Справа № 420/41277/25
16 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Скупінської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 11.12.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність 4. Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо невиплати мені індексації-різниці грошового забезпечення у сумі 4463,15 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 року по 27.09.2025 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
2. Зобов'язати 4 Державний пожежний-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати і виплатити мені індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 4463,15 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 року по 27.09.2025 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він проходив службу в 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області. 27 вересня 2025 року виключений зі списків особового складу. Звернувся до 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області із заявою про нарахування та виплату індексації різниці з 01.03.2018 по день звільнення. Однак, листом від 14.11.2025 було відмовлено.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним судом.
Ухвалою судді від 16.12.2025 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Суд зазначає, що копія ухвали від 16.12.2025 була надіслана до електронного кабінету 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області.
Однак, ні у визначений судом строк, ні станом на дату вирішення даної адміністративної справи відзиву на позовну заяву чи обґрунтованого клопотання про продовження строку для його подання до суду не надано.
Частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
З урахуванням вищевикладеного, суд кваліфікує неподання відповідачем як суб'єктом владних повноважень відзиву на позовну заяву як визнання позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 30.01.2026 постановлено витребувати від 4 ДПРЗ ГУ ДСНС в Одеській області належним чином засвідчені копії документів (докази) та інформації (відомості):
- довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за лютий та березень 2018 року із обов'язковим зазначенням складових грошового забезпечення, які підлягали виплаті позивачу;
- або надання обгрунтованих пояснень, щодо наявних розбіжностей у сумах грошового забезпечення нарахованих за лютий-березень 2018 року визначених у довідці №6031-1569/60 від 24.10.2025 та зазначених у довідці Форми ОК-5.
12.02.2026 від представника відповідача на виконання ухвали суду надано заяву (вх. №ЕС/16007/26) про долучення довідки про суми нарахованого грошового забезпечення.
У вказаній довідці наведено пояснення, а саме зазначено, що розбіжності у сумах грошового забезпечення ОСОБА_1 старшого водія 27 ДПРЧ 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області, пов'язані з тим, що в лютому 2018 року була виплачена премія за січень 2018 року, а в березні премія за лютий місяць 2018 року. В довідці про грошове забезпечення від 24.10.2025 вказано суми нарахування місяць в місяць; щодо доходу в лютому 2018 році в сумі 15 291,39 грн, повідомляємо, що в лютому 2018 року була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення в сумі 7 633,50 грн.
Інших заяв по суті станом на момент розгляду справи до суду не надходило.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 проходив військову службу в 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області.
Наказом (по особовому складу) №181-НК/6031/03 від 30.09.2025 про виключення ОСОБА_1 з 27 вересня 2025 року виключено з кадрів ДСНС та знято з усіх видів забезпечення.
15.10.2025 позивач звернувся до 4 ДПРЗ Головного управління ДСНС в Одеській області із заявою, в якій просив зокрема нарахувати та вплатити індексацію.-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по день звільнення, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
У відповідь 4 ДПРЗ ГУ ДСНС в Одеській області листом №1746/6031 від 14.11.2025, в якому повідомлено, що відповідно до статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, індексація грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області повідомили, що індексація грошового забезпечення виплачувалась відповідно до постанови КМУ від 17 липня 2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».
Згідно довідки №6031-1570/60 від 24.10.2025 про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення видана ОСОБА_1 , звільненого зі служби цивільного захисту Наказом начальника 4 ДПРЗ Головного управління ДСНС України в Одеській області від 29.09.2025 №181-НК/6031, про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по день звільнення 27.09.2025 становити 22094,50 грн.
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідачів, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При вирішені спору суд виходить із того, нормами статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до положень статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №20ІІ-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Відповідно до частин 1-3 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, у тому числі, порядок проходження служби цивільного захисту, соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту, врегульовані нормами Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403-VI.
Відповідно до частини першої статті 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Частиною першою статті 115 Кодексу цивільного захисту України визначено, що держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно зі статтею 125 Кодексу цивільного захисту України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов'язків. Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» передбачено виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 №623 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - Інструкція № 623).
Відповідно до пунктів 2-4 розділу І Інструкції № 623 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.
Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які: займають посади осіб рядового і начальницького складу, передбачені штатами в апараті Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС), її територіальних органах та підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, навчальних закладах цивільного захисту, наукових установах та інших підрозділах, в яких особи рядового і начальницького складу проходять службу цивільного захисту (далі - органи управління (підрозділи)); навчаються в закладах вищої освіти цивільного захисту (далі - навчальні заклади); перебувають у розпорядженні відповідних керівників органів управління (підрозділів).
Пунктом 14 розділу І Інструкції № 623 встановлено, що індексація грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу здійснюється в порядку та розмірах, установлених чинним законодавством України.
Згідно зі статтею 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон №1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 6 Закону №1282-ХІІ визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» визначено правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок №1078 поняття «фіксованої» суми індексації не містять.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
Вирішуючи вказаний спір суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 березня 2023 року по справі №400/3826/21 (з урахуванням внесених ухвалою від 30.03.2023 виправлень), від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.07.2023 у справі № 240/23550/21 щодо підстав виплати та розміру так званої «фіксованої» індексації грошового забезпечення та наявності/відсутності у військової частини дискреційних повноважень у цьому питанні.
У зазначених постановах Верховний Суд дійшов наступних висновків.
З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 передбачають обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, Суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Провівши системне і цільове тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078, Верховний Суд дійшов висновку, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.
Таким чином, суд зазначає, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Досліджуючи обставини наявності у позивача права на отримання індексації-різниці з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 27.09.2025, суд дійшов висновку, що правильне вирішення спірних правовідносин вимагає встановлення співвідношення розміру підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року та суми індексації, що мала скластися в цьому місяці.
При цьому, відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Верховний Суд у вищезгаданій постанові дійшов висновку, що задля правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, необхідно встановити наступне: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Отже, для розрахунку необхідно встановити наступні складові:
- розмір підвищення грошового забезпечення;
- прожитковий мінімум у березні 2018 року;
- сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Для встановлення обставин підвищення розміру грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (всіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру), судом досліджено довідку нарахованого та виплаченого грошового забезпечення позивача у спірні періоди.
Так, згідно довідки про грошове забезпечення (лист №60 31/02-199/60 31/07 від 11.02.2026) позивача за 2018 рік, в лютому 2018 року грошове забезпечення позивача складає 7657,89 грн, в березні 2018 року грошове забезпечення позивача складає 8167,92 грн.
Отже, розмір збільшення грошового доходу позивача в березні 2018 року становить 7657,84-8167,92 = 510,03 грн.
Прожитковий мінімум у березні 2018 року складав 1762 грн, величина приросту індексу споживчих цін - 253,30%.
Сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножений на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100, а саме: 1762 грн * 253,30% /100 = 4463,15 грн.
Відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку №1078, сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн - 510,03 грн = 3 953,12 грн.
Таким чином, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абз. 3, 4, пункту 5 Порядку № 1078 підлягала виплаті позивачу у розмірі 3 953,12 грн щомісяця.
Водночас, суд звертає увагу, що Прикінцевими положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов'язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.
Разом з тим, оскільки дію Закону №1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно - правовий акт - Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, який прийнятий на виконання вимог частини 2 статті 6 вказаного Закону, також не діяв протягом 2023 року.
Таким чином, оскільки дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» була зупинена на 2023 рік, то підстави для проведення нарахування суми індексації грошового забезпечення, механізм розрахунку якої визначено Порядком № 1078, у 2023 році були відсутні.
Відповідний правовий висновок було викладено у постановах Верховного Суду від 18.12.2025 у справі №380/5270/24 та від 23.12.2025 у справі №420/35557/23.
Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Отже, починаючи з січня 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників було поновлено, однак обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадилося наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року.
Також, статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.
Вказані норми Законів України є чинними та неконституційними не визнавались, а отже, підлягали врахуванню відповідачем під час нарахування позивачеві індексації грошового забезпечення.
Отже, якщо приріст індексу споживчих цін (коефіцієнт індексації) обчислюється з 01.01.2024, то в силу вимог пункту 5 Порядку №1078 приріст розраховується з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення, тобто таким місяцем є грудень 2023 року.
Індексація грошових доходів проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%.
Порядком №1078 визначено, що індекс споживчих цін обчислюється Державною службою статистики України і публікується в офіційних періодичних виданнях не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним.
Індекси споживчих цін опубліковані Державною службою статистики України в газеті «Урядовий кур'єр» та становили (по відношенню до попередніх місяців): за січень - 100,4% (дата опублікування 13.02.2024); за лютий - 100,3% (12.03.2024); за березень - 100,5% (11.04.2024); за квітень - 100,2% (14.05.2024); за травень - 100,6% (12.06.2024).
У червні 2024 року по відношенню до травня 2024 року індекс споживчих цін становив 102,2%, за період січень-червень 2024 року - 104,3% (дата опублікування 12.07.2024).
Так, наростаючим підсумком індекс споживчих цін у період з січня по червень 2024 року перевищив 103% лише в червні 2024 року і склав 104,3%. До червня 2024 року перевищення індексом споживчих цін показника 103% не було.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовця у зв'язку з її індексацією повинно здійснитись у серпні 2024 року.
З наведеного випливає, що починаючи з січня по липень 2024 року у відповідача не виникало підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, оскільки не було перевищення порогу індексації 103% відповідно до даних Державної служби статистики України. Водночас з серпня 2024 року така індексація позивачу виплачувалася, а тому підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Крім того, індексація грошових доходів населення в Україні у 2025 році базується на січневому рівні як базовому (встановлено на 100%), з обчисленням наростаючим підсумком починаючи з лютого.
Згідно з опублікованими даними Держстату за наростаючим підсумком лютого, березня, квітня та травня 2025 року в червні індекс споживчих цін становить 104,4 %, тобто поріг індексації перевищений лише в цьому місяці. Отже, право на індексацію виникло вперше у липні 2025 року, коли кумулятивний індекс споживчих цін перевищив поріг у 103%. Таким чином, суд зазначає, що за період січень-червень 2025 року індексація грошового забезпечення військовослужбовців не проводилась, адже не було перевищення порогу індексації 103% відповідно до даних Державної служби статистики України. Починаючи з липня 2025 року індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог і у вказаній частині.
З наведених норм суд приходить до висновку про відсутність підстав для нарахування позивачеві індексації грошового забезпечення з 01.01.2024 по 27.09.2025 із врахуванням березня 2018 року як базового, а тому вказана позовна вимога є також необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
У зв'язку наведеним, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання щомісячної індексації різниці за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року у розмірі 3953,12 грн щомісячно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 року № 1078.
Отже, виходячи з цієї суми щомісячної «індексації-різниці», загальна сума індексації за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року (4 роки та 10 місяців, тобто 58 місяців), що становить 229 280,96 грн, з розрахунку:
3953,12 грн. * 58 місяці = 229 280,96 грн.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання виплатити індексацію із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (далі - Порядок № 44), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Отже, при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, підлягають компенсації суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.
Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимог Закону №1282-ХІІ.
Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 27.07.2023 у справі №380/813/22 та від 27.09.2023 у справі №420/23176/21, від 18.04.2024 у справі №160/10789/22.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність 4. Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення у сумі 3953,12 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов'язати 4 Державний пожежний-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 3953,12 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 у розмірі 229 280,96 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , PHПКРР НОМЕР_1 );
Відповідач - 4 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (66302, м. Подільськ, вул. Соборна 91, код ЄДРПОУ 38111749).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА