Справа № 307/4654/25
Провадження №1-кп/307/343/25
09 лютого 2026 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області
у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
та підозрюваного ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження №62023100140000056, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 лютого 2023 року за ч. 5 ст 407 КК України,
28 листопада 2025 року до Тячівського районного суду Закарпатської області надійшло клопотання прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження №62023100140000056, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 лютого 2023 року за ч. 5 ст. 407 КК України.
В обгрунтування клопотання прокурор посилався на те, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, строк дії якої також неодноразово продовжувався.
Згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У такий спосіб, з моменту затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 на території України почав діяти правовий режим воєнного стану, який продовжує діяти і на даний час.
Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянина України ОСОБА_4 призначено наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.03.2022 №9 на посаду стрільця 3 відділення 3 взводу 4 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до мобілізаційного плану, якого 04.03.2022 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини.
Згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У такий спосіб, з моменту затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 на території України почав діяти правовий режим воєнного стану, який продовжує діяти і на даний час.
Вимогами статей 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України.
Стаття 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут). Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
Так, згідно з ст.ст. 5, 6 Статуту, внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Під час проходження військової служби, у відповідності до ст.ст. 6, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_4 , зобов'язаний був свято і непорушно додержуватися вимог Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати свій військовий обов'язок, не допускати негідних вчинків, точно й вчасно виконувати покладені на нього обов'язки.
Натомість, солдат ОСОБА_4 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України та законів України, став на шлях вчинення кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, призваний на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи на посаді стрільця 3 відділення 3 взводу 4 стрілецької роти вказаної військової частини, у порушення вимог ст. ст. 17 , 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України» , ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» , ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу командування частини, 12.06.2022, умисно, самовільно залишив тимчасовий пункт дислокації військової частини НОМЕР_1 , що в населеному пункті АДРЕСА_1 та був відсутній без поважних причин на військовій службі, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи свою діяльність з проходженням військової служби, до 11.06.2025, а саме звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 , який розташований в АДРЕСА_2 , чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, а саме - самовільне залишення військової частини, військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення), підтверджується зібраними у цьому кримінальному провадженні доказами, зокрема: заявою про вчинення кримінального правопорушення від військової частини НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення військової частини від 31.01.2023, актом службового розслідування за фактом не з'явлення на службі військовослужбовцем - солдатом ОСОБА_4 , та іншими письмовими документами в їх сукупності; показаннями свідка, військовослужбовця ОСОБА_5 та показаннями підозрюваного ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Підозрюваний ОСОБА_4 добровільно звернувся із клопотанням до прокурора про намір повернутися до військової частини НОМЕР_2 чи інших підрозділах ЗСУ для продовження проходження військової служби.
Згідно з листом командира військової частини НОМЕР_2 від 08.07.2025 №502р, командир військової частини НОМЕР_2 полковник ОСОБА_6 надав письмову згоду на продовження проходження військової служби підозрюваним ОСОБА_4 .
Окрім того, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 28.06.2025 №184 ОСОБА_4 призначено на посаду номера обслуги 3 кулеметного відділення 1 кулеметного взводу роти вогневої підготовки військової частини НОМЕР_2 .
ОСОБА_4 під час дії воєнного стану вперше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, оскільки у відповідності до довідки він раніше до кримінальної відповідальності не притягався.
Враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_4 вперше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, добровільно звернувся із клопотанням до прокурора про намір повернутися до військової частини чи інших підрозділах ЗСУ для продовження проходження військової служби, а командир військової частини НОМЕР_2 надав письмову згоду на продовження проходження військової служби підозрюваним ОСОБА_4 , на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, просив закрити кримінальне провадження №62023100140000056 від 13.02.2023, за підозрою військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та звільнити його від кримінальної відповідальності, у зв'язку із добровільним зверненням ОСОБА_4 із клопотанням до прокурора про намір повернутися до військової частини чи інших підрозділах ЗСУ для продовження проходження військової служби та наявністю письмової згоди командира військової частини НОМЕР_2 на продовження проходження військової служби підозрюваним ОСОБА_4 .
На підставі ухвали суду від 03 грудня 2025 року підготовче судове засідання з розгляду клопотання призначено на 03 лютого 2026 року.
Згідно ухвали суду від 03 лютого 2026 року, судовий розгляд щодо розгляду клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження №62023100140000056, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 лютого 2023 року за ч. 5 ст 407 КК України призначено на 09 лютого 2026 року.
Прокурор Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону - ОСОБА_3 , в обгрунтування клопотання посилався на викладені в ньому обставини, просив таке задовольнити та долучив повідомлення ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 . Години, згідно якого ОСОБА_4 26 червня 2025 року виключено із військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі п.3 ч.6 ст. 37, у зв'язку із його непридатністю до військової служби.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав клопотання прокурора та просив таке задовольнити.
Заслухавши думку учасників провадження, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на її основі й повинні відповідати їй.
Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2024, справедливість це одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Суд здійснює розгляд справи з дотриманням принципу справедливості, забезпечуючи об'єктивність, неупередженість та рівність сторін, а також захист прав і законних інтересів учасників провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального процесу, серед яких - верховенство права.
07 вересня 2024 року набув чинності Закон України від 20 серпня 2024 року № 3902-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану».
Указаним Законом, крім іншого, ст. 401 КК України доповнено ч. 5 такого змісту: особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Також цим Законом унесено зміни до КПК, зокрема: абз. 2 ч. 2 ст. 286 та абз. 2 ч. 3 ст. 288 КПК, відповідно до яких у разі наявності підстав для звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 401 КК України прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим, а в разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 401 КК України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
З наведеного вбачається, що ч. 5 ст. 401 КК України передбачає як матеріальні умови звільнення особи від кримінальної відповідальності, так і процедурний порядок реалізації такого звільнення. Зокрема, питання щодо застосування цієї норми перебуває у взаємозв'язку з абз. 2 ч. 3 ст. 288 КПК України, який регламентує порядок закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Отже, умови та процедура, визначені зазначеними нормами, у сукупності утворюють механізм звільнення військовослужбовця від кримінальної відповідальності.
Однією з умов застосування ч. 5 ст. 401 КК України є добровільне звернення особи з клопотанням до слідчого, прокурора або суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини чи до місця служби для продовження проходження військової служби.
Отже, із зазначеної умови вбачається, що законодавець пов'язує можливість звільнення від кримінальної відповідальності з наявністю добровільного волевиявлення особи на продовження військової служби, що свідчить про її готовність виконувати військовий обов'язок і виправити наслідки попередньої протиправної поведінки.
Судом встановлено, що в матеріалах справа наявне клопотання ОСОБА_4 , скероване прокурору Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та командиру військової частини НОМЕР_3 про його намір повернутися до військової частини для проходження військової служби від 15 липня 2025 року (а. с. 7).
Як вбачається із матеріалів клопотання, ОСОБА_4 , після самовільного залишення військової частини, добровільно повернувся до військової частини НОМЕР_2 , був зарахований наказом командира на всі види забезпечення та продовжував проходити військову службу до настання обставин, які унеможливили його подальше проходження (а. с. 10).
Таким чином, дії ОСОБА_4 свідчать про реалізацію ним наміру добровільно повернутися на військову службу, шляхом продовження її проходження, що за правовою природою відповідає змісту вимоги про добровільне звернення, передбаченої ч. 5 ст. 401 КК України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога про добровільність звернення особи з клопотанням у цій справі вважається виконаною, оскільки волевиявлення ОСОБА_4 було реалізоване через його фактичне добровільне повернення на службу та подальше її проходження.
Також ще однією умовою для застосування ч. 5 ст. 401 КК України, є наявність письмової згоди командира військової частини на продовження проходження такою особою військової служби.
Згідно письмової згоди командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_8 № 502р від 08 липня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_6 надав письмову згоду на продовження проходження військової служби підозрюваним ОСОБА_4 , який продовжує військову службу у військовій частині на посаді номера обслуги кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підготовки військової частини НОМЕР_2 (а. с. 10).
Отже, з урахуванням того, що ОСОБА_4 після добровільного повернення до військової частини наказом командира № 184 від 28 червня 2025 року був зарахований на всі види забезпечення, суд вважає, що цей наказ є належним письмовим підтвердженням згоди командира на проходження військової служби.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За приписами ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Отже, зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що встановлені під час розгляду клопотання умови, а саме: добровільне повернення ОСОБА_4 до військової частини, продовження проходження ним військової служби та наявність письмової згоди командира, з урахуванням того, що ОСОБА_4 вперше під час воєнного стану притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, - дають підстави для його звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України.
Стосовно процедурного порядку для реалізації звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченого абз. 2 ч. 3 ст. 288 КПК України, який регламентує порядок закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, суд зазначає наступне.
Після зарахування згідно наказу командира №184 від 28 червня 2025 року, ОСОБА_4 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 28 червня 2025 року по 09 вересня 2025 року та з 22 вересня 2025 року взятий на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 після його прибуття із ЗСУ; з 26 червня 2025 року - виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі п.3 ч.6 ст. 37, у зв'язку із непридатністю до військової служби.
За цих обставин подальше проходження військової служби ОСОБА_4 є неможливим, а положення КПК України не є перешкодою до реалізації судом приписів ч. 5 ст. 401 КПК України у їх взаємозв'язку із вимогами ст. 58 Конституції України та ст. 5 КК України щодо вирішення питання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
В матеріалах кримінального провадження наявна згода ОСОБА_4 щодо закриття кримінального провадження за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 407 КК України на підставі ч. 5 ст. 401 КК України та закриття кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань 13 лютого 2023 року за № 62023100140000056 на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку із звільненням ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності.
Керуючись ст.ст. 284, 288, 369 - 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 - задовольнити повністю.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 407 КК України на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
Кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 13 лютого 2023 року за № 62023100140000056 закрити на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку із звільненням ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано, та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд, який постановив ухвалу, протягом семи днів з дня її оголошення.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали буде складено та оголошено 13 лютого 2026 року, в 11 год. 30 хв.
Суддя ОСОБА_1