Справа № 420/23035/25
16 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження, визначеного ст. 262 ч.5 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправним та скасування акту, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Акт №1 розслідування нещасного випадку (Форма Нцз-1/НПВ), який стався 09.05.2024 року о 14:34 год. 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області, затверджений 09.09.2024 року;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути документи та скласти Акт, з урахуванням висновків суду, щодо визнання події нещасним випадком внаслідок якого отримано тілесні ушкодження в період проходження служби і пов'язаний з виконанням службових обов'язків із взяттям даного випадку на облік.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що з позивачем 09.05.2024 року стався нещасний випадок - стався перелом лівого гомілковостопного суглобу і консолідований перелом таранної кістки. Вказаний випадок стався в момент, коли позивач очікував на видачу йому довідки про результати проходження ЛЕК.
Пізніше, за наслідками проведеного розслідування нещасного випадку Комісією, утвореною при 4 Державному пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, було винесено Акт №1 розслідування нещасного випадку, яким встановлено, що нещасний випадок стався в результаті особистої неуважності (необережності) потерпілого під час пересування по тротуару, а тому нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
Водночас, позивач посилається на те, що нещасний випадок стався з ним саме під час виконання службових обов'язків, та невизнання цього факту відповідачем позбавляє позивача права на отримання гарантованої державною соціальної допомоги по отриманій травмі.
Вважаючи вищевказаний Акт №1 розслідування нещасного випадку протиправним за вищенаведених обставин, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 21.07.2025 року по справі №420/23035/25 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачу було запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
06.08.2025 року від представника 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області надійшов відзив по справі (а.с.99-103), з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що проходження лікарсько-експертної комісії не підпадає під жоден пункт щодо виконання позивачем службових обов'язків та її проходження.
Ухвалою суду від 26.09.2025 року було вирішено подальший розгляд справи №420/23035/25 проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання по справі.
28.10.2025 року та 25.11.2025 року були проведені підготовчі судові засідання по справі, в яких особисто позивач, його представник - адвокат Боднар М.О., а також представник відповідача Затула Н.М. надавали усні пояснення щодо предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та заперечень проти них, долучали додаткові письмові докази по справі (а.с. 117-173).
25.11.2025 року підготовче провадження у справі №420/23035/25 було закрито та призначено розгляд справи по суті на 24.12.2025 року.
24.12.2025 року судове засідання по справі було перенесено на 21.01.2026 року через перебування головуючого судді у щорічній відпустці.
У судове засідання 21.01.2026 року сторони не з'явились, були повідомлені про дату та час проведення судового засідання належним чином та своєчасно. Від представника позивача та позивача до суду надійшли клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, а також те, що сторонами в судових засіданнях була викладена власна правова позиція по суті заявлених позовних вимог та фактичних обставин справи, надані необхідні письмові докази; подальший розгляд справи не потребував необхідності заслуховування усних пояснень сторін по справі; відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.
Суд у справі встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив службу на посаді командира відділення 25 державної пожежно-рятувального загону 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до 11.02.2025 року, що підтверджується витягом із наказу (по особовому складу) 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 11.02.2025 року №18-ПК/60-31 (а.с.89-90).
Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 07.02.2025 року №118-НК/60 позивача звільнено зі служби цивільного захисту за станом здоров?я (а.с.88).
Разом з тим, ще під час проходження служби цивільного захисту, під час перебування на добовому чергування з 08.05.2024 року по 09.05.2024 року (а.с.68-70) позивачем було подано рапорт з погодженням керівництва 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на виїзд з добового чергування в м. Миколаїв для проходження ЛЕК «понад граничний термін» (а.с.25).
Позивачу було надано дозвіл на вибуття з добового чергування 09.05.2024 року о 05 год. 00 хв. для проходження ЛЕК, що підтверджується відповідними записами на вищевказаному рапорті (а.с.25), а також направленням на проведення лікарської експертизи, яке було видано начальником ВП та ПЗ 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (а.с.27-28).
09.05.2024 року приблизно о 12 год. 00 хв. позивачем було надано всю необхідну документацію від 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до ЛЕК, яка знаходиться у м. Миколаєві.
Водночас, приблизно о 14 год. 34 хв., коли позивач очікував на видачу довідки про результати проходження ЛЕК, перебуваючи на вул. Шевченка, біля будинку №29, м.Миколаїв, із ним стався нещасний випадок, а саме під час руху він випадково провалився у тротуарний колодязь, внаслідок чого позивач отримав перелом лівого гомілковостопного суглобу і консолідований перелом таранної кістки, що підтверджується листом «Подільської міської лікарні» Подільської міської ради Подільського району Одеської області від 05.09.2024 року №3054 (а.с. 160) та листом «Подільської міської лікарні» Подільської міської ради Подільського району Одеської області від 21.02.2025 року №286 (а.с.52-57).
Факт отримання травми тяжкого ступеня тяжкості позивачем 09.05.2024 року 4 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області не заперечується.
03.09.2024 року 4 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області було видано наказ (з основної діяльності) про проведення розслідування нещасного випадку, отримання травми позивачем під час службової поїздки до м. Миколаїв на комісію ЛЕК (а.с. 129-130).
За результатами проведення вищевказаного розслідування, начальником 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області 09.09.2024 року було затверджено Акт №1 розслідування нещасного випадку (форма Нцз-1/НПВ) (а.с.163-168), що стався 09 травня 2024 року о 14 годині 34 хвилини зі ОСОБА_1 , згідно якого вбачається, що нещасний випадок стався в результаті особистої неуважності (необережності) потерпілого під час пересування по тротуару, а тому нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
Позивач, не погоджуючись із вищевказаними висновками розслідування, звернувся із скаргою від 26.10.2024 року до начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (а.с.74-75), водночас скарга була залишена без задоволення, а Акт №1 - без змін, що підтверджується листом 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 04.06.2025 року (а.с.78).
Водночас, за твердженням сторони позивача, нещасний випадок стався з позивачем саме під час виконання ним службових обов'язків, та невизнання цього факту відповідачем позбавляє позивача права на отримання гарантованої державною соціальної допомоги по отриманій травмі. Вважаючи вищевказаний Акт №1 розслідування нещасного випадку протиправним та необґрунтованим з вищенаведених підстав, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Під час перевірки правомірності оскаржуваного позивачем рішення суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно приписів частини 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно положень ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України), достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 75 КАС України), а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 ч. 2 КАС України).
Відповідно до положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши адміністративний позов, відзив та надані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ч.ч.2-4 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 року №593 (далі - Положення №593) (в редакції від 13.05.2023 року) закріплено, що служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу) є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання.
Особи рядового і начальницького складу належать до персоналу (кадрів) ДСНС. Статус особи рядового і начальницького складу підтверджується службовим посвідченням, форма та порядок видачі якого встановлюються ДСНС.
Відповідно до п.п.10-12 Положення №593 першим днем проходження служби цивільного захисту вважається день прийняття громадянина на службу цивільного захисту, зарахування його в кадри ДСНС, присвоєння йому відповідного спеціального звання та призначення на посаду в органах та підрозділах цивільного захисту.
Служба цивільного захисту закінчується у разі звільнення особи рядового чи начальницького складу із служби цивільного захисту, загибелі (смерті), визнання її судом безвісно відсутньою або оголошення померлою.
Останнім днем проходження служби цивільного захисту вважається день виключення особи рядового і начальницького складу з кадрів ДСНС.
За п.13 Положення №593 особи рядового і начальницького складу вважаються такими, що виконують службові обов'язки:
1) на території органу і підрозділу цивільного захисту або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком дня (розкладом занять);
2) під час прямування на службу або із служби, службових поїздок, повернення до місця служби;
3) під час перебування поза місцем розташування органу і підрозділу цивільного захисту, якщо під час такого перебування вони виконують свої обов'язки або направлені за наказом відповідного керівника (начальника).
Тобто, аналізуючи вищевказані положення Порядку №593 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), проходження служби розпочинається з дня прийняття громадянина на службу цивільного захисту, а закінчується у день виключення особи рядового і начальницького складу з кадрів ДСНС. При цьому, особа рядового і начальницького складу вважається такою, що виконує службові обов'язки під час перебування поза місцем розташування органу і підрозділу цивільного захисту, якщо вона направлена за наказом відповідного керівника (начальника).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було надано дозвіл на вибуття з добового чергування 09.05.2024 року о 05 год. 00 хв. для проходження ЛЕК, що підтверджується направленням на проведення лікарської експертизи, яке було видано начальником ВП та ПЗ 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 06.05.2024 року за №01/117/04. У вказаному направленні було зазначено, що позивача направлено на ЛЕК з метою визначення придатності для подальшого проходження служби цивільного захисту.
Водночас, 09.05.2024 року, перебуваючи у м. Миколаїв, на вул. Шевченка, біля будинку №29, та очікуючи результати ЛЕК, із позивачем стався нещасний випадок, а саме під час руху він випадково провалився у тротуарний колодязь, внаслідок чого отримав перелом лівого гомілковостопного суглобу і консолідований перелом таранної кістки. Варто зазначити, що факт отримання травми тяжкого ступеня тяжкості позивачем 09.05.2024 року 4 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області не заперечується.
Разом з тим, начальником 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області 09.09.2024 року було затверджено Акт №1 розслідування нещасного випадку, згідно якого вбачається, що нещасний випадок стався в результаті особистої неуважності (необережності) потерпілого під час пересування по тротуару, а тому нещасний випадок не пов?язаний з виконанням службових обов'язків.
З цього приводу суд зазначає, що аналізуючи вищезгадане направлення начальника ВП та ПЗ 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 06.05.2024 року за №01/117/04, суд доходить висновку, що відрядження позивача до м. Миколаєва 09.05.2024 року було здійснено задля проходження ним ЛЕК з метою визначення придатності для подальшого проходження служби цивільного захисту, а тому пов'язане із виконанням службових обов'язків. На думку суду, таке відрядження відбувалось поза місцем розташування підрозділу цивільного захисту та було здійснено задля виконання службового доручення начальника ВП та ПЗ 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, що відповідає п.п.3 п.13 Положення №593.
Крім того, наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року №59
(у редакції наказу Міністерства фінансів України 17.03.2011 року №362) була затверджена Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон (далі - Інструкція №362), за п.1 розділу І якого службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника державного органу (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.11.2017 року №958 було затверджено Інструкцію про особливості направлення у відрядження осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та відшкодування їм витрат на службові відрядження в межах України і за кордон (далі - Інструкція №958), за п.2 розділу І якого закріплено, що службовим відрядженням вважається поїздка особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особа) за рішенням Голови або одного із заступників Голови, якому надано такі повноваження відповідним наказом, керівника органу (підрозділу) цивільного захисту на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового завдання поза місцем постійної служби.
Суд звертає увагу на те, що проходження позивачем ЛЕК за вищевказаним направленням начальника ВП та ПЗ 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 06.05.2024 року за №01/117/04 було спрямовано саме на визначення придатності позивача для подальшого проходження ним служби цивільного захисту у цьому ж загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, тобто виконання службового завдання, зазначеного у такому направленні, а тому суд не враховує посилання представника відповідача на те, що позивач самостійно направився до м.Миколаїв.
Аналізуючи вищевказане, висновки, викладені в Акті №1 розслідування нещасного випадку від 09.09.2024 року, затвердженого начальником 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, про те, що нещасний випадок, що стався із позивачем, не пов?язаний з виконанням службових обов'язків, є необґрунтованими.
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Враховуючи вищевказане, суд доходить висновку про те, що позивачем за час розгляду справи було доведено, що нещасний випадок, який стався з ним 09.05.2024 року, стався саме під час виконання ним службових обов'язків, а тому Акт №1 розслідування нещасного випадку від 09.09.2024 року (форма Нцз-1/НПВ), затверджений начальником 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, є необґрунтованим, а тому таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Щодо обраного позивачем способу захисту його порушених прав, суд зазначає наступне.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2024 року №154 було затверджено Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - Порядок №154), відповідно до п.4 розділу ІІІ Порядку №154 за результатами розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку складається акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку за формою, наведеною в додатку 3 до цього Порядку (далі - акт за формою Нцз-1).
За п.п.3-4 розділу V Порядку №154 потерпіла особа (члени її сім'ї або уповноважена особа, яка представляє її інтереси) у разі незгоди з результатами розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку мають право звернутися зі скаргою до самостійного структурного підрозділу апарату ДСНС, який здійснює державний нагляд за охороною праці в ДСНС.
Рішення комісії з розслідування (спеціального розслідування), зміст акта за формою Нцз-1 можуть бути оскаржені в судовому порядку потерпілим (членами його сім'ї або уповноваженою особою, яка представляє його інтереси).
Посадові особи структурного підрозділу апарату ДСНС, який здійснює державний нагляд за охороною праці в ДСНС, у разі встановлення порушення вимог цього Порядку чи інших нормативно-правових актів вживають, відповідно до компетенції, заходів для проведення повторного розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку чи перегляду затвердженого акта за формою Нцз-1.
За такого нормативного врегулювання суд вважає необхідним для належного захисту прав та інтересів позивача зобов'язати 4 Державний пожежно-рятувального загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області скласти новий Акт розслідування нещасного випадку за формою Нцз-1, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством.
В іншій частині позовні вимоги зобов'язального характеру задоволенню не підлягають з вищенаведених мотивів.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 90, 241-246, 251, 255, 257-258, 262, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправним та скасування акту, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Акт №1 розслідування нещасного випадку від 09.09.2024 року (форма Нцз-1/НПВ), затверджений начальником 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області.
Зобов'язати 4 Державний пожежно-рятувального загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області скласти новий Акт розслідування нещасного випадку за формою Нцз-1, що стався 09 травня 2024 року 0 14 годині 34 хвилин з позивачем, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - 4 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (66302, Одеська область, м. Подільськ, вул. Соборна, 91, код ЄДРПОУ 38111749).
Суддя О.В. Білостоцький