Справа № 420/31444/25
16 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Альфа-Грант» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, та картки відмови, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Альфа-Грант» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UА500110/2025/000109/1 від 01.09.2025 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500110/2025/000278 від 01.09.2025 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 10.03.2025 року між компанією «ISOPLUS INTERNATIONAL LIMITED» (як продавцем) та приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Альфа-Гарант» «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» (як покупцем) було укладено Контракт №10/03-1, за умовами якого продавець погодився продати, а покупець погодився купити товар: сітка скловолокна, виготовлена на заводі ISOPLUS INTERNATIONAL LIMITED у Китаї.
На виконання умов зазначеного контракту, компанія «ISOPLUS INTERNATIONAL LIMITED» поставила позивачу партії товару, а саме - тканину із скловолокна.
З метою митного оформлення товару, 28.08.2025 року представник підприємства подав до Одеської митниці митну декларацію №25UA500110007987U5, а також повний та змістовний пакет документів, передбачених Митним кодексом України.
Проте, відповідачем було необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UА500110/2025/000109/1 від 01.09.2025 року, та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UА500110/2025/000278 від 01.09.2025 року.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідача та вважаючи їх протиправними і необґрунтованими, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Ухвалою суду по справі №420/31444/25 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч.5 ст.262 КАС України. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
Під час розгляду справи від Одеської митниці надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, позивачем на вимогу контролюючого органу не було надано додаткових документів, які б усунули виявлені розбіжності та спростували сумніви у правильності задекларованої ним митної вартості.
З огляду на зазначене митним органом не міг бути застосований метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого митну варіть товару було визначено за 6-м резервним методом.
Таким чином відповідач вважає, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Альфа-Грант» (далі - підприємство) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за наступним кодом юридичної особи - 36344509.
Основним видом економічної діяльності підприємства є - (КВЕД) 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.
10.03.2025 року між компанією «ISOPLUS INTERNATIONAL LIMITED» (як продавцем) та приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Альфа-Грант» «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» (як покупцем) (далі - сторони) було укладено Контракт №10/03-1 (далі - Контракт), за умовами якого продавець погодився продати, а покупець погодився купити товар: сітка скловолокна, виготовлена на заводі ISOPLUS INTERNATIONAL LIMITED у Китаї (далі - товар). Кожне відвантаження буде регламентуватися по проформі-інвойсі на кожну партію товару.
За п.3 Контракту зазначено, що тип товару, деталі упаковки, ціна тощо будуть визначені за попереднім рахунком.
Контрактна валюта - долар США. У вартість входить: вартість тари, упаковки та маркування.
Відповідно до п.4 Контракту за цим договором товари поставляються окремими партіями з проформи-інвойсу (відповідно до ІНКОТЕРМС-2010, умови доставки - FOB. Порт відвантаження - порт Китаю.
Згідно п.7 Контракту порядок оплати визначається в інвойсі. Оплата проводиться банківським переказом на рахунок продавця після отримання покупцем проформи-рахунку продавця.
На виконання умов вищевказаного Контракту продавцем було оформлено проформу-інвойс №2025AVC05 від 12.05.2025 року на товар (сітка скловолокна) на 135 000,00 кв.м загальною вартістю 21 978,00 дол. США.
Пізніше, на виконання умов вищевказаного Контракту продавцем було оформлено комерційний інвойс №2025AVC05 від 24.06.2025 року на товар (сітка скловолокна) на 128 200,00 кв. м загальною вартістю 20 870,96 дол. США; умови оплати - 80% передоплата, решта оплачується після завантаження перед випуском.
На підтвердження здійснення оплати за товар, зазначений у комерційному інвойсі №2025AVC05 від 24.06.2025 року, до суду надано платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах №346 від 31.07.2025 року.
Враховуючи вищевказане, на адресу позивача компанією «ISOPLUS INTERNATIONAL LIMITED» було поставлено товар, а саме - сітка скловолокна.
З метою митного оформлення імпортованого товару, 28.08.2025 року підприємство подало до Одеської митниці митну декларацію №25UA500110007987U5, в якій у гр.42 митної декларації визначило загальну вартість товару за основним методом (за ціною договору (контракту)), у розмірі 20 870,96 дол. США.
При цьому, позивачем разом із митною декларацією будо надано наступні документи:
- пакувальний лист від 24.06.2025 року;
- рахунок-проформа від 12.05.2025 року;
- рахунок-фактура (інвойс) від 24.06.2025 року;
- коносамент від 29.06.2025 року;
- навантажувальний документ від 27.08.2025 року;
- сертифікат про походження товару від 13.08.2025 року;
- статус особи, яка подає митну декларацію №2;
- банківський платіжний документ, що стосується товару від 31.07.2025 року;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 28.08.2025 року;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 28.08.2025 року;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 10.03.2025 року;
- договір про надання послуг митного брокеру від 23.04.2025 року;
- договір (контракт) про перевезення від 11.06.2025 року;
- технічний опис від 02.06.2025 року;
- копія митної декларації країни відправлення від 25.06.2025 року.
Під час здійснення Одеською митницею правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу підприємства, та перевірки документів, поданих декларантом до митного органу з метою підтвердження митної вартості товарів разом з митною декларацією №25UA500110007987U5 від 28.08.2025 року, відповідачем було встановлено, що у поданих документах, на думку контролюючого органу, містяться розбіжності, а також надані товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) згідно пункту 7 зовнішньоекономічного договору від 10.03.2025 року №10/03-1 порядок оплати визначається в інвойсі та оплата проводиться банківським переказом на рахунок продавця після отримання покупцем проформи-рахунку продавця. Відповідно до умов оплати згідно наданих документів, у проформі-інвойс від 12.05.2025 року №2025AVC05 та інвойсі від 24.06.2025 року №2025AVC05 зазначено, що передоплата 80%, а решта суми виплачується після навантаження. Згідно проформи-інвойсу від 12.05.2025 року №2025AVC05 та інвойсу від 24.06.2025 року №2025AVC05 загальна сума вартості поставленого товару становить 21 978,0 дол. США. Згідно наданого платіжного документа від 31.07.2025 року SWIFT сума передоплати становить 3 288,56 дол. США, яка не відповідає умовам 80% проформи-інвойсу від 12.05.2025 року №2025AVC05 та інвойсу від 24.06.2025 №2025AVC05. Копія SWIFT від 01.05.2025 року не може бути взята до уваги в якості банківського платіжного документа, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують факт оплати, оскільки згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 року №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 року №216. При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції. Відповідно до інформації, наявної в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор» (далі - АСМО), ціна продажу оцінюваних товарів є нижчою за ціну товарів з ідентичними та аналогічними характеристиками, які імпортувались іншими резидентами на митну територію України. При цьому, у поданих до митниці документах продавця відсутня інформація про надання будь-яких знижок на товари, що не дає можливості упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товарів ґрунтується на дійсній вартості, а тому не може бути визнана митним органом. Отже, з огляду на п.4 ч.2 ст.53 Кодексу декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар;
2) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу). Згідно з частиною десятою ст.58 МКУ при визначенні митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Поставка оцінюваного товару заявлена на комерційних умовах поставки FOB, XINGANG. На вказаних умовах поставки FOB покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов'язані з доставкою товару до місця призначення відповідно до Інкотермс. Довідка про транспортні витрати від 07.08.2025 року №0708/01, що підтверджує транспортні витрати, не може вважатися належним документом, оскільки він не є первинним документом у розумінні ч.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV;
3) відповідно до п.2.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом МФУ від 30.05.2012 року №631, для виконання відповідних митних формальностей, з урахуванням положень ст.254 МКУ, необхідно забезпечення декларантом перекладу документів українською мовою для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій. Правильність перекладу документів, що надаються Декларантом відповідно до статті 254 Кодексу, засвідчується шляхом вчинення напису "Перекладено вірно", проставленням особистого підпису особи, яка здійснила переклад, та печатки підприємства, співробітник якого зробив переклад. До митного оформлення не надано переклад митної декларації країни відправлення від 25.06.2025 року №021720250000168797.
При цьому, 01.09.2025 року митним органом було отримано лист від підприємства, в якому зазначено, що позивач подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде.
Враховуючи вищевказані обставини, 01.09.2025 року Одеською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UА500110/2025/000109/1, в якому зазначено, що на підставі аналізу баз даних ЄАІС та АСМО «Інспектор-2006» відповідачем встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів є більшим (митна декларація №25UA500110007987U5 від 28.08.2025 року), а мінімальна митна вартість оцінюваного товару ґрунтується на раніше визначеній митним органом митній вартості товару, випущеного у вільний обіг у найближчий час до митного оформлення вказаного товару, за резервним методом, за МД №25UA500500022921U1 від 18.07.2025 року на рівні 2,96 дол. США за кг. За результатами проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод.
Додатково у рішенні митним органом зазначено, що товариством не надано усіх документів, згідно з переліком у ч.2 ст. 53 МК України, а тому розбіжності у заявленій митній вартості товару не спростовано.
Також митним органом було винесено картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UА500110/2025/000278 від 01.09.2025 року.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, вважаючи їх необґрунтованими та протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзив та надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та судову практику, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.
Відповідно до п.п. 23, 24 ч.1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).
Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).
Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.
Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.
Керуючись ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п.1 ч.5 ст.54 МК України).
Як встановлено ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч.ч.5 та 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).
Відповідно до ч.2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МК України.
За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МК України (ч.3 ст.54 МК України).
Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).
Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (далі - Правила №598).
Так, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів у випадках, визначених даною частиною.
У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року.
Як було встановлено судом, позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом - за ціною контракту. Водночас, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Так, з оскарженого рішення про коригування митної вартості судом встановлено, що митний орган не застосував другого-п'ятого методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, інформації щодо обчислення вартості, наданої виробником товарів.
Водночас відповідач застосував шостий (другорядний) метод - резервний, за допомогою якого джерелом для коригування митної вартості слугував аналіз баз даних ЄАІС та АСМО «Інспектор-2006», зокрема, митні декларації №25UA500110007987U5 від 28.08.2025 року, №25UA500500022921U1 від 18.07.2025 року.
З даного приводу суд зазначає, що відомості, які містяться в базах даних ЄАІС та АСМО «Інспектор-2006», мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини з різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Верховним Судом було сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (згідно постанов від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).
Також суд зазначає, що згідно з наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів всупереч положенням п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України (крім номеру митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів), не містить жодних належних обґрунтувань митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваного товару із застосуванням резервного методу.
З огляду на викладені вище обставини суд доходить висновку про недотримання митним органом вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого товару та визначення більшої митної вартості за резервним методом.
Відповідач в обґрунтування правомірності свого рішення посилався на те, що згідно пункту 7 зовнішньоекономічного договору від 10.03.2025 року №10/03-1 порядок оплати визначається в інвойсі та оплата проводиться банківським переказом на рахунок продавця після отримання покупцем проформи-рахунку продавця. Відповідно до умов оплати згідно наданих документів, у проформі-інвойс від 12.05.2025 року №2025AVC05 та інвойсі від 24.06.2025 року №2025AVC05 зазначено, що передоплата 80%, а решта суми виплачується після навантаження. Згідно проформи-інвойсу від 12.05.2025 року №2025AVC05 та інвойсу від 24.06.2025 року №2025AVC05 загальна сума вартості поставленого товару становить 21978,0 дол. США. Згідно наданого платіжного документа від 31.07.2025 року SWIFT сума передоплати становить 3 288,56 дол. США, яка не відповідає умовам 80% проформи-інвойсу від 12.05.2025 року №2025AVC05 та інвойсу від 24.06.2025 №2025AVC05. Копія SWIFT від 01.05.2025 року не може бути взята до уваги в якості банківського платіжного документа. При цьому, у поданих до митниці документах продавця відсутня інформація про надання будь-яких знижок на товари, що не дає можливості упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товарів ґрунтується на дійсній вартості, а тому не може бути визнана митним органом.
З цього приводу, суд зазначає наступне.
Як вже було встановлено судом вище, за приписами Контракту №10/03-1 від 10.03.2025 року визначено, що кожне відвантаження буде регламентуватися по проформі-інвойсі на кожну партію товару. Порядок оплати визначається в інвойсі.
На виконання умов вищевказаного Контракту продавцем було оформлено проформу-інвойс №2025AVC05 від 12.05.2025 року на товар на 135 000,00 кв.м загальною вартістю 21 978,00 дол. США. Умови оплати були визначені в якості 80% передоплати.
Платіжною інструкцією №317 від 13.05.2025 року позивачем було здійснено передоплату в розмірі 80% вартості товару згідно проформи-інвойсу №2025AVC05 від 12.05.2025 року в сумі 17 582,40 дол. США.
Разом з тим, 24.06.2025 року продавцем було оформлено комерційний інвойс №2025AVC05 на вищевказаний товар на 128 200,00 кв.м загальною вартістю 20 870,96 дол. США.
Суд акцентує увагу на тому, що проформа-инвойс є попереднім рахунком, який виписується остаточне узгодження умов угоди. Комерційний інвойс оформляється після встановлення всіх умов угоди та використовується для остаточної оплати товарів чи послуг.
При цьому, у платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах №346 від 31.07.2025 року в графі «призначенні платежу» міститься посилання на комерційний інвойс №2025AVC05 від 24.06.2025 року.
На думку суду, підприємством до митного органу, а також окремо до суду була надана первинна документація, що підтверджує погодження сторонами процедури оплати за поставку товару та, відповідно, вартість товару, а саме - Контракт №10/03-1 від 10.03.2025 року, проформа-інвойс №2025AVC05 від 12.05.2025 року та комерційний інвойс №2025AVC05 від 24.06.2025 року.
При цьому, необхідно зазначити, що остаточна вартість товару, що закріплена у вищевказаних документах, також зазначена у митній декларації №25UA500110007987U5 від 28.08.2025 року (графа 42), та розбіжностей вказана документація в частині ціни товару не містить.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України при укладенні договору, сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що визначено чинним законодавством. Це положення закріплює один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.
Згідно ст.6 Закону України «Про Зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.
За ст.8 Закону України «Про Зовнішньоекономічну діяльність» держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з цим та іншими законами України.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про Зовнішньоекономічну діяльність» всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, зокрема, самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
Аналізуючи вищевказані приписи суд доходить висновку, що контрагенти є вільними в частині визначення порядку здійснення розрахунків під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності. Водночас, порядок здійснення розрахунків, зокрема, надіслання передоплати за товар, а також розмір надісланої передоплати за товар, на думку суду, не є такими, що впливають на кінцеву вартість товару, що вже була погоджена сторонами у первинній документації.
Враховуючи вищевказане, суд не враховує зауваження митного органу на те, що сума у розмірі 3 288,56 дол. США була передоплатою та не відповідає умовам 80% встановленої в комерційному інвойсі №2025AVC05 від 24.06.2025 року, оскільки позивачем було здійснено передоплату в розмірі 80% вартості товару згідно проформи-інвойсу №2025AVC05 від 12.05.2025 року в сумі 17 582,40 дол. США.
Варто також зазначити, що Верховний Суд у постанові від 29.07.2020 року у справі №420/1709/19 дійшов правового висновку, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. У розумінні статті 53 МК України банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачено рахунок за такий товар; відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати, не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості; дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару; тобто, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару.
У постанові Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №815/329/17 було зазначено, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналізуючи вищевказані обставини суд доходить висновку, що позивачем до митного оформлення товару були надані всі необхідні докази на підтвердження заявленої ціни імпортованого товару.
Щодо посилань митного органу на те, що поставка оцінюваного товару заявлена на комерційних умовах поставки FOB, XINGANG. На вказаних умовах поставки FOB покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов'язані з доставкою товару до місця призначення відповідно до Інкотермс. Довідка про транспортні витрати від 07.08.2025 року №0708/01, що підтверджує транспортні витрати, не може вважатися належним документом, оскільки він не є первинним документом у розумінні ч.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Як вже було встановлено судом вище, за приписами Контракту №10/03-1 від 10.03.2025 року визначено, що товари поставляються окремими партіями з проформи-інвойсу відповідно до ІНКОТЕРМС-2010, умови доставки - FOB.
За умов поставки FOB (Інкотермс 2010) продавець зобов'язується доставити товар на борт судна у визначеному порту відвантаження. Після цього всі витрати і ризики переходять до покупця.
Витрати на завантаження товару на судно в порту відвантаження є відповідальністю продавця і включені в ціну товару.
Згідно із пунктом А6 Інкотермс 2010 продавець зобов'язаний оплатити: всі витрати, що стосуються товару до моменту його поставки відповідно до пункту А4, за винятком витрат, оплачуваних покупцем, як це передбачено в пункті Б6.
Якщо витрати на навантаження, пов'язані з транспортуванням товарів до борту судна, включені до ціни товару, ці витрати не потрібно додатково виділяти при декларуванні митної вартості, оскільки вони є частиною вартості товару за умовами FOB.
Таким чином, витрати по навантаженню товару на борт судна включаються до ціни товару і входять у обов'язки продавця товару.
Суд з цього приводу також враховує, що підприємством для митного оформлення товару на підтвердження витрат на транспортування товару також надавалась наступна документація: Договір транспортно-експедиторського обслуговування №ТЕО/11/06/2025 від 11.06.2025 року, укладений між ТОВ «ЛУКРО»; рахунок на оплату №898 від 28.08.2025 року про надання транспортних послуг згідно Договору №ТЕО/11/06/2025 від 11.06.2025 року, платіжні інструкція в національній валюті №979 від 11.09.2025 року та довідка ТОВ «ЛУКРО» про транспортні витрати від 28.08.2025 року №02-28082025.
Відповідно до вищевказаного договору транспортного експедирування №TEO/11/06/2025 від 11.06.2025 року, експедитор взяв на себе зобов'язання за винагороду організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування і організації перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів морським і наземним транспортом, а також, надати інші послуги, необхідні для доставки вантажів.
Тобто, експедитор та декларант визначили вартість послуг з транспортного перевезення товару, що зазначено у рахунку на оплату №898 від 28.08.2025 року про надання транспортних послуг, платіжній інструкції в національній валюті №979 від 11.09.2025 року та довідці ТОВ «ЛУКРО» про транспортні витрати від 28.08.2025 року №02-28082025.
Варто зазначити, що Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14 дійшов висновку, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
З цього приводу суд зазначає, що у митного органу були відсутні підстави для неврахування вищезгаданої довідка ТОВ «ЛУКРО» про транспортні витрати від 28.08.2025 року №02-28082025.
Враховуючи вищевказані обставини суд доходить висновку, що надані декларантом митному органу документи містять необхідні відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно із положеннями ч.2 ст.53 МК України для визначення вартості імпортованого товару.
Крім того, суд не враховує як підставу коригування митної вартості товару неподання декларантом до митного оформлення перекладу митної декларації країни відправлення від 25.06.2025 року №021720250000168797, оскільки, в розумінні МК України, митна декларація країни відправлення не є первинною документацією, яка підтверджує митну вартість імпортованого товару, а є лише додатковим документом, який може бути наданий за бажанням декларанта. Крім того, суд повторно зазначає, що до декларантом до митного оформлення були надані необхідні документи, що підтверджують митну вартість товару, а саме Контракт №10/03-1 від 10.03.2025 року та комерційний інвойс №2025AVC05 від 24.06.2025 року.
На думку суду, наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі наявні та необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом.
Крім того суд вказує, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, само по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Суд при вирішенні даної справи також враховує правовий висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 26.03.2019 року у справі №826/17973/14, в якій зазначено, що: «…однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості...».
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UА500110/2025/000109/1 від 01.09.2025 року, та картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UА500110/2025/000278 від 01.09.2025 року є необґрунтованими, а тому протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем було сплачено судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду, що підтверджується матеріалами справи.
На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви позивача у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути на користь підприємства суму сплаченого ним судового збору у розмірі 6 714,95 грн. з Одеської митниці.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Альфа-Грант» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, та картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UА500110/2025/000109/1 від 01.09.2025 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500110/2025/000278 від 01.09.2025 року.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Альфа-Грант» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 6 714,95 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач - Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Альфа-Грант» (65015, м. Одеса, Французький бульвар, 22, корп.3, прим. 8Н, код ЄДРПОУ 36344509).
Відповідач - Одеська митниця (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А, код ЄДРПОУ 44005631).
Суддя О.В. Білостоцький