16 лютого 2026 р. Справа № 440/15744/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Семененко М.О.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 24.12.25 по справі № 440/15744/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
19.11.2025 ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо визначення розміру пенсії ОСОБА_1 без урахування положень абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці";
- зобов'язати ГУПФ здійснити перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 з 09.05.2025 відповідно до вимог абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та положень ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці".
В обґрунтування позовних вимог вказує, що отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, призначену на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №440/9169/25. У зв'язку з тим, що розмір пенсії не був обчислений із урахуванням статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" адвокат позивача 03.11.2024 звернулася із заявою про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , однак в перерахунку пенсії було протиправно відмовлено.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 позов ОСОБА_1 у справі №440/15744/25 - задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 без урахування положень абзацу 3 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 з 09.05.2025 відповідно до вимог абзацу 3 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці".
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати, що пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 969 (дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн 00 коп.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що з 09.05.2025 позивачці призначено пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції Закону, яка діяла до набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15) та висновків суду.
На думку відповідача, суд І інстанції не врахував, що зобов'язання щодо розрахунку розміру пенсії позивача з урахуванням ст. 8 Закону України від 02.09.2008 року №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці», в попередньому рішенні суду відсутні.
Таким чином, скаржник стверджує, що рішення суду по справі № 440/9169/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області виконано в повному обсязі згідно із покладеними зобов'язаннями.
Апелянт звертає увагу суду, що у відповідності до чинного законодавства Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не має повноважень на вчинення будь-яких інших дій з приводу пенсійного забезпечення позивача, у томучислі за рішенням суду, оскільки останній не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та проживає на території, що обслуговується Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області. У зв'язку з цим суд І інстанції безпідставно поклав зобов'язання на відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Крім того, відповідач посилається на статтю 73 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в якій визначені цілі на які використовуються кошти Пенсійного фонду. Так, апелянт стверджує, що згідно з ч. 2 ст. 73 Закону забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Тому відповідач не має можливості відшкодувати судовий збір у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету.
Позивач по справі не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №440/9169/25, яке набрало законної сили 11.09.2025, позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з 09.05.2025 розмір пенсії обчислено за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Загальний страховий стаж складає 34 роки 4 місяці 23 дні, у т.ч. робота за Списком №1 - 8 років 6 місяців 4 дні. Розмір пенсії становить 3910,40 грн.
У відповідь на адвокатський запит відповідач листом від 07.11.2025 №0800-0219-8/144279 надав відповідь, якою повідомив, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №440/9169/25 виконано. Інших зобов'язань рішенням суду на органи Пенсійного фонду покладено не було. Додав, що пункт "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на підставі якого рішенням суду зобов'язано призначити пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , не передбачає застосування положень ст. 8 Закону України від 16.09.2008 №345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці", відповідно до яких пенсія призначається у розмірі 80 % від заробітку (доходу).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що поведінка відповідача у спірних правовідносинах не відповідає визначеному ч. 2 ст. 2 КАС України критерію законності, оскільки порушує право позивача на отримання пенсії відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці".
У зв'язку з чим, суд першої інстанції вважав за необхідне визнати протиправними дії ГУ ПФ щодо обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 без урахування положень абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 з 09.05.2025 відповідно до вимог абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та положень ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці".
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з таких підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Так, статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Статтею 24 Закону №1058-IV визначені періоди, з яких складається страховий стаж.
Частиною першої статті 24 цього Закону встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За положеннями частини третьої цієї ж статті, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
02.09.2008 прийнято Закон України №345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці" (надалі - Закон №345-VI), який спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв'язанні соціально-побутових проблем шахтарів. Дія цього Закону, відповідно до положень частини першої, поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, законодавець передбачив спеціальний порядок пенсійного забезпечення для осіб, які працювали на підземних роботах за Списком №1, надаючи їм право на підвищений мінімальний розмір пенсії, а також додаткове зарахування страхового стажу за кожен повний рік підземної роботи.
Варто зазначити, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Положеннями пункту 3 Порядку №637 визначено, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Таким чином, аналіз наведених положень свідчить, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж працівника, є трудова книжка.
Натомість, у разі відсутності в ній відомостей щодо умов праці чи характеру виконуваної роботи, підтвердження спеціального (пільгового) трудового стажу може здійснюватися на підставі уточнюючих довідок, виданих підприємством або його правонаступником.
Як вбачається з матеріалів справи, у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 18.06.1999 містяться записи про роботу позивача роздавальником вибухових матеріалів з повним робочим днем під землею з 09.09.2014 по 12.03.2023 у Відокремленому підрозділі "Шахтоуправління імені Г.М. Димитрова" ДП "Донецька вугільна коксова компанія".
Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", чинної на момент початку роботи позивача, робота "роздавальник вибухових матеріалів" віднесена до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідачем не заперечується, що позивачу з 09.05.2025 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Вік позивача 45 років. Страховий стаж складає 34 роки 04 місяці 23 дні. Пільговий стаж за Списком №1 складає 08 років 06 місяців 04 дні.
Такі ж самі дані містить розрахунок стажу форми РС-право, в якому зазначено, що стаж роботи позивача у Відособленому підрозділі "Шахтоуправління ім. Г.М. Димитрова" Державного підприємства "Донецька вугільна коксова компанія" за Списком №1 складає 8 років 6 місяців 4 дні.
Однак, відповідач стверджує, що дія норм ч. 1 ст. 28 Закону №1058-IV та ст. 8 Закону №345-VI розповсюджується саме на осіб, яким призначена пенсія відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV, оскільки згідно з нормами цієї статті призначається пенсія шахтарям.
Разом з тим, статтею 1 Закону №345-VI передбачено, що дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Відтак, враховуючи, що ОСОБА_1 має документально підтверджений стаж робіт на підземних роботах повний робочий день за Списком №1 у Відособленому підрозділі "Шахтоуправління ім. Г.М. Димитрова" Державного підприємства "Донецька вугільна коксова компанія" понад 7,5 років, то вона має право на обчислення її пенсії за віком з урахуванням особливостей, передбачених статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», абзацом 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Натомість, відповідачем при призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах і обчисленні її розміру, не застосовано ці норми, що є порушенням прав позивача на отримання пенсії у розмірі, установленому законом.
Отже, відповідачем протиправно не застосовано при обчисленні з 09.05.2025 року розміру пенсії обов'язкові для виконання приписи статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абз. 3 ч. 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, слід зазначити, що дії зобов'язального характеру щодо необхідності здійснити перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 з 09.05.2025 відповідно до вимог абзацу 3 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачці пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Запорізькій області.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що скаржник не довів правомірності своїх дій, тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судового збору, слід вказати таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в сумі 969 гривень 00 копійок.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, то витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь позивача на загальну суму 969 гривень 00 копійок.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
На підставі викладеного, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 по справі № 440/15744/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя М.О. Семененко
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий