16 лютого 2026 р.Справа № 520/29111/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Семененко М.О.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 року по справі № 520/29111/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 року по справі № 520/29111/25 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
10.02.2026 на зазначене рішення суду ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) через систему "Електронний суд" подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.
Так, в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що юридичне забезпечення діяльності Військової частини НОМЕР_1 здійснюється одним військовослужбовцем, на якого покладено одночасно представництво інтересів військової частини у значній кількості судових проваджень, опрацювання вхідної судової кореспонденції, ведення претензійно-позовної роботи та забезпечення електронного документообігу. Враховуючи наведене, пропуск строку на апеляційне оскарження був спричинений сукупністю обставин, які є поважними, об'єктивними та підтверджуються специфікою здійснення правового забезпечення військової частини в умовах воєнного стану. Дії відповідача не містять ознак недобросовісності або зловживання процесуальними правами. Апеляційна скарга подана невідкладно після фактичного ознайомлення з рішенням.
Перевіривши доводи клопотання та матеріали електронної справи, колегія суддів вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі: КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 ст. 295 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 251 КАС України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За змістом частини 6 вказаної статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно з ч. 11 ст. 251 КАС України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
З матеріалів електронної справи вбачається, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), тобто без участі сторін.
З урахуванням того, що копія рішення сулу першої інстанції доставлена до електронного кабінету апелянта 09.01.2026 17:34, отже вважається врученою 10.01.2026.
Водночас, розрахований з урахуванням правил, визначених статтею 120 КАС України, процесуальний строк на апеляційне оскарження від дати складення повного судового рішення та від дати отримання його копії відповідачем закінчується одночасно 09.02.2026.
Натомість, апеляційну скаргу подано до Другого апеляційного адміністративного суду 10.01.2026, отже апелянтом пропущений строк звернення до суду.
При цьому, колегія суддів враховує наступне.
Так, відповідно до статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (див. mutatis mutandis рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року («Bellet v. France», заява № 23805/94, § 36)).
Окрім того, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55 Конституції України).
У рішенні від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France» (заява № 35787/03) ЄСПЛ звертав увагу на те, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
Також ЄСПЛ зазначив, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява №48778/99, пункт 25).
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
Відповідно до ст. 129 Конституції України та пункту 7 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України однією з засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, згідно ст. 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Надаючи оцінку доводам апелянта, колегія суддів, в цій конкретній справі, враховує те, що після отримання оскаржуваного рішення апелянт через незначний проміжок часу - на наступний день після спливу 30-тиденного строку на апеляційне оскарження рішення, подав апеляційну скаргу, тобто не допустив необ'єктивного зволікання, в цьому випадку в діях апелянта не вбачається ознак невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов'язками.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши доводи, зазначені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, дату отримання оскарженого рішення та дату подання апеляційної скарги, колегія суддів вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними, тому, клопотання підлягає задоволенню, а строк на апеляційне оскарження - поновленню.
Керуючись ст. ст. 3, 73, 74, 251, 295 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Клопотання ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 у справі № 520/29111/25 - задовольнити.
Процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 у справі № 520/29111/25 - поновити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Семененко М.О.
Судді Подобайло З.Г. Чалий І.С.