про прийняття позовної заяви до розгляду
та відкриття провадження в адміністративній справі
16 лютого 2026 року справа № 580/1339/26
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаврилюк В.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною відмови, протоколу засідання та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 16, далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову ЦВЛК ЗСУ у зміні причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 яке оформлено листом від 07.01.2026 року № 598/6/548;
- визнати протиправним та скасувати протокол засідання ЦВЛК ЗСУ від 16.07.2025 р. № 2025-0716-0907-1893-7 та відмову щодо зміни причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 яке визначено згідно постанови про причинний зв'язок захворювання в свідоцтва про хворобу № 156 Гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_1 від 04.08.2022 р., як оформлену з порушенням процедури медичного огляду та вимог “Положення про ВЛЕ в ЗСУ», затвердженого Наказом МО від 14.08.2008 року № 402;
- зобов'язати ЦВЛК ЗСУ розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 26.08.2025 року та від жовтня 2025 року про зміну причинного зв'язку захворювання, які визначено в свідоцтва про хворобу № 156 Гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_1 від 04.08.2022 р. з урахуванням висновків суду та відповідно до вимог “Положення про про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» затвердженої Наказом міністра оборони України від 14.08.2008 № 402.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на момент призову на військову службу у лютому 2022 року позивач був мобілізований до лав Збройних Сил України, незважаючи на наявність у нього захворювань, які виникли до початку служби. У період з 05 березня 2022 року по 23 червня 2022 року позивач залучався до участі у бойових діях та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України. Під час проходження військової служби та виконання обов'язків військовослужбовця на позивача впливали фактори підвищеного фізичного та психоемоційного навантаження, що негативно позначилось на стані його здоров'я, про що прямо зазначено у протоколі ЦВЛК ЗСУ.
У зв'язку з погіршенням стану здоров'я лише у серпні 2022 року позивача було скеровано на лікування та медичний огляд військово-лікарською комісією, за результатами якого його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 75-а Розкладу хвороб.
Таким чином, у період з лютого 2022 року по серпень 2022 року захворювання, яке існувало у позивача до початку служби, досягло такого розвитку, що призвело до зміни стану його придатності до військової служби. ЦВЛК ЗСУ без наявності фактичних підстав було змінено категорію встановленого діагнозу з “захворювання» на “травма», незважаючи на відсутність будь-яких обставин отримання травмування під час проходження військової служби. При цьому не було враховано, що травма, отримана у 2017 році, набула хронічного перебігу та проявлялась у вигляді стійкого патологічного стану, який прогресував у період служби (стійким астено-невротичним та цефалгічним синдромами, мнестичним зниженням при помірному порушенні функцій центральної нервової системи).
Водночас ЦВЛК ЗСУ не скасувала та не визнала помилковою постанову ВЛК, прийняту під час мобілізації позивача у лютому 2022 року, фактично підтвердивши його придатність або обмежену придатність до військової служби на момент призову. Такі обставини виключають можливість покладення негативних наслідків можливих помилок державних органів на позивача та позбавлення його передбачених законом соціальних гарантій.
Крім того, рішення ЦВЛК ЗСУ є внутрішньо суперечливим, оскільки одночасно визнає погіршення стану здоров'я позивача на фоні фізичних навантажень під час служби та стверджує відсутність впливу військової служби на перебіг захворювання.
Вказаний спір виник з публічно-правових відносин і відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України належить до юрисдикції адміністративних судів та має розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність. Підстави для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі відсутні.
Відповідно до частин 1-4, 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: 1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України “Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище; 2) оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 4) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію; 6) оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження; 8) типові справи; 9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині; 10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження; 11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 7 частини 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Статтею 260 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Зважаючи на вищевикладене, зазначені предмет та підстави адміністративного позову, а також відсутність клопотання позивача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, суддя дійшов висновку про можливість розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 171, 241, 243, 248, 256, 257, 259-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ухвалив:
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі.
Здійснити розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною відмови, протоколу засідання та зобов'язання вчинити певні дії за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Роз'яснити учасникам справи, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Встановити відповідачеві п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали, протягом якого може бути поданий відзив на позовну заяву, що відповідає вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України. До відзиву на позовну заяву мають бути додані докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Попередити відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин спір буде вирішено за наявними матеріалами справи.
Встановити позивачеві триденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву, протягом якого може бути подана відповідь на відзив, що відповідає вимогам частин 2-4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Встановити відповідачеві триденний строк з дня отримання відповіді на відзив, протягом якого можуть бути подані заперечення на відповідь на відзив, що відповідають вимогам частин 2-4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити учасникам справи, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію у справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud2370/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК