Справа № 420/23617/25
16 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф. розглянувши в порядку спрощеного провадження, у письмовому провадженні, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07.02.2025 р. № 1 про відмову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) у перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням додаткових 2 років 4 місяців 2 днів вислуги, набутих від часу призову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, до дня фактичного його виключення із особового складу НОМЕР_2 військового представництва Міністерства оборони України;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) з урахуванням додаткових 2 років 4 місяців 2 днів вислуги, набутих від часу призову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період до дня фактичного його виключення із особового складу НОМЕР_2 військового представництва Міністерства оборони України;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що рішення відповідача щодо відмови позивачу врахувати додаткову вислугу років від часу призову на військову службу за призовом під час мобілізації до дня фактичного звільнення з військової служби протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказав, що права на пенсію за вислугу років за нового посадою з урахуванням календарної вислуги 22 роки 03 місяці позивач немає, тому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 1 від 07.02.2025 (далі Рішення) про відмову в перерахунку пенсії.
У відповіді на відповіді на відзив позивач не погодився з доводами викладеними у відзиві та просив задовольнити позовні вимоги.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеський області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Як слідує із матеріалів справи, в період з 01.06.2022 року по 03.10.2024 року позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Наказом начальника НОМЕР_2 військового представництва Міністерства оборони України від 03.10.2024 № 2616 (по стройовій частині) позивача з 03.10.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Згідно з цим наказом вислуга років позивача становить: календарна вислуга років станом на 03.10.2024 - 22 рік 03 місяці 09 днів.
30.01.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із врахуванням додаткової вислуги років від часу призову його на військову службу за призовом під час мобілізації до дня фактичного звільнення з військової служби.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07.02.2015 р. № 1, відмовлено в перерахунку, у зв'язку із відсутністю календарної вислуги 25 років.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи цей спір суд керувався наступними приписами законодавства.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) (далі - Закон № 2262-ХІІ), статтями 1-2 та 3 якого визначено коло осіб, які мають право на призначення пенсії за цим Законом.
Відповідно до частин 3, 4 статті 2 Закону № 2262-ХІІ пенсіонерам із числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняття за контрактом на військову службу чи службу цивільного захисту, в тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби таких осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде меншим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.
Зазначений у частині третій цієї статті порядок збереження, нарахування та виплати пенсій поширюється на пенсіонерів з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, прийнятих на службу на посади поліцейських до підрозділів поліції особливого призначення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців (частина друга статті 51 Закону).
Аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що пенсіонерам, яким призначена пенсія на підставі Закону та які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом до Збройних Сил України, мають право на перерахунок пенсійного забезпечення з урахуванням додаткової вислуги років від часу такого призову на військову службу до дня фактичного звільнення.
Згідно із статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" (далі - Постанова № 393), передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б» -«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.
Також, пунктом 3 Постанови № 393 передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, зокрема, участь у бойових діях у воєнний час; час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
Отже, до вислуги років може бути врахована додаткова вислуга років від часу призову особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період до дня фактичного звільнення.
Відповідно до витягу з послужного списку позивач з 01.06.2022 року по 03.10.2024 року проходив військову службу.
Так, з 13.08.2002 року позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 50% грошового забезпечення, призначеної при вислузі 20 рік (календарних 20 років).
Отже, в період з 01.06.2022 року по 03.10.2024 року позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та здобув додаткову вислугу років.
Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону № 2262-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони та звільненим зі служби у Національному антикорупційному бюро України за віком чи через хворобу, звільненим зі служби в органах та підрозділах цивільного захисту за віком чи за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Враховуючи вище встановлені обставини, розмір пенсії позивача повинен бути обрахований, виходячи з розрахунку 50 % за 20 повних років + 3 % за повний рік вислуги років.
Однак попри це, відповідач відмовив у перерахунку пенсії, посилаючись на відсутність необхідної календарної вислуги років. Суд вважає такий висновок необґрунтованим і таким, що суперечить змісту статті 2, статті 63 та статті 51 Закону №2262-ХІІ.
Суд вказує, що зазначені норми не ставлять перерахунок пенсії у залежність від досягнення певного мінімального обсягу календарної вислуги років, а прямо зобов'язує врахувати весь новий період служби, набутий після призначення пенсії. Тлумачення відповідачем поняття "календарна вислуга" як підстави для відмови у перерахунку суперечить змісту самого механізму перерахунку пенсій особам, яким пенсію вже призначено і які після цього знову проходили службу. Перерахунок у такому разі здійснюється не з підстави досягнення вислуги для призначення пенсії, а з підстави набуття нового періоду вислуги після призначення пенсії.
З огляду на викладене, рішення № 1 від 07.02.2025 року про відмову у перерахунку пенсії є необґрунтованим, прийнятим без урахування фактичних обставин справи та у спосіб, що не відповідає вимогам КАС України та Закону №2262-ХІІ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу врегульовано ст. 134 КАС України.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження витрат позивач надав: договір про надання правничої допомоги, додаток до договору, опис виконаних робіт та платіжні інструкції на суму14000 грн.
До стягнення позивачем заявлено 14000 грн за такі послуги: аналіз законодавства, аналіз судової практики та підготовка і подання документів.
На думку суду, такий спосіб оцінки наданих адвокатом послуг не є коректним, оскільки неможливо перевірити чи відповідає обсяг наданих послуг витраченому часу на їх надання, адже кожна із наданих послуг вимагає абсолютно різного часу для їх виконання. Тож не зазначення часу в описі виконаних робіт свідчить про нечіткість та приблизність витраченого адвокатом часу на надання послуг у цій справі.
З огляду на викладене, суд вважає співмірним розміром зі складністю цієї справи та обсягом наданих адвокатом послуг суму витрат у розмірі 6000,00 грн.
Судовий збір розподілу не підлягає, оскільки позивач звільнений від його сплати.
Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07.02.2025 року №1 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 з 07.02.2025 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" із врахуванням додаткової вислуги років за період проходження військової служби з 01.06.2022 року по 03.10.2024 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн (шість тисяч гривень).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Попов В.Ф.