Рішення від 16.02.2026 по справі 420/43325/25

Справа № 420/43325/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Національного агентства з питань запобігання корупції (вул.Миколи Міхновського,28, м.Київ, 01103) про визнання протиправною та скасування довідки, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, за результатом якого позивач просить:

визнати протиправними та скасувати Довідку Національного агентства з питань запобігання корупції про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2024 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Приморського районного суду м. Одеси, від 12.12.2025 №951/25;

зобов'язати Національне агентство з питань запобігання корупції видалити із загального доступу оприлюднену на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції у розділі «РЕЗУЛЬТАТИ ПЕРЕВІРКИ ДЕКЛАРАЦІЙ» довідку від 12.12.2025 №951/25 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2024 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Приморського районного суду м. Одеси, з урахуванням висновків суду у цій справі;

судові витрати покласти на Відповідача.

Позовна заява обґрунтована тим, що обставини встановлення недостовірності відомостей у декларації не може передбачати формальний підхід до повної перевірки декларації та покладати обов'язок доведеності зазначення достовірних даних у декларації виключно на суб'єкта декларування без вчинення суб'єктом владних повноважень (НАЗК) відповідних дій щодо перевірки таких даних, у тому числі із врахуванням положень підпункту 3 пункту 5 розділу ІІ Порядку №26/21. На переконання позивача, НАЗК до проведення повної перевірки декларації позивача за 2024 рік підійшло формально, не врахувало повністю пояснення останнього та не вчинило усіх дій з метою встановлення фактичних обставин, у тому числі перевірки відомостей, про які повідомлено ОСОБА_1 у своїх поясненнях. З огляду на викладене позивач вважає Довідку Національного агентства з питань запобігання корупції про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2024 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Приморського районного суду м. Одеси, від 12.12.2025 №951/25 необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду 05 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач заперечує проти задоволення позову зазначивши, що у позовній заяві ОСОБА_1 стверджує про невідповідність висновків Національного агентства, викладених у Довідці фактичним обставинам, на його думку, сформовані Відповідачем висновки ґрунтуються на припущеннях. Водночас такі твердження Позивача є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності. У зв'язку із зазначенням Позивачем у позовній заяві необґрунтованих доводів з приводу нібито помилковості сформованих Національним агентством у оскаржуваній Довідці висновків. Крім того, відповідач зазначає, що проведення перевірки декларації позивача за 2024 рік проведено відповідно до Порядку №26/21.

У відповіді на відзив позивач наполягав на задоволенні позову зазначивши, що доводи Відповідача є безпідставними, так як правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що Позивач - ОСОБА_1 є суддею Приморського районного суду м. Одеси.

Позивач на виконання вимог частини першої статті 45 Закону № 1700-VII подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу обов'язків з проведення перевірок від 13.06.2025 Національним агентством проведено повну перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2024 рік поданої ОСОБА_1 суддею Приморського районного суду м. Одеси до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, 25.03.2025.

Повну перевірку Національним агентством проведено в період з 16.06.2025 по 09.12.2025. Строк проведення повної перевірки продовжено з 14.10.2025 на 60 днів на підставі п.п.1,3 п.18 розділу V Порядку № 26/21.

Згідно приписів абз.2 п.17 розділу V Порядку № 26/21, 16.06.2025 уповноважена особа Національного агентства повідомила суб'єкта декларування про включення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до черги декларацій, відібраних на підставі оцінки ризиків для проведення повної перевірки, також 16.06.2025 ОСОБА_1 було повідомлено через персональний електронний кабінет Реєстру про початок проведення повної перевірки поданої ним декларації.

Відповідно до відомостей Реєстру ОСОБА_1 переглянув та ознайомився з текстом повідомлення Національного агентства наступного робочого дня - 17.06.2025 о 16:04, шляхом натискання відповідної відмітки.

Відповідачем під час проведення повної перевірки було направлено ОСОБА_1 запит (вих. від 17.09.2025 № 404-01/77110-25) про надання пояснень та документів.

У вказаному запиті пропонувалось позивачу надати копії підтверджуючих документів щодо:

1) розділу 2.1. «Інформація про суб'єкта декларування» декларації за 2024 рік:

- причини обрання позначки «Не застосовується» у полі «Унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі», оскільки відповідно до наявної у Національного агентства інформації Вам присвоєно унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі 19620325-04417;

- причини обрання позначки «Дані відсутні» щодо Вашої ідентифікації за межами України, а саме відомостей про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, оскільки відповідно до відомостей Єдиного державного демографічного реєстру на Ваше ім'я видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 .

2) розділу 2.2. «Інформація про членів сім'ї суб'єкта декларування» декларації за 2024 рік:

- причини обрання позначки «Дані відсутні» у полях ідентифікація за межами України щодо членів сім'ї (особи, яка спільно проживає та не перебуває у шлюбі та сина), оскільки відповідно до відомостей Єдиного державного демографічного реєстру на ім'я члена сім'ї (особи, яка спільно проживає та не перебуває у шлюбі) видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , а на ім'я члена сім'ї (сина) GD451625;

- причини обрання позначки «Не застосовується» у полі «Унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі» щодо члена сім'ї (особи, яка спільно проживає та не перебуває у шлюбі), оскільки відповідно до відомостей Єдиного державного демографічного реєстру йому присвоєно унікальний номер 19710302-09826.

3) розділу 3 «Об'єкти нерухомості» декларації за 2024 рік:

- пояснити причини зазначення відомостей про реєстраційний номер квартири загальною площею 170,3 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказаному об'єкту нерухомості присвоєно реєстраційний номер 3047145251100;

- пояснити причини зазначення відомостей про реєстраційний номер квартири загальною площею 168 кв.м, який розташована за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказаному об'єкту нерухомості присвоєно реєстраційний номер 3047181951100;

Крім того, пропонуємо пояснити причини (мотиви) укладення між Вами та членом сім'ї (особою, яка спільно проживає та не перебуває у шлюбі) договору міни від 24.11.2024, відповідно до якого ОСОБА_2 передала Вам квартиру загальною площею 170,3 кв.м, яка розташована за адресою АДРЕСА_4 , вартістю 10 780 263,31 грн, а Ви їй - квартиру загальною площею 168 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , вартістю 7 772 617,94 гривень.

- зазначити причини (мотиви) отримання Вами у приватну власність, за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, об'єктів нерухомого майна:

житлового будинку загальною площею 290,2 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_6 ;

земельної ділянки загальною площею 1138 кв.м з кадастровим номером 5121083800:02:001:0136, яка знаходиться на території Маринівської сільської ради (вул. Ім. Сташкова, 8);

земельної ділянки загальною площею 1092 кв.м з кадастровим номером 5121083800:02:001:0021, яка знаходиться на території Маринівської сільської ради (вул. Ім. Сташкова, 10).

Відповідно до наявної у Національного агентства інформації визначена Вами у декларації вартість зазначених вище об'єктів нерухомості у сумі 328 376,00 грн не відповідає мінімальній ринковій вартості подібних об'єктів, яка становить від 5 764 524,00 гривень.

4) у розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2024 рік:

- причини незазначення відомостей про наявний у Вас розмір коштів, розміщених на банківських рахунках АТ КБ «Приватбанк» станом на 31.12.2024 у сумі 70 764,61 грн (надати банківську виписку про залишок коштів розміщених на банківських рахунках станом на 31.12.2024);

- причини незазначення відомостей про наявний у члена сім'ї (особи, яка спільно проживає та не перебуває у шлюбі) розмір коштів, розміщених на банківських рахунках АТ «Укргазбанк» станом на 31.12.2024 у сумі 22 291,30 грн (надати банківську виписку про залишок коштів розміщених на банківських рахунках станом на 31.12.2024)

- причини незазначення відомостей про наявний у члена сім'ї (особи, яка спільно проживає та не перебуває у шлюбі) розмір коштів, розміщених на банківських рахунках АТ КБ «Приватбанк» станом на 31.12.2024 у сумі 58 426,82 грн (надати банківську виписку про залишок коштів розміщених на банківських рахунках станом на 31.12.2024).

5) у розділі 13 «Фінансові зобов'язання» декларації за 2024 рік:

- пояснити причини незазначення відомостей про наявність у члена сім'ї (особи, яка спільно проживає та не перебуває у шлюбі) фінансового зобов'язання, яке виникло перед АТ «Укргазбанк», на підставі кредитного договору № 0099/08/2021/0255 від 05.08.2021 на суму 1033 373,00 гривні.

Відповідно до інформації наявної в Національного агентства станом на 01.01.2024 розмір фінансового зобов'язання члена сім'ї (особи, яка спільно проживає та не перебуває у шлюбі) становив 505 711,89 грн, що перевищує 50 прожиткових мінімумів встановлених для працездатних осіб і підлягало відображенню у декларації; у свою чергу протягом звітного періоду було сплачено 263 871,48 грн і станом на 31.12.2024 розмір заборгованості становив 241 840,41 грн, що також перевищує 50 прожиткових мінімумів встановлених для працездатних осіб і підлягає декларуванню.

6) у розділі 14 «Видатки та правочини суб'єкта декларування» декларації за 2024 рік:

- причини незазначення відомостей про вчинений Вами правочин, який не спричинив здійснення видатку у звітному періоді, а саме укладення договору купівлі-продажу з ТОВ «Віді Пальміра» від 20.11.2024 на придбання транспортного засобу Toyota Land Cruiser Prado 2024 року випуску за 2 997 680,00 гривень.

10.10.2025 року позивачем надано пояснення на запит від 17.09.2025 № 404-01/77110-25 в яких зазначено наступне:

- на моє ім'я - ОСОБА_1 , 04.03.1999 було видано паспорт громадянина України НОМЕР_3 у якому відсутній унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі. Також, на моє ім'я 03.05.2019 було видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 та присвоєно унікальний номер 19620325-04417;

- у розділі 2.2. «Інформації про членів сім'ї суб'єкта декларування» декларації за 2024 рік відомості про унікальний номер запису в Єдиному демографічному реєстрі особи, з якою я спільно проживаю та не перебуваю у шлюбі не зазначено, оскільки він відсутній у паспорті громадянина України. Також, на ім'я особи, з якою я спільно проживаю та не перебуваю у шлюбі було видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 та присвоєно унікальний номер 19710302-09826;

- на ім'я сина - ОСОБА_3 28.07.2022 було видано паспорт громадянина України № НОМЕР_4 ;

- у розділі 3 «Об'єкта нерухомості» декларації за 2024 рік щодо квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 зазначений ідентифікатор об'єкта нерухомого майна 01307605446444962024031568691822, згідно договору міни від 20.11.2024;

- у розділі 3 «Об'єкта нерухомості» декларації щодо квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 зазначений ідентифікатор об'єкта нерухомого майна 01.307575546457012024111941695509, згідно договору міни від 20.11.2024;

- у зв'язку із взаємною домовленістю із особою, з якою я спільно проживаю та виховую сина, ми вирішили упорядкувати наші майнові стосунки та укласти договір міни згідно якого у власність особи, з якою я спільно проживаю та не перебуваю у шлюбі перейшла квартира за адресою: АДРЕСА_5 , яка є цілком обжитою і в якій знаходяться всі необхідні речі для проживання в ній, а мені у власність перейшла квартира за адресою: АДРЕСА_7 . Вартість майна не визначалась, була лише оцінка майна для сплати податків в місцевий бюджет, яка не є фактичною вартістю майна. Крім того, я та особа, з якою я спільно проживаю та не перебуваю у шлюбі, є суб'єктами декларування і по зазначеному вище майну ми надавали всі відомості для його декларування, переслідуючи ціль виконувати вимоги діючого законодавства;

- при придбанні мною домоволодіння та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_6 , я керувався законом, як Конституцією України, Законом України «Про запобігання корупції» та іншими законодавчими актами. Перед укладанням договору купівлі-продажу, за моїм бажанням, як набувача та бажанням особи, яка виступала продавцем, була проведена експертна оцінка майна, а саме земельних ділянок та домоволодіння, що і було поставлено в основу нашої угоди (копії додаються). Крім того, довожу до Вашого відома, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_6 , знаходиться за 50 км. від центру м. Одеси, де на той час будинок пустував і він неодноразово виставлявся, до придбання мною, на продаж. Місцезнаходження будинку не є курортною зоною, а є звичайною сільською місцевістю. Даний об'єкт мною був придбаний для ведення садівництва та господарства, що мінімізувало витрати моєї сім'ї на своє утримання. Я мимо волі продавця не міг впливати на суттєві умови угоди (копії додаються);

- на моєму банківському рахунку в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», станом на 31.12.2024, залишок коштів складав 70764,61 грн. (вказана суму входила в загальну суму заробітної плати отриманої за основним місцем роботи за 2024 рік);

- на банківському рахунку особи, з якою я спільно проживаю та не перебуваю у шлюбі в AT КБ «ПРИВАТБАНК», рахунок № НОМЕР_5 , станом на 31.12.2024, залишок коштів складав 58426,82 грн. (вказана суму входила в загальну суму заробітної плати отриманої за основним місцем роботи за 2024 рік), на банківському рахунку в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», рахунок № НОМЕР_6 , станом на 31.12.2024, залишок коштів складав 22291,30 грн.;

- на підставі кредитного договору №0099/08/2021/0255 від 05.08.2021 особа, з якою я спільно проживаю та не перебуваю у шлюбі має фінансові зобов'язання, які виникли перед АТ «Укргазбанк». Станом на 01.01.2024 розмір фінансового зобов'язання становив 505711,89 грн. За звітній період було сплачено 263871,48 грн.;

- дійсно у листопаді 2024 року у мене був намір придбати автомобіль, однак транспортний засіб Toyota Land Cruiser Prado 2024 року випуску був придбаний мною у кредит у лютому 2025 року, підтвердженням чого є технічний паспорт на транспортний засіб та кредитні документи, дані суттєві зміни у майновому стані були мною відображені в декларації. Автомобіль з листопада 2024 року на території України не знаходився, а був доставлений в Україну лише на початку лютого 2025 року і всі документи по договору купівлі-продажу були складені та підписані 11 лютого 2025 року, тобто договір купівлі-продажу вважається укладеним коли були виконані всі умови договору, що мною було відображено в декларації про суттєві зміни у майновому стані. Сам намір придбати автомобіль не породжував ніяких юридичних обставин (копії документів додаються).

З урахуванням наданих пояснень, Національним агентством проведена повна перевірка декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, за результатами якої складено Довідку від 12.12.2025 №951/25, яка містить, зокрема, такі висновки (розділ IV):

4.1. За результатами повної перевірки декларації, щорічної за 2024 рік, унікальний ідентифікатор документа 0da9e284-48ca-4832-bb89-d16b3773d7b4, поданої ОСОБА_1 , суддею Приморського районного суду м. Одеси, встановлено, що суб'єкт декларування при поданні декларації вказав неточні відомості (п.п.1.1 п.1, п.п.2.2 п.2, п.3, п.п.4.2,4.3 п.4, пп.5,7) та недостовірні відомості на загальну суму 3310285,02 грн (п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2, п.п.4.1,4.2 п.4 розділу 3.1 цієї Довідки), чим не дотримав вимог пп.1-3, 7, 8-1 ч.1 ст.46 Закону.

Недостовірні відомості, зазначені у декларації (п.п.4.1 п.4, п.6 розділу 3.1 цієї Довідки), відрізняються від достовірних на загальну суму 3310285,02 грн, що становить понад 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.

У діях суб'єкта декларування встановлено ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366-2 КК України.

4.5. У межах моніторингу способу життя встановлено наявність ознак набуття суб'єктом декларування у власність необґрунтованого активу загальною вартістю 6092900,00 грн.

Позивач вважає, оскаржувану довідку протиправною та необґрунтовано, прийнятою з порушенням норм чинного законодавства та за її частковим скасуванням звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі Закон № 1700-VII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 4 Закону № 1700-VII передбачено, що Національне агентство з питань запобігання корупції (далі Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Правову основу діяльності Національного агентства становлять Конституція України, міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, цей та інші закони України, а також прийняті відповідно до них інші нормативно-правові акти (частина четверта статті 4 Закону № 1700-VII).

Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1700-VII особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 01 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Статтею 1 Закону № 1700-VII визначено, що члени сім'ї це особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Положеннями підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII передбачено, що суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.

Відповідно до підпункту 7-1 частини першої статті 11 Закону № 1700-VIІ до повноважень Національного агентства належить: здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій суб'єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб'єктів декларування.

За змістом частин першої-четвертої статті 51-1 Закону № 1700-VIІ Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб'єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль.

Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону.

Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством.

Проведення контролю та перевірки декларацій, а також рішення, прийняті за їхніми результатами, не перешкоджають проведенню досудового розслідування та судового провадження у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до статті 51-3 Закону № 1700-VІІ повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може проводитися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Обов'язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

Обов'язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб'єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім'ї суб'єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Національне агентство визначає порядок відбору декларацій для проведення обов'язкової повної перевірки та черговість такої перевірки на підставі оцінки ризиків, а також порядок автоматизованого розподілу обов'язків з проведення повної перевірки між уповноваженими особами Національного агентства.

Національне агентство за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, забезпечує ведення черги декларацій, відібраних для проведення їх повної перевірки, та інформує суб'єкта декларування про включення поданої ним декларації до зазначеної черги декларацій.

У разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування, та спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції.

У разі виявлення за результатами повної перевірки декларації ознак необґрунтованості активів Національним агентством надається можливість суб'єкту декларування протягом десяти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом із відповідними доказами. У разі ненадання суб'єктом декларування у зазначені строки письмових пояснень і доказів чи надання не в повному обсязі Національне агентство інформує про це Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру.

Відповідно до примітки до статті 51-3 Закону №1700-VІІ під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема, народний депутат України.

Судом установлено, що позивач на момент проведення перевірки перебував на посаді народного депутата України, що не заперечується сторонами, підстави для проведення повної перевірки не оскаржується.

Процедура проведення повної перевірки декларації, передбачена Порядком проведення повної перевірки декларації, особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 29 січня 2021 року № 26/21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 лютого 2021 року № 158/35780 (далі Порядок № 26/21, в редакції чинній на момент проведення перевірки).

Пункт 1 розділу ІІ Порядку № 26/21 передбачає, що складовими предмета повної перевірки декларації є: 1) з'ясування достовірності задекларованих відомостей; 2) з'ясування точності оцінки задекларованих активів; 3) перевірка на наявність конфлікту інтересів; 4) перевірка на наявність ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів.

Підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ Порядку № 26/21 встановлено, що повна перевірка проводиться щодо декларацій, відібраних Національним агентством у порядку черговості на підставі оцінки ризиків, у тому числі з таких підстав, визначених Законом: декларація подана службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, або займає посаду, пов'язану з високим рівнем корупційних ризиків.

Національне агентство під час проведення повної перевірки декларації проводить перевірку всіх відомостей, які зазначені або повинні бути зазначені в декларації відповідно до статті 46 Закону, з урахуванням всіх складових предмета повної перевірки, що визначені в пункті 1 цього розділу (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 26/21).

Згідно з пунктом 5 розділу ІІ Порядку № 26/21 повна перевірка декларації передбачає такі дії:

1) аналіз відомостей про об'єкти декларування, які зазначені або повинні бути зазначені в декларації відповідно до статті 46 Закону, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, банків даних, інших інформаційно-телекомунікаційних та довідкових систем, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, з судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, інших джерел, що можуть містити інформацію про об'єкти декларування, які зазначені або повинні бути зазначені в декларації;

2) створення, збирання, одержання, використання та інша обробка документів чи інформації, у тому числі з обмеженим доступом, у тому числі за допомогою автоматизованих засобів, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених у цьому Порядку;

3) звернення у разі необхідності до посадових та службових осіб державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань для отримання письмових пояснень, їх розгляд і врахування з урахуванням іншої отриманої інформації під час проведення повної перевірки декларації відповідно до цього Порядку;

4) звернення у разі необхідності до суб'єкта декларування для отримання пояснень та копій підтвердних документів, їх розгляд і врахування з урахуванням іншої отриманої інформації під час проведення повної перевірки декларації відповідно до цього Порядку.

Пунктом 6 розділу ІІ Порядку №26/21 визначено, що під час повної перевірки декларації Національне агентство використовує такі джерела інформації:

1) відомості, отримані з інформаційно-телекомунікаційних і довідкових систем, реєстрів, банків даних, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, інших джерел, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації;

2) документи та/або інформація, надані суб'єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей, а також законності джерел отриманих доходів;

3) документи та/або інформація, у тому числі з обмеженим доступом, що надходять (отримані) від державних органів, органів місцевого самоврядування, нотаріусів, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, спеціалістів, експертів, громадян та їх об'єднань, а також від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав;

4) відомості із засобів масової інформації, мережі Інтернет, інших джерел інформації, які стосуються конкретного суб'єкта декларування та/або членів його сім'ї та містять фактичні дані, що можуть бути перевірені;

5) всі наявні в Національному агентстві відомості, у тому числі:

- отримані Національним агентством під час здійснення попередніх перевірок декларацій, поданих суб'єктом декларування та/або членами його сім'ї, іншими особами;

- зібрані під час здійснення контролю декларацій за допомогою засобів програмного забезпечення інформаційно-телекомунікаційної системи проведення логічного та арифметичного контролю декларацій, моніторингу способу життя суб'єкта декларування;

- зібрані в результаті розгляду повідомлень викривачів, інших суб'єктів звернення;

- отримані під час реалізації повноважень щодо моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, а також контролю за дотриманням вказаними особами обмежень щодо запобігання корупції;

6) інформація та/або документи, отримані від правоохоронних органів, у тому числі з матеріалів кримінальних проваджень, дозвіл на використання яких та посилання у документах Національного агентства на які наданий слідчим, детективом або прокурором відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Порядку № 26/21 з метою здійснення повної перевірки декларації уповноважена особа Національного агентства має право направляти запити про надання документів чи інформації, у тому числі з обмеженим доступом, до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, нотаріусів, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, спеціалістів, експертів, громадян та їх об'єднань. Зазначені суб'єкти зобов'язані надати запитувані Національним агентством документи (копії документів) чи інформацію упродовж 10 робочих днів з дня одержання запиту.

Під час здійснення повної перевірки уповноважена особа Національного агентства має право вимагати та одержувати документи (копії документів) та інформацію щодо відомостей, які зазначені або повинні бути зазначені суб'єктом декларування у відповідних розділах декларації відповідно до Закону та необхідні для проведення повної перевірки декларації, у тому числі для з'ясування дотримання суб'єктом декларування вимог статей 23, 25, 26, 36 Закону, а також перевірки на незаконне збагачення чи необґрунтованість активів.

Згідно з пунктом 10 розділу ІІ Порядку № 26/21 інформацію, що містить банківську таємницю та необхідна для повної перевірки, уповноважена особа отримує в порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 17 розділу ІІ Порядку № 26/21 визначено, що у разі виявлення Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації можливих недостовірних відомостей у декларації, неточної оцінки задекларованих активів, порушення вимог статей 23, 25, 26, 36 Закону, ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів, уповноважена особа направляє відповідному суб'єкту декларування запит з пропозицією надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів відповідно до Закону. Такий запит направляється суб'єкту декларування за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр), чи електронного зв'язку або на поштову адресу у строк не пізніше 15 робочих днів до дня завершення основного або продовженого строку проведення повної перевірки.

Суб'єкт декларування має право надати або надіслати за допомогою програмних засобів Реєстру чи електронного зв'язку пояснення, копії документів не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання відповідного запиту Національного агентства.

Надані суб'єктом декларування письмові пояснення, копії підтвердних документів є обов'язковими до розгляду Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації.

У разі ненадання суб'єктом декларування письмових пояснень, копій підтвердних документів Національне агентство проводить повну перевірку на підставі наявних відомостей.

Надання суб'єктом декларування пояснень, копій підтвердних документів, іншої інформації після завершення строку повної перевірки не є підставою для проведення повторної повної перевірки декларації.

Відповідно до пункту 18 розділу ІІ Порядку № 26/21 днем початку строку проведення повної перевірки декларації вважається наступний робочий день за днем автоматизованого розподілу обов'язку щодо її проведення на уповноважену особу.

Повна перевірка повинна бути завершена у строк не більше ніж 120 календарних днів з дня початку строку перевірки.

За наявності підстав, визначених в цьому Порядку, керівник структурного підрозділу за погодженням із заступником Голови Національного агентства може продовжити строк проведення повної перевірки на підставі обґрунтованої доповідної записки уповноваженої особи, яка здійснює повну перевірку декларації, на загальний сукупний строк не більше ніж 60 календарних днів.

У разі продовження строку повної перевірки його перебіг розпочинається наступного календарного дня після спливу строку.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 26/21 за результатами проведення повної перевірки декларації, у тому числі повторної, уповноважена особа складає та підписує довідку про результати проведення повної перевірки декларації у двох примірниках, один з яких після погодження відповідно до пункту 3 цього розділу надсилається суб'єкту декларування.

Довідка складається та підписується не пізніше ніж на 10 робочий день з дня закінчення основного або продовженого строку повної перевірки.

Довідка може бути складена і підписана до закінчення основного або продовженого строку повної перевірки.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 26/21 уповноважена особа не пізніше наступного робочого дня після складення та підписання довідки подає її для погодження безпосередньому керівнику.

Безпосередній керівник повинен упродовж 5 робочих днів з дня отримання довідки погодити її або повернути з мотивованим обґрунтуванням відмови в її погодженні.

Відповідно до пункту 10 розділу ІІІ Порядку № 26/21 на офіційному вебсайті Національного агентства оприлюднюється довідка про результати проведення повної перевірки, у тому числі повторної, упродовж 10 робочих днів з дня її погодження, а також інформація про те, чи було направлено обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інші вжиті заходи реагування, крім конфіденційної інформації про фізичну особу та з дотриманням вимог статті 52-1 Закону. У разі внесення виправлень у довідку відповідний акт оприлюднюється на офіційному вебсайті Національного агентства упродовж 10 робочих днів з дня його затвердження.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками: органам прокуратури України, Служби безпеки України, Державному бюро розслідувань, органам Національної поліції України, Національному антикорупційному бюро України, Бюро економічної безпеки України, Національному агентству з питань запобігання корупції, Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, на їхні запити щодо банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, у тому числі операцій без відкриття рахунків, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи-підприємця про: наявність рахунків, номери рахунків, інформацію про унікальні ідентифікатори та/або номери емісійних платіжних інструментів, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані контрагента (для фізичних осіб прізвище, ім'я та по батькові, ідентифікаційний номер платника податку; для юридичних осіб повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), номер рахунку контрагента, інформацію про унікальні ідентифікатори та/або номери емісійних платіжних інструментів контрагента, єдиний ідентифікатор Національного банку України (код ID НБУ) надавача платіжних послуг контрагента, найменування надавача платіжних послуг контрагента.

За положеннями частини першої статті 13 Закону № 1700-VII уповноважені особи НАЗК мають право вимагати необхідні документи та іншу інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, у зв'язку з реалізацією своїх повноважень; отримувати в межах своєї компетенції письмові пояснення від посадових осіб та службових осіб державних органів, органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань.

Так, предметом оскарження в даній справі є довідка складена за результатами проведеної посадовою особою НАЗК повної перевірки поданої ОСОБА_1 щорічної декларації за 2024 рік.

Так, надаючи оцінку позовним вимогам та доводам відповідача, щодо твердження у позовній заяві про порушення порядку проведення перевірки суд зазначає наступне.

Приписами абз.6 ч.1 ст.51-3 Закону № 1700-VII встановлено, що Національне агентство визначає порядок відбору декларацій для проведення обов'язкової повної перевірки та черговість такої перевірки на підставі оцінки ризиків, та порядок автоматизованого розподілу обов'язків з проведення повної перевірки між уповноваженими особами Національного агентства.

Так, процедуру відбору декларацій для проведення її повної перевірки уповноваженою особою Національного агентства та черговість такої перевірки на підставі оцінки ризиків визначає «Порядок відбору декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, для проведення їх повної перевірки та черговості такої перевірки на підставі оцінки ризиків» затверджений наказом Національного агентства від 07.12.2023 № 284/23 (далі - Порядок № 284/23).

Згідно п. 3 Порядку № 284/23 для проведення повної перевірки відбираються декларації у порядку черговості на підставі оцінки ризиків:

1) декларація службової особи, яка займає (займала) відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єкта декларування, який займає (займав) посаду, пов'язану з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством;

2) у декларації, поданій іншим суб'єктом декларування, виявлено невідповідності (ризики) за результатами логічного та арифметичного контролю;

3) отримано інформацію від фізичних та юридичних осіб, із медіа та інших джерел про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей (далі - інформація), у тому числі у декларації, щодо якої наявна довідка про результати проведення автоматизованої перевірки декларації.

Відповідно до п.11 Порядку № 284/23, уповноважена особа Національного агентства за допомогою програмних засобів Реєстру повідомляє суб'єкта декларування через персональний електронний кабінет про включення поданої ним декларації до черги декларацій, відібраних для проведення їх повної перевірки. При цьому, строк направлення суб'єкту декларування такого повідомлення нерегламентований.

Так, подана Позивачем щорічна декларація за 2024 рік була включена Національним агентством до черги декларацій, відібраних на підставі ризиків для проведення перевірки, як особи, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище таабо посаду, пов'язану з високим рівнем корупційних ризиків.

Відповідно до абз.1 п.17 розділу V Порядку № 26/21 днем початку строку проведення повної перевірки вважається наступний робочий день за днем автоматизованого розподілу обов'язків щодо її проведення на уповноважену особу. Так, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу обов'язків з проведення перевірок від 13.06.2025 (п'ятниця) на уповноважену особу Національного агентства було розподіллено обов'язок щодо проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2024 рік поданої Позивачем до Реєстру.

Згідно приписів абз.2 п.17 розділу V Порядку № 26/21, 16.06.2025 (понеділок - перший день повної перевірки декларації) уповноважена особа Національного агентства повідомила суб'єкта декларування про включення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до черги декларацій, відібраних на підставі оцінки ризиків для проведення повної перевірки, також 16.06.2025 ОСОБА_1 було повідомлено через персональний електронний кабінет Реєстру про початок проведення повної перевірки поданої ним декларації.

Таким чином, обов'язок Національного агентства щодо повідомлення суб'єкта декларування про включення поданої ним декларації до черги декларацій, відібраних для проведення їх повної перевірки та початок проведення повної перевірки поданої ним декларації виконано відповідно до положень Порядком № 26/21.

Згідно п.16 розділу V Порядку № 26/21 надані суб'єктом декларування письмові пояснення, копії підтвердних документів є обов'язковими до розгляду Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації. У разі, якщо письмові пояснення не містять в собі інформації, яка підтверджує факт достовірності задекларованих відомостей, відповідно вони й не можуть бути враховані Національним агентством в ході проведення вказаного заходу фінансового контролю.

Так, Відповідачем під час проведення повної перевірки було направлено ОСОБА_1 запит (вих. від 17.09.2025 № 404-01/77110-25) про надання пояснень та документів.

Після чого, до Відповідача 10.10.2025 надійшли письмові пояснення суб'єкта декларування разом з копіями документів.

З огляду на викладене Відповідач відповідно до норм чинного законодавства повідомив Позивача про необхідність надання додаткових пояснень та документів, а Позивач скористався своїм правом та надав такі пояснення.

Крім того, зі змісту оскаржуваної Довідки вбачається, що в ході здійснення відповідного заходу фінансового контролю Відповідачем надсилалися запити для отримання інформації, а також здійснено аналіз значного за обсягом об'єму відомостей отриманих з необхідних реєстрів. Зібраної Національним агентством інформації було достатньо для з'ясування достовірності задекларованих ОСОБА_1 відомостей.

Щодо строків проведення перевірки суд зазначає наступне.

Як вбачається із п.17 розділу V Порядку № 26/21 днем початку строку проведення повної перевірки декларації вважається наступний робочий день за днем автоматизованого розподілу обов'язку щодо її проведення на уповноважену особу.

За наявності підстав, визначених у цьому Порядку, керівник структурного підрозділу за погодженням із керівником самостійного структурного підрозділу та заступником Голови Національного агентства або Головою Національного агентства може продовжити строк проведення повної перевірки на підставі обґрунтованої доповідної записки уповноваженої особи, яка проводить повну перевірку, на загальний сукупний строк не більше ніж 60 днів.

Відповідно до п.1 розділу VI Порядку № 26/21 за результатами проведення повної перевірки декларації, у тому числі повторної, уповноважена особа складає та підписує довідку про результати проведення повної перевірки декларації у двох примірниках, один з яких після погодження відповідно до пункту 3 цього розділу надсилається суб'єкту декларування.

Довідка складається та підписується не пізніше ніж на 10 робочий день з наступного робочого дня після закінчення основного або продовженого строку повної перевірки.

Довідка може бути складена і підписана до закінчення основного або продовженого строку повної перевірки.

Згідно п. 3 розділу VI Порядку № 26/21 уповноважена особа не пізніше наступного робочого дня після складення та підписання довідки подає її для погодження безпосередньому керівнику.

Безпосередній керівник повинен упродовж 5-ти робочих днів з дня отримання довідки погодити її або повернути з мотивованим обґрунтуванням відмови в її погодженні.

Таким чином вищенаведеними положеннями Порядку № 26/21 встановлено строки в межах яких уповноважена особа повинна вчинити відповідні дії пов'язані із закінченням повної перевірки декларації суб'єкта декларування та оформленням її результатів.

Порядком № 26/21 чітко визначено, що Довідка має бути складена та підписана уповноваженою особою не пізніше ніж на 10-й робочий день з дня закінчення основного або продовженого строку проведення повної перевірки декларації. Вказані положення не підлягають подвійному трактуванню та не містять в собі жодних додаткових вимог, які уповноважена особа повинна додатково вчинити у цей строк, окрім складення та підписання Довідки.

Так, як вже зазначалося вище у вказаному конкретному випадку повна перевірка поданої ОСОБА_1 за 2024 рік декларації була проведена у період: з 16.06.2025 по 09.12.2025.

Відповідно до доповідної записки уповноваженої особи Національного агентства від 13.10.2025 № 404-01/9767-25, погодженої у встановлений Порядком №26/21 спосіб, строк проведення повної перевірки був продовжений у зв'язку з тим, що станом на 120 день повної перевірки не отримано документів або інформації, яка може вплинути на результати проведення перевірки.

На підставі вищезазначеної доповідної записки строк проведення повної перевірки декларації Позивача було продовжено з 14.10.2025 по 12.12.2025 включно.

Так, за результатами проведення повної перевірки декларації ОСОБА_1 була складена Довідка, яка погоджена з безпосереднім керівником та зареєстрована 12.12.2025 за номером 951/25.

Таким чином, вищезазначені обставини беззаперечно свідчать про те, що повна перевірка декларації Позивача проведена у межах встановленого Порядком №26/21 строку.

З огляду на викладене перевірку проведено у строк та в порядку передбаченому чинним законодавством.

Судом установлено, що відповідно до довідки від 12.12.2025 №951/25 відповідач вказує на наступні недостовірні відомості та розбіжності у декларації:

4.1. За результатами повної перевірки декларації, щорічної за 2024 рік, унікальний ідентифікатор документа 0da9e284-48ca-4832-bb89-d16b3773d7b4, поданої ОСОБА_1 , суддею Приморського районного суду м. Одеси, встановлено, що суб'єкт декларування при поданні декларації вказав неточні відомості (п.п.1.1 п.1, п.п.2.2 п.2, п.3, п.п.4.2,4.3 п.4. пп.5,7) та недостовірні відомості на загальну суму 3310285,02 грн. (п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2, п.п.4.1,4.2 п.4 розділу 3.1 цієї Довідки), чим не дотримав вимог пп.1-3, 7, 8-1 ч.1 ст.46 Закону.

Надаючи оцінку порушенням встановленим у оспорюваній довідці суд зазначає наступне.

В оскаржуваній довідці встановлено наступне:

« 1.1. Суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, у полі «Унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі», обравши позначку «Не застосовується».

Згідно з відомостями Єдиного державного демографічного реєстру суб'єкту декларування присвоєний унікальний номер 19620325-04417.

1.2. Суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про відсутність даних для ідентифікації за межами України, обравши у полі «Ідентифікація за межами України» позначку «Дані відсутні».

Згідно з відомостями Єдиного державного демографічного реєстру 03.05.2019 суб'єкту декларування видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон за номером НОМЕР_1 , дійсний до 03.05.2029, на ім'я ОСОБА_4 .

Таким чином, суб'єкт декларування у розділі 2.1 декларації зазначив відомості, які не не дають змоги ідентифікувати його особу за межами України (п.п.1.2), та відомості, які не відповідають дійсності (п.п.1.1), чим не дотримав вимоги п.1 ч.1 ст.46 Закону».

« 2.1. Суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про відсутність даних для ідентифікації за межами України членів сім'ї (особи, яка спільно проживає та не перебуває у шлюбі, та сина), обравши у полі «Ідентифікація за межами України» позначку «Дані відсутні».

Згідно з відомостями Єдиного державного демографічного реєстру: на ім'я члена сім'ї (особи, яка спільно проживає та не перебуває у шлюбі) 20.07.2022 видало паспорт громадянина України для виїзду за кордон за номером НОМЕР_2 , дійсний до 20.07.2032, на ім'я ОСОБА_5 ;

на ім'я члена сім'ї (сина) 28.07.2022 паспорт громадянина України для виїзду за кордон за номером НОМЕР_7 , дійсний до 28.07.2026, на ім'я KICHMARENKO-KUZMENKO MAKSYM.

2.2. Суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, стосовно члена сім'ї (особи, яка спільно проживає та не перебуває у шлюбі), обравши позначку «Не застосовується» у полі «Унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі».

Згідно з відомостями Єдиного державного демографічного реєстру члену сім'ї (особі, яка спільно проживає та не перебуває у шлюбі) присвоєно унікальний номер - 19710302-09826.

Таким чином, суб'єкт декларування у розділі 2.2 декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності (п.п. 2.2), а також відомості, які не дають змоги ідентифікувати особу членів сім'ї (особи, яка спільно проживає та не перебуває у шлюбі, та сина) за межами України (п.п. 2.1), чим не дотримав вимоги п. 1 ч. 1 ст. 46 Закону».

Суд зазначає, що згідно положень чинного законодавства унікальний номер запису в Єдиному демографічному реєстрі - це цифровий, незмінний ідентифікатор особи. Він складається з послідовності восьми та п'яти цифр, які розділені символом «-». Перші вісім цифр - це дата народження особи у форматі - рік народження, місяць та дата, інша частина - чотиризначний код від 0001 до 9999, який є контрольним та унікальним.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України є:

а) паспорт громадянина України;

б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

в) дипломатичний паспорт України;

г) службовий паспорт України тощо.

Для ідентифікації суб'єкта декларування у межах України використовується паспорт громадянина України, а за її межами - паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Положення ст.46 Закону № 1700-VII містять в собі перелік інформації, яка обов'язково повинна бути відображена суб'єктом декларування у поданій ним декларації.

Безпосередньо вказаною нормою Закону, з-поміж іншого, встановлено, що Національне агентство визначає у формі декларації дані, що повинні зазначатися з метою ідентифікації фізичних або юридичних осіб, у тому числі іноземців, осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, а також об'єктів декларування, інформація щодо яких подається у декларації.

Тобто у формі декларації Національне агентство визначає той перелік даних, заповнення яких буде достатнім для ідентифікації фізичних або юридичних осіб, а також об'єктів декларування.

Відповідно до пп.3 п.2 та п.3 розділу IV «Правила заповнення розділів декларації» Порядку № 252/53 передбачено, що за наявності документів для ідентифікації особи за межами України суб'єкт декларування у блоці полів «Для ідентифікації за межами України» обирає позначку «Дані наявні» та вказує такі відомості.

При цьому норми Порядку № 252/23 не містять жодної прив'язки обов'язку заповнення зазначеного блоку до факту перетину державного кордону чи перебування особи за межами України протягом звітного періоду. Вирішальним є виключно факт наявності у суб'єкта декларування або членів його сім'ї документів, що посвідчують особу за межами України.

Крім того не заслуговують на увагу доводи Позивача, що ані Позивач, ані члени його сім'ї протягом звітного періоду не перебували за межами України, у зв'язку з чим він вважав відповідну позначку в декларації такою, що відповідає статусу ідентифікації в Україні та при цьому наголосив, що норми Закону нібито не визначають обов'язку декларувати відомості про закордоні паспорти, тому така інформація не була відображена у його декларації, оскільки вказані доводи не відповідають вимогам антикорупційного законодавства оскільки ні Закон, ні Порядок № 252/23, при заповненні відповідного поля декларації не містять прив'язки до факту перетину кордону у звітному році.

З огляду на викладене Позивач у розділі 2.1 та 2.2 декларації зазначив відомості, які не дають змоги ідентифікувати його особу за межами України та які не відповідають дійсності, чим не дотримав вимоги п.1 ч.1 ст.46 Закону № 1700-VII.

Щодо висновків викладених у довідці від 12.12.2025 №951/25 стосовно недостовірності відомостей вказаних у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації, суд зазначає наступне.

У вказаній довідці зазначено:

« 3.1. Суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про реєстраційний номер квартири загальною площею 170,3 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , та перебуває у його власності з 20.11.2024, вказавши 01307605446444962024031568691822.

У наданому поясненні суб'єкт декларування пояснив, що зазначив у декларації номер ідентифікатора об'єкта нерухомого майна, який вказаний у договорі міни від 20.11.2024 № 528.

Аналіз зазначеного вище договору свідчить, що цей номер відповідає номеру ідентифікатора об'єкта в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.

Водночас згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказана квартира має реєстраційний номер 3047145251100.

Надані суб'єктом декларування пояснення враховані проте, не спростовують наявності в декларації відомостей, які не відповідають дійсності. Суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності.

3.2. Суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про реєстраційний номер квартири загальною площею 168,0 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , та перебуває у власності (особи, яка спільно проживає та не перебуває у шлюбі) з 20.11.2024, вказавши 01307575546457012024111941695509.

Крім цього, суб'єкт декларування не зазначив відомостей про наявність у нього та члена сім'ї (сина) іншого права користування цією квартирою у зв'язку з фактичним проживанням, що підтверджується відомостями, відображеними у розділі 2.1 декларації, що перевіряється.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказана квартира має реєстраційний номер 3047181951100.

Пояснення суб'єкта декларування та причини їх врахування наведені у п.п. 3.1 п. 3 розділу 3.1 цієї Довідки.

Суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності.

Таким чином, суб'єкт декларування у розділі 3 декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності (п.п.3.1, 3.2), чим не дотримав вимоги п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону».

В свою чергу у розділі 3 «Об'єкта нерухомості» декларації щодо квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_8 зазначений ідентифікатор об'єкта нерухомого майна 01.307575546457012024111941695509, згідно договору міни від 20.11.2024, що підтверджено копією договору міни.

А отже позивач мав об'єктивні підстави вважати його вірним та вказати в декларації.

Крім того в оскаржуваній довідці зазначено, наступне.

« 4.1. Суб'єкт декларування не зазначив відомостей про кошти, розміщені на його банківському рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» станом на 31.12.2024 у розмірі 70 764,61 грн, шо підтверджується банківською випискою.

Згідно з п.8 ч.1 ст.46 Закону в декларації зазначаються відомості про грошові активи, наявні у суб'єкта декларування або членів його сім'ї, сукупна вартість яких перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня звітного року (далі - 50 ПМ).

У декларації, що перевіряється, суб'єкт декларування зазначив відомості про наявність у нього готівкових коштів у розмірі 2 250 000,00 грн та 25 000 дол. США, що станом на 31.12.2024 перевищує 50 ПМ.

Відповідно до відомостей, отриманих від АТ КБ «ПриватБанк», та довідки, наданої суб'єктом декларування, станом на 31.12.2024 на належних йому банківських рахунках розміщено 70764,61 гривні. Отже, зазначені вище відомості про залишки грошових коштів, розміщених на банківських рахунках, підлягали декларуванню, оскільки їх сукупний розмір з іншими наявними грошовими активами у готівковій формі перевищує 50 ПМ.

У своїх поясненнях суб'єкт декларування підтвердив факт наявності відповідної суми коштів станом на 31.12.2024.

Суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності па загальну суму 70 764,61 гривні».

В своїх пояснення позивач вказав, що на його банківському рахунку в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», станом на 31.12.2024, залишок коштів складав 70764,61 грн. (вказана суму входила в загальну суму заробітної плати отриманої за основним місцем роботи за 2024 рік).

Так судом встановлено, що на банківському рахунку в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», станом на 31.12.2024, залишок коштів складав 70764,61 грн., однак окремо вказану суму зазначено не було, оскільки вказана суму входила в загальну суму заробітної плати отриманої за основним місцем роботи за 2024 рік, яку повністю відображено в розділах декларації.

Таким чином відповідачем не обґрунтовано здійснення Позивачем невірного зазначення Позивачем суми грошових активів позивача.

В оскаржуваній довідці окремо зазначено наступне.

« 4.2. Суб'єкт декларування не зазначив відомостей про наявність у члена сім'ї (особи, яка спільно проживає та не перебуває у шлюбі) грошових активів у вигляді коштів, розміщених на банківських рахунках в АТ КБ «ПриватБанк», у розмірі 58 426,82 грн, що підтверджується банківською випискою.

У декларації, що перевіряється, суб'єкт декларування зазначив відомості про наявність у члена сім'ї (особи, яка спільно проживає та не перебуває у шлюбі) готівкових коштів у розмірі 1 100 000,00 грн та коштів, розміщених на банківському рахунку в АТ «ПУМБ», у розмірі 2474,00 дол. США, що станом на 31.12.2024 перевищує 50 ПМ.

У наданому поясненні суб'єкт декларування підтвердив наявність у члена сім'ї (особи, яка спільно проживає та не перебуває у шлюбі) вказаних коштів, але не повідомив про причини незазначення вказаних відомостей у декларації.

Під час перевірки не здобуто доказів про обізнаність суб'єкта декларування щодо наявності у члена сім'ї (особи, яка спільно проживає та не перебуває у шлюбі) вказаних коштів.

Суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності.

4.3. Суб'єкт декларування не зазначив відомостей про наявність у члена сім'ї (особи, яка спільно проживає та не перебуває у шлюбі) грошових активів у вигляді коштів, розміщених на банківських рахунках в ПАТ «АБ «Укргазбанк», на суму 22 291,30 грн, що підтверджується банківською випискою.

Надані суб'єктом декларування пояснення та обґрунтування їх врахування див. у п.п. 4.2 цього пункту Довідки.

Суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності».

Стосовно зазначеного твердження позивачем надавались пояснення, в яких зазначено, що на банківському рахунку особи, з якою він спільно проживає та не перебуває у шлюбі в AT КБ «ПРИВАТБАНК», рахунок № НОМЕР_5 , станом на 31.12.2024, залишок коштів складав 58426,82 грн. (вказана суму входила в загальну суму заробітної плати отриманої за основним місцем роботи за 2024 рік), на банківському рахунку в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», рахунок № НОМЕР_6 , станом на 31.12.2024, залишок коштів складав 22291,30 грн.

Так судом встановлено, що на банківському рахунку особи, з якою Позивач спільно проживав та не перебував у шлюбі станом на 2024 рік в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», рахунок № НОМЕР_5 , станом на 31.12.2024, залишок коштів складав 58426,82 грн., вказана суму входила в загальну суму заробітної плати отриманої за основним місцем роботи за 2024 рік та відображена в інших розділах декларації.

Згідно ч.4 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку зобов'язаний повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Залишок коштів на рахунку декларанта та членів його сім'ї не перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, що в свою чергу є підставою не відображення таких коштів у декларації.

Таким чином, Відповідачем не обґрунтовано порушення Позивача при заповненні декларації в розділі «Грошові активи».

В частині 6 та 7 оскаржуваної довідки, які містять інформацію про перевірку розділів 13 «Фінансові зобов'язання» та 14 «Видатки та правочини суб'єкта декларування» декларації, зокрема, містяться зауваження щодо придбаного позивачем транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER PRADO 2024 року випуску.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ПАЛЬМІРА» (далі - Продавець) та ОСОБА_1 (далі - Покупець) виникли правовідносини щодо придбання автомобіля TOYOTA LAND CRUISER PRADO (далі - Товар).

Для засвідчення наміру купівлі в майбутньому автомобіля передбачено внесення авансу у розмірі 98 000 грн., ОСОБА_1 було внесено вказану суму 20.11.2024 року. Внесення суми авансу 98 000 грн. не означає, що автомобіль буде дійсно куплено, а лише свідчить про намір такої купівлі. Після внесення авансу 98000 грн. ОСОБА_1 не повідомлялось про всі дані авто (номер шасі, він-код тощо), що унеможливило б подання будь-якої інформації щодо авто.

В подальшому передбачалось укладення договору на купівлі автомобіля.

Такий договір носить характер реального, і може відбутися за умови доставки автомобіля на територію України та бажання і можливості Покупця її придбати після огляду.

В той же час, внесення авансу у розмірі 98 000 грн. носить характер наміру придбання автомобіля (товару) в майбутньому та передбачає виникнення правовідносин зобов'язального та майнового характеру в момент прибуття автомобіля в Україну. До прибуття автомобіля в Україну у Покупця не виникає жодних зобов'язань перед Продавцем.

Фактично зобов'язання щодо передачі автомобіля виникли в лютому 2025 року, коли такий автомобіль було доставлено на територію України та в подальшому передано Покупцю.

Зобов'язання Продавця перед Покупцем виконано в повному обсязі 12.02.2025 при підписанні акт приймання-передачі та фактичній передачі автомобіля Покупцю. Вказане міститься в довідці ТОВ «ВІДІ ПАЛЬМІРА».

Крім того, договір купівлі-продажу від 20.11.2024 №ВПтА-0002/325 не було укладено 20.11.2024.

Такий договір було укладено в 2025 році, коли автомобіль прибув на територію України. Копію договору було надано ОСОБА_1 лише в 2025 році.

Зокрема, що відсутності підстав укладання договору, саме у 2024 році, свідчить той факт, що такий договір було підписано менеджером з продажу автомобілів Конніковим Павлом Сергійовичем, що діє на підставі Довіреності 02-01/25 від 02.01.2025.

Тобто, станом на 20.11.2024 довіреність 02-01/25 від 02.01.2025 не видавалась, її не існувало.

Транспортний засіб Toyota Land Cruiser Prado 2024 року випуску був придбаний Позивачем у кредит у лютому 2025 року, підтвердженням чого є технічний паспорт на транспортний засіб та кредитні документи, дані суттєві зміни у майновому стані були мною відображені в декларації. Автомобіль з листопада 2024 року на території України не знаходився, а був доставлений в Україну лише на початку лютого 2025 року і всі документи по договору купівлі-продажу були складені та підписані 11 лютого 2025 року, тобто договір купівлі-продажу вважається укладеним коли були виконані всі умови договору, що мною було відображено в декларації про суттєві зміни у майновому стані. Сам намір придбати автомобіль не породжував ніяких юридичних обставин.

Зобов'язання Покупцем виникли за договором купівлі-продажу №ВПтА-0002/325 від 20.11.2024 фактично в день внесення власних та кредитних коштів за автомобіль 11.02.2025 року після прибуття на територію України такого автомобіля.

Крім того судом встановлено, що після отримання Позивачем транспортного засобу Toyota Land Cruiser Prado 2024 подано відповідні зміни до майнового стану, щодо купівлі авто шляхом заповнення відповідної форми повідомлення на сайті НАЗК, а саме 20.02.2025 подано повідомлення про суттєві зміни в майновому стані.

Судом з'ясовано, що Позивачем у поданих поясненнях зазначено, що у листопаді 2024 року у нього був намір придбати автомобіль, однак транспортний засіб Toyota Land Cruiser Prado 2024 року випуску був придбаний ним у кредит у лютому 2025 року, підтвердженням чого є технічний паспорт на транспортний засіб та кредитні документи, дані суттєві зміни у майновому стані були мною відображені в декларації. Автомобіль з листопада 2024 року на території України не знаходився, а був доставлений в Україну лише на початку лютого 2025 року і всі документи по договору купівлі-продажу були складені та підписані 11 лютого 2025 року, тобто договір купівлі-продажу вважається укладеним коли були виконані всі умови договору, що мною було відображено в декларації про суттєві зміни у майновому стані. Сам намір придбати автомобіль не породжував ніяких юридичних обставин.

З огляду на викладене суд вбачає, що Відповідачем не надано оцінки поясненням позивача та наданим ним доказам.

Суд звертає увагу, що рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі (частина друга статті 181 ЦК України).

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 334 ЦК України).

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України).

Так, Позивачем зареєстровано право власності на однак транспортний засіб Toyota Land Cruiser Prado 2024 року випуску у 2025 році, що підтверджується матеріалами справи.

З огляду на викладене висновки Відповідача в оскаржуваній довідці є необґрунтованими.

Крім того, у п.7.1 довідки НАЗК зазначено, що суб'єкт декларування не зазначив відомостей про вчинений 20.11.2024 правочин щодо міни нерухомого майна, в результаті якого він набув право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_9 , який спричинив разовий видаток, вартість якого перевищує 50 ПМ.

Щодо зазначеного Позивачем надавались пояснення в яких вказано, що у зв'язку із взаємною домовленістю із особою, з якою він спільно проживає та виховує сина, вони вирішили упорядкувати їх майнові стосунки та укласти договір міни згідно якого у власність особи, з якою він спільно проживає та не перебуває у шлюбі перейшла квартира за адресою: АДРЕСА_5 , яка є цілком обжитою і в якій знаходяться всі необхідні речі для проживання в ній, а йому у власність перейшла квартира за адресою: АДРЕСА_7 . Вартість майна не визначалась, була лише оцінка майна для сплати податків в місцевий бюджет, яка не є фактичною вартістю майна. Крім того, він та особа, з якою він спільно проживає та не перебуває у шлюбі, є суб'єктами декларування і по зазначеному вище майну вони надавали всі відомості для його декларування, переслідуючи ціль виконувати вимоги діючого законодавства;.

Судом встановлено, що 20.11.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (з якою він спільно проживає та виховує сина) укладено договір міни №528 від 20.11.2024 року (далі - Договір).

Відповідно до вказаного договору громадянка України ОСОБА_2 (народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , паспорт серії НОМЕР_9 , виданий Жовтневим РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 22 грудня 1995 року, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_10 , надалі Сторона-1, та громадянин України ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 04.03.1999 року, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 , надалі Сторона-2, разом надалі Сторони, діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі і ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений нами правочин, зокрема, з вимогами щодо недійсності правочину, уклали цей договір про наступне:

1. За цим договором ОСОБА_2 передає, а ОСОБА_1 приймає у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , житловою площею 74,7 кв.м, загальною площею 170,3 кв.м., ідентифікатор об'єкта нерухомого майна 01.3076054.4644496.20240315.68.6918.22, надалі - Квартира-1.

ОСОБА_1 в обмін передає, а ОСОБА_2 приймає у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , житловою площею 92,6 кв.м, загальною площею 168,0 кв.м., ідентифікатор об'єкта нерухомого майна 01.3075755.4645701.20241119.41.6955.09, надалі Квартира-2.

Кожна із Сторін договору міни є продавцем того нерухомого майна, яке він передає в обмін, і покупцем нерухомого майна, яке він одержує взамін.

2. Квартира-1 належить ОСОБА_2 , право власності на яку зареєстровано 01.04.2009 року Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», номер запису 3410 в книзі: 711пр-181, реєстраційний номер: 26915581, на підставі Свідоцтва про право власності (серія НОМЕР_11 ), виданого 26.03.2009 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Квартира-2 належить ОСОБА_1 , право власності на яку зареєстровано 17.08.2007 року Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», номер запису 3380 в книзі: 658пр-140, реєстраційний номер: 18433720, на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого « 11» липня 2007 року Пачевою І.І., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, по реєстру за №8294, дублікат якого виданий « 14» листопада 2024 року Пачевою І.І., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, по реєстру за №2497.

3. Міна проводиться без доплати.

4. Згідно Довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості (унікальний реєстраційний номер 201-20241119-0008766109), отриманої 19 листопада 2024 року оціночна вартість Квартири-1 складає 10 780 263,31 (десять мільйонів сімсот вісімдесят тисяч двісті шістдесят три) гривні 31 копійка.

Згідно Довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості (унікальний реєстраційний номер 201-20241119-0008766132), отриманої 19 листопада 2024 року оціночна вартість Квартири-2 складає 7772617,94 (сім мільйонів сімсот сімдесят дві тисячі шістсот сімнадцять) гривень 94 копійки.

9. Квартира-1 перебуває у особистій приватній власності ОСОБА_2 , що підтверджується її заявою від 20.11.2024 року, яка залишається в справах приватного нотаріуса. Зміст зазначеної заяви доведено до відома Сторони-2.

10. Квартира-2 перебуває у особистій приватній власності ОСОБА_1 , що підтверджується його заявою від 20.11.2024 року, яка залишається в справах приватного нотаріуса. Зміст зазначеної заяви доведено до відома Сторони-1.

Квартира-1 та Квартира-2, що обмінюються, візуально оглянуті відповідно Стороною-1 та Стороною-2 до підписання цього договору. Недоліків чи прихованих дефектів, самочинного будівництва або реконструкції, які б перешкоджали використанню Квартири-1 та Квартири-2 за призначенням, на момент огляду виявлено не було.

За приписами статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови , визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.715 ЦК України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18).

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави.

Таким чином, з метою дотримання вимог законодавства щодо реєстрового права власності сторонами за договором міни здійснено реєстрацію квартир, щодо яких відбувся обмін.

Жодних майнових відносин щодо вартості у договорі міни вирішено не було, така міна відбулась без доплат.

Після укладання договору міни Сторони 29.11.2024 подали повідомлення про суттєві зміни в майновому стані щодо обміну майна, що є предметом договору міни, тобто жодним чином не приховувалось набуття права власності на квартиру, і Сторони договору погодились із такою зміною шляхом заповнення відповідного повідомлення на сайті НАЗК.

Таким чином, зазначаю, що НАЗК помилково зазначають про набуття Позивачем активу більше 3000000 грн., адже ця сума виникла в різниці інформації для оподаткування і жодного відношення немає до оцінки майна. Вказане підтверджується договором міни, в якому міститься умови щодо відсутності будь-яких доплат при обміні майном (п.3 Договору).

З огляду на викладене, висновки Відповідача в оскаржуваній довідці, щодо набуття Позивачем активу більше 3000000 грн. є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, у оскаржуваній довідці вказано, що у діях суб'єкта декларування встановлено ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366-2 Кримінального кодексу України.

Суд зазначає, що відповідно до ст.366-2 Кримінального кодексу України умисне внесення суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України "Про запобігання корупції", якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, -

карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що умисне внесення суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України "Про запобігання корупції", якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, -

карається штрафом від чотирьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Суд зазначає, що мотивом кримінального правопорушення є внутрішнє спонукання, яке штовхає особу на його вчинення. У кримінальному правопорушенні із прямим умислом з'ясування мотиву дозволяє встановити головним чином причини скоєного правопорушення. Відсутність мотиву, який би спонукав особу на скоєння даного кримінального правопорушення, може вказувати на відсутність умислу його вчинення.

В свою чергу метою вчинення кримінального правопорушення є те, заради чого вчиняється протиправне діяння, досягається певний шкідливий результат для суспільства та вигода майнового або немайнового характеру для правопорушника. Наявність мети свідчить про вчинення кримінального правопорушення з прямим умислом. Для ст. 366-2 КК України метою умисного внесення завідомо недостовірних відомостей до декларації може бути приховання необґрунтованих активів, приховання витрат, дійсних статків особи, пов'язаності з іншими особами, приналежності до громадянства/підданства іншої країни тощо. Тобто метою є приховання від громадськості та контролюючих органів відомостей про джерела походження об'єктів декларування, зв'язок з ними суб'єкта декларування та отримання для себе через це позитивних наслідків (продовження перебування на посаді, приховання іншого злочину і непритягнення до відповідальності тощо).

Отже, висновку про наявність в діях Позивача ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366-2 Кримінального кодексу України, має передувати встановлення умисного недекларування Позивачем відомостей, зазначених у підпунктах п.п.4.1, 4.2 п.4, п.п.6.1 п.6, п.п.7.1, 7.2, 7.3 п.7 розділу ІІІ цієї Довідки.

Як встановлено судом Відповідачем не надано належних доказів щодо порушень позивача зазначених у підпунктах п.п.4.1,4.2 п.4, п.п.6.1 п.6, п.п.7.1, 7.2, 7.3 п.7 розділу ІІІ цієї Довідки, а отже висновок щодо того, що Відповідачем встановлено ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366-2 Кримінального кодексу України є передчасним.

Додо можливості отримання контролюючим органом доказів достатніх для прийняття зазначеної Довідки суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.51-3 Закону України «Про запобігання корупції» повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може проводитися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Відповідно до підпунктів 3, 4 пункту 4 розділу V Порядку повна перевірка передбачає, зокрема, звернення у разі необхідності до посадових та службових осіб державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань для отримання письмових пояснень, їх розгляд і врахування з огляду на іншу отриману інформацію під час проведення повної перевірки відповідно до цього Порядку; звернення у разі необхідності до суб'єкта декларування для отримання пояснень та копій підтвердних документів, їх розгляд і врахування з огляду на іншу отриману інформацію під час проведення повної перевірки відповідно до цього Порядку.

Доказів того, що Національне агентство з питань запобігання корупції вчиняло передбачені нормами чинного законодавства дії щодо звернення для отримання додаткової інформації після подання позивачем пояснень до суду не надано.

Суд звертає увагу на те, що адміністративний суд не робить висновку у цій справі про правильність або неправильність зазначення позивачем відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а лише надає оцінку діям відповідача під час вчинення дій (прийняття рішень) на предмет їх відповідності критеріям, що передбачені ч.2 ст.2 КАС України.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 460/238/22.

Відповідач, серед іншого, вважає, що позивач обрала неналежний спосіб захисту, оскільки оскаржена довідка жодним чином не порушує її права та інтереси, що є обов'язковою передумовою для звернення до адміністративного суду за захистом.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У контексті визначених ч.1 ст.2 КАС України завдань адміністративного судочинства, звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів позивача. Права, свободи та інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Водночас за правилами ч.1 та 2 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.

Отже, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004, поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Відповідно до положень процесуального законодавства, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2023 року у справі №520/25012/21 констатував, що у разі виявлення у декларації недостовірних відомостей довідка про результати проведення повної перевірки декларації за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, оскільки безпосередньо породжує правові наслідки для суб'єкта декларування у вигляді виникнення обов'язку (подати відповідну декларацію з достовірними відомостями) у встановлений такою довідкою строк.

Факт оприлюднення на офіційному вебсайті НАЗК довідки про результати проведення повної перевірки, яка містить висновки щодо виявлення у декларації недостовірних відомостей суб'єкта декларування (позивача), з огляду на її правовий статус особи, що займає особливо відповідальне становище, є втручанням в її особисте та/або сімейне життя, що гарантоване, приписами статті 32 Конституції України.

Окрім того, у справах №640/29515/21, №240/24844/21 та №160/4098/22 Верховний Суд зазначив, що оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку із винесенням НАЗК спірної довідки у процедурі здійснення публічно-владних управлінських функцій і така довідка стосується прав, обов'язків та охоронюваних законом інтересів позивача, тому такі правовідносини мають характер юридичного спору, що підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

Так, оскаржена в даній адміністративній справі довідка містить владний припис НАЗК, що виданий ним на виконання владно-управлінських функцій, визначених ст. 51-3 Закону №1700, який стосується прав та інтересів ОСОБА_1 , по суті являється індивідуальним актом в розумінні ст. 4 КАС України, а тому може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Вказані приписи КАС України дають підстави для висновку, що тягар доказування правомірності рішень та/або дій та/або бездіяльності покладається виключно на суб'єкта владних повноважень, який у свою чергу зобов'язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Матеріали справи свідчать, що НАЗК до суду не подало жодного доказу в обґрунтування правомірності власного висновку, а лише послалося на таємницю слідства.

У відзиві на позовну заяву відповідачем продубльовано висновки викладені в Довідки від 12.12.2025 №951/25 та не надано додаткових доказів та пояснень на підтвердження зазначеної в ній позиції.

При цьому, суд наголошує, що відповідно до ч.2 ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Також п. 2, 4-6 ч.5 ст.44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

При цьому, суд враховує, що згідно зі ст.80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Проте, НАЗК не надало належних доказів неможливості виконання власного процесуального обов'язку з надання доказів до суду.

Суд вважає, що вказане свідчить про намагання відповідача перекласти тягар доказування протиправності власного висновку на позивача та одночасно переклавши тягар доказування правомірності такого висновку на суд, що суперечить завданню адміністративного судочинства.

Отже, проаналізувавши вказане у своїй сукупності суд вважає безпідставними висновки НАЗК про зазначення позивачем недостовірних відомостей у декларації, зокрема щодо відомостей, які зазначені у підпунктах 3.1, 3.2 п.3, п.п.4.1- 4.3 п.4, пп.6,1 п.6, 7.1, 7.2 п 7 розділу 3.1 спірної Довідки.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає наявними підстави для визнання протиправною та скасування Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2024 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Приморського районного суду м. Одеси, від 12.12.2025 №951/25.

Крім того, чинне законодавство передбачає право декларанта на подання виправленої декларації у разі виявлення помилок, яким позивач не був позбавлений можливості скористатися. За таких обставин відсутні правові підстави для покладення на позивача негативних наслідків, а позиція відповідача в цій частині ґрунтується на формальному та помилковому тлумаченні норм права.

Водночас відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) висловив правову позицію, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Національного агентства з питань запобігання корупції видалити із загального доступу оприлюднену на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції у розділі «РЕЗУЛЬТАТИ ПЕРЕВІРКИ ДЕКЛАРАЦІЙ» довідку від 12.12.2025 №951/25 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2024 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Приморського районного суду м. Одеси, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До суду від Національного агентства з питань запобігання корупції надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, в обґрунтування якого зазначено, що враховуючи характер та зміст спірних правовідносин адміністративна справа № 420/43325/25 не відноситься до окремої категорії справ незначної складності, оскільки не підпадає під критерії, які визначені у ст.263 КАС України

Розглянувши зазначене клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1-3 ст.12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.3 ст.257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із п.10 ч.6 ст.12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, суд наділений повноваженнями, врахувати всі складники, наведені ч.3 ст.257 КАС України, та самостійно визнати справу такою, що має незначну складність.

При відкритті провадження, суд дійшов висновку, що справу за позовом можливо розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, а також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З огляду на те, що матеріали справи свідчать про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності, малозначним, не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, тому в задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами порядку загального позовного провадження необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання Національного агентства з питань запобігання корупції про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Національного агентства з питань запобігання корупції (вул.Миколи Міхновського,28, м.Київ, 01103) про визнання протиправною та скасування довідки, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати Довідку Національного агентства з питань запобігання корупції про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2024 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Приморського районного суду м. Одеси, від 12.12.2025 №951/25.

Зобов'язати Національне агентство з питань запобігання корупції (вул.Миколи Міхновського,28, м.Київ, 01103, код ЄДРПОУ 40381452) видалити із загального доступу оприлюднену на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції у розділі «РЕЗУЛЬТАТИ ПЕРЕВІРКИ ДЕКЛАРАЦІЙ» довідку від 12.12.2025 №951/25 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2024 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Приморського районного суду м. Одеси, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції (вул.Миколи Міхновського,28, м.Київ, 01103, код ЄДРПОУ 40381452) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст.295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст.255 КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко

Попередній документ

134100859

Наступний документ

134100861

Інформація про рішення:

№ рішення:	134100860
№ справи:	420/43325/25
Дата рішення:	16.02.2026
Дата публікації:	18.02.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Одеський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до апеляційного суду (03.04.2026)
Дата надходження:	31.12.2025
Предмет позову:	про визнання протиправною та скасування довідки