Справа № 420/18609/25
16 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 11.06.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в якому просить суд:
1. Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_4 (Нововоронцовка) щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів за заявою ОСОБА_1 про внесення відомостей до реєстрів ТЦК та СП з відображенням інформації щодо виключення (зняття) з військового обліку військовозобов'язаних (присвоєння статусу «невійськовозобов'язаний») ОСОБА_1 та присвоєння статусу «невійськовозобов'язаний»;
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (Нововоронцовка) внести відомості про виключення (зняття) з військового обліку військовозобов'язаних (присвоєння статусу «невійськовозобов'язаний») ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 (Нововоронцовка). У 2013 році ІНФОРМАЦІЯ_7 (Нововоронцовка) виключений з військового обліку військовозобов'язаних як осуджена особа, на підставі вироку по кримінальній справі за ст. 289 ч.2. ККУ. З цього часу між ним та державною повинні були бути припинені будь-які відносини щодо військового обов'язку. ОСОБА_1 було виключено з військового обліку, про що зроблено відповідний запис у військово-обліковому документі. 20 травня 2025 року ОСОБА_1 було направлено заяву від 20.05.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_4 (Нововоронцовка) у якій просить оновити дані щодо нього в реєстрах ТЦК та СП, в тому числі з метою відображення інформації щодо його зняття з військового обліку (присвоєння йому статусу «невійськовозобов'язаний») та повідомити про внесення відомостей до реєстрів ТЦК та СП з відображенням інформації щодо зняття (виключення) ОСОБА_1 з військового обліку (присвоєння йому статусу «невійськовозобов'язаний»).
Cтаном на дату звернення до суду з даною позовною заявою, від ІНФОРМАЦІЯ_4 (Нововоронцовка) отримано відповідь №2204 від 29.05.2025, щодо результату розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 . У відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 (Нововоронцовка) №2204 від 29.05.2025 року зазначено наступне: « ІНФОРМАЦІЯ_7 була розглянута Ваша заява Вх. № 2691 від 27.05.2025р. стосовно внесення відомостей до ЄДРПВР. Повідомляємо, що згідно відомостей ЄДРПВР Ви перебуваєте на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 та з 21.05.2025 року знаходитесь в розшуку органами Національної поліції України, як порушник військового обліку. Пропонуємо Вам особисто звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_4 для вирішення питання порушення Вами Правил військового обліку та надати оригінали документів, що підтверджують Ваше виключення з військового обліку.»
У зв'язку із отриманою відповіддю (відмовою) від ІНФОРМАЦІЯ_4 (Нововоронцовка) №2204 від 29.05.2025, позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Каравана Р.В.
Ухвалою судді від 16.06.2025 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) надати до суду в десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали належним чином засвідчені копії військового квитка (тимчасове посвідчення, обліково-послужна картка, довідка та/ або будь-які альтернативні документи, які підтверджують статус військовозобов'язаного або звільнення/виключення з військового обліку) ОСОБА_1 ; документів щодо виключення (зняття) з військового обліку військовозобов'язаних (присвоєння статусу «невійськовозобов'язаний») ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ; індивідуальний податковий номер: НОМЕР_2 ) (за наявності); надісланої заяви ОСОБА_1 про внесення відомостей до реєстрів ТЦК та СП з відображенням інформації щодо виключення (зняття) з військового обліку військовозобов'язаних (присвоєння статусу «невійськовозобов'язаний») ОСОБА_1 та присвоєння статусу «невійськовозобов'язаний»; відомості про дату отримання заяви та результати розгляду даної заяви.
Розпорядженням керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду №767 від 18.12.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи №420/18609/25.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2025 визначено головуючого суддю Скупінську О.В. для розгляду справи.
Ухвалою суді від 24.12.2025 постановлено позовну заяву залишити без руху, встановивши 5-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду позовної заяви в новій редакції в якій має бути визначено належного відповідача.
25.12.2025 від представника позивача надійшла заява (вх. №ЕС/136369/25) про приєднання до матеріалів справи позовної заяви в новій редакції, в якій в якості відповідача визначено - ІНФОРМАЦІЯ_9 .
29.12.2025 суд ухвалив продовжити розгляд справи №420/18609/25
Так, вважаючи спірну відмову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.
ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 20.05.2025 (а.с.47-48) у якій зазначив, що був визнаний непридатним до військової служби та виключений з військового обліку, тобто не є військово-зобов'язаною особою та у 2013 році був виключений з військового обліку військовозобов'язаних, як осуджена особа на підставі вироку по кримінальній справі за ст.289 ч.2 ККУ. Вказував, що інформацію про виключення заявника з військового обліку було внесено до військово-облікового документа заявника.
У заяві від 20.05.2025 ОСОБА_1 просив внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів як особи, що визнана непридатною до військової служби, виключена з військового обліку та є не військовозобов'язаною особою.
До заяви від 20.05.2025 ОСОБА_1 додав копію свого паспорту.
На вказану заяву від 20.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_9 надав відповідь від 29.05.2025 №2204 (а.с.49) у якій зазначив, що заявник перебуває на військовому обліку та з 21.05.2025 знаходиться в розшуку органами Національної поліції України, як порушник військового обліку. Запропоновано особисто звернутись для вирішення питання порушення правил військового обліку та надати оригінали документів, що підтверджують виключення з військового обліку.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною п'ятою статті 33 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а відповідно до частини першої статті 34 цього ж Закону персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (далі - Порядок №1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
Відповідно до п. 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти) визначені в Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Статтею 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Частиною 1 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» передбачено, що держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:
1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 2 ч.1 ст. 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» передбачено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Відповідно до п.8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 (далі - Порядок №559), військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (за наявності):
1) прізвище;
2) власне ім'я (усі власні імена);
3) по батькові (за наявності);
4) дата народження;
5) реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);
6) окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку;
8) відомості про наявність відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов'язаних та резервістів;
9) військове звання (для військовозобов'язаних та резервістів);
10) військово-облікова спеціальність;
11) відомості про виконання військового обов'язку (категорія обліку);
12) відомості про військовий облік (вид обліку та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому перебуває на обліку);
13) відомості щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення;
14) адреса місця проживання;
15) номери засобів зв'язку;
16) адреси електронної пошти (за наявності);
17) дата і час оновлення облікових даних призовником, військовозобов'язаним та резервістом;
18) дата і час формування військово-облікового документа в електронній формі.
Згідно з абз. 5 п.7 Порядку №559, у разі коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.
Пунктом 4 Порядку №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відповідальними особами за ведення Реєстру до обов'язку яких належить, зокрема, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов'язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру військовозобов'язаними.
Суд зазначає, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної.
Практикою ЄСПЛ сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61). Також у Рішенні від 13 грудня 2001 року в справі «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).
Поняття «законні очікування» (legitimate expectations) слід розглядати як елементи верховенства права та «юридичної визначеності» (legal certainty). Практика Суду ЄС і ЄСПЛ розглядає законні очікування як елемент правової визначеності в умовах відсутності єдиної теорії легітимних (законних) очікувань, придатних для всіх національних правопорядків.
Крім того, ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці характеризує якість закону як правове положення, що може витримати перевірку його на якість, якщо це положення є достатньо чітким у переважній більшості справ, що їх розглядали національні органи (Ґавенда проти Польщі від 14.03.2002).
Чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні (Броньовський проти Польщі від 22.06.2004). Якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право (Аманн проти Швейцарії від 16.02.2000).
На переконання суду, приписи пункту 4 Порядку №559 є чіткими та передбачуваними та не містять множинного трактування щодо необхідності у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін у паперовій формі - звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку.
У відповідності до вищенаведених приписів Порядку №559 позивач звернувся з відповідною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому, до своєї зави від 20.05.2025 не надав доказів свого виключення з військового обліку військовозобов'язаних (відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу).
Суд при вирішенні спору враховує, що правова процедура («fair procedure» - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тобто особа правомірно очікує отримати у передбачений законом спосіб відповідь на порушене перед суб'єктом, якому адресовано звернення, питання відповідно та у спосіб, передбачений законом.
Люди покладаються на органи публічної влади у різних сферах повсякденного життя. У багатьох випадках рішення, ухвалені органом публічної влади, суттєво впливають на економічний і соціальний добробут кожної людини. Тому важливо, щоб правові системи передбачали та застосовували принципи, які є ефективними для встановлення та підтримки довіри населення до справедливого й належного функціонування органів публічної влади.
Ефективне публічне адміністрування та зважене ухвалення рішень суб'єктами владних повноважень - основа належного врядування та його складової - концепції належної адміністрації, яким притаманні такі елементи верховенства права, як законність, підзвітність, прозорість, співучасть, об'єктивність, неупередженість, а також демократизм та інституційність.
Принципи належного врядування повинні застосовуватися суб'єктами владних повноважень у їхній діяльності під час вирішення питань щодо виникнення, зміни і припинення суб'єктивних прав та інтересів особи.
Висновуючись на викладеному суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки разом із заявою від 20.05.2025 про внесення змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення позивача із військового обліку військовозобов'язаих, ОСОБА_1 не надав доказів невідповідності таких відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу.
Водночас суд відхиляє твердження відповідача про необхідність особистого прибуття з метою внесення змін до Єдиного державного реєстріу призовників, військовозобов'язаних та резервістів, оскільки поняття «особисто повідомити», «особисто подати» не тотожні поняттям «особисто прибути», «особисто з'явитись» про що фактично зазначає відповідач.
Зокрема, Порядком № 560 та Порядком № 1487 прямо передбачено випадки, коли особа має прибути, з'явитися до ТЦК та СП, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, органів, і порушене питання не належить до таких випадків.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред'явлених вимог.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме небезпідставність доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов'язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).
Суд вважає, що у даній справі ним було надано вичерпну відповідь на всі питання, які входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному аспектах.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов'язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Відповідно до приписів ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА
.