16 лютого 2026 року м. Чернігів Справа № 620/13533/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центру протимінної діяльності про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Центру протимінної діяльності (далі також відповідач), у якому просить:
визнати протиправними дії Центру протимінної діяльності Міністерства оборони України щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок тяжкого поранення її померлого чоловіка, отриманого під час захисту Батьківщини - ОСОБА_2 за період з 14.02.2025 по ІНФОРМАЦІЯ_2;
зобов'язати Центр протимінної діяльності Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок тяжкого поранення її померлого чоловіка, отриманого під час захисту Батьківщини - ОСОБА_2 за період з 14.02.2025 по ІНФОРМАЦІЯ_2, з урахуванням раніше проведених виплат.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що вона є дружиною та спадкоємицею загиблого ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойових завдань отримав важке поранення та ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. У період з моменту його поранення він перебував на лікуванні та мав право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн за період з 14.02.2025 по день його смерті. Однак такі нарахування не були проведені, що змусило позивача звернутися до суду.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому не погоджується із заявленим позовом та просить відмовити у його задоволенні, оскільки на момент отримання поранення головний сержант ОСОБА_2 , не перебував безпосередньо в районах ведення бойових дій або в районах забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, а також на території держави-агресора, у період здійснення таких заходів. Крім того, відповідач зазначає, що ОСОБА_2 не звертався із рапортом щодо нарахування та виплати спірної додаткової винагороди.
Представник позивача подала до суду відповідь на відзив, у якому не погоджувалася з доводами відповідача, викладеними у позові, та просила задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_2 проходив службу у Центрі протимінної діяльності, що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи.
14.02.2025 ОСОБА_2 отримав вибухову травму, множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення в ділянці правового кульшового суглобу із наскрізним пораненням середнеампулярного відділу прямої кішки. Вогнепальні осколкові сліпі поранення м'яких тканин нижньої третини правового стегна, акубаротравма. Поранення та травми отримані на військовій службі в Державній спеціальній службі транспорту, під час виконання обов'язків військової служби, у період воєнного стану (під час захисту Батьківщини), поранення та травми не є наслідком вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчиненням ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, не є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження іншої щкоди своєму здоров'ю або самогубства, що підтверджується копією довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 30.05.2025 № 42 (а.с.22).
14.02.2025 ОСОБА_2 було надано первинну невідкладну допомогу в КНП Миколаївської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги», де він перебував на лікування у період з 14.0.22025 по 21.02.2025, що підтверджується копією виписки з медичної карти хворого № 1295/156 (а.с.23).
З 21.02.2025 по 08.07.2025 ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону, що підтверджується копією виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 1503 (а.с. 24-27).
Відповідно до копії довідки військово-лікарської комісії № 2025-0707-1115-5359-3 від 07.07.2025 встановлено, що поранення ОСОБА_2 , ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини. За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 № 370): Травма відноситься до тяжких. На підставі статті 81 графи ІІ розкладу хвороб потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів (а.с.28-29).
08.07.2025 ОСОБА_2 було подано рапорт про надання відпустки строком на 30 днів, відповідно до довідки ВЛК Госпітальної ВЛК хірургічного профілю «Військово-медичний клінічний центр південного регіону» від 07.07.2025 №2025-0707-1115-5359-3 (а.с.30-31).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 внаслідок отриманих травм (ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків) від отриманого поранення при захисті Батьківщини помер, що підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть № 4800 від 20.08.2025 (а.с.32-33), копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.16).
ОСОБА_1 є дружиною та спадкоємцем померлого (загиблого) ОСОБА_2 , що підтверджується актовим записом про шлюб № 281 від 06.03.2018 (а.с.17-18) та копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 82484708 від 10.09.2025 (а.с.14).
20.10.2025 позивач звернулася до начальника Центру протимінної діяльності із заявою з проханням надати інформацію про виплати її чоловікові та повідомити, чому не виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн за період з 14.02.2025 по день його смерті (а.с. 34).
Листом від 12.11.2025 № 1575 та від 05.12.2025 № 1721 відповідач повідомив, що сам факт поранення не є достатньою підставою для нарахування додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. Необхідною умовою є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між отриманим пораненням і захистом Батьківщини - тобто участю у бойових діях чи виконання заходів з національної безпеки та оборони. Якщо поранення отримано під час службового відрядження, але: не було пов'язане з бойовими діями; поранення настало внаслідок терористичного акту, не під час виконання бойових (оборонних завдань); у період коли військовослужбовець не отримував додаткової винагороди у розмірі 100 000 гри., - таке поранення не вважається пов'язаним із захистом Батьківщини у розумінні Постанови КМУ №168. А тому, підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, на час лікування відсутні, та у виплаті було відмовлено (а.с.35-37).
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду за захистом свої прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі також Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром Оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався, який триває й на теперішній час.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 Постанови №168 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07.06.2018р. №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. № 745/32197 (далі також Порядок №260).
Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану передбачений Розділом ХХХІV Порядку №260.
Так, пунктами 9-13 Розділу XXXIV Порядку №260 встановлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
У період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:
загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини,- виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла), у тому числі за місяць початку військової служби;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення),- за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності;
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
Як встановлено судом раніше, 14.02.2025 ОСОБА_2 отримав вибухову травму, множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення в ділянці правового кульшового суглобу із наскрізним пораненням середнеампулярного відділу прямої кішки. Вогнепальні осколкові сліпі поранення м'яких тканин нижньої третини правового стегна, акубаротравма. Поранення та травми отримані на військовій службі в Державній спеціальній службі транспорту, під час виконання обов'язків військової служби, у період воєнного стану (під час захисту Батьківщини), поранення та травми не є наслідком вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчиненням ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, не є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження іншої щкоди своєму здоров'ю або самогубства, що підтверджується копією довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 30.05.2025 № 42.
Також, 14.02.2025 ОСОБА_2 було надано первинну невідкладну допомогу в КНП Миколаївської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги», де він перебував на лікування у період з 14.0.22025 по 21.02.2025, що підтверджується копією виписки з медичної карти хворого № 1295/156.
У подальшому, з 21.02.2025 по 08.07.2025 ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Відповідно до копії довідки військово-лікарської комісії № 2025-0707-1115-5359-3 від 07.07.2025 встановлено, що поранення ОСОБА_2 , ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини. За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 № 370): Травма відноситься до тяжких. На підставі статті 81 графи ІІ розкладу хвороб потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів.
Враховуючи викладене ОСОБА_2 мав беззаперечне право на виплату додаткової винагороди збільшеної до 100000,00 грн за період перебування на стаціонарному лікуванні з 14.02.2025 по 07.07.2025.
Відповідно до копії витягу із наказу Центру протимінної діяльності (по стройовій частині) від 09.07.2025 № 224 встановлено, що ОСОБА_2 у період з 09.07.2025 по 07.08.2025 перебував у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) строком на 30 діб.
Пунктами 1, 2 розділу XXX Порядку №260 встановлено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.
Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
Отже, ОСОБА_1 , як дружина загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 . має право на отримання його грошового забезпечення, право на яке у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті), тобто за період з 14.02.2025 по ІНФОРМАЦІЯ_2.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявними у матеріалах справи доказами в повній мірі підтверджується право ОСОБА_1 на отримання додаткової винагороди, право на яку за життя набув її чоловік ОСОБА_2 за період з 14.02.2025 по ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та перебуванні у відпустці за станом здоров'я.
Водночас відповідач не довів правомірності своїх дій, щодо не нарахування та невиплати спірної виплати.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Також, за змістом частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.
Для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду надано: договір № 499 про надання правничої допомоги від 09.12.2025 укладеного між адвокатом Журбою Вікторією Сергіївною та ОСОБА_1 на суму 15000,00 грн (а.с.47); квитанцію до прибуткового касового ордера № 499 від 17.12.2025 (а.с.48); акт виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги № 499 від 09.12.2025 від 17.17.2025 (а.с. 49); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 001394/1 від 04.10.2024 (а.с.50); ордер на надання правничої допомоги серії СВ № 1153566 від 17.1.22025 (а.с. 51).
Суд звертає увагу, що вказані вище документи оформлені належним чином, є взаємопов'язаними, містять посилання на адміністративний позов, що був пред'явлений до суду, розрахунок витраченого адвокатом часу, вартість та перелік наданих ним послуг, які віднесені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI до правничої допомоги.
Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Водночас, суд звертає увагу, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 (справа № 810/3806/18) та від 10.12.2019 (справа № 10.12.2019).
З огляду на вказане, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду даної справи не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження кількості витраченого адвокатом часу на надання ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Зважаючи на те, що предметом даного спору є справа незначної складності, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленою, враховуючи заперечення відповідача щодо заявленої суми правничої допомоги, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 6000,00 грн.
Враховуючи зазначене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Центру протимінної діяльності про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Центру протимінної діяльності щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок тяжкого поранення її померлого чоловіка, отриманого під час захисту Батьківщини - ОСОБА_2 за період з 14.02.2025 по ІНФОРМАЦІЯ_2.
Зобов'язати Центр протимінної діяльності нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок тяжкого поранення її померлого чоловіка, отриманого під час захисту Батьківщини - ОСОБА_2 за період з 14.02.2025 по ІНФОРМАЦІЯ_2, з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центру протимінної діяльності на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідач: Центр протимінної діяльності, вул. Івана Мазепи, 18, м. Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14017, код ЄДРПОУ 26630158.
Повний текст рішення виготовлено 16 лютого 2026 року.
Суддя Дар'я ВИНОГРАДОВА