16 лютого 2026 року справа № 580/13700/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Орленко В.І, розглянувшиу письмовому провадженні заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Комісії з розгляду питань щодо надання військовозобовязаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
12.12.2025 позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 (протокол № 139 від 08 грудня 2025 року) про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .
- зобов'язати Комісію з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі абзацу одинадцятого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до відповідача із заявою про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Вказує, що у разі відсутності невійськовозобов"язаних осіб, здійснювати догляд за особою з інвалідністю І чи ll групи може лише одна особа з числа військовозобов"язаних за вибором такої особи з інвалідністю. У позовній заяві Позивач стверджує, що повністю виконав цю вимогу, надавши заяву про вибір доглядача, проте відповідач прийняв рішення про відмову в наданні відстрочки (протокол №139 від 08.12.2025).
Ухвалою суду від 16.12.2025 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Відповідач своїм процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до копії повідомлення 20251205-218556 із застосунку «Дія», де у графі «орган, що видав рішення», зазначено: ІНФОРМАЦІЯ_2 , «дата розгляду» 08.12.2025 «номер протоколу» №139. У графі «нормативне посилання на категорії відстрочки», зазначено: пункт 13 частина 1 стаття 23.
У графі «причини відмови» зазначено: «Заява 20251205-218556 згідно відомостей державного реєстру у ОСОБА_2 є інший член сім?ї дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і не додано документів що вона є військовозобов?язаною та/або відповідно до закону не зобов?язана утримувати чоловіка».
Однак, предметом спору у цій справі є зобов'язання Комісію з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі абзацу 11 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, що неодноразово продовжувався та діє на момент розгляду цієї справи.
Законом України №3543-XII від 21.10.1993 року "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так, статтею 1 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону №3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Зокрема, згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 року (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
У подальшому Кабінет Міністрів України прийняв постанову №560 від 16.05.2024, яка набрала чинності 18.05.2024 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" (далі - Порядок №560).
Відповідно до пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Пунктом 57 Порядку №560 регламентовано, що для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) .
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації (п.58 Порядку №560).
Пунктом 60 Порядку №560 регламентовано, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Суд звертає увагу, що Порядком №560 також не передбачено обов'язку особистого відвідування територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд встановив, що позивачем дотримано процедуру особистого подання документів, з метою реалізації його права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
З аналізу наведених вище норм слідує, що як на час звернення позивача до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, так і на час розгляду судом даної адміністративної справи, обов'язок прийняття рішення про відстрочку від призову покладено на районний ТЦК.
З урахуванням зазначеного, відповідач як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права, повинен був за наслідками розгляду цієї заяви прийняти конкретне рішення: або про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову у задоволенні цієї заяви.
Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься копія повідомлення 20251205-218556 із застосунку «Дія», де у графі «орган, що видав рішення», зазначено: ІНФОРМАЦІЯ_2 , «дата розгляду» 08.12.2025 «номер протоколу» №139. У графі «нормативне посилання на категорії відстрочки», зазначено: пункт 13 частина 1 стаття 23.
У графі «причини відмови» зазначено: «Заява 20251205-218556 згідно відомостей державного реєстру у ОСОБА_2 є інший член сім?ї дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і не додано документів що вона є військовозобов?язаною та/або відповідно до закону не зобов?язана утримувати чоловіка».
Також, до матеріалів позовної заяви додана заява Позивача від 01.10.2025 до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , зі змісту якої встановлено, що Позивач повідомляє, що є особою, яка на підставі абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Крім того Позивач у прохальній частині позовної заяви просить, зокрема зобов'язати Комісію з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі абзацу одинадцятого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Судом встановлено, що в рішенні відповідача від 08.12.2025 №139, у графі «нормативне посилання на категорії відстрочки», зазначено: пункт 13 частина 1 стаття 23.
Тобто, з огляду на викладене, відповідач відмовив позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" а тому, позовна вимога щодо зобов'язання Комісію з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі абзацу одинадцятого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Оскільки судом встановлено, що відповідачем прийнято рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу на підставі абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а не на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Частиною 1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. Визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача. Встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (Висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).
Судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Згідно з ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України,
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Судові витрати не розподіляються.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».
Копію рішення направити сторонам справи.
Рішення складене та підписане 16.02.2026.
Суддя Валентина ОРЛЕНКО