16 лютого 2026 року Чернігів Справа № 620/11814/25
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача Барської Лілії Петрівни про винесення додаткового рішення суду по справі № 620/11814/25,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа № 620/11814/25.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 02.09.2025 №253950012728. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 2 періоди трудової діяльності згідно трудової книжки від 03.08.1993 серії НОМЕР_1 , а саме: з 01.03.2014 по 30.11.2014, з 01.12.2014 по 19.08.2025 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 25.08.2025 з урахуванням висновків суду.
26.01.2026 позивачем подано заяву про винесення додаткового рішення суду в частині зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 та до страхового стажу періоди роботи з 01.03.2014 по 30.11.2014 та з 01.12.2014 по 19.08.2025 у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як зазначено у прохальній частині позовної заяви.
Судом встановлено, що при зверненні позивача до суду з позовом, однією із вимог заявлено визнання зобов'язання відповідача здійснити зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 та до страхового стажу періоди роботи з 01.03.2014 по 30.11.2014 та з 01.12.2014 по 19.08.2025 у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Проте щодо вказаних вимог судом не ухвалено рішення.
Згідно частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі позовні вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази.
Так, судом у справі № 620/11814/25 досліджувались докази щодо вказаних позовних вимог, проте рішення в цій частині не ухвалено.
Як вже встановив суд, позивач працювала на посаді медичної сестри у Ніжинському дитячому будинку-інтернаті, що підтверджується копією трудової книжки від 03.08.1993 серії НОМЕР_1 .
Пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах передбачено статтею 60 Закону №1788-ХІІ. Зокрема, вказаною нормою Закону № 1788-ХІІ передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Ніжинський дитячий будинок-інтернат, в якому працює позивачка, є соціально- медичною установою, де на постійній основі (понад 6 місяців) або тимчасово (до 6 місяців) проживають діти віком від 4 до 18 років та молодь віком від 18 до 35 років, з вадами фізичного та/або розумового розвитку та психічними розладами, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування, освітніх та реабілітаційних послуг.
Отже, враховуючи вищенаведені законодавчі норми та встановленні обставини справи, суд зазначає, що спірний період роботи позивача повинен зараховуватися у подвійному розмірі. Відповідач, не зарахувавши позивачу у подвійному розмірі спірний період, діяв протиправно, тому заяву слід задовольнити.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, від 27 квітня 2023 року у справі № 160/14078/22.
Керуючись статтями 241-243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника позивача ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалити додаткове рішення в частині позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 та до страхового стажу періоди роботи з 01.03.2014 по 30.11.2014 та з 01.12.2014 по 19.08.2025 у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку статей 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,Миколаївська обл., Миколаївський р-н,54008 код ЄДРПОУ 13844159.
Повний текст рішення виготовлено 16 лютого 2026 року.
Суддя І.І.Соломко