Справа № 420/41213/25
16 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 10.12.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправним рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), (Повідомлення комісії вих. № 20251119-172855 від 29.11.2025 року) щодо ненадання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період;
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) надати ОСОБА_1 надати відстрочку від призову за мобілізацією на підставі п. 9 ч.1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив що, він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Повідомленням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (вих. № 20251119-172855 від 29.11.2025 року) було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (відповідно до протоколу від 22 липня 2024 року № 6). Причина відмови не надано висновок ЛКК із зазначенням потреби в постійному догляді, не зазначено висновок ЛКК про потребу в догляді в акті догляду.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Ухвалою судді від 12.12.2025 постановлено залишити позовну заяву без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду:
- позовної заяви в новій редакції в якій має бути визначено належного відповідача;
- документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі 968,96 грн або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
19.12.2025 від позивача надійшла заява (вх. №ЕС/134360/25) про приєднання до матеріалів справи платіжної інструкції №558К-403В-Х168-К5Х8 від 16.12.2025 про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно з даними бази даних КП Діловодство спеціалізованого суду судом встановлено, за вказаною квитанцією №558К-403В-Х168-К5Х8 від 16.12.2025 зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України за вказаною квитанцією.
Ухвалою судді від 22.12.2025 постановлено продовжити на 5 днів строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду позовної заяви в новій редакції в якій має бути визначено належного відповідача.
25.12.2025 від представника позивача надійшла заява (вх. №ЕС/156245/25) про долучення до матеріалів справи позовної заяви в новій редакції, в якій в якості відповідача визначено ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).
Ухвалою судді від 29.12.2025 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувати від ІНФОРМАЦІЯ_1
- належним чином засвідчені копії рішення щодо ненадання ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 ) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Копія ухвали від 29.12.2025 була доставлена до електронного кабінету відповідача 29.12.2025, проте, ані у визначений в ухвалі строк, ані на момент розгляду справи відповідач своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
15.01.2026 суд ухвалив повторно витребувати від ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії рішення щодо ненадання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
26.01.2026 до суду від відповідача надійшли витребувані докази.
16.02.2026 суд ухвалив у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 (вх. №15252/26 від 11.02.2026) про забезпечення позову - відмовити.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.
ОСОБА_1 , відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_3 (а.с.10) є військовозобов'язаним.
Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_4 (а.с.11), батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 (а.с.13), ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №878851 від 16.01.2024 (а.с.16), ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково.
Відповідно до висновку №219 від 19.06.2025 (а.с.17) за формою №080-4/о ТОВ «Медея» «Клініка сімейного лікаря» про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_2 є особою, якій рекомендовано соціальні послуги «денного догляду». Висновок дійсний безстроково.
Матеріали справи містять акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 24.06.2025 (додаток 8 до Порядку в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 №930) (а.с.18-19), складений членами комісії Нерубайської селищної ради Одеської області, відповідно до якого ОСОБА_1 здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 за місцем їх проживання на підставі висновку №219 від 19.06.2025 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують догляду. За компенсацією за здійснення догляду не звертався. Установлено, що станом на 24.06.2025 факт здійснено постійного догляду підтверджено.
ОСОБА_1 скерував на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 19.11.2025 (а.с.20), до якої додав: документ, що підтверджує особу; документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків; військово-обліковий документ; довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; документи, що підтверджують родинні зв'язки; акт про встановлення факту здійснення постійного догляду.
Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.11.2025 (а.с.67), прийнято рішення ОСОБА_1 відмовити у наданні відстрочки, з підстав: «Не надано висновок ЛКК із зазначенням потреби в постійному догляді, не зазначено висновок ЛКК про потребу в догляді в акті догляду».
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Спірним питанням, в даному випадку, є правомірність відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу відповідно до положень пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивач вважає, що має право на відстрочку, оскільки здійснює постійний догляд за його матір'ю.
Так, статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частина 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» унормовує, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини 7 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Пункт 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, передбачає, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
З 24.02.2022 відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений режим воєнного стану, який триває до цього часу.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Порядок надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації регулюється статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Разом з цим, 16.05.2024, на реалізацію положень частини 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Уряд України прийняв Постанову №560, якою затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації (далі - Порядок №560).
Пункт 56 Порядку № 560 визначає, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до пункту 57 цього Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
-голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
-члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
На підставі пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтверджуючі документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Відповідно до пункту 61 Порядку №560 військовозобов'язані, які здійснюють догляд (постійний догляд) за особами, зазначеними у пунктах 9, 13, 14 частини 2 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та які не мають права на призначення компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем свого перебування на військовому обліку із заявою у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, до якої додається письмова заява особи, яка потребує догляду чи постійного догляду, довільної форми із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків, про підтвердження відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані її утримувати (чоловік/дружина, працездатні діти), чи інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд.
Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відокремлений відділ перевіряє перебування такого військовозобов'язаного на військовому обліку, родинні зв'язки військовозобов'язаної особи та особи, яка потребує догляду (постійного догляду), наявність інших зареєстрованих/задекларованих осіб за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи, яка потребує догляду, з використанням відомостей Державного електронного реєстру військовозобов'язаних України, Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну. Матеріали за результатами перевірки надсилаються керівнику виконавчого органу місцевого самоврядування за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання військовозобов'язаного, який здійснює догляд.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними, а також за відсутності інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд у випадку необхідності здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю.
Повертаючись до матеріалів справи, суд враховує, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Також матеріалами справи підтверджується, що до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач надав копії свідоцтва про народження; довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; документи, що підтверджують родинні зв'язки; акт про встановлення факту здійснення постійного догляду.
Протоколом від 27.11.2025 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу, посилаючись на відсутність висновку ЛКК із зазначенням потребу в постійному догляді.
Суд враховує, що матеріали справи містять висновок №219 від 19.06.2025 (а.с.17) за формою №080-4/о ТОВ «Медея» «Клініка сімейного лікаря» про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_2 є особою, якій рекомендовано соціальні послуги «денного догляду». Висновок дійсний безстроково.
Водночас, доказів надання такого документу до заяви про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (а.с.20-21), матеріали справи не містять.
При цьому, додані до заяви документи, не підтверджують потребу матері заявника в постійному догляді
Так, відповідно Додатком 5 до Порядку №560 визначено перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема для категорії осіб, які мають право на відстрочку за п.9 ч.1 цієї статті, документа, що підтверджують право на відстрочку є:
для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);
для особи, яка зайнята постійним доглядом за батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про шлюб та свідоцтво про народження дружини (чоловіка), документи, що підтверджують неможливість здійснення постійного догляду дружиною (чоловіком) або іншим працездатним членом сім'ї (висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу іншого працездатного члена сім'ї в постійному догляді або свідоцтво про смерть такого члена сім'ї, або витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або рішення суду про визнання безвісно відсутнім або рішення суду про оголошення його померлим), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Як вже зазначено судом, як вбачається з поданої ОСОБА_1 заяви та додатків до неї, документ про потребу його матері в постійному догляді додано не було, а відтак відмова відповідача у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на переконання суду, не може вважатись протиправною, отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Положеннями частин 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до приписів ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 );
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА
.