Справа № 243/650/26
Провадження № 2-о/243/31/2026
16 лютого 2026 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючий суддя Пронін С.Г.
за участю секретаря Рудь Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення,
Заявник звернулася до суду з вказаною заявою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона з метою призначення пенсії звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України. Втім, ГУПФУ в Донецькій області відмовило їй у призначенні пенсії та роз'яснило, що до страхового стажу не зараховано періоди, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 02.07.1982: роботи з 02.07.1982 по 14.04.1992, оскільки назва підприємства в записі про прийняття на роботу не відповідає назві підприємства на печатці, якою засвідчено запис про звільнення. Не враховано дані архівної довідки від 10.11.2025 № 07-03/124, щодо вищевказаного періоду роботи, оскільки в первинних документах зазначено прізвище « ОСОБА_3 », що не відповідає прізвищу « ОСОБА_4 », згідно з повторним свідоцтвом про народження заявниці НОМЕР_2 від 13.03.2007. На теперішній час вона позбавлена можливості внести вказані відомості до трудової книжки у позасудовому порядку, оскільки підприємства, де заповнювалась її трудова книжка вже не існує, про що їй була видана архівна довідка, яка також не визнається органом пенсійного фонду. Встановлення факту належності трудових книжок необхідно заявнику для можливості призначення їй пенсії. Просила суд встановити факт належності їй архівної довідки № 07-03/124 від 10 листопада 2025 року виданої на ім'я « ОСОБА_5 », а також встановити факт, що вона працювала з 02.07.1982 по 14.04.1992 на підприємстві Слов'янський міський трест їдалень та ресторанів, яке було ліквідовано та створено Слов'янське міське управління громадського харчування Слов'янської міськради народних депутатів.
Заявник та її представник будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, представник заявника ОСОБА_2 надала суду заяву про розгляд справи без їх участі, в якій просила розглянути справу без їх участі та заяву задовольнити.
Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області Філіпова М.М. будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, надала суду відзив на заяву, згідно якого вказала, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зверталась до Пенсійного фонду України із заявою від 17.11.2025 № 22563 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ГУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) як особа, яка досягла віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема з 01 січня 2025 по 31 грудня 2025 не менше 32 років. Відповідно до відомостей електронної пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 02.07.1982 по 14.04.1992 у Слов'янському тресті їдалень згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.07.1982, оскільки відсутні відомості про реорганізацію підприємства, що порушує вимоги п. 2.14 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях» від 20.06.1974 № 162. Дані архівної довідки від 10.11.2025 № 07-03/124 не враховано щодо вищевказаного періоду роботи, оскільки зазначено прізвище « ОСОБА_3 », що не відповідає прізвищу « ОСОБА_4 », згідно з повторним свідоцтвом про народження заявниці НОМЕР_2 від 13.03.2007. За результатами опрацювання заяви від 17.11.2025 страховий стаж ОСОБА_1 складає 26 років 6 місяців 15 днів. Період роботи з 05.01.1984 по 04.01.1987 зараховано частково як «догляд за дитиною до 3-х років». За наведених обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду в Миколаївській області винесено рішення про відмову в призначенні пенсії за віком від 25.11.2025 № 056750013381 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки, яке долучено до матеріалів електронної пенсійної справи. Крім того вказала, що встановлення факту роботи ОСОБА_1 у період 02.07.1982 по 14.04.1992 у Слов'янському тресті їдалень згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.07.1982 та факту належності архівної довідки № 07-03/124 від 10.11.2025 є тотожним встановленню факту трудового стажу, оскільки наслідками встановленням таких фактів, є встановлення обставин, на підставі яких в подальшому буде відбуватися призначення пенсії та визначення її розміру, отже вказані вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.
Згідно з ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, окремого провадження.
Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
За ч. 2ст. 315ЦПК України у судовому порядку встановлюються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За змістом заяви, заявник просить про встановлення їй належності архівної довідки про підтвердження наявного трудового стажу, а також про встановлення факту роботи на підприємстві у певний період, що необхідно їй для призначенні пенсії.
Рішенням ГУПФУ в Миколаївській області № 056750013381 від 25.11.2025, заявнику ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії з тих підстав, що до страхового стажу не зараховано періоди, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 02.07.1982: роботи з 02.07.1982 по 14.04.1992, оскільки назва підприємства в записі про прийняття на роботу не відповідає назві підприємства на печатці, якою засвідчено запис про звільнення. Не враховано дані архівної довідки від 10.11.2025 № 07-03/124, щодо вищевказаного періоду роботи, оскільки в первинних документах зазначено прізвище « ОСОБА_3 », що не відповідає прізвищу « ОСОБА_4 », згідно з повторним свідоцтвом про народження заявниці НОМЕР_2 від 13.03.2007.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.п. 2 п.2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правлінням Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
Відповідно до Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (далі Порядок), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків (п.2).
Згідно зп.20цього Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до п.26 Порядку, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Тобто, встановлення фактів наявності трудового стажу здійснюється органами ПФУ і не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства заяви про встановлення фактів трудового стажу, а відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду за постановою від 04.09.2019 у справі №198/623/18 та від 10.06.2020 у справі № 347/576/18.
У даному випадку убачається спір щодо відмови у призначенні пенсії через неврахування страхового стажу за архівною довідкою, оскільки прізвище заявника не відповідає паспортним даним.
Така довідка у розумінні діючого законодавства не є правовстановлюючим документом, тоді як у порядку окремого провадження підлягає встановленню факт належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеними у свідоцтві про народження або в паспорті, а не у будь-яких документах.
Тож факт належності довідки не може бути встановлений на підставі п.6 ч.1 ст.315 «Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення» Цивільного процесуального кодексу.
Аналогічний висновок зроблений у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі № 539/4118/19.
Чинне законодавство не містить такого визначення як «трудовий стаж», з введенням в дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), поняття «трудовий стаж» замінено на термін «страховий стаж» - період (строк) протягом особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, за який щомісяця сплачуються страхові внески. Трудовий стаж, набутий до 01 січня 2004 року, враховується до страхового стажу на умовах раніше діючого законодавства, зокрема Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального державного страхування.
Таким чином, встановлення факту наявності трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України як при прийнятті рішення про призначення пенсії, так і при вирішенні питання про встановлення трудового стажу роботи у певний період трудової діяльності.
За встановлених обставин та чинних норм законодавства, суд приходить до висновку, що у судовому порядку не може бути встановлений факт наявності трудового стажу (факту роботи), оскільки встановлення такого факту здійснюється органами Пенсійного фонду України в позасудовому порядку, відмова цього органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справ, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 198/623/18 (провадження № 14-369цс19), та відповідає практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови: від 10 березня 2020 року у справі № 556/132/18 (провадження № 61-44101св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 559/2652/16-ц (провадження № 61-28244св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 401/2020/17-ц (провадження № 61-3570св19), від 24 жовтня 2019 року у справі № 523/30/17 (провадження № 61-12771св18), від 10 червня 2020 року у справі № 347/576/18 (провадження № 61-45995св18) та від 25 травня 2022 року у справі № 363/1099/21 (провадження № 61-16958св21).
Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Враховуючи, що спеціальним законодавством передбачено позасудовий порядок вирішення спірних питань щодо зарахування певного періоду роботи до пільгового стажу, правила частини другої статті 315 ЦПК України не підлягають застосуванню.
Також, відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Тобто, у порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в аналізі застосування частини шостої статті 294 ЦПК України у справі №539/4118/19 виходила з того, що залишити без розгляду заяву, подану в порядку окремого провадження, у зв'язку із встановленням існування спору про право можливо виключно у тому разі, якщо виявлений спір можливо вирішити саме в порядку цивільного судочинства.
Якщо ж такий спір вирішити в порядку цивільного судочинства неможливо, суд повинен закрити провадження у справі (або відмовити у відкритті провадження на стадії прийняття поданої заяви) із зазначенням правильного для вирішення такого правового питання виду судочинства.
Встановити факт належності архівної довідки на підтвердження тих чи інших обставин можливо винятково під час розгляду справи у суді адміністративної юрисдикції у зв'язку з оскарженням рішення суб'єкта владних повноважень про відмову у зарахуванні певного періоду роботи до пільгового стажу.
В адміністративній справі встановлення такого факту не є самостійною метою, а є передумовою задоволення адміністративного позову.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зауважила на потребі визначати правову природу відносин, що виникли між учасниками справи, віддаючи цьому питанню першочергове значення. Питання про вирішення юрисдикційності спору з'ясовується судами на стадії відкриття провадження у справі, а якщо на стадії відкриття допущено помилку або неможливо було з'ясувати питання юрисдикції, тоді суд на будь-якій стадії розгляду справи вправі закрити провадження з підстав помилкового обрання відповідної юрисдикції. Питання юрисдикції впливає на визначення компетентного суду, належного кола учасників справи, розподіл тягаря доведення тощо, тож має вирішуватися судом пріоритетно до вирішення усіх інших правових питань.
Отже, оскільки зазначений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, його належить розглянути виключно у порядку адміністративного судочинства у межах справи про оскарження рішення (дій) відповідного органу ПФ України про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку з чим згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю.
Враховуючи, що у цій справі заявник звернулася до суду із заявою про встановлення юридичного факту, не виклавши вимоги з приводу оскарження дій (рішень) суб'єкта владних повноважень, суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.
Керуючись ст. ст. 255, 258-261, 268, 293-294, 315-316, 319 ЦПК України, суд -
Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення - закрити.
Роз'яснити заявнику, що розгляд спірних правовідносин підлягає в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: С.Г. Пронін