Справа №760/1820/26 1-кс/760/1342/26
10 лютого 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого в ОВС СУ ГУ СБУ у місті Києві та Київській області майора юстиції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 22025101110001318 від 01.12.2025, внесеного до ЄРДР за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, -
До Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого в ОВС СУ ГУ СБУ у місті Києві та Київській області майора юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором, подане в межах кримінального провадження № 22025101110001318 від 01.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.
У клопотанні зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено обставини здійснення вказаними особами фінансових операцій, спрямованих на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, зокрема шляхом реалізації металургійної продукції через підконтрольні іноземні компанії та подальшого використання отриманих коштів у власних інтересах.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 є одним із організаторів та учасників зазначеної діяльності. У межах розслідування здобуто відомості, зокрема протоколи негласних слідчих (розшукових) дій, матеріали оглядів, а також висновок економічного дослідження руху коштів по рахунках підконтрольних компаній за 2023-2024 роки, які свідчать про здійснення фінансових операцій із використанням коштів, походження яких має ознаки злочинного.
Зокрема, встановлено факти перерахування грошових коштів від імені підконтрольних компаній на оплату навчання сина ОСОБА_5 у міжнародному навчальному закладі, а також на оплату туристичних послуг для членів його родини, що, за версією сторони обвинувачення, свідчить про використання коштів, одержаних унаслідок протиправної діяльності, для особистих потреб.
Крім того, у ході досудового розслідування встановлено наявність у ОСОБА_5 особистої банківської картки платіжної системи UnionPay (Китай) № НОМЕР_1 , дійсної до 11/2027, оформленої на його ім'я ( ОСОБА_5 ), на якій можуть зберігатися грошові кошти, що мають ознаки одержаних злочинним шляхом.
Слідчий зазначає, що з метою запобігання можливості приховування, використання, перерахування, передачі чи відчуження грошових коштів, які перебувають на вказаному рахунку, виникла необхідність у накладенні арешту на зазначене майно.
У зв'язку з викладеним слідчий просить накласти арешт на грошові кошти, що зберігаються на банківській картці UnionPay, відкритій на ім'я ОСОБА_5 , та розглянути клопотання без виклику власника майна з метою забезпечення ефективності арешту.
10.02.2026 до канцелярії Солом'янського районного суду міста Києва надійшло клопотання від слідчої ОСОБА_3 про уточнення даних. Накласти арешт на майно, як підставу для звернення із запитом про міжнародну правову допомогу до компетентних органів Китайської Народної Республіки, що на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на грошові кошти, що зберігаються на наступних розрахункових рахунках: карта платіжної системи UnionPay (Китай) НОМЕР_1, дійсна до 11/2027, яка оформлена на ім?я ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ). У клопотанні просить вважати вірною уточнену редакцію.
Слідча ОСОБА_3 у судовому засіданні просила задовольнити клопотання з підстав, викладених у ньому, з урахуванням поданих нею уточнених даних.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (псуванню, перетворенню, використанню) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Відповідно до ч. 10, 11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на рухоме, нерухоме майно. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Судом встановлено, що Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110001318 від 01.12.2025 за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.
З матеріалів, долучених до клопотання, вбачається, що у ході досудового розслідування отримано дані, які свідчать про здійснення підозрюваними фінансових операцій, спрямованих на використання та розпорядження грошовими коштами, щодо яких наявні відомості про їх можливе одержання злочинним шляхом.
Зокрема, матеріалами кримінального провадження підтверджується здійснення перерахувань грошових коштів від імені підконтрольних іноземних компаній на оплату навчання сина ОСОБА_5 у міжнародному навчальному закладі, а також оплату туристичних послуг для членів його родини. Такі обставини, на даному етапі досудового розслідування, свідчать про використання коштів у особистих цілях.
Крім того, встановлено, що ОСОБА_5 є власником банківської картки платіжної системи UnionPay (Китай) № НОМЕР_1 , оформленої на його ім'я ( ОСОБА_5 ), строк дії якої до 11/2027.
З огляду на характер інкримінованого кримінального правопорушення, а також враховуючи наведені у клопотанні дані щодо руху грошових коштів, слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі розслідування наявні достатні підстави вважати, що грошові кошти, які перебувають або можуть перебувати на вказаному банківському рахунку, можуть відповідати критеріям майна, визначеним ст. 98 КПК України, та підлягати можливій спеціальній конфіскації або конфіскації майна як виду покарання у разі доведення вини.
Враховуючи викладене, а також з метою запобігання можливості використання, перерахування, зняття грошових коштів чи їх подальшого переміщення, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для накладення арешту на грошові кошти, що перебувають на банківській картці платіжної системи UnionPay, відкритій на ім'я ОСОБА_5 .
Судом з'ясовано, що отримані внаслідок здійснення фінансових операцій грошові кошти надходили на рахунки підконтрольних юридичних осіб та в подальшому використовувались, у тому числі, для здійснення витрат особистого характеру, зокрема: оплати оренди нерухомості за межами України, оплати навчання дітей підозрюваних у міжнародних навчальних закладах, оплати туристичних послуг, проживання в готелях та відпочинку, а також інших витрат, не пов'язаних із господарською діяльністю підприємств.
З матеріалів клопотання також убачається, що для акумулювання та перерозподілу грошових коштів використовувались пов'язані компанії, зареєстровані в іноземних юрисдикціях, зокрема у Швейцарській Конфедерації, Республіці Польща, на Маршалових Островах та в Республіці Сінгапур, що свідчить про складний механізм руху коштів.
Водночас слідчий суддя враховує наявність реального ризику вільного розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на особистій банківській картці підозрюваного, з огляду на можливість їх оперативного зняття, переказу або використання через міжнародні платіжні системи, що може ускладнити або унеможливити досягнення завдань кримінального провадження та забезпечення можливої конфіскації майна.
Таким чином, на даному етапі досудового розслідування наявні достатні дані, які дають підстави вважати, що грошові кошти, які перебувають або можуть перебувати на банківській картці UnionPay, оформленій на ім'я ОСОБА_5 , можуть відповідати критеріям майна, визначеним ст. 98 КПК України, а саме бути предметом кримінально протиправних дій або набутими внаслідок їх вчинення, та підлягати арешту з метою забезпечення можливого застосування спеціальної конфіскації чи конфіскації майна.
Тому, з огляду на положення ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям визначеним у ст. 98 КПК України критеріям, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу - відчуження, приховання, використання тощо на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Оцінюючи в сукупності надані стороною кримінального провадження докази, при вирішенні питання про накладення арешту на майно, приймаючи до уваги те, що наявна сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вищевказане у клопотанні майно, може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження. А тому є всі передбачені ст.170 КПК України підстави для арешту, в межах даного кримінального провадження, вказаного у клопотанні майна.
При розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя також враховує, що арешт майна це тимчасовий захід забезпечення кримінального провадження і на даний час у сторони обвинувачення є необхідність встановити і перевірити обставини та відомості щодо вчинення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, провести ряд слідчих та процесуальних дій, зокрема, допитати свідків, провести експертні дослідження тощо, у межах кримінального провадження № 22025101110001318 від 01.12.2025.
Слідчий суддя бере до уваги, що відповідно до положень глави 42 КПК України (ст. 541-552) міжнародне співробітництво у кримінальному провадженні здійснюється шляхом виконання процесуальних дій на підставі запитів про міжнародну правову допомогу. Ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно є необхідною процесуальною підставою для звернення компетентних органів України до компетентних органів Грецької Республіки щодо вжиття заходів із замороження (блокування) відповідних активів.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, а також може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням, зважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а тому приходить до висновку, що клопотання слідчого необхідно задовольнити.
Також слід роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України власник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст.ст. 40, 98,131-132, 170-175, 309, 369-372, 395, 541-552 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого в ОВС СУ ГУ СБУ у місті Києві та Київській області майора юстиції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 22025101110001318 від 01.12.2025, внесеного до ЄРДР за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України- задовольнити.
Накласти арешт на майно, як підставу для звернення із запитом про міжнародну правову допомогу до компетентних органів Китайської Народної Республіки, що на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на грошові кошти, що зберігаються на наступних розрахункових рахунках:
- карта платіжної системи UnionPay (Китай) НОМЕР_1, дійсна до 11/2027, яка оформлена на ім?я ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ).
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали.
У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Cлідчий суддя ОСОБА_1