13 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 280/9333/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Щербака А.А., Баранник Н.П.,
перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі №280/9333/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.12.2025 у справі №280/9333/25 позов задоволено частково.
23.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 через підсистему “Електронний суд» на зазначене рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу, яка зареєстрована Третім апеляційним адміністративним судом 26.01.2026.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2026 вищевказану апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до суду документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Вищевказану ухвалу скаржник отримав 30.01.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету скаржника у підсистемі “Електронний суд».
09.02.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 , на виконання вимог вищевказаної ухвали, направлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке вмотивоване тим, що відповідач не є розпорядником коштів, фінансування здійснюється ІНФОРМАЦІЯ_4 , яке є розпорядником третього ступеня та фінансується за рахунок кошторису Міноборони України. Відповідачем було направлено рапорт до вищого керівництва для вирішення питання щодо додаткового фінансування, необхідного для сплати судового збору. Але фінансування за відповідними статтями бюджету вищою інстанцією не проводились.
Перевіривши доводи вищевказаного клопотання встановлено, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності до ст.129 Конституції України та ст.8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року “Надточій проти України» принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини “Лелас проти Хорватії» суд звертав увагу на те, що “держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».
У справі “Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини “... підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».
Судом встановлено, що в клопотанні про відстрочення сплати судового збору скаржник посилається на відсутність коштів на сплату судового збору та зазначає про те, що фінансування сплати судового збору у даній справі очікується найближчим часом.
Суд критично ставиться до таких доводів скаржника, оскільки обов'язковість та можливість сплати судового збору у нього, відповідно до ст. 295 КАС України, виникла з дати початку перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, який враховуючи дату отримання ним копії повного судового рішення, що оскаржується є більш ніж достатній для здійснення сплати судового збору. Рапорт до вищого керівництва, на який посилається останній у клопотанні не може вважатися належною підставою для відстрочення сплати судового збору, оскільки особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право своєчасно в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому відсутність або недостатність коштів на рахунках останнього, так як і довготривала процедура виділення коштів розпорядникам нижчого рівня, не повинні впливати на можливість неухильного виконання заявником покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення апеляційної скарги. Зазначене пов'язано з тим, що держава повинна дотримуватися принципу “належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Враховуючи, що скаржником не було усунуто недоліки апеляційної скарги протягом строку, наданого ухвалою суду від 30.01.2026, а також беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень своєчасних заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися належною підставою для відстрочення сплати судового збору у даній справі.
З огляду на викладене, оскільки скаржником не було усунуто недоліки апеляційної скарги протягом строку, наданого ухвалою суду від 30.01.2026, колегія суддів вважає, що доводи заявника не дають підстав для відстрочення сплати судового збору, оскільки незабезпечення державою достатнього фінансування органу державної влади, що діє в її інтересах, не може бути визнано достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору.
Станом на 13.02.2026 недоліки апеляційної скарги усунуто не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу повернути заявнику.
Керуючись ст.169, ч. 2, 6, 7 ст. 298, КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_5 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі №280/9333/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання (13.02.2026) відповідно до ч. 2 ст. 325 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник