Справа № 560/12731/25
16 лютого 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , в.о. начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в.о. начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області ОСОБА_2, в якому просить:
1. Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, в.о. начальниці цього управління ОСОБА_2 завідомо протиправною з непроведенням індексації та компенсації суми пенсійної виплати помісячно 444,89 грн у розрізі місяців з березня 2024 року по січень 2025 року, разом в обсязі 4893,79 грн, що була виплачена 22.01.2025 на виконання рішення суду від 07.08.2024 у справі №560/7794/24.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області нарахувати та виплатити позивачці індексацію несвоєчасно нарахованої та виплаченої суми пенсії щомісячно 444,89 грн у розрізі місяців з березня 2024 року по січень 2025 року згідно із законами України "Про індексацію грошових доходів населення" і "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", що станом на час подання цього позову становлять: індексація - 3661,38 грн, компенсація - 606,39 грн.
3. Зобов'язати відповідачів згідно з статтею 56 Конституції України відшкодувати заподіяну позивачу моральну шкоду, у рівних пропорціях, яку оцінює у розмірі 1600000,00 грн, заподіяну протиправною бездіяльністю, грубими порушеннями, з ознаками кримінальних правопорушень прав на належний, розмір пенсійної виплати та ін.
4. Відповідно до частини дев'ятої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України постановити окрему ухвалу про ознаки кримінальних правопорушень за фактами умисного зловживання службовими повноваженнями ОСОБА_2 , заволодіння пенсійними коштами позивачки, ст.ст. 364, 366 КК, та ін. для розгляду вчинених нею злочинів проти охоронюваних законом прав і свобод позивача в окремій кримінальній справі та направити її до Хмельницької обласної прокуратурі для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідних відомостей згідно зі ст. 214 КПК України.
5. У разі задоволення позову відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_2 подати звіт про виконання цього рішення.
Позивачка подала заяву про відвід головуючого судді ОСОБА_3 у зв'язку абсолютної категоричною недовірою судді.
Позивачка зазначила, що докази службових підроблень-злодіянь судді ОСОБА_3 містять у справі №560/10409/23. Позивачка вказала, що безпрецедентні зухвалі злодіяння судді він вчиняє усвідомлено, аби у своїй корупційній адженді прислужитися злочинній організації ГУ ПФУ, кримінальна справа №686/11365/21. Суддя нищить її права, маючи її за бидло: манкуртку без прав. Позивачка вважає, що навела конкретні факти службових підроблень і злодіянь судді ОСОБА_3 у своїх попередніх заявах. Остання відчуває нелюдське приниження, а суддя ОСОБА_3 , ігноруючи її обґрунтування, безпідставно, реалізовуючи свій правоцидний проєкт, відмовляє у відводі судді. Позивачка наголосила, що підставами заявленого відводу є недовіра судді, а далі - практика ЄСПЛ, що є обов'язковою для застосування національними судами згідно з Законом України від 23.02.2006 №3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Позивачка зазначає, що підстави відводу ґрунтуються саме на нормах статей 6, 13 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Тому позивачка, керуючись саме наведеними нормами, які (серед іншого) гарантують право особи на справедливий суд, що вміщає у це визначення довіру особи до суду та ч. 5 ст. 7 КАС України, захищаючись від злодіянь судді, а не незгодою з процесуальним документом, та спотворенням/вихолощенням суті заяв про відвід цим суддею.
Вирішуючи вказану заяву, суд враховує таке.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Згідно з статями 126, 129 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом (частина перша статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Вказане положення узгоджується з статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що наявність безсторонності відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції має визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Так, поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою. З суб'єктивної точки зору, суд не повинен виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання. Об'єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.
Позивачка шостий раз заявляє відвід судді ОСОБА_3. у зв'язку з категоричною недовірою. Однак мотиви заявленого в шостий раз відводу позивачки зводяться до незгоди з прийнятим рішенням у адміністративній справі №560/10409/23. При цьому заява не містить конкретних обставин, які б об'єктивно свідчили про упередженість чи необ'єктивність судді під час розгляду цієї справи, а також не підтверджена жодними належними та допустимими доказами.
Суд наголошує, що відповідно до частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Посилання позивачки на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини не змінюють цього висновку, оскільки право на справедливий суд передбачає розгляд справи незалежним і безстороннім судом, а безсторонність оцінюється за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Водночас вирішальним є наявність об'єктивно обґрунтованих сумнівів у неупередженості судді, тоді як особисте сприйняття сторони або її припущення без належного підтвердження не можуть вважатися достатньою підставою для відводу. Наведені у заяві твердження мають узагальнений, декларативний характер, містять емоційно-оцінювальну лексику та фактично зводяться до критики судового рішення і процесуальних дій судді, що не свідчить про його заінтересованість у результаті розгляду справи чи інші обставини, визначені процесуальним законом як підстави для відводу.
При цьому інші докази, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або безсторонності судді ОСОБА_3., зокрема, таких, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді у матеріалах справи та доводах позивачки про відвід відсутні.
Таким чином, суд вважає заяву про відвід необґрунтованою.
Згідно із частинами третьою та четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Керуючись статтями 39, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заявлений ОСОБА_1 відвід судді ОСОБА_3 визнати необґрунтованим.
Адміністративну справу №560/12731/25 передати для вирішення питання про відвід судді ОСОБА_3 в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддя О.Л. Польовий