Справа № 560/7801/25
іменем України
16 лютого 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Філії "Райківецька (№78) державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№81)" про стягнення адміністративно-господарської санкцій та пені,
Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач, Відділення Фонду) звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з філії «Райківецька (78) державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№81)» (далі - відповідач, Філія «Райківецька (№78)») заборгованість у розмірі 5 690,11 грн., з яких: 5 633,71 грн адміністративно-господарських санкцій; 56,40 грн пені за прострочення їх сплати.
Ухвалою від 13.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до позовної заяви, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.
Вказує, що відповідач є підприємством, яке використовує найману працю, а відтак, відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-XII (далі - Закон № 875-XII у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин) зобов'язаний виконувати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Зазначає, що автоматизована система на підставі даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності сформувала для відповідача середньооблікову чисельність штатних працівників 44 особи, що обумовлює застосування нормативу 2 робочих місць.
Стверджує, що відповідач фактично працевлаштовував у 2024 році 1 особу з інвалідністю, про що свідчать відомості Пенсійного фонду України та податкової звітності, у зв'язку з чим норматив у 2 робочі місця, на думку позивача, не виконано.
Посилається на те, що, відповідно до статті 20 Закону № 875-XII невиконання нормативу робочих місць тягне обов'язок щорічно сплачувати до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі середньорічної заробітної плати за кожне незайняте робоче місце та пеню у разі прострочення сплати.
Як вказує позивач, розрахунок суми санкцій і пені здійснено у відповідності до чинного законодавства; доказом невиконання відповідачем нормативу є сам факт різниці між визначеним нормативом (2 місця) та кількістю фактично працевлаштованих осіб з інвалідністю (1 особа).
Відповідно до відзиву на позов, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на таке.
Вказує, що Філія «Райківецька (№78)» має штат 17 посад персоналу та 1 посаду обслуговуючого персоналу з числа засуджених, що підтверджується штатним розписом. Прийняття персоналу Філії здійснюється шляхом укладення трудових договорів (контрактів), і лише такі працівники належать до штатних.
Зазначає, що окрім штатних працівників, на Філії виконують роботи засуджені, з якими укладаються договори цивільно-правового характеру. За результатами виконаних робіт їм виплачується винагорода, на яку нараховується ЄСВ. Водночас трудові відносини з ними не виникають, і вони не включаються до облікового складу штатних працівників.
На думку відповідача, значення 44 як середньооблікової чисельності штатних працівників, використане позивачем, сформовано автоматично як загальна кількість «застрахованих осіб», у тому числі з числа засуджених, які працювали за цивільно-правовими договорами. Це, на переконання відповідача, суперечить Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженій наказом Держкомстату від 28.09.2005 № 286, яка передбачає, що особи, які виконують роботи за цивільно-правовими договорами, до середньооблікової чисельності штатних працівників не включаються.
Відповідач посилається на додатки Д1 до податкових розрахунків за ІІ, ІІІ та IV квартали 2024 року, накази про прийняття та звільнення працівників, а також копії довідок МСЕК. З цих документів вбачається, що у 2024 році у трудових відносинах з Філією перебувало кілька штатних працівників, серед яких були особи з інвалідністю, для яких Філія є основним місцем роботи. За твердженням відповідача, при такій чисельності штатних працівників норматив робочих місць для осіб з інвалідністю мав становити 1 робоче місце, яке фактично було забезпечене.
Відповідач вважає, що позивач помилково визначив як базу для розрахунку санкцій показник 44 осіб, не врахувавши реальний штат підприємства, і не довів саме факту невиконання нормативу, а не просто формального розходження статистичних показників.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Позивач склав та направив відповідачу розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій за 2024 рік, а також розрахунок пені за прострочення строку їх сплати.
У цьому розрахунку позивач визначив, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за 2024 рік становить 44 особи, на підставі чого норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю визначено у 2 робочі місця.
Позивач зазначив у розрахунку, що фактично у 2024 році у відповідача працювала 1 особа з інвалідністю, у зв'язку з чим, одне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю, вважає незайнятим.
Згідно з розрахунком позивача, фонд оплати праці штатних працівників відповідача за 2024 рік становив 247 883,06 грн, середньорічна заробітна плата - 5 633,71 грн, що і взято як суму адміністративно-господарських санкцій за одне не зайняте особою з інвалідністю робоче місце.
Позивач розрахував пеню у сумі 56,40 грн за період прострочення з 16.04.2025 по 05.05.2025, виходячи із 120 % річних облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Станом на дату звернення до суду сума, зазначена в розрахунку позивача, відповідачем не сплачена.
У матеріалах справи міститься штатний розпис Філії «Райківецька (№78)», з якого вбачається, що у Філії передбачено 17 штатних посад персоналу та 1 посаду обслуговуючого персоналу з числа засуджених.
Наявні накази про прийняття та звільнення працівників, які підтверджують, що у 2024 році з Філією перебували у трудових відносинах кількість штатних працівників менша, ніж 44 особи, зазначені у розрахунку позивача.
У справі наявні копії довідок МСЕК та наказів про прийняття на роботу працівників, яким установлено інвалідність, що підтверджують фактичне працевлаштування у 2024 році принаймні однієї особи з інвалідністю за основним місцем роботи у Філії.
Відповідач у відзиві та доданих документах зазначає, що засуджені, які виконували роботи на користь Філії, залучались на підставі договорів цивільно-правового характеру, а не як штатні працівники за трудовим договором.
Позивач не надав доказів протилежного (зокрема, трудових договорів із засудженими чи включення їх до штатного розпису як штатних працівників).
У матеріалах справи містяться копії податкових розрахунків з ПДФО, військового збору та ЄСВ за відповідні періоди 2024 року та додатки до них (у тому числі, Д1), подані відповідачем до контролюючих органів.
З цих документів убачається, що у звітності відповідача відображені відомості про застрахованих осіб, яким нараховувався дохід та ЄСВ, у тому числі осіб з інвалідністю.
Вказана звітність охоплює як штатних працівників, так і осіб, із якими укладались договори цивільно-правового характеру.
Саме на підставі зазначених податкових даних та відомостей Пенсійного фонду України позивач сформував розрахунок адміністративно-господарських санкцій, у якому визначено показник 44 особи як середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон № 875-XII визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Стаття 19 Закону № 875-XII встановлює, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
У межах зазначеного нормативу здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу".
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об'єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про працевлаштованих осіб з інвалідністю; про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.
Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, та надсилає інформацію про таких осіб до Державного центру зайнятості для проведення роботи з їх працевлаштування.
Порядок визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, форма та порядок надсилання інформації про таких осіб визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
Суд вказує на те, що виконанням нормативу вважається фактичне працевлаштування осіб з інвалідністю, для яких це робоче місце є основним місцем роботи.
На такому розумінні виконання нормативу неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у постанові від 25.04.2018 у справі № 819/537/16 та у подальших своїх постановах.
Частина четверта статті 20 Закону № 875-XII передбачає, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Деякі питання реалізації норм Законів України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та "Про зайнятість населення" (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), положення якого передбачають, що порушення строків їх сплати тягне нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.
Як випливає з усталеної практики Верховного Суду (наприклад, постанови від 16.06.2025 у справі № 160/11423/23 та від 17.06.2025 у справі № 320/21865/23), адміністративно-господарські санкції, передбачені статтею 20 Закону № 875-XII, мають компенсаційний (фінансово-економічний) характер і застосовуються лише за умови фактичного невиконання нормативу робочих місць, тобто наявності робочих місць, які мали бути зайняті особами з інвалідністю і не були такими зайняті протягом звітного року.
Разом з тим, у цих же постановах Верховний Суд підтвердив, що після законодавчих змін 2022-2023 років Фонд має право формувати розрахунки сум адміністративно-господарських санкцій автоматизовано на підставі даних реєстрів, і відсутність перевірки органами Держпраці не є перешкодою для звернення Фонду з позовом, але не звільняє Фонд від обов'язку довести коректність своїх розрахунків у суді.
Суд виходить з того, що для правильного вирішення цієї справи ключовим питанням є визначення: якою була середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за 2024 рік; який норматив робочих місць для осіб з інвалідністю має застосовуватися до відповідача (1 чи 2 робочих місця); чи довів позивач факт невиконання відповідачем цього нормативу.
Так, положення Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), визначають поняття облікової кількості штатних працівників та середньооблікової кількості штатних працівників.
Зокрема, до облікової кількості штатних працівників включаються всі працівники, з якими підприємство уклало трудові договори та які обіймають посади за штатним розписом; натомість особи, які виконують роботи за цивільно-правовими договорами, до облікової та середньооблікової кількості штатних працівників не включаються.
Стаття 118 Кримінально-виконавчого кодексу України (у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачає, що засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг.
Такі договори погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов'язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами.
Засуджені до позбавлення волі, які мають заборгованість за виконавчими документами, зобов'язані працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, до погашення такої заборгованості.
Засудженим, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам з інвалідністю першої та другої груп, хворим на активну форму туберкульозу, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, дозволяється працювати за їхнім бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії.
Перелік робіт і посад, на яких забороняється використовувати засуджених до позбавлення волі, визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.
Засуджені не мають права припиняти роботу з метою вирішення трудових та інших конфліктів.
Засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством.
До цих робіт засуджені залучаються в порядку черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день.
Отже, з огляду на викладене вище: якщо із засудженим укладено трудовий договір на посаду, передбачену штатним розписом підприємства, він може включатися до облікової кількості штатних працівників; якщо із засудженим укладено договір цивільно-правового характеру, трудові відносини не виникають, і така особа не враховується у середньообліковій чисельності штатних працівників.
Водночас, із матеріалів справи вбачається, що: відповідач подав до суду штатний розпис Філії, де передбачено 17 посад персоналу та 1 посаду обслуговуючого персоналу з числа засуджених; надано копії наказів про прийняття та звільнення штатних працівників Філії у 2024 році; відповідач стверджує, що із засудженими укладаються договори цивільно-правового характеру, про що зазначено й у відзиві, та що ці особи не входять до штату Філії.
Позивач, натомість, посилається на показник 44 особи як середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу, але не надає розшифрування цього показника (розподілу по категоріях працівників, періодах, статусу засуджених тощо) і не спростовує твердження відповідача про те, що частина осіб, дані щодо яких потрапили до реєстру, виконували роботи саме за цивільно-правовими договорами.
Суд бере до уваги, що автоматизований розрахунок Фонду ґрунтується на даних, які формуються на підставі податкової звітності (у тому числі, додатків Д1 до податкових розрахунків), де відображаються всі застраховані особи, в тому числі й ті, що працюють за ЦПД.
Однак, суд вказує на те, що кількість застрахованих осіб не є тотожною середньообліковій чисельності штатних працівників облікового складу, яка визначається за правилами Інструкції № 286.
За таких умов і правових підстав, суд доходить висновку, що: наявні у справі штатний розпис та накази відповідача не підтверджують наявності у 2024 році у відповідача 44 штатних працівників; позивач не надав жодних додаткових доказів, які б пояснювали, як саме сформовано показник 44 особи як саме середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу з урахуванням Інструкції № 286; при цьому, відповідач надав докази, що частина осіб, зокрема, засуджені, виконували роботи за цивільно-правовими договорами, а не перебували у трудових відносинах із Філією.
Отже, у суду виникають обґрунтовані сумніви щодо відповідності показника 44 особи вимогам Інструкції № 286, і позивач ці сумніви не усунув належними та допустимими доказами.
За відсутності належного підтвердження показника 44 як середньооблікової чисельності штатних працівників суд не може беззастережно вважати, що до відповідача у 2024 році мав застосовуватися норматив 2 робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Водночас, наявні у матеріалах справі штатний розпис та накази про прийняття/звільнення працівників свідчать, що відповідач є малим роботодавцем із невеликою кількістю штатних працівників; загальна кількість штатних посад, передбачених у штатному розписі Філії, не досягає 25.
За таких обставин, правдоподібність того, що реальна середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у 2024 році була меншою ніж 25 осіб, на думку суду, є високою.
З урахуванням вимог статті 19 Закону № 875-XII, це означає, що до відповідача, ймовірно, підлягав застосуванню норматив одного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю.
Щодо фактичного працевлаштування осіб з інвалідністю, з матеріалів справи (розрахунок позивача, відзив відповідача, довідки МСЕК, накази про прийняття працівників) убачається, що: позивач у своєму розрахунку сам визнає, що у 2024 році у відповідача фактично працювала 1 особа з інвалідністю, для якої це місце роботи є основним; відповідач, у свою чергу, стверджує, що у певні періоди 2024 року у Філії працювало дві особи з інвалідністю, що підтверджується копіями наказів та довідок МСЕК.
Отже, позивач фактично не заперечує наявність у відповідача принаймні однієї працевлаштованої особи з інвалідністю у 2024 році.
За умов, коли реальна середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача є меншою ніж 25 осіб, а це означає норматив одного робочого місця, така кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю формально відповідає вимогам нормативу.
Суд наголошує, що в межах цієї справи він не проводить самостійний детальний перерахунок середньооблікової чисельності штатних працівників за кожен місяць 2024 року, оскільки відповідні первинні табелі, особові картки тощо до справи не надані, а спір стосується насамперед правомірності розрахунку Фонду.
При цьому, згідно зі статтею 77 КАС України, саме на позивача покладається обов'язок довести належними доказами, що: до відповідача мав застосовуватись норматив 2 робочих місць, а не 1; при цьому, фактична середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю була меншою за відповідний норматив.
З урахуванням наявних у справі доказів та доводів сторін суд доходить висновку, що позивач не довів належним чином, що: середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача у 2024 році становила саме 44 особи; відповідач мав забезпечити 2 робочі місця для осіб з інвалідністю; водночас, фактична середньооблікова чисельність працевлаштованих осіб з інвалідністю була меншою за такий норматив.
Натомість, наявні у справі документи (штатний розпис, накази, довідки МСЕК, податкові розрахунки) свідчать, що відповідач у 2024 році працевлаштовував принаймні одну особу з інвалідністю за основним місцем роботи, а за наявних сумнівів щодо реальної кількості штатних працівників позивач не спростував аргументів відповідача.
Як зазначено вище, умовою застосування адміністративно-господарських санкцій за статтею 20 Закону № 875-XII є фактичне невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Верховний Суд у постановах від 16.06.2025 у справі № 160/11423/23, від 17.06.2025 у справі № 320/21865/23 та інших аналогічних справах наголошує, що: Фонд уповноважений формувати розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій автоматизовано на підставі даних ПФУ та ЦБДІ; однак саме у судовому процесі Фонд повинен довести, що за такими даними роботодавець не виконав норматив, тобто середньооблікова чисельність працевлаштованих осіб з інвалідністю є меншою за кількість робочих місць, визначених нормативом.
У цій справі позивач не надав достатніх доказів, які б дозволили суду дійти переконливого висновку, що: середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача у 2024 році дійсно становила 44 особи (у значенні, визначеному Інструкцією № 286); відповідач був зобов'язаний забезпечити 2 робочі місця для осіб з інвалідністю; фактична середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю була меншою за відповідний норматив.
За відсутності доведеної передумови - факту невиконання нормативу - відсутні і правові підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені.
Відповідно, позовні вимоги про стягнення 5 633,71 грн санкцій та 56,40 грн пені є необґрунтованими.
Суд окремо зазначає, що така відмова у позові не заперечує саму по собі правомірність механізму автоматизованого формування розрахунків Фондом та повноважень Фонду на звернення до суду без проведення перевірки органами Держпраці - ці питання вже отримали позитивну оцінку Верховного Суду.
В даній справі відмова обумовлена суто недоведенням позивачем конкретних фактичних обставин, необхідних для стягнення заявлених сум.
З огляду на викладене суд доходить такого висновку.
Позивач як суб'єкт владних повноважень не довів належними та допустимими доказами правильність показника 44 особи як середньооблікової чисельності штатних працівників відповідача за 2024 рік.
За матеріалами справи суд виходить з того, що реальна середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача у 2024 році не досягала 25 осіб, що зумовлює застосування до нього нормативу одного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю.
Позивач фактично визнає, що у 2024 році у відповідача фактично працювала щонайменше одна особа з інвалідністю за основним місцем роботи, а відповідач надав додаткові докази працевлаштування осіб з інвалідністю.
За відсутності належного доказування факту невиконання нормативу робочих місць у 2024 році правові підстави для застосування статті 20 Закону № 875-XII та стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій і пені відсутні.
У зв'язку з цим, позовні вимоги Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю підлягають відхиленню в повному обсязі.
Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.
Щодо інших доводів сторін, суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Грушевського, 87,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 14149591)
Відповідач:Філія "Райківецька (№78) державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№81)" (вул. Паркова, 9,с. Райківці,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,31356 , код ЄДРПОУ - 45561235)
Головуючий суддя Є.В. Печений