16 лютого 2026 року Чернігів Справа № 620/13285/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі також відповідач, ГУНП в Чернігівській області) про:
- визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень в розрахунку на місяць, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 17.05.2023 по 20.05.2023, з 21.05.2023 по 03.06.2023, з 11.09.2024 по 20.09.2024, з 02.10.2025 по 17.10.2025, через травму отриману 10.12.2022.
- зобов'язання Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у повному обсязі додаткову винагороду збільшену до 100000 гривень в розрахунку на місяць, передбачену постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 17.05.2023 по 20.05.2023, з 21.05.2023 по 03.06.2023, з 11.09.2024 по 20.09.2024, з 02.10.2025 по 17.10.2025 року включно, через травму отриману 10.12.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що з 17.05.2023 по 20.05.2023, з 21.05.2023 по 03.06.2023, з 11.09.2024 по 20.09.2024, з 02.10.2025 по 17.10.2025 перебував на стаціонарному лікуванні внаслідок отримання поранення під час участі у бойових діях 10.12.2022, пов'язаних із захистом Батьківщини, отже, набув право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", виходячи з розміру 100000 гривень пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні. Водночас відповідач відповідні дії щодо проведення спірних виплат не вчиняє, чим, на думку позивача, допускає протиправну бездіяльність.
15.12.2025 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки наслідками перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у спірний період є травма, отримана під час виконання службових обов'язків, а не поранення (контузія, травма, каліцтво) під захисту Батьківщини, що виключає проведення виплат додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Чернігівській області на посаді інспектора-чергового чергової частини батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП. Відповідно до наказу ГУНП в Чернігівській області №741о/с від 12.11.2025 позивача звільнено зі служби за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», з 17.11.2025.
10.12.2022 при виконанні службових обов'язків у період дії воєнного стану, та безпосередньої участі в бойових діях і забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів позивач отримав травму.
Згідно довідки медичної (військово-лікарської) комісії від 27.10.2025 №376 (а/НПУ), позивач має наслідки мінно-вибухової травми (акубаротравма, ЗЧМТ, струс головного мозку з вираженим цефалгічним синдромом, посттравматичний кохлеоневрит). Травма, ТАК, пов'язана з виконанням службових обов'язків. Травма, ТАК, отримана під час виконання службових обов'язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно виписок із медичної карти стаціонарного хворого №0855 від 20.05.2023, №б/н від 03.06.2023, №24/1690 від 20.09.2024, №422 від 17.10.2025, позивач проходив лікування в закладах охорони здоров'я у періоди з 17.05.2023 по 20.05.2023, з 21.05.2023 по 03.06.2023, з 11.09.2024 по 20.09.2024, з 02.10.2025 по 17.10.2025, які і є спірними.
На звернення позивача, відповідач листом від 03.12.2025 №109573-2025 з поміж-іншого повідомив, що додаткова винагорода за час перебування позивача на стаціонарному лікуванні в період з 17.05.2023 по 20.05.2023, з 21.05.2023 по 03.06.2023, з 11.09.2024 по 20.09.2024, з 02.10.2025 по 17.10.2025, згідно вимог постанови КМУ №168 від 28.02.2022 не встановлюється та не виплачується за відсутності правових підстав здійснення такої виплати.
Вважаючи бездіяльність відповідача такою, що порушує законні права позивача, останній звернувся до суду за їх захистом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Статтею 1 Закону № 2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За змістом ч. 2 ст. 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно із ч. 6 ст. 2 цього Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до ч. 14 ст. 2 Закону №2232-XII виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Указом Президента України від 24.02.2022 за №64 в Україні введено воєнний стан, який триває до сьогодні.
На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168), якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди та встановив загальні умови щодо її виплати.
Так, відповідно до пункту 1 Постанови № 168 на період дії воєнного стану поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів , - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Редакція зазначеної Постанови, в тому числі її пункту 1, неодноразово змінювалася.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 № 400 (Постанова №400) (набрала чинності 02.04.2022 та застосовується з 24.02.2022) пункт 1 Постанови № 168 доповнено, серед іншого, абзацами такого змісту:
«Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
- у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії;
- захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
- загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла)».
Постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються, зокрема, в таких формулюваннях:
«Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючої армії.
«Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
Отже, додаткова винагорода у розмірі 100000 грн. виплачується за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я. Умовами її виплати є пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 11.04.2024 (справа № 340/5387/22).
Таким чином, з аналізу вищевикладеного слідує, що постановою №168 встановлені наступні умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 грн. винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме:
-за періоди безперервного перебування на стаціонарному лікуванні:
- пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;
- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
До таких періодів зараховується час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, за періоди перебування у відпустці для лікування - після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Отже, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням; перебування військовослужбовця у відпустці для лікування після тяжкого поранення, йому виплачується додаткова винагорода у розмірі, передбаченому постановою КМУ №168.
Водночас травма, отримана при виконанні службових обов'язків (не пов'язана із захистом Батьківщини), не є підставою для виплати 100000 грн.
Верховний Суд у постанові від 30.05.2025 у справі № 380/27432/23, вирішуючи подібний спір, зазначив, що підставою для виплати військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), а умовою її виплати є отримання військовослужбовцем порання (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, під час виконання бойових завдань і цей факт має бути підтверджено наказом командира про отримання такого поранення (контузії, травми, каліцтва).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 380/20587/23, від 27.08.2025 у справі № 280/7364/23 та інш.
Як вже встановив суд, позивач проходив службу у ГУНП в Чернігівській області на посаді інспектора-чергового чергової частини батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП, тобто виконував службові обов'язки, травма пов'язана з виконанням службових обов'язків. Проходження лікування після отримання травми у медичних установах не пов'язане із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що позивач у спірний період не набув права на додаткову грошову винагороду у збільшеному розмірі до 100000 грн, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Отже враховуючи, що відповідач у спірних правовідносинах діяв у відповідності до чинних нормативно-правових актів, то порушень законодавства та, як наслідок, порушень прав та інтересів позивача, не допускав.
Судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області просп. Перемоги, 74,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14000 код ЄДРПОУ 40108651.
Повний текст рішення виготовлено 16 лютого 2026 року.
Суддя І.І. Соломко