П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/6449/25
Перша інстанція: суддя Караван Р.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.
суддів - Бойка А.В., Єщенка О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №15595006632 від 05.02.2025 про відмову в перерахунку пенсії;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 27.03.1995 по 27.01.2025;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області на підставі заяви від 10.01.2025 призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та здійснити перерахунок і виплату з 30.01.2025 виходячи з 60% сум оплати праці, з яких сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: посадового окладу, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років, надбавки за інтенсивність праці, надбавки за виконання особливо важливої роботи, місячної премії, інших виплат, відображених у довідках, виданих ГУ ДПС в Одеській області: №33/15-32-10-02-12 від 29.01.2025, №34/15-32-10-02-12 від 29.01.2025, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області, отримуючи пенсію за віком, відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058- IV). Оскільки позивач працював в органах податкової служби 31.01.2025 він звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перехід із пенсії за віком відповідно до Закону №1058- IV на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». На звернення позивача щодо призначення пенсії, рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області відмовлено в переведенні пенсії із посиланням на те, що посадові особи органів податкової служби не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, яке позивач вважає протиправним та таким, що порушує його гарантоване Конституцією України право на соціальний захист.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про відмову в проведенні перерахунку пенсії (перехід на інший вид пенсії) за №15595006632 від 05.02.2025.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2025 про перерахунок пенсії (перехід на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу»), з урахуванням висновків суду у цій справі.
В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
В апеляційній скарзі, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування своєї позиції апелянт зазначає, що підставою для винесення оскаржуваного рішення слугувало те, що посадовим особам контролюючих органів згідно із статтею 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» присвоюються спеціальні звання, відповідно ці посади не належать до категорії посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу», тобто, необхідний стаж державної служби заявника відсутній. Апелянт зауважує на тому, що положення Закону України «Про державну службу» визначає коло осіб, на яких поширюється дія даного Закону, при цьому, за твердженням апелянта, до кола таких осіб не віднесені посадові особи органів податкової служби.
Отже, як вважає апелянт, спірне рішення прийняте відповідно до вимог діючого законодавства, а тому підстави для визнання його протиправним відсутні.
Окремо апелянт зазначає про те, що вимоги про врахування під час переведення на пенсію держслужбовця довідки, видані ГУ ДПС в Одеській області є похідними та заявлені передчасно, оскільки повинні вирішуватись після визнання відповідного права на перехід на пенсію держслужбовця.
ОСОБА_1 своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не скористався.
Натомість, не погоджуючись із рішенням суду в частині відмови у задоволенні частини вимог, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на помилкове застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в означеній частині та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Мотивуючи свою позицію про помилковість висновків суду першої інстанції, апелянт наголошує, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як зазначає апелянт відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За таких підстав, на переконання апелянта, суд першої інстанції мав би задовольнити позовні вимоги в повному обсязі і такий спосіб відновлення порушеного права відповідав би суті адміністративного судочинства.
ГУ ПФУ в Івано-Франківській області у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилаючись на доводи, які узгоджуються із висновками суду першої інстанції, зазначає про безпідставність наведених в апеляційній скарзі аргументів. Апелянт наполягає на тому, що відсутні підстави для переведення позивача на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу». З урахуванням наведеного, вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності.
Пункт 2 частини 1 статті 263 КАС України визначає, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не підлягає задоволенню, натомість апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
30.01.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
До вказаної заяви позивачем були долучені копія паспорту НОМЕР_1 від 25.05.1997; довідки ГУ ДФС в Одеській області №33/15-32-10-02-12 від 29.01.2025 та №34/15-32-10-02-12 від 29.01.2025; довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру та копія трудової книжки НОМЕР_2 .
Згідно вказаної копії трудової книжці стаж позивача складається з таких періодів трудової діяльності:
запис №25 від 27.03.1995 прийнятий на конкурсній основі на посаду старшого державного податкового інспектора відділу податкових розслідувань. Прийнято Присягу державного службовця;
запис №26 від 06.04.1995 призначений на конкурсній основі на посаду заступника начальника відділу зборів та стягнень податків фізичних осіб управління податків і зборів;
запис №27 від 01.11.1995 у відповідності з Постановою КМУ від 05.02.1992 №559 «Питання державної податкової служби України» та ЗУ «Про внесення змін та доповнень в Закон України «Про державну податкову служб» з урахуванням висновку атестаційної комісії від 30.10.1995 присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби І рангу;
запис №29 від 25.11.1996 звільнений від займаної посади в порядку переводу на роботу до державної податкової інспекції в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі згідно з п. 5 ст. 36 КЗпП України;
запис №30 від 26.11.1996 прийнятий на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу примусового стягнення податків в порядку переводу з державної податкової інспекції по Ізмаїльському району. Ізмаїльська держана податкова адміністрація Одеської області перейменована Ізмаїльську об'єднану держану податкову інспекцію Одеської області;
запис №31 від 18.05.1998 призначений на посаду в.о. начальника відділу обліку юридичних осіб;
запис №32 від 18.06.1998 призначений на посаду начальника відділу обліку юридичних осіб управління інформатизації;
запис №33 від 19.11.1999 відповідно до Постанови КМУ від 22.02.1999 №258 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової служби 3 рангу»;
запис №34 від 31.05.2000 переведений на посаду головного державного податкового інспектора групи обліку платників податків відділу автоматизації процесів оподаткування у зв'язку із зміною структури;
запис №35 від 15.08.2002 переведений на посаду головного державного податкового інспектора групи обліку платників податків відділу автоматизації процесів оподаткування управління інформатизації та обліку;
запис №36 від 01.09.2003 переведений на посаду головного державного податкового інспектора групи обліку платників податків відділу супроводження автоматизації процесів оподаткування управління автоматизації процесів оподаткування у зв'язку із зміною структури та штатного розпису;
запис №37 від 02.07.2004 переведений на посаду начальника відділу обліку платників податків управління автоматизації процесів оподаткування як такий, що пройшов за конкурсом;
запис №38 від 01.04.2005 присвоєне спеціальне звання «Радник податкової служби II рангу»;
запис №39 від 05.09.2005 переведений на посаду головного державного податкового інспектора відділу реєстрації та обліку платників податків у зв'язку із зміною структури та штатного розпису;
запис №40 від 29.02.2012 звільнений з посади у порядку переведення на роботу до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової інспекції п. 5 ст. 36 КЗпП;
запис №41 від 01.03.2012 призначений на посаду головного державного податкового інспектора сектору реєстрації та обліку платників податків управління інформатизації та обліку платників податків у порядку переведення з Ізмаїльської об'єднаної держаної податкової інспекції;
запис №42 від 26.06.2013 звільнений з посади у порядку переведення на роботу до Ізмаїльської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області п.5 ст.36 КЗпП України;
запис №43 від 27.06.2013 призначений на роботу;
запис №44 від 27.06.2013 Запис №43 не дійсний. Призначений на посаду головного державного інспектора відділу обліку платників та обробки податкової звітності управління ІТ та обліку платників податків у порядку переведення з Ізмаїльської об'єднаної держаної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби. Присвоєно 13 ранг державного службовця;
запис №45 від 23.12.2013 присвоєне спеціальне звання «Інспектор податкової та митної справи III рангу». - Запис №46 від 23.12.2013 року;
запис 45 недійсний. Присвоєне спеціальне звання «Радник податкової та митної справи II рангу»;
запис №47 від 25.03.2015 звільнений з посади у порядку переведення на роботу до Ізмаїльської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області п.5 ст.36 КЗпП України;
запис №48 від 26.03.2015 призначений на посаду головного державного інспектора відділу реєстрації та обліку платників і звітності управління реєстрації платників податків та електронних сервісів у порядку переведення з Ізмаїльської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області;
запис №49 від 29.02.2016 переведений на посаду головного державного інспектора відділу реєстрації та обліку платників управління обслуговування платників у зв'язку із зміною структури та штатного розпису;
запис №50 від 29.02.2016 переведений на посаду головного державного інспектора відділу обслуговування платників у зв'язку із зміною структури та штатного розпису. Запис №51 від 01.06.2017 року переведений на посаду головного державного інспектора відділу реєстрації та обліку платників управління обслуговування платників зв'язку із зміною структури та штатного розпису;
запис №52 від 20.09.2018 звільнений з посади у порядку переведення на роботу до Головного управління ДФС в Одеській області п.5 ст.36 КЗпП України;
запис №53 від 21.09.2018 призначений на посаду старшого державного інспектора Ізмаїльської державної податкової інспекції Ізмаїльського управління, як переможця конкурсу в порядку переведення з Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області;
запис №54 від 02.09.2019 звільнений із займаної посади у порядку переведення до ГУ ДФС в Одеській області п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України, у зв'язку із реорганізацією;
запис №55 від 03.09.2019 призначений на посаду старшого державного інспектора Ізмаїльської державної податкової інспекції Ізмаїльського управління у порядку переведення з ГУ ДФС в Одеській області;
запис №56 від 03.09.2019 присвоєно 5 ранг державного службовця;
запис №57 від 16.09.2020 переведений на посаду старшого державного інспектора Ізмаїльської державної податкової інспекції, у зв'язку із веденням в дію організаційної структури та штатного розпису;
запис №58 від 21.12.2020 звільнений із займаної посади у порядку переведення до ГУ ДПС в Одеській області згідно п.2 ч.1 ст.41 ЗУ «Про державну службу»;
запис №59 від 22.12.2020 призначений на посаду старшого державного інспектора Ізмаїльської державної податкової інспекції, у порядку переведення з ГУ ДПС в Одеській області;
запис №60 від 27.01.2025 припинено державну службу та звільнений з займаної посади у зв'язку із досягненням 65 -ти річного віку, згідно з пунктом 7 частини першої статті 83 Закону України від 10.12.2015№889-VIII «Про державну службу».
29.01.2025 ГУ ДПС в Одеській області виготовлені на ім'я ОСОБА_2 такі довідки:
- №33/15-32-10-02-12 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01.01.2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на 01.01.2025;
- №34/15-32-10-02-12 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби (за грудень 2024 року) (а.с. 24-25).
За принципом екстериторіальності заява позивача розглянута ГУ ПФУ України в Івано-Франківській області.
За результатом розгляду заяви про перехід на інший вид пенсії, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийняте рішення №15595006632 від 05.02.2025 «Про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 », яким відмовлено в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв'язку з відсутністю законодавчих підстав.
Вказане рішення, фактично мотивовано тим, що позивачу присвоєне спеціальне звання - радник податкової служби 3 рангу, однак відповідно до статті 25 Закону України «Про державну службу», такі посади не враховується для обчислення стажу державної служби (а.с.16).
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір та задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що посадові особи податкових органів, яким присвоєні спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Як встановив суд, на час звернення до органу Пенсійного фонду позивач досяг пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, має понад 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій державної служби, та безпосередньо перед зверненням за призначенням пенсії обіймав посаду державного службовця, а тому суд дійшов висновку, що останній має право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». За таких підстав, рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із посиланням на те, позивач не має права на призначення пенсії, відповідно до положень Закону України «Про державну службу» суд визнав протиправним. Як указав суд, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв не на підставі, не у спосіб та не в межах, визначених пенсійним законодавством України, у зв'язку з чим суд вважав, що спірне рішення слід скасувати.
Водночас обираючи спосіб захисту порушеного права, та виходячи з дискреційності повноважень суб'єкта владних повноважень, суд вважав, що належним способом є зобов'язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву позивача про перехід на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», з урахуванням висновків суду.
Колегія суддів лише частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідаючи на доводи ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, яке взагалі заперечує право позивача на призначення пенсії держслужбовця, з огляду на те, що період роботи у державній податковій службі не може бути зарахований до стажу держслужби, а також з огляду на те, що на осіб яким присвоюються спеціальні звання не поширюються положення Закону України «Про державну службу», колегія суддів керується наступним.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
До 01.05.2016 діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 № 3723-VIII (далі - Закон№3723-VIII).
У силу вимог статті 37 Закону №3723-VIII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Проте, з 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10.12.2015 (далі і вище - Закон № 889-VІІІ).
У зв'язку з набранням чинності Закону № 889-VІІІ, з 01.05.2016 втратив чинність Закон № 3723-VIII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII.
Відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.08.2019 у справі № 676/6166/17, де суд виснував, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону№ 3723-XII, проте за наступної умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Проте, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ від 19.12.1993 передбачені додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Крім того, Верховний Суд зауважив, що відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (діяв до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII), робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, Державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів зараховується до стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція узгоджується із висновками, викладеним у постанові Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 399/473/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17.
Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 , у період з 27.03.1995 по 27.01.2025 працював в органах державної податкової служби, що підтверджується записами його трудової книжки.
З матеріалів справи також вбачається, що 27.03.1995 позивач прийняв присягу державного службовця.
Отже, оскільки стаж державної служби позивача становить понад 20 років та на час звернення до територіального органу Пенсійного фонду із заявою, останній досяг пенсійного віку, що не заперечується відповідачем, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на призначення пенсії держслужбовця.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ГУ ПФУ у Івано-Франківській області безпідставно відмовило в переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв'язку з чим оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
З урахуванням викладеного слід констатувати, що доводи апеляційної скарги про правомірність рішення щодо відмови в переведенні на пенсію за Законом України «Про державну службу», із посиланням на відсутність у позивача стажу держслужби, необхідного для призначення пенсії, колегія суддів вважає помилковими, адже стаж на посадах в органах податкової служби зараховується до стажу держслужби.
Переходячи до оцінки доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , в яких останній наполягає на тому, що заявлений позов має бути задоволений в повному обсязі, при цьому апелянт наголошує на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, колегія суддів виходить з такого.
По-перше, слід дослідити обґрунтованість заявлених вимог в частині зобов'язання відповідача зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи в органах державної податкової служби та правильність висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні таких вимог.
Спеціальним законом, який визначав статус державної податкової служби, її функції та правові основи діяльності у періоди роботи позивача в органах державної податкової служби на відповідних посадах був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-ХІІ (далі - Закон №509-ХІІ), а з 12.08.2012 вони визначені положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Згідно з частиною 1 та 5 статті 15 Закону №509-ХІІ посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України.
Пункт 342.4 статті 342 ПК України встановлює, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Згідно з пунктом 342.6 статті 342 ПК України правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, Законом України «Про державну службу» та іншими законами.
Відповідно до положень статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
Аналіз наведених норм свідчить про те, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Окрім цього, колегія суддів зауважує, що згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Та обставина, що ОСОБА_1 у спірні періоди працював в органах державної податкової служби, територіальним органом Пенсійного фонду не оспорюється, а записи трудової книжки підтверджують, що позивач протягом 1995-2025 років безперервно працював в органах державної податкової служби.
Відтак, враховуючи наведені вище приписи чинного законодавства та наведену вище сталу практику Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на зарахування періодів роботи в органах податкової служби до стажу державної служби.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні вимог в цій частині, а тому рішення суду в цій частині слід скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи в органах державної податкової служби з 27.03.1995 по 27.01.2025 задовольнити, зобов'язавши ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати спірні періоди до стажу державної служби.
По-друге, оцінюючи обґрунтованість заявлених вимог в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та здійснити перерахунок і виплату з 30.01.2025 виходячи з 60% сум оплати праці, з яких сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: посадового окладу, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років, надбавки за інтенсивність праці, надбавки за виконання особливо важливої роботи, місячної премії, інших виплат, відображених у довідках, виданих ГУ ДПС в Одеській області: №33/15-32-10-02-12 від 29.01.2025, №34/15-32-10-02-12 від 29.01.2025, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії, колегія суддів зазначає таке.
Як мовилося вище, частина 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ чітко регламентує, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 % суми їх заробітної плати. Тобто, такий розмір пенсії прямо встановлений законом.
Визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14.09.2016 №622 затверджений Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок №622).
Відповідно до пункту 4 Порядку №622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60% суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
- посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
- розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 01.05.2016. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
- у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 01.05.2016, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 01.05.2016 на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 01.05.2016 на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць;
- матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
Відповідно до пункту 5 Порядку №622 довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
Відповідно до пункту 5 Порядку №622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3, (далі - Постанова №1-3) затверджені три форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону «Про державну службу» №3723-XII, що додаються:
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
У довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) для осіб, які на час звернення за призначенням пенсії не займають посад державної служби, зазначаються посадовий оклад працюючого на відповідній посаді державного службовця, надбавка за відповідний ранг державного службовця та надбавка за вислугу років у відсотках посадового окладу (з урахуванням стажу державної служби особи, яка звертається за призначенням пенсії).
У довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, для призначення згідно з пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ середні розміри надбавок, премій та інших виплат вказуються за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії.
Згідно матеріалів справи разом із заявою про перехід на пенсію, відповідно до Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 надав до органу Пенсійного фонду довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії №33/15-32-10-02-12 від 29.01.2025, №34/15-32-10-02-12 від 29.01.2025, видані ГУ ДПС в Одеській області відповідно до Порядку №622.
При цьому, колегія суддів дослідила оформлені ГУ ДПС в Одеській області довідки від 29.01.2025 №33/15-32-10-02-12 та №34/15-32-10-02-12 про складові заробітної плати для державного службовця та дійшла висновку, що вони складені за формами, що відповідають формам затвердженим Постановою № 1-3 та містять відображення складових заробітної плати, на які нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому мають бути враховані відповідачем під час обрахунку пенсії.
А відтак, з урахуванням положень статті 37 Закону України «Про державну службу» та пункту 4 Порядку №622, розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати, зазначеної у вказаних довідках.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині покладення на ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зобов'язання призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням поданих довідок, підлягають задоволенню, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.
На думку колегії суддів, в дному випадку, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про дискреційність повноважень органу Пенсійного фонду щодо призначення пенсії.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України «Про державну службу».
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
З огляду на викладене, на думку колегії суддів, з метою забезпечення реального і повного захисту прав позивача слід зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області на підставі заяви ОСОБА_1 від 10.01.2025 призначити та здійснити перерахунок і виплату пенсії з 30.01.2025 у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідках ГУ ДПС в Одеській області №33/15-32-10-02-12 від 29.01.2025, №34/15-32-10-02-12 від 29.01.2025 зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 27.03.1995 по 27.01.2025.
Вказана позиція суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 13.02.2019 у зразковій справі № 822/524/18 та Верховного Суду в постанові від 12.02.2025 у справі № 580/6600/24, які в силу положень статті 242 КАС України мають бути враховані судами під час вирішення подібних справ.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти постанову про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..
Колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги лише частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
Відповідно до частини 1, частини 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частина 6 статті 139 КАС України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
При зверненні до суду першої інстанції з даним позовом позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн., а при поданні апеляційної скарги - 1816,80 грн. (всього 3028,00 грн. судового збору).
Відтак, у зв'язку з частковим задоволенням позову, на підставі частини 3 статті 139 КАС України, з ГУ ПФУ в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 слід стягнути суму 3028,00 грн. судового збору.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до приписів статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права..
Оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні частини позовних вимог, колегія суддів вважає, що судове рішення в цій частині слід скасувати та ухвалити постанову про часткове задоволення позову. В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог та ухвалити у цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи в органах державної податкової служби з 27.03.1995 по 27.01.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на підставі заяви ОСОБА_1 від 10.01.2025 призначити та здійснити виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснити її перерахунок і виплату з 30.01.2025 у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідках Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 29.01.2025 за №33/15-32-10-02-12, та за №34/15-32-10-02-12, з урахуванням раніше виплачених сум
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 3028,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя О. В. Єщенко