16 лютого 2026 р. Справа № 480/5343/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Семененко М.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук) від 04.12.2025 по справі № 480/5343/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просить суд:
- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.06.2025 року за № 184250013260 про відмову в призначенні пенсії за віком (на пільгових умовах за списком № 2) протиправним та скасувати його.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального (страхового) стажу позивачки період її навчання та роботи з 01.09.1984р. по 07.05.1996р. відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 21.07.1987р., та дипломі серії НОМЕР_2 від 16.07.1987р.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати позивачці до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 05.07.2011р. по 19.08.2021р. молодшою медичною сестрою в Шосткинському обласному дитячому протитуберкульозному санаторії.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії від 04.06.2025р. з урахуванням зарахованих періодів роботи до страхового та до пільгового стажу за Списком № 2, у відповідності до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.
Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.06.2025 року за № 184250013260.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.06.2025, здійснити належний підрахунок страхового стажу позивача у відповідності до записів, які містяться у трудовій книжці НОМЕР_1 від 21.07.1987р. та прийняти рішення за результатом розгляду заяви та документів, з урахуванням висновків суду.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1984р. по 01.07.1987.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 05.07.2011р. по 19.08.2021р. на посаді молодшої медичної сестри в Комунальному лікувально-профілактичному закладі Сумської обласної ради "Шосткинський обласний дитячий протитуберкульозний санаторій".
В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що законодавцем встановлено два критерії щодо визначення права на призначення пенсії за віком, а саме: досягнення відповідного віку та наявність страхового стажу. Відповідно до наданих до заяви документів вік заявниці на момент звернення складає 56 років 5 місяців 20 днів. Страховий стаж зараховано на підставі інформації в індивідуальних відомостях про застраховану особу та становить 18 років 0 місяців 13 днів. До страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1984 по 01.07.1987, оскільки написання прізвища у дипломі серії НОМЕР_2 від 16.07.1987 не відповідає прізвищу у паспорті заявниці; періоди роботи, відображені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 21.07.1987, оскільки титульна сторінка оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книдок працівників, саме: відсутня інформація ким видано свідоцтво про шлюб та його дата видачі. Документи про зміну прізвища не надано. Звертає увагу, що в наданому заявницею пакеті документів для призначення пенсії за віком відсутні документи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Позивач своїм правом на подачу відзиву не скористалась.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 10.06.2025 року позивачка звернулась до територіального відділення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 10).
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії за віком розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
11.06.2025 ГУ ПФУ в Харківській області прийнято рішення № 184250013260, яким ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із недосягненням пенсійного віку та відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Дата права на пенсійну виплату - 15.12.2033.
Також у рішенні зазначено, що вік заявниці: 56 років 5 місяців 20 днів.
Пенсійний вік визначений частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 60 років.
Необхідний страховий стаж згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не менше 35 років з 01 січня 2028 року.
Загальний страховий стаж зараховано на підставі інформації в індивідуальних відомостях про застраховану особу та становить 18 років 0 місяців 13 днів.
До страхового стажу не зараховано:
- період навчання з 01.09.1984 по 01.07.1987, оскільки написання прізвища у дипломі серії НОМЕР_2 від 16.07.1987 не відповідає написанню прізвища у паспорті заявниці,
- періоди роботи, відображені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 21.07.1987, оскільки титульна сторінка оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: відсутня інформація ким видано свідоцтво про шлюб та його дата видачі.
Документи про зміну прізвища не надано (а.с. 11).
Не погодившись з відмовою, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ПФУ в Харківській області безпідставно не взято до уваги зміст трудової книжки стосовно трудової діяльності позивачки, не здійснено відповідний підрахунок стажу позивача та передчасно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за відсутності необхідного стажу у позивача. Суд приходить висновку, що позивачем підтверджено належним чином період навчання з 01.09.1984р. по 01.07.1987 у СПТУ-10, а тому позовні вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1984р. по 01.07.1987 підлягають задоволенню. Суд вважає необґрунтованим та протиправним не зарахування ГУ ПФУ в Харківській області періоду роботи позивачки 05.07.2011 по 19.08.2021 на посаді молодшої медичної сестри в Комунальному лікувально-профілактичному закладі Сумської обласної ради "Шосткинський обласний дитячий протитуберкульозний санаторій", оскільки чинними списками виробництв, робіт та професій підтверджується виконання позивачем робіт, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині, з огляду на наступне.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Статтею 4 Закону № 1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Вимогами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регламентуються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-VI від 28.12.2007 року (далі - Закон № 1058-VI) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
При цьому, ч. 1 ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з приписами статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до п. 1, п. 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз. 1 п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
За приписами п.26 Порядку № 637 якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 439/1148/17.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974р. № 162 (зі змінами) (далі Інструкція № 162), що була чинна на момент видачі позивачеві трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1987 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з п.2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу; прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань, заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і уставами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції і про виплачені у зв'язку із цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не вносяться.
Пунктом 2.5 Інструкції № 162 передбачено, що у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження і заохочення і інші виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати робітнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно з п.2.7 Інструкції № 162 якщо підприємство, що внесло неправильний чи неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності вищестоящою організацією, якій підпорядковувалося ліквідоване підприємство.
Аналогічні приписи містяться і у п.п. 1.1, 2.4, 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі Інструкція № 58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за № 110.
При цьому, п.1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матерівлами справи, позивачем при зверненні до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком надано трудову книжку серії НОМЕР_1 від 21.07.1987 (а. с. 15).
На титульній сторінці трудової книжки зазначено, що видана трудова книжка на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата заповнення 21.07.1987.
Разом із тим, підставою незарахування до страхового стажу періодів роботи позивачки позивач вказує неналежне оформлення титульної сторінки, а саме: відсутня інформація ким видано свідоцтво про шлюб та його дата видачі.
Пунктом 2.11 Інструкції № 58 передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно п. 2.12 Інструкції № 58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до п. 2.13 Інструкції № 58 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Водночас, титульний аркуш трудової книжки містить запис, що прізвище змінено на ОСОБА_3 на підставі свідоцтва НОМЕР_3 , який завірено печаткою та підписом відповідальної особи за видачу трудових книжок при заповненні трудової книжки (а.с. 15).
Хоча, титульна сторінка не містить інформації ким видано свідоцтво про шлюб та його дата видачі, однак позивачем надано до суду копію свідоцтва про укладення шлюбу № НОМЕР_3 виданий 07.08.1988 року, згідно змісту якого, ОСОБА_4 уклала шлюб із ОСОБА_5 та після одруження набула прізвище - ОСОБА_1 (а.с.4).
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Окрім того, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 29.03.2019 у справі № 548/2056/16-а та від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а.
Колегія суддів звертає увагу, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Позивач як громадянин України, стаж якого підтверджений трудовою книжкою, що є основним документом, який підтверджує трудовий стаж, має право на відповідний соціальний захист з боку держави. При цьому держава в особі своїх органів не може відмовляти у виконанні своїх позитивних зобов'язань, в даному випадку у наданні соціального захисту, з формальних підстав.
Згідно з пп. 2 п. 6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за № 28-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.
Таким чином законодавець не тільки наділив відповідача правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а й зобов'язав витребувати в установленому законодавством порядку відомості, необхідні для здійснення, покладених на Головне управління Фонду завдань та сприяти особам, що звернулись за призначенням пенсії, в одержанні відсутніх у них документів для призначення пенсії.
Отже, у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було недостатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставин, запропонувати позивачу надати інформацію чи копію свідоцтва про шлюб.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, відповідно до якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Відтак, суб'єктом владних повноважень, у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо записів у трудовій книжці позивачки на момент їх внесення, не вжито заходи з метою перевірки відповідних відомостей.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.06.2025 року за № 184250013260 протиправне та підлягає скасуванню.
Щодо задоволених вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1984р. по 01.07.1987, колегія суддів зазначає таке.
Пунктом 8 Порядку № 637 встановлено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Як встановлено матеріалами справи, відповідно до змісту диплому НОМЕР_2 виданого 16.07.1987 року ОСОБА_4 закінчила повний курс середнього професійно-технічного училища за професією лаборант хімічного аналізу (а.с. 14)
Згідно змісту свідоцтва про укладення шлюбу № НОМЕР_3 виданий 07.08.1988 року, ОСОБА_4 уклала шлюб із ОСОБА_5 та після одруження набула прізвище- ОСОБА_1 (а.с. 4).
Відповідно до паспорту серії НОМЕР_4 27.08.1988 ОСОБА_1 зареєстровано шлюб з ОСОБА_5 (а.с. 9).
Суд звертає увагу відповідач, що ОСОБА_1 уклала шлюб із ОСОБА_5 після завершення навчання, а тому станом на дату складання диплому (16.07.1987) у СПТУ-10 не було підстав для видання диплому із прізвищем ОСОБА_1 .
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем підтверджено належним чином період навчання з 01.09.1984р. по 01.07.1987 у СПТУ-10.
Колегія суддів зауважує, що відповідач відповідно до наданих йому законом повноважень, не вправі самовільно встановлювати період навчання позивача, оскільки такий період закріплений відповідним документом про його зарахування на навчання та про відрахування його з числа студентів навчального закладу.
Разом із тим, наявність сумнівів у відповідача, як територіального органу ПФУ щодо достовірності поданих документів для призначення пенсії може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду навчання у повному обсязі до страхового стажу, однак не можуть нівелювати відомості диплому серії НОМЕР_2 від 16.07.1987 та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею стажу.
Стосовно задоволених вимог про зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 05.07.2011р. по 19.08.2021р. на посаді молодшої медичної сестри в Комунальному лікувально-профілактичному закладі Сумської обласної ради "Шосткинський обласний дитячий протитуберкульозний санаторій", колегія суддів зазначає таке.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регламентуються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-VI від 28.12.2007 року (далі - Закон № 1058-VI) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах регулюється Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (36-2003-п) (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).
Відповідно до п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
За приписами пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
Пунктом 10 Порядку № 383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 "Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" установлено, що відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. №461, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.
В даному випадку, спір між сторонами виник у зв'язку з відмовою відповідача у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах, в тому числі й через не зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 05.07.2011р. по 19.08.2021р.
З рішення відповідача, в частині розрахунку стажу вбачає, що відповідач взягалі не визначив пільговий стаж, не врахувавши періоди роботи у подвійному розмірі до пільгового стажу за Списком №2 на посаді молодшої медсестри - палатної в Комунальному лікувально-профілактичному закладі Сумської обласної ради "Шосткинський обласний дитячий протитуберкульозний санаторій".
Зі змісту трудової книжки НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_1 в період з 05.07.2011 по 19.08.2021 працювала на посаді молодшої медсестри палатної в Комунальному лікувально-профілактичному закладі Сумської обласної ради "Шосткинський обласний дитячий протитуберкульозний санаторій" (а.с. 16).
Архівними довідками Шосткинської міської ради № 04-01/75 від 26.05.2025 та № 04-01/75-1 від 26.05.2025 також підтверджується, що позивачка працювала в Комунальному лікувально-профілактичному закладі Сумської обласної ради "Шосткинський обласний дитячий протитуберкульозний санаторій" (а.с. 17-18).
Проте, в архівних довідках було зазначено, що Шосткинським обласним дитячим протитуберкульозним санаторієм до архівного відділу міської ради не передавались документи (відомості) з атестації робочих місць за умовами праці (а.с. 19).
Рішенням Сумської обласної ради сьомої сесії восьмого скликання від 23 липня 2021року припинено юридичну особу Комунальний лікувально - профілактичний заклад Сумської обласної ради "Шосткинський обласний дитячий протитуберкульозний санаторій" шляхом ліквідації (а.с. 18).
Записів щодо проведення атестації робочого місця позивачки не містить і трудова книжка НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про протидію захворюванню на туберкульоз" від 5 липня 2001 року № 2586-III, протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров'я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз.
Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 (розділ XXIV Установи охорони здоров'я і соціального забезпечення, код 2260000а), від 16.01.2003 № 36 (розділ XXIV Охорона здоров'я та соціальна допомога, п. 24 а) та від 24.06.2016 № 461(розділ XXIV Охорона здоров'я та соціальна допомога) передбачена посада працівників, які безпосередньо обслуговують хворих у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах, в тому числі і молодшої медичної сестри.
Таким чином, посада молодшої медичної сестри, на якій працювала позивачка в Комунальному лікувально-профілактичному закладі Сумської обласної ради "Шосткинський обласний дитячий протитуберкульозний санаторій" у період з 05.07.2011 по 19.08.2021 належить до посад, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Водночас, відповідачем було відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2 період роботи з 05.07.2011 по 19.08.2021 на посаді молодшої медсестри в Комунальному лікувально-профілактичному закладі Сумської обласної ради "Шосткинський обласний дитячий протитуберкульозний санаторій" без зазначення жодних підстав.
В силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, які полягають у тому, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. Особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Крім того, згідно із частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що відповідач ані під час ухвалення рішення про відмову в призначенні пенсії, ані під час судового розгляду справи не заперечує ту обставину, що позивач виконувала роботу за професією, яка передбачена відповідними Списками, чинними на період роботи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про задоволення вимог в цій частині шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 05.07.2011р. по 19.08.2021р. на посаді молодшої медичної сестри в Комунальному лікувально-профілактичному закладі Сумської обласної ради "Шосткинський обласний дитячий протитуберкульозний санаторій".
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній відповідачем частині.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: "а", "б", "в", "г" пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
З огляду на результат апеляційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 по справі № 480/5343/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло М.О. Семененко