16 лютого 2026 року справа №360/2115/19
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року (головуючий суддя І інстанції - Пляшкова К.О.), складену у повному обсязі 14 листопада 2025 року у м. Дніпро, у справі № 360/2115/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 (далі - заявник, позивач) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - УПФУ в м. Сєвєродонецьку) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою від 13 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року, позов ОСОБА_1 до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області в частині зобов'язання відповідача провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачу з 07 жовтня 2009 року по 16 серпня 2017 року шляхом призначення її знову відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів залишено без розгляду через пропуск строку звернення до суду.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року позов ОСОБА_1 до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 13 грудня 2018 року № 2171/07/2018 про відмову в поновлені пенсії ОСОБА_1 за заявою від 11 травня 2017 року; зобов'язано УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 17 серпня 2017 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Верховного Суду від 20 серпня 2020 року ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року скасовано, справу № 360/2115/19 направлено до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду в частині позовних вимог за період з 07 жовтня 2009 року по 16 серпня 2017 року.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, позов ОСОБА_1 до УПФУ в м. Сєвєродонецьку про зобов'язання провести поновлення та виплату пенсії з 07 жовтня 2009 року по 16 серпня 2017 року задоволено; зобов'язано УПФУ в м. Сєвєродонецьку поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за період з 07 жовтня 2009 року по 16 серпня 2017 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Від представника ОСОБА_1 до суду 05 листопада 2025 року надійшли заява про заміну УПФУ в м. Сєвєродонецьку його правонаступником - ГУПФУ в Луганській області, клопотання про встановлення судового контролю за виконання рішення суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 360/2115/19 та зобов'язання ГУПФУ в Луганській області подати у десятиденний строк до суду звіт про виконання рішення суду від 08 жовтня 2020 року по справі № 360/2115/19.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні заяви адвоката Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Змінено спосіб і порядок виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 360/2115/19 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати донарахованої за період з 07 жовтня 2009 року по 16 серпня 2017 року пенсії в сумі 13540,71 грн (тринадцять тисяч п'ятсот сорок гривень 71 коп.).
Не погодившись з вищевказаною ухвалою в частині відмови у задоволені заяви про встановлення судового контролю, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати вищевказану ухвалу, оскільки рішення суду по цій справі не є виконаним та встановити контроль за виконанням судового рішення.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встанови наступне.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
У відповідності до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Суд звертає увагу, що вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення.
Суд першої інстанції відмовляючи у встановленні судового контролю вказав, що боржник не ухиляється від виконання рішення суду та вчиняє всі залежні від нього заходи з метою виплати позивачу нарахованих на виконання рішення суду коштів, а рішення суду в цій частині не виконано боржником з поважних та незалежних від нього причин.
Оскільки рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 360/2115/19 визнано право позивача на поновлення виплати пенсії за період з 07 жовтня 2009 року по 31 січня 2021 року, відповідач на виконання рішення суду не має правових підстав для його невиконання в частині виплати заборгованості
Відтак, з матеріалів адміністративної справи встановлено, що рішення суду, яке набрало законної сили, не є виконаним.
У відповідності до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Аналіз цих рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Отже, відповідачем не виконано рішення суду, що є порушенням статті 129-1 Конституції України.
Відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відтак, КАС України регламентовано обов'язок суду застосовувати інститут судового контролю у справах щодо соціальних виплат шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій.
Матеріали справи не містять доказів виконання судового рішення, заборгованість не виплачена позивачу.
Відтак, оскільки до теперішнього часу судове рішення по даній справі не виконано у повному обсязі, а визначені вище обставини свідчать, що відповідач ухиляється від його виконання, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати спірну ухвалу суду та встановити контроль за виконанням рішення суду - шляхом зобов'язання управління, подати до суду звіт про його повне виконання у місячний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву позивача про встановлення удового контролю.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року - скасувати в частині відмови у задоволенні заяви адвоката Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 360/2115/19.
Заяву адвоката Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 360/2115/19 - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області протягом одного місяця з дня отримання копії даної ухвали подати до Луганського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року по справі № 360/2115/19.
Попередити начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про можливість накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду.
В іншій частині ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 16 лютого 2026 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць