16 лютого 2026 р. Справа № 520/7082/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2024, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/7082/24
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до ОСОБА_1
про стягнення суми,
Військова частина НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач), в якому просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 матеріальну шкоду, завдану державі у розмірі 43 800 гривень.
В обґрунтування позову зазначено, що внаслідок несвоєчасного повідомлення відповідачем командира військової частини НОМЕР_1 , станом на день звільнення ОСОБА_2 з військової служби (діями якого військовій частині завдано матеріальних збитків на суму 5 067 746,26 грн), про фінансові ризики та негативні наслідки звільнення вказаного військовослужбовця для ВЧ НОМЕР_1 , помічник командира частини з фінансово-економічної роботи ОСОБА_1 допустив порушення вимог «Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України», затвердженого наказом МО України №300 від 16.07.1997 та вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що відповідно до положень ч. 2 ст. 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» є підставою для притягнення його до обмеженої матеріальної відповідальності та стягнення з нього на користь позивача грошових коштів у розмірі 43 800 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_1 користь військової частини НОМЕР_1 матеріальну шкоду завдану державі у розмірі 43 800 грн.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його необґрунтованість, неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач наполягаючи на відсутності підстав для притягнення його до матеріальної відповідальності, вказує, що позивачем було порушено процедуру проведення службового розслідування, передбачену Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, а саме не ознайомлено його з актом службового розслідування та не дотримано, встановленого п. 13 Розділу ІІІ вказаного Порядку місячного строку проведення такого розслідування (призначено службове розслідування 15.01.2024, а закінчено 20.02.2024).
Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що ним на ім'я командира ВЧ НОМЕР_1 доповідь щодо виникнення обставин про неможливість стягнення боргу з грошового забезпечення ОСОБА_2 у зв'язку з його звільненням (26.07.2021) було подано 23.10.2021, тобто в межах, передбаченого законодавством тримісячного строку для звернення до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди, який слід рахувати з дня звільнення останнього зі служби. Разом з цим, претензійно-позовну роботу щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості було розпочато лише в квітні 2023 року.
Крім того, посилаючись на п. 3.2.3 «Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 № 300, яким, зокрема, передбачено, що начальник служби пального та мастильних матеріалів частини відповідає за стан справ у своїй службі, стверджує, що саме вказана посадова особа ВЧ НОМЕР_1 мала організувати доповідь на ім'я командира частини щодо неможливості відшкодування завданих збитків військовослужбовцем ОСОБА_2 , зважаючи на те, що збитки обліковано саме за службою пального та мастильних матеріалів.
Позивач, в надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване. Наполягає, що відповідач, перебуваючи на посаді помічника командира частини з фінансово-економічної роботи - начальника служби, подав інформацію про виникнення заборгованості, внаслідок звільнення ОСОБА_2 23.10.2021, тобто після звільнення останнього (26.07.2021) та після закінчення строків, передбачених законодавством для подання відповідного адміністративного позову, чим допустив порушення вимог Положення № 300 та Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, шляхом несвоєчасного повідомлення про фінансові ризики та негативні наслідки для ВЧ НОМЕР_1 . Неналежне виконання відповідачем обов'язків військової служби призвело до невідшкодування завданих збитків державі у розмірі 5 067 746,26 грн.
Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, заперечення на апеляційну скаргу, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
На підставі наказу начальника Харківського Національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба №56 від 15.01.2024 було призначено службове розслідування з метою уточнення причин та умов щодо неналежного відшкодування завданих державі збитків на суму у розмірі 5 067 746 грн. 26 коп. у військовій частині НОМЕР_2 та встановлення вини посадових осіб.
За результатом зазначеного службового розслідування начальником Харківського Національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба прийнято наказ №77 від 20.02.2024, в якому, зокрема, зазначено, що на підставі вимог частини 2 статті 3, частини 1 статті 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року №160-ІХ (далі - Закон №160-ІХ) майор ОСОБА_1 має нести матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб. Наказано, поміж іншого, командиру ВЧ НОМЕР_1 в термін до 12.03.2024 організувати оформлення документів, необхідних для пред'явлення і розгляду адміністративного позову відносно майора ОСОБА_1 про стягнення з нього суми завданих державі збитків у розмірі 43 800 грн.
26.02.2024 Військовою частиною направлено ОСОБА_1 претензію, в якій, з огляду на притягнення останнього до матеріальної відповідальності на підставі наказу начальника Харківського Національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба №77 від 20.02.2024, запропоновано добровільно внести суму у розмірі 43 800 грн на рахунок військової частини НОМЕР_1 . Вказано, що в разі ігнорування даної вимоги військова частина буде вимушена звернутися до суду з позовною заявою про стягнення завданих збитків.
З огляду на не сплату відповідачем вказаної суми заборгованості у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з огляду на те, що завдані збитки державі у розмірі 5 067 746, 26 грн обліковані у книзі обліку нестач військової частини НОМЕР_1 , дійшов висновку про те, що відповідач, перебуваючи на посаді помічника командира частини з фінансово-економічної роботи - начальника служби, на день звільнення ОСОБА_2 не здійснив своєчасне повідомлення командира частини про фінансові ризики та негативні наслідки для військової частини НОМЕР_1 , чим порушив вимоги «Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України» затвердженого наказом МОУ України № 300 від 16.07.1997 та вимоги «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України».
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків, визначає Закон №160-IX .
Пункти 4, 5 частини першої статті 1 Закону №160-IX установлюють, що матеріальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - це збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
У відповідності до статей 2, 3, 4, 8 Закону №160-ІХ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони (далі - особи).
Частини перша - друга статті 3 Закону №160-IX встановлює, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Частина четверта статті 3 Закону №160-IX встановлює, що переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Стаття 4 Закону №160-IX передбачає, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Статтею 5 Закону №160-IX «Обмежена матеріальна відповідальність» встановлено, що особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.
Командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, визначається на день видання наказу про притягнення особи до обмеженої матеріальної відповідальності.
Відповідно до ст. 8 Закону №160-ІХ посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Розслідування може не призначатися, якщо шкоду завдано діями противника під час воєнних (бойових) дій, внаслідок ракетних (авіаційних) атак чи інших проявів збройної агресії проти України та/або у зв'язку з виконанням особами, зазначеними у частині першій статті 2 цього Закону, бойового (спеціального) завдання.
Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державним бюро розслідувань, Службою безпеки України.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис.
У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.
Статтею 10 Закону №160-ІХ визначено, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.
Відшкодування шкоди, завданої військовозобов'язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов'язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування.
Відшкодування шкоди, визначеної частиною 2 статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування. .
Таким чином, зміст наведених положень дає підстави для висновку, що саме службовим розслідуванням повинна встановлюватись сукупність обов'язкових умов для притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності, які визначені частиною 2 статті 3 Закону № 160-ІХ, а також встановлюватись причини завдання шкоди, її розмір та винні особи. Виключення з цього правила має місце у випадку коли причини завдання шкоди, її розмір та винні особи були встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6 Розділу VІ Порядку № 608, за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).
Матеріалами справи підтверджено, що наказом начальника Харківського Національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба №56 від 15.01.2024 (а.с. 23-24) було призначено службове розслідування з метою уточнення причин та умов щодо неналежного відшкодування завданих державі збитків на суму у розмірі 5 067 746 грн. 26 коп. у військовій частині НОМЕР_1 та встановлення вини посадових осіб. В абзаці 2 пункту 3 вказаного наказу зазначено, що акт та матеріали службового розслідування подати на затвердження до 13 лютого 2023 року, після встановлення повноти та якості проведення службового розслідування.
10.02.2024 начальником Харківського Національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба затверджено Акт службового розслідування.
Підставою для притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності слугує висновок службового розслідування про неналежне виконання ним, як помічником командира частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи - начальником служби своїх службових обов'язків, наслідком чого стало несвоєчасне подання адміністративного позову до ОСОБА_2 про стягнення завданої ним матеріальної шкоди, через що останній уникнув матеріальної відповідальності і залишив невідшкодовану заборгованість у розмірі 5 067 746 грн 26 коп.
Наказом начальника Харківського Національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба №77 від 20.02.2024, поміж іншого, зобов'язано командира ВЧ НОМЕР_1 в термін до 12.03.2024 організувати оформлення документів, необхідних для пред'явлення і розгляду адміністративного позову відносно майора ОСОБА_1 про стягнення з нього суми завданих державі збитків у розмірі 43 800 грн.
Тобто, наказом начальника Харківського Національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба №77 від 20.02.2024 ОСОБА_1 фактично притягнено до матеріальної відповідальності у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених до працездатних осіб.
Як встановлено під час судового розгляду, матеріали справи містять претензію позивача до ОСОБА_1 з пропозицією добровільно внести суму в розмірі 43800 грн на рахунок військової частини НОМЕР_1 на відшкодування збитків завданих державі, в рахунок матеріальної відповідальності.
Проте, будь-яких доказів направлення військовою частиною відповідачу, за місцем проживання останнього, вище зазначеної претензії під час судового розгляду не встановлено.
Відповідно до ст. 12 Закону №160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Під час судового розгляду не встановлено факту направлення військовою частиною претензії ОСОБА_1 та факту відмови останнього добровільно відшкодувати збитки завдані державі.
Враховуючи вище зазначені обставини справи та положення ст. 12 Закону №160-ІХ, колегія суддів прийшла до висновку про передчасність звернення до суду позивача з позовом про стягнення матеріальної шкоди, оскільки позивачем не дотримано процедури звернення до суду з цим позовом, а саме подання позову без реального надання відповідачеві можливості добровільної сплати заборгованості.
Відтак в обсязі встановлених у цій справі обставин та зважаючи на наведені мотиви, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача матеріальної шкоди.
З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для надання оцінки іншим доводам апеляційної скарги по суті спору, оскільки військова частина не мала законних підстав для звернення до суду з цим позовом, а надання такої оцінки не матиме жодних наслідків у цій справі.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням викладеного та на підставі ч. 1 ст. 317 КАСУ колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду І інстанції скасуванню, з ухваленням постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи те, що суд першої інстанції внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та, відповідно невірного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення відповідача матеріальної шкоди, завданої державі, що призвело до прийняття помилкового рішення про задоволення позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 .
Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року по справі № 520/7082/24 - скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення суми відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін