинення кримінального правопорушення, будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, всупереч Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», своєї посадової інструкції, а також регламенту роботи сільської ради, достовірно знаючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 2124880300:11:011:0389, розташована в межах села Баранинці, частково відноситься до земель водного фонду та накладається на смугу відведення водного каналу, що передбачає особливий режим використання та заборону її передачі у приватну власність, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, надав 24.12.2020 депутатам Баранинської сільської ради завідомо неправдиву інформацію під час доповіді на пленарному засіданні сесії VІІІ скликання Баранинської сільської ради Ужгородського району, повідомивши про відсутність обмежень та застережень, а передача у власність зазначеної земельної ділянки є законною.
Таким чином ОСОБА_8 , виконуючи відведену йому роль пособника вчинення злочину, усвідомлюючи, що рішення сесії приймається на підставі наданої ним інформації, 24.12.2020 створив умови для прийняття незаконного рішення про передачу земельної ділянки, що належить до земель водного фонду, у приватну власність, внаслідок чого було порушено встановлений законом порядок розпорядження землями водного фонду.
Як наслідок, рішенням сесії VІІІ скликання Баранинської сільської ради Ужгородського району від 24.12.2020 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2124880300:11:011:0389 ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства в с. Баранинці та передано у власність земельну ділянку площею 0,60 га, яка частково накладається на смугу відведення водного каналу в с. Баранинці. Площа накладки становить 0,1879 га.
Продовжуючи свої злочинні дії та зловживаючи своїм службовим становищем з корисливих мотивів ОСОБА_4 , несучи персональну відповідальність за підписані ним документи, діючи всупереч ч. 4 ст. 59 Закону України «Про місце самоврядування», ст. 91 Водного кодексу України, достовірно знаючи, що земельна ділянка, сформована для передачі у власність ОСОБА_7 , частково накладається на захисну смугу водного каналу в селі Баранинці Ужгородського району, діючи у своїх інтересах та всупереч інтересам служби, не скористався правом зупинення дії рішення, а навпаки 24.12.2020 підписав рішення І сесії VІІІ скликання Баранинської сільської ради Ужгородського району від 24.12.2020 № 27 «Про затвердження проектів землеустрою та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надання їх у власність».
Таким чином, своїми незаконними діями ОСОБА_4 забезпечив виділення вищевказаної земельної ділянки на користь ОСОБА_7 , чим спричинено збитків Баранинській сільській раді Ужгородського району на суму 1 891 931,00 гривень.
У подальшому, на підставі укладеного 11.06.2021 договору купівлі-продажу, земельна ділянка з кадастровим номером 2124880300:11:011:0389 перейшла у власність ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка перебуває у родинних зв'язках із Баранинським сільським головою ОСОБА_4 , а саме є матір'ю його дружини. Таким чином, ОСОБА_4 реалізував свій злочинний умисел направлений на одержання вигоди для себе через отримання земельної ділянки у своє розпорядження, шляхом реєстрації такої ділянки на близьку особу, у розумінні п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції».
Отже ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великому розмірі.
В ході досудового розслідування також встановлено, що з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, Баранинський сільський голова ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх кримінальну караність та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, достовірно знаючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 2124880300:11:011:0389 є доходом, одержаним злочинним шляхом, вчинив дії, спрямовані на приховування та маскування її незаконного походження, джерела набуття та фактичного володіння.
Так, 11.06.2021 ОСОБА_7 , якому не було відомо про злочинні наміри ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , та який діяв на реалізацію злочинного плану останніх, направленого на заволодіння земельною ділянкою, виділеною в порушення вимог водного та земельного законодавства України, уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 2124880300:11:011:0389 з ОСОБА_9 , яка перебуває у родинних зв'язках із Баранинським сільським головою ОСОБА_4 , а саме є матір'ю його дружини.
Таким чином, ОСОБА_4 реалізував свій злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення та одержання вигоди для себе, шляхом отримання земельної ділянки у своє розпорядження, шляхом реєстрації такої ділянки на близьку особу, у розумінні п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції».
У подальшому, земельна ділянка з кадастровим номером 2124880300:11:011:0389 площею 0,60 га неодноразово поділялася на ряд інших земельних ділянок, зокрема з неї утворилися земельні ділянки з кадастровими номерами 2124880300:11:011:0579, яка 24.07.2024 була продана ОСОБА_10 за 3597,85 гривень, 2124880300:11:011:0580, яка 03.12.2024 була продана ОСОБА_11 за 40000 гривень та 2124880300:11:011:0626, яка 30.10.2025 була продана ОСОБА_12 за 1692,40 гривень.
При цьому, як встановлено в ході досудового розслідування, вартість земельної ділянки з кадастровим номером 2124880300:11:011:0389 складає 1 891 931,00 гривень
Таким чином, у період з 11.06.2021 по 30.10.2025, ОСОБА_4 вчинив сукупність активних умисних дій, спрямованих на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних унаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, маскуючи у такий спосіб незаконність походження таких доходів, шляхом укладення правочинів, спрямованих на приховування їх джерела походження та включення в легальний фінансовий обіг і подальшого використання зазначених коштів для власних потреб як фізичною особою, чим фактично надав їм вигляду законних.
З огляду на викладене, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, а саме в легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, тобто вчинення дій, спрямованих на набуття, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, а також вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна, володіння таким майном, права на таке майно, джерела його походження, якщо ці діяння вчинено особою, яка знала, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю одержано злочинним шляхом.
У сукупності ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 209 КК України.
05 лютого 2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , громадянину України, українцю, голові Баранинської сільської ради повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 209 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 209 КК України, повністю підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування в їх сукупності.
В клопотанні слідчий зазначив, що враховуючи вищевикладене, а також тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , дані про особу, з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам, до ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засідання прокурор клопотання підтримав з наведених у ньому підстав, просив таке задовольнити.
Захисник заперечив проти задоволення клопотання прокурора та просив застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з тримання під вартою. Зазначив, що ризики відсутні, підозра не обґрунтована. Підозрюваний раніше не судимий, одружений, має позитивні характеристики з місця роботи, крім того з моменту можливого вчинення злочину минула значна кількість часу.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію захисника та просив суд у задоволенні клопотання відмовити, зазначив, що не знав, що перебуває в розшуку.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшла до наступних висновків.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 209 КК України, які відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких.
Орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , яке обґрунтовує наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, ризиків, визначених ст.177 КПК України, та недостатністю застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризиків.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (стаття 178 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК.
У Кримінальному процесуальному кодексі України поняття обґрунтованої підозри не визначено, але воно визначено Європейським судом з прав людини. Обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об'єктивних фактах. Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об'єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справи «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32; «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року; «Тerry v. Ohio», 392 US, 1968) і не може спиратися на голе припущення, що особа може в майбутньому втекти або повторно вчинити злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Дослідивши додані в обґрунтування клопотання докази, суд приходить до висновку, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 209 КК України.
Обґрунтованість підозри стверджується наявними та долученими на обґрунтування клопотання документами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.
При цьому на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі наявних у слідчого судді матеріалів, вирішує питання доведеності існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінально-протиправних дій, зокрема наявності достатніх доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При розгляді клопотання про взяття під варту слідчий суддя не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного, розглядати й вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті.
Відповідно до частин 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Основними ризикам, на які посилається сторона обвинувачення у даному клопотанні є ризики передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за ступенем тяжкості відносяться до особливо тяжкого злочину (ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 209 КК України), зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (до 12 років позбавлення волі), останній може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Крім того, підозрюваний будучи на волі може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни їх показань на свою користь. Це підтверджується тим, що ОСОБА_4 тривалий час та на даний момент здійснює керівництво Баранинською сільською радою, працівники якої можуть бути свідками у кримінальному провадженні, а тому підозрюваний, використовуючи свій авторитет та зв'язки, має реальну можливість спілкуватися з свідками та погрозами, умовляннями чи підкупом до свідків даного кримінального провадження впливати на них, з метою зміни ними показань на свою користь, тобто наявний ризик, передбачений п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання про наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України) слідчий суддя враховує, що з моменту внесення вказаних відомостей до ЄРДР минуло більше п'яти року, до моменту звернення з даним клопотанням ОСОБА_4 не вчиняв таких дій, доказів зворотного надано не було, а тому слідчий суддя вважає, що наявність вказаного ризику не доведена та не обґрунтована, ні матеріалами клопотання, ні під час судового засідання.
Згідно з ч.3 ст.176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Таким чином, закон покладає обов'язок доказування щодо наявності ризиків та недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам на прокурора.
У судовому засіданні з розгляду даного клопотання стороною обвинувачення не доведена недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин, тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У рішенні у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (§ 80). У рішенні у справі «Хайредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року вказаний суд, зокрема, дійшов висновку, що національні суди порушили пункт 1 статті 5 Конвенції, оскільки при ухваленні рішень не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою (§ 29, § 31). У справі «Штегмюллер проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що застосування до особи обмеження волі можливо лише за наявності ризику неявки підозрюваного (обвинуваченого) на судовий розгляд, або інших ризиків, які мають бути реальними та обґрунтованими, тобто не бути загальними та абстрактними, а в справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами. Кримінальний процесуальний кодекс України також покладає вказаний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд врахував наявність ризиків, передбачених пунктами ч.1 ст.177 КПК, а також тяжкість покарання кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 характеризуючі особу підозрюваного дані, а саме: наявність постійного місця проживання, роботи, відсутність судимостей, міцні соціальні зв"язки.
Крім того, суд враховує, що змоменту вчинення кримніального правопорушення минуло близько п"яти років, з моменту внесення відомостей до ЄРДР рік, разом з тим доказів того, що підозрюваний будь яким чином намагався уникнути відповідальності, або вчиняв будь які інші негативні дії, які можуть характеризувати його процесуальну поведінку в негативному сенсі, суду не представлено.
На підставі наведеного, зважаючи на необхідність дотримання цілей та загальних засад кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до переконання, що у клопотанні сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 слід відмовити.
Разом з тим, суд вбачає достатнім обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави та з одночасним покладенням на нього обов'язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.176, 178, 181, 184, 186, 193, 194, 196, 309, 310, 376 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
В задоволенні клопотання - відмовити.
Застосувати (обрати) щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 209 КК України, запобіжний захід у вигляді застави в розмірі триста (300) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 998400 (дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч чотириста) грн. 00 коп..(3328*300)
Застава повинна бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави на відповідний рахунок, з наданням документи, що це підтверджує, слідчому, прокурору, слідчому судді або суду.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 у відповідності до ч.5 ст.194 КПК України наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду на їх першу вимогу;
- не відлучатися за межі Закарпатської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- не спілкуватися із свідками, у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну до органів ДМС України в Закарпатській області.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 05 квітня 2026 року включно.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали було оголошено 13 лютого 2026 року о 13 год. 30 хв..
Слідчий суддя ОСОБА_1