печерський районний суд міста києва
Справа № 757/3193/26-п
16 лютого 2026 року м.Київ
Суддя Печерського районного суду м.Києва Соловйов Олег Леонідович, розглянувши справу про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
До суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 625579, складений 09.01.2026, за змістом якого: 28.12.2025 приблизно о 20:25 год. за адресою: м.Київ, вул.Лютеранська, буд.3, з супермаркету «Фора» ОСОБА_1 здійснив крадіжку товару на загальну суму 2713 грн. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.51 КУпАП.
До судового засідання ОСОБА_1 надав заяву, згідно якої визнав вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення та просив розгляд справи проводити за його відсутності. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Кодекс України про адміністративні правопорушення, будучи центральним нормативно-правовим актом, що регулює суспільні відносини по притягненню до адміністративної відповідальності, передбачає застосування адміністративного стягнення за дрібне викрадення чужого майна. Зміст цього діяння розкривається у диспозиції частини 1 статті 51 цього Кодексу.
Крім того, частина 2 статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В свою чергу, відповідно до положень ст.252 КУпАП - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оцінивши письмові докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, дані рапорту старшого інспектора СЮП ВП Печерського УП ГУНП в м.Києві старшого лейтенанта поліції Твердохліба А. від 09.01.2026, копію заяви ОСОБА_2 від 09.01.2026, довідку про вартість викраденого товару, письмові пояснення ОСОБА_2 , письмові пояснення ОСОБА_1 , роблю висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у дрібному викраденні чужого майна, що виразилось у дрібному викраденні чужого майна шляхом крадіжки, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення перевищує 0,5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 51 КУпАП.
За таких обставин, враховуючи характер вчиненого правопорушення та особу ОСОБА_1 , який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, вважаю за можливе застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» підлягає стягненню з порушника судовий збір.
За змістом ст. 40-1 КУпАП України передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлена Законом України «Про судовий збір».
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 24, 27, 51, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.51 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 665 грн. 60 коп. судового збору на користь держави.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя О.Л. Соловйов