Справа № 420/12478/25
16 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Чорноморської селищної ради Одеської району Одеської області та до Виконавчого комітету Чорноморської селищної Ради Одеського району Одеської області про визнання визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
I. Зміст позовних вимог.
До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Чорноморської селищної ради Одеської району Одеської області (далі - відповідач) в якому просить:
- визнати протиправними дії Житлової комісії Виконавчого комітету Чорноморської селищної Ради Одеського району Одеської області від 13 березня 2025 року щодо відмови у реєстрації місця проживання та найму житлового приміщення ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Городоцьким РВ УМВС України 06.03.1998р.) та його сину ОСОБА_2 (свідоцтво про народження НОМЕР_2 від 11.12.2024року) за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Виконавчий комітет Чорноморської селищної Ради Одеського району Одеської області вчинити дії з реєстрації та найму житла особою - ОСОБА_1 ( паспорт серії НОМЕР_1 виданий Городоцьким РВ УМВС України 06.03.1998р.) та зареєструвати його сина ОСОБА_2 (свідоцтво про народження НОМЕР_2 від 11.12.2024 року) за адресою: АДРЕСА_1 в строки, передбачені законодавством України
II. Позиція сторін.
На обґрунтування вказаних позовних вимог позивач зазначає, що проходить службу у Збройних Силах України, у 2003 році отримав спеціальний ордер на житло АДРЕСА_2 та до теперішнього часу мешкає постійно за вказаною адресою. З метою продовження свого місця реєстрації та новонародженої дитини ОСОБА_2 2024 р.н., позивач звертається до Чорноморської селищної ради Одеського району із заявою від 18.02.2025 року про найм житла у гуртожитку та реєстрацію місця мешкання. 18.04.2025 р. позивачу було повідомлено про те, що 13.03.2025 року (протокол №2) відповідач відмовив у затвердженні договору та реєстрації за місцем мешкання, не обґрунтовуючи причини такої відмови. Покликаючись на положення Закону України від 11.12.2003 №1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання", Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ № 207 від 02.03.2016 позивач стверджує, що з метою реєстрації місця проживання себе та малолітньої дитини ОСОБА_2 , ОСОБА_1 подано заяву про реєстрацію місця проживання особи (реєстрацію місця проживання особи з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання), до якої додано: документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанція про сплату адміністративного збору; копія ордеру, ухвала суду; картка реєстрації особи; заяву про зняття з реєстрації місця проживання. Наведене свідчить, що позивачем подано перелік всіх необхідних документів, що відповідачем прийнято та розглянуто. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо вказаної відмови протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
15.05.2025 р. судом зареєстровано від Чорноморської селищної ради відзив на позов, яким заперечує стосовно задоволення позовних вимог, вказуючи, що 18.02.2025 року до Чорноморської селищної ради надійшла заява від Позивача - ОСОБА_1 щодо укладення Договору найму на приміщення (кімнати) АДРЕСА_3 . Згідно доданих до заяви документів був наданий Спецордер № 11 від 27.12.2003 р. згідно якого Позивач ОСОБА_1 разом із сім'єю з 3 осіб, в тому числі: ОСОБА_3 (дружина) та ОСОБА_4 (донька) та мають право зайняти приміщення БОС № 38 кімната №16. Виходячи з цього право користування житловим приміщенням мають 3 особи, які зазначені в спецордері, оскільки спецордер було видано позивачу і його родині з метою підтримки сімейних цінностей, забезпечення належного побуту та створення гармонійного сімейного середовища. Натомість Позивач не надав документів або інших підтверджень, що інші задекларовані спецордером особи не мають волевиявлення щодо внесення їх до договору найму як користувачів житловим приміщенням. Позивачем надано лише документи свого малолітнього сина - ОСОБА_2 , свідоцтво про народження Серія НОМЕР_3 , дата видачі 11 грудня 2024 року. З цього вбачається, що в спецордері № 11 від 27 грудня 2003 року ОСОБА_2 не міг бути задекларований як особа член сім'ї.
Позивач неодноразово підкреслює, що було відмовлено йому і його сину в реєстрації проживання, чим були порушені його конституційні права, але заява яка надійшла до Чорноморської селищної ради, була стосовно саме укладення договору найму на житлове приміщення. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
При цьому, відповідно до наданих документів, позивач був зареєстрований у селищі Чорноморському в/ч НОМЕР_4 з 05 березня 2004 року по теперішній час. Таким чином, питання "продовження реєстрації" самого позивача не потребує окремого звернення до селищної ради, оскільки його реєстрація залишається дійсною. Згідно пункту 4 статті 7 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", декларування місця проживання дитини віком до 14 років здійснюється одним із її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини. Тобто, позивач мав і продовжує мати всі законні можливості для декларування місця реєстрації свого сина за адресою свого власного місця реєстрації, без необхідності звернення до Чорноморської селищної ради з питанням "продовження реєстрації", як було вказано в обставинах справи. Такі дії мали б відповідати чинному законодавству України та не створювали б підстав для подання позову.
31.12.2025 р. судом зареєстровано від представника позивача пояснення, якими стверджує, що з метою подальшої реєстрації новонародженої дитини ОСОБА_2 , 2024 р.н. позивач звертається до Чорноморської селищної ради Одеського району для затвердження договору найму між позивачем та відповідачем із заявою від 18.02.2025 року про найм житла в гуртожитку.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 30.04.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Цією ухвалою залучено до участі у справі в якості другого відповідача Виконавчий комітет Чорноморської селищної Ради Одеського району Одеської області.
Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 є військовослужбовцем, має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_5 від грудня 2005 р., виданим Управлінням особового складу штабу Південного оперативного командування.
Згідно паспорту ОСОБА_1 серія НОМЕР_6 місцем реєстрації його з 05 березня 2004 року є АДРЕСА_4 .
Відповідно до Спецордеру № 11 від 27 грудня 2003 року, підписаного начальником Чорноморського гарнізону та начальником Чорноморської КЕЧ району, даний спецордер виданий лейтенанту ОСОБА_1 в тому, що він з сім'єю з 3 осіб, в тому числі: ОСОБА_3 (дружина) та ОСОБА_4 (донька) прописані у АДРЕСА_5 та мають право БОС № 38 кімната №16 на період проходження служби у в/ч НОМЕР_7 , чи до надання житлового приміщення для постійного проживання в установленому порядку.
18.02.2025 року Чорноморською селищною радою зареєстровано від ОСОБА_1 заяву, якою просить укласти договір найму приміщення (кімнати) № 16 в гуртожитку АДРЕСА_6 . Повідомляє, що проживає у вищеозначеному приміщенні ( кімнаті) на підставі Спецордеру № 11 від 27 грудня 2003 року, виданого начальником Чорноморської КЕЧ району.
До заяви додано: копія спецордеру/ордеру/розпорядження; копія договору про надання житлово-комунальних послуг; копія документів, які містять характеристики жилого приміщення (кімнат) в гуртожитку АДРЕСА_6 (технічний паспорт та ін.); довідка про відсутність заборгованості за житлово-комунальні послуги; копія паспорта; копія реєстраційного номеру облікової картки платника податків; копія документа, який посвідчує відповідний статус заявника (особи з інвалідністю, ветерана війни, учасника бойових дій, батьків багатодітної сім'ї та дитини з багатодітної сім'ї та ін. (за наявності); згода на збір та на обробку персональних даних.
19.03.2025 р. Чорноморська селищна рада листом № П-89/25/1342 повідомила ОСОБА_1 про те, що його заяву від 18.02.2025 року (вх. П-89/25/09-06 від 18.02.2025 р.) було розглянуто на засіданні Житлової комісії 13.03.2025 р. (Протокол №2) щодо укладання договору найму приміщення (кімнати) у гуртожитку № 38. Повідомлено, що відповідно до ст. 61,64 Житлового кодексу - умови договору найму жилого приміщення, що обмежують права наймача та членів його сім'ї порівняно з умовами, передбаченими Кодексом, Типовим договором найму житлового приміщення та іншими актами законодавства України, є недійсними. Члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Згідно додатків, отриманих разом з заявою, заявником було не надано повний пакет документів, який передбачений для розгляду заяви.
Згідно витягу з Протоколу засідання Житлової комісії виконавчого комітету Чорноморської селищної ради № 2 від 13.03.2025 р. відмовлено у надані дозволу на укладання договору найму приміщення ( кімнати) площею 17 кв.м. згідно спецордеру № 71 від 27.12.2003 р. ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Городоцьким РВ УМВС України 06.03.1998р.) та сину ОСОБА_2 (свідоцтво про народження НОМЕР_2 від 11.12.2024 року) за адресою: АДРЕСА_1 .
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження права позивача та його малолітньої дитини, передбачене законодавством на вільний вибір місця проживання (перебування), позивач звернувся до суду з даним позовом.
V. Норми права, які застосував суд.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Законом України від 11.12.2003 №1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" (далі - Закон №1382-IV) визначено, зокрема :
- цей Закон відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження. (Преамбула Закону №1382-IV),
- громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом (стаття 2 Закону №1382-IV ) ;
- місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги (стаття 3 Закону №1382-IV ) .
Нормативно-правове регулювання відносин у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг визначає Закон України від 05.11.2021 №1871-IX "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" (далі - Закон №1871-IX) в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, зокрема :
- декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила. (частина 3 статті 1 Закону №1382-IV)
- реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи. (пункт 12 частина 1 стаття 2 Закону №1382-IV);
- декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою: 1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом; 2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою; 3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках. (стаття 3 Закону №1871-IX )
- реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності. (частина 6 стаття 5 Закону №1871-IX);
- у разі реєстрації місця проживання (перебування) особи під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) подається заява про реєстрацію місця проживання (перебування) за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Реєстрація місця проживання (перебування) особи, зміна її місця проживання (перебування) може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника, що діє на підставі довіреності, посвідченої у встановленому законом порядку (далі - представник) (частина 1 стаття 9 Закону №1871-IX ) ;
- до заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються: 1) паспортний документ особи або довідка про звернення за захистом в Україні, або документ, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними; (...); 3) документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України); 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору; 7) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).(...) (частина 2 стаття 9 Закону №1871-IX);
- у разі відсутності документів, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, уповноваженої особи житла (абзац 1 частини 3 стаття 9 Закону №1871-IX);
- забороняється вимагати для реєстрації місця проживання (перебування) подання особою відомостей та/або документів, не передбачених цим Законом (частина 7 стаття 9 Закону №1871-IX).
- орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи у разі, якщо особа подала документи або відомості, передбачені цим Законом, не в повному обсязі (пункт 3 частина 1 стаття 12 Закону №1871-IX)
7 лютого 2022 року постановою Кабінету Міністрів України від № 265 затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (далі - Порядок №265) який визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.
VI. Оцінка та висновок суду.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що за результатами розгляду заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, яка подається до органу реєстрації, посадова особа органу реєстрації в день звернення особи чи в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг приймає рішення про реєстрацію місця проживання (перебування) або про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) особи.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, підставою звернення до суду є витяг з Протоколу засідання Житлової комісії виконавчого комітету Чорноморської селищної ради № 2 від 13.03.2025 р., яким відмовлено ОСОБА_1 у надані дозволу на укладання договору найму приміщення ( кімнати) площею 17 кв.м. згідно спецордеру № 71 від 27.12.2003 р. зі складом сім'ї , як наймачеві ОСОБА_1 та сину ОСОБА_2 .
Предметом оскарження у даній справі є дії відповідача, які за позицією позивача полягають у протиправній відмові позивачу та його малолітньої дитини в реєстрації місця проживання (перебування) та найму житлового приміщення.
Як вбачається зі змісту позову та письмових поясненнях від 31.12.2025 р., то обґрунтовуючи протиправність відмови відповідача у реєстрації місця проживання (перебування) позивача та його малолітньої дитини, представник позивача покликаючись на норми Закону України від 11.12.2003 №1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" та Правила реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ № 207 від 02.03.2016 р., ( втратили чинність на підставі Постанови КМ № 265 від 07.02.2022 р.) вказує, що з метою реєстрації місця проживання позивача та його малолітньої дитини разом з заявою про реєстрацію місця проживання особи (реєстрацію місця проживання особи з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання) були подані відповідачу документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанція про сплату адміністративного збору; копія ордеру, ухвала суду; картка реєстрації особи; заяву про зняття з реєстрації місця проживання.
Так, пунктом 35 Порядку № 265 передбачено, що для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає, зокрема, заяву за формою згідно з додатками 2, 3 і 8.
Проте, судом не встановлено, а позивачем не надано доказів того, що він звертався до відповідача з заявою про реєстрацію місця проживання (перебування) себе та малолітньої дитини за формами згідно з додатками до Порядку № 265, а також надав вищевказаний перелік документів, у т.ч. докази сплати адміністративного збору.
Відповідно до підпункту 3 пункту 87 Порядку № 265 орган реєстрації відмовляє в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі, коли особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості.
Натомість, матеріали справи не містять доказів щодо прийняття відповідачем відмови у реєстрації місця проживання позивачу та його малолітньої дитини, з підстав відсутності документів, передбачених пунктом 3 частини другої статті 9 Закону №1871-IX, як це стверджує представник позивача у позові.
При цьому, суд не ставить під сумнів право позивача та його малолітньої дитини на свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні та реєстрації місця проживання (перебування) його малолітньої дитини за адресою місця реєстрації позивача АДРЕСА_1 проте з дотриманням встановленого Законом № 1871-IX та за наявності переліку документів, включаючи згоду іншого з батьків дитини.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
З огляду на встановлені обставини та наявні у справі докази, судом не встановлено обставин порушення суб'єктом владних повноважень прав позивача та його малолітньої дитини прав, оскільки позивачем не доведено факт звернення до відповідача з відповідною заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), а відповідачем відповідно не вчинялись дії щодо оскаржуваної відмови, як це стверджує позивач у позові.
Щодо заявлених вимог в частині протиправності дій Житлової комісії Виконавчого комітету Чорноморської селищної Ради Одеського району Одеської області від 13 березня 2025 року щодо відмови у найму житлового приміщення, то суд враховує наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно витягу з Протоколу засідання Житлової комісії виконавчого комітету Чорноморської селищної ради № 2 від 13.03.2025 р. відмовлено ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Городоцьким РВ УМВС України 06.03.1998р.) та сину ОСОБА_2 (свідоцтво про народження НОМЕР_2 від 11.12.2024 року) у надані дозволу на укладання договору найму приміщення (кімнати) площею 17 кв.м. згідно спецордеру № 71 від 27.12.2003 р. за адресою: АДРЕСА_1 .
Листом від 19.03.2025 р. Чорноморська селищна рада повідомила ОСОБА_1 про те, що його заяву від 18.02.2025 року (вх. П-89/25/09-06 від 18.02.2025 р.) було розглянуто на засіданні Житлової комісії 13.03.2025 р. (Протокол №2) щодо укладання договору найму приміщення (кімнати) у гуртожитку № 38, проте згідно додатків, отриманих разом з заявою, заявником було не надано повний пакет документів, який передбачений для розгляду заяви. При цьому роз'яснено норми ст.ст. 61, 64 Житлового кодексу щодо умов договору найму жилого приміщення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.02.2024 у справі № 990/150/23 зазначила, «що, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Своєю чергою, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах».
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Під підставами позову, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.
Ознайомившись зі змістом позову, суд констатує відсутність будь-якого обґрунтування позивачем оскаржуваної відмови відповідача у найму житлового приміщення.
З огляду на вказане та враховуючи, оскаржувана відмова відповідача у найму житлового приміщення не були підставами заявленого позову, а відсутність обґрунтованих заперечень з боку позивача свідчить про об'єктивну наявність порушень у поданих ним документах разом з заявою від 18.02.2025 року про укладання договору найму приміщення (кімнати) № 16 в гуртожитку № 38 до Чорноморської селищної ради, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову у цій частині.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року по справі № 520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок Відповідача суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною 1 цієї ж статті обов'язку Позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки в межах розгляду даної справи судом не встановлено, а позивачем не надано доказів на підтвердження порушення прав в межах заявлених вимог, тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
VII. Розподіл судових витрат.
Оскільки судом відмовлено у задоволені позовних вимог, при цьому позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 8 частини першої статті 5 Закону України « Про судовий збір», тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 9, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд,-
вирішив:
У задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до Чорноморської селищної ради Одеської району Одеської області ( вул. Захисників України, буд. 19, селище Чорноморське, Одеський р-н, Одеська обл.,67570,ЄДРПОУ 05583176) та до Виконавчого комітету Чорноморської селищної Ради Одеського району Одеської області ( вул. Захисників України, буд. 19, селище Чорноморське, Одеський р-н, Одеська обл.,67570) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна