Справа № 420/40706/25
16 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання «АРІСТА» до Одеської митниці про визнання протиправним дій та скасування рішення
До Одеського окружного адміністративного суду 05.12.2025 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання «АРІСТА» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500090/2025/000068/2 від 20.11.2025;
2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500090/2025/000185 від 20.11.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 21.06.2023 між EM SALT GROUP LTD та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання «АРІСТА» (далі - ТОВ «ТПО «АРІСТА») укладений контракт №12, відповідно до якого продавець - EM SALT GROUP LTD продає, а покупець - ТОВ «ТПО «АРІСТА» приймає та зобов'язується сплатити за сіль харчову, таблетовану та миту з добавкою від злежування. За умовами вказаного контракту сторони узгоджують умови поставки товару в інвойсі. 20.11.2025 позивачем до Одеської митниці (далі - відповідач) було подано електронну митну декларацію №25UA500090013767U4, а також, на виконання вимог ч. 1 ст. 49, ч. 2 ст. 53 МК України, подані документи, що підтверджують митну вартість товару - сіль вартістю 565 791,25 дол. США, і обраний перший (основний) метод її визначення. За результатами митного оформлення ЕМД відповідачем прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500090/2025/000185 від 20.11.2025 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA500090/2025/000068/2 від 20.11.2025.
Ухвалою судді від 09.12.2025 позовну заяву залишено без руху, встановивши позивачу 10-денний строк для усунення недоліків шляхом надання до суду належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на державну мову всіх документів, доданих до позовної заяви, що складені іноземною мовою.
16.12.2025 від представника позивача надійшло клопотання (вх. №ЕС/132531/25) на виконання недоліків вказаних в ухвалі суду від 09.12.2025, з долученням до матеріалів справи документи засвідчені нотаріальним перекладом.
Ухвалою судді від 19.12.2025 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання «АРІСТА» та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
01.01.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ ЕС407/26) представника Одеської митниці, в якому вказано, що відповідач вважає, що адміністративний позов ТОВ «Торгівельно-промислове об'єднання «АРІСТА» таким, що не підлягає задоволенню.
У відзиві вказано, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №25UA500090013767U4 від 20.11.2025 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500090/2025/000068/2 від 20.11.2025.
Як вказано у відзиві, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
Отже, як стверджує відповідач, скільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №25UA500090013767U4 від 20.11.2025 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
У зв'язку з вищевикладеним та у відповідності до ч. 2 ст. 55 МКУ Одеською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA500090/2025/000068/2 від 20.11.2025. У рішенні про коригування митної вартості №UA500090/2025/000068/2 від 20.11.2025 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
Таким чином, вказано у відзиві, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA500090/2025/000068/2 від 20.11.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2025/000185 від 20.11.2025 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВЕ ОБ'ЄДНАННЯ «АРІСТА».
Враховуючи вищевикладене, Одеська митниця просить суд відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання «АРІСТА».
01.01.2026 до суду надійшло клопотання (вх. №ЕС/404/25) представника відповідача Одеської митниці, в якому заявник заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та просить суд постановити ухвалу, якою задовольнити заяву Одеської митниці про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
06.01.2026 (вх.№ ЕС2071/26) від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 06.01.2026 відмовлено задоволенні заяви представника відповідача Одеської митниці (вх. №ЕС/404/26 від 01.01.2026) про розгляд адміністративної справи за правилами загального позовного провадження.
08.01.2026 (вх.№ЕС3310/26) від представника відповідача до суду надійшли заперечення.
27.01.2026 (вх.№ЕС9939/26) від представника позивача до суду надійшла клопотання про долучення доказів.
27.01.2026 (вх.№ ЕС10133/26) від представника позивача до суду надійшла заява про стягнення понесених судових витрат.
04.02.2026 (вх.№ ЕС12636/26) від представника відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання «АРІСТА» зареєстровано як юридична особа 12.10.2004 (Номер запису: 12661020000001641) та згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами (основний); 28.99 Виробництво інших машин і устатковання спеціального призначення, н.в.і.у.; 20.13 Виробництво інших основних неорганічних хімічних речовин; 20.14 Виробництво інших основних органічних хімічних речовин; 20.41 Виробництво мила та мийних засобів, засобів для чищення та полірування; 20.59 Виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у.; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 71.11 Діяльність у сфері архітектури; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устатковання; 33.20 Установлення та монтаж машин і устатковання; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 28.29 Виробництво інших машин і устатковання загального призначення, н.в.і.у.; 36.00 Забір, очищення та постачання води; 37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод; 43.21 Електромонтажні роботи; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; 71.20 Технічні випробування та дослідження; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
21.06.2023 між EM SALT GROUP LTD (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання «АРІСТА» (покупець) укладений контракт №12, відповідно до якого Продавець постачає на умовах, що вказані в Інвойсі, Україна у відповідності з «INCOTERMS-2010» сіль харчову, таблетовану та миту з добавкою від злежування, тип якої вказано у Проформах-інвойсах до цього Контракту та іменований в подальшому товари, а Покупець зобов'язується сплатити за Товар, який постачається.
Пунктом 1.2 контракту встановлено, що детальні технічні характеристики (технічні характеристики Товару вказані в додатках до цього Договору. Походження Товару - Єгипет.
Згідно п.п.2.1, 2.4 контракту ціни на Товар, що постачається по цьому Контракту, визначені в доларах США у відповідності до ІНКОТЕРМС-2010. Загальні умови оплати: згідно умов в кожному проформа-інвойсі.
За приписами п.п.3.1, 3.2 контракту платежі проводяться Покупцем в доларах США на розрахунковий рахунок Продавця. Оплата за Товар проводиться на підставі Рахунку-фактури і визначається для кожної поставки окремо.
Відповідно до п.4.5 контракту поставка Товару здійснюється однією партією згідно кожного інвойсу, при цьому на адресу Покупця направляються оригінали, а також попередньо електронні копії на Еmail наступних документів: інвойс з номером та датою контракту, з умовами оплати, з печаткою та підписом; сертифікат походження на Товар, що поставляється з серійним номером Товару; пакувальні листи з зазначенням кількості місць, вагою брутто, нетто, типом пакування; експортна декларація на товар.
У листопаді 2025 року на підставі інвойсу №29925 від 07.11.2025 компанією «EM SALT GROUP LTD» (Продавець) було поставлено позивачу партію товару (сіль).
20.11.2025 уповноважена позивачем особа діючи в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання «АРІСТА», звернулась до Одеської митниці, у зв'язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару (митна декларація № 25UA500090013767U4).
Для підтвердження вказаних у митній декларації № 25UA500090013767U4 від 20.11.2025 відомостей, до митної декларації, зокрема, було надано, зокрема, нижченаведений перелік документів:
- пакувальний лист (Packing list) №1 від 07.11.2025;
- рахунок-проформа (Proforma іпуоісе) №29925 від 29.09.2025;
- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №29925 від 07.11.2025;
- коносамент (bill of lading) №01 від 07.11.2025;
- вантажна відомість (Сагао Manifest) №Б/Н від 07.11.2025;
- навантажувальний документ (Bordereau) №178 від 19.11.2025;
- сертифікат ПРО походження товару Форми А (Certificate o f огіаіп form А (GSP)) №А 24 0077800 від 09.11.2025;
- банківський платіжний документ, шо стосується товару №157 від 09.10.2025;
- банківський платіжний документ, шо стосується товару №167 від 10.11.2025;
- зовнішньоекономічний ДОГОВІР (контракт) К У П ІВ Л Іпродажу, стороною якого є виробник товарів, шо декларуються, та подання якого для митного оформлення не СУПРОВОДЖУЄТЬСЯ поданням пов'язаних 3 ним посередницьких (зовніш ньоекономічних та/або внутріш ніх) договорів №12 від 21.06.2023;
- додаткові угоди.
Одеською митницею відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прайс-листи продавця; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) Копію митної декларації країни відправлення.
Декларантом ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс" листом від 20.11.2025 № 2011-02 та повідомлено, що більше документів подаватись не буде.
Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням №UA500090/2025/000068/2 від 20.11.2025 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.
Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500090/2025/000185.
Так, у рішенні №UA500090/2025/000068/2 від 20.11.2025 відповідачем було вказано, що подані до митної декларації від 20.11.2025 № 25UA500090013767U4 документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) Банківські платіжні документи від 09.10.2025 № 157 та від 10.11.2025 № 167, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, зокрема підпису (власноручного/ електронного) відповідальних осіб платника, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації; Враховуючи, що ініціатор має право відкликати платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах до списання коштів з рахунку платника або до настання дати валютування платіжної інструкції, документальне підтвердження факту перерахування грошових коштів у іноземній валюті на рахунок продавця у системі Swift-переказу не надано до митного оформлення. Отже, з огляду на пункт 4 частини другої статті 53 Кодексу декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар;
2) згідно пункту 4.5. контракту № 12 від 21.06.2023 на адресу Покупця направляється оригінал, а також попередньо електрона копія на Email експортної декларації на товар, яка до митного оформлення не надавалась;
3) у поданому коносаменті від 07.11.2025 № 01 у якості умов оплати фрахту зазначено: «freight payable as per Charter-Party». Проте, зазначений документ до митного оформлення не надавався, що унеможливлює здійснення перевірки оплати витрат на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України та відповідно перевірки правильності виконання та додержання умов поставки CFR Чорноморськ (Україна);
4) Відповідно до міжнародних правил перевезення Інкотермс-2010 на умовах поставки CFR означає, що продавець постачає товар на борт судна. Продавець зобов'язаний заключити договір та сплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення. Тобто, на Продавця покладено виконання митних формальностей у країні експорту. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 Кодексу документами, що підтверджують митну вартість товару, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, якщо таке страхування здійснювалось. Документи щодо страхування декларантом не надавались. Зазначене свідчить, що декларантом не забезпечено надання митному органу відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Кодексу достовірних відомостей про визначення митної вартості товару, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови у митному оформленні (випуску) товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов до таких висновків.
Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.
В той же час, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке.
Щодо покликань відповідача на недоліки наданих платіжних документів, то суд зазначає таке.
Так, умови оплати товару є вільним вибором сторін договору як і умова встановлення предоплат, післяплат чи часткових оплат. Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 17.04.2018 по справі №815/329/17 та від 26.11.2020 по справі №540/2455/19.
Таким чином, факт оплати/не оплати позивачем отриманого товару не може впливати на його митну вартість.
Сталою є правова позиція Верховного Суду, що умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості (невідповідність строків оплати, що визначені договором) не є тими розбіжностями (суперечностями) не можуть бути покладені в основу висновків митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару (постанови від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 29.07.2020 у справі №420/1709/19, від 19.11.2024 у справі №420/23588/23, від 27.02.2025 у справі №300/784/24).
Оскільки у процедурі контролю за митною вартість товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а умови, терміни та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні обґрунтовані сумніви у заявленій митній вартості товару за ціною договору.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 6 розділу І Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах в електронній або паперовій формі. Форма та порядок надання платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах визначаються умовами договору про надання платіжних послуг між користувачем і надавачем платіжної послуги.
Згідно пункту 26 розділу ІІІ вказаного Положення № 216 надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу II цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно правових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів.
Суд зауважує, що при електронній ідентифікації клієнта банком, за допомогою апаратного цифрового ключа, його підпис на платіжних документах не вимагається.
Платіжні інструкції в іноземній валюті, які надавалися до митного органу, сформовані в електронному вигляді, містять всі необхідні відомості щодо банку, яким здійснено перерахування коштів, реквізитів надавача платіжних послуг, отримувача коштів, призначення платежу, що повністю узгоджується з вимогами Постанови № 216.
Митний орган не довів і не надав доказів, що сплата фактично не відбулась, що кошти не зараховані на рахунок продавця або що наданий платіжний документ є фіктивним чи недійсним.
Щодо покликань відповідача на ненадання експортної декларації на товар, то суд їх відхиляє як необґрунтовані, оскільки відповідно до ч.2 ст.53 МК України експортна декларація не є основним та первинним документом, що надається для підтвердження митної вартості товару. Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні відомостей, зазначених в основних документах. Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації.
З наведеного вбачається, що декларант не відповідає за оформлення експортної митної декларації, оскільки її оформлення здійснюється в іншій країні відправником (продавцем), іншим суб'єктом та за законодавством іншої держави.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 815/2365/17.
Щодо покликань відповідача на те, що у поданому коносаменті від 07.11.2025 № 01 у якості умов оплати фрахту зазначено: «freight payable as per Charter-Party», проте, зазначений документ до митного оформлення не надавався, що унеможливлює здійснення перевірки оплати витрат на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України та відповідно перевірки правильності виконання та додержання умов поставки CFR Чорноморськ (Україна), то суд зауважує, що на умовах поставки CIF витрати, пов'язані з доставкою товару, здійснюються продавцем та закладаються ним у контракту ціну товару.
За приписами п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Згідно п.5 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати понесені Покупцем (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Тобто, у разі включення до ціни товару вартості витрат на транспортування оцінюваних товарів, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
Суд зауважує, що сторони погодили поставку товару на умовах CFR Чорноморськ.
Відповідно до умов Інкотермс CFR продавець зобов'язаний укласти договір перевезення та оплатити всі витрати, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення, у тому числі і фрахт.
Отже, враховуючи умови поставки CFR Чорноморськ, ТОВ "Торгівельно-промислове об'єднання "АРІСТА не несе витрат на зазначені вище складові вартості товару, а тому підстави для коригування митної вартості у зв'язку з неможливістю здійснення перевірки оплати витрат на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України та відповідно перевірки правильності виконання та додержання умов поставки CFR Чорноморськ (Україна) відсутні.
Наданий до митного органу коносамент містить повну інформацію, яка відповідає іншим документам, що стосуються поставки товару, зокрема, містить відомості про вантажовідправника, порти відправлення та прибуття, судно, яким здійснюється морське перевезення, товар, що перевозиться, з визначенням його кількості та пакування, а також печатка капітана судна.
Таким чином, наданий до митного оформлення коносамент містив всі необхідні відомості, які б дозволяли митному органу перевірити вірне визначення декларантом митної вартості товару.
Щодо покликань відповідача на ненадання документів щодо страхування, то суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 2, ч. 5 ст. 53 МК України документи щодо страхування надаються до митного органу в разі саме наявності обставин страхування придбаного товару. Вимагання документів щодо страхування забороняється за відсутності такого факту страхування.
Оскільки страхування не здійснювалось то відповідно позивач і не надавав такі, що свідчить про протиправність рішення у цій частині.
Так, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Одеською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.
Так, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі “Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер'їлдіз проти Туреччини).
За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.
З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Митний орган зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання «АРІСТА» є такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір всього в розмірі 30280,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №5066 від 04.12.2025 (а.с.12).
Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання «АРІСТА» необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 30280,00 грн.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати, пов'язані із залученням перекладача та нотаріальним засвідченням перекладу на державну мову всіх документів які додавалися до позовної заяви та були виготовлені на іноземній мові: 6 800,00 грн.
На підтвердження понесення даних витрат позивачем надано до суду рахунок на оплату №158 від 10.12.2025, акт №158 від 30.12.2025 та платіжну інструкцію №5107 від 11.12.2025 про сплату 6800,00 грн. За вказаним рахунком-фактури ФОП ОСОБА_1 було підготовлено переклад з англійської мови на українську таких документів: 1. Коносамент №01 від 07.11.2025; 2. Вантажна відомість від 07.11.2025; 3. Пакувальний лист №1 від 07.11.2025; 4. Проформа інвойс №29925 від 29.09.2025; 5. Інвойс №29925 від 07.11.2025; 6. Сертифікат про походження товару А24 0077800 від 09.11.2025; 7. Сертифікат якості на товар від 03.10.2025; 8. Сертифікат якості на товар від 03.10.2025; 9. Сертифікат якості на товар від 03.10.2025; 10. Сертифікат якості на товар від 03.10.2025.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Відповідно до ч.6 ст.137 КАС України, розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
Положеннями ч.7 ст. 137 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч.8 ст.137 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем організовано здійснення перекладу документів з англійської мови, а саме: проформи-інвойсу; рахунку-фактури; сертифікату про переміщення товару; сертифікату якості, декларації виробника; міжнародної товарно-транспортної накладної; пакувального листа.
Підпис перекладача був засвідчений приватним нотаріусом.
Так, позивачем були понесені витрати у зв'язку із залученням перекладача у загальному розмірі 6 800,00 грн.
Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З матеріалів справи вбачається, що переклад документів замовлений позивачем вже під час розгляду справи в суді першої інстанції та наданий до суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов'язані з розглядом цієї справи.
Отже, суд вважає, що пов'язані з перекладом документів є судовими витратами у розумінні ст. 132 КАС України.
Таким чином, враховуючи надані позивачем докази понесення витрат на залучення перекладача, вимоги ТОВ «Торгівельно-промислове об'єднання «АРІСТА» в частині стягнення з Одеської митниці на користь позивача витрат, пов'язаних із залученням перекладача, у розмірі 6 800,00 грн, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 80, 134, 142, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання «АРІСТА» до Одеської митниці про визнання протиправним дій та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500090/2025/000068/2 від 20.11.2025.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500090/2025/000185 від 20.11.2025.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання «АРІСТА» суму сплаченого судового збору у розмірі 30280,00 грн.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання «АРІСТА» судові витрати, пов'язані із залученням перекладача у розмірі 6 800,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання «АРІСТА» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, код ЄДРПОУ 33221885);
Відповідач - Одеська митниця (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, код ЄДРПОУ 44005631).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА