16 лютого 2026 р. № 400/13169/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_2 ,
провизнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі також - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо виплати одноразової грошової винагороди відповідно до п. 4 Постанови Кабінету міністрів України від 11.02.2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити виплату одноразової грошової винагороди в розмірі 1000000,00 грн на користь ОСОБА_1 .
Ухвалою від 11.12.2025 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідає усім вимогам Постанови № 153 та має право на отримання одноразової грошової винагороди в розмірі 1000000,00 грн.
Від відповідача до суду надійшов відзив, в якому останній заперечує проти позовних вимог, вказуючи, що позивач не набув право на отримання вказаної винагороди.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
20.04.2024 року Контракт продовжено, наразі позивач продовжує проходити військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Перебуваючи на військовій службі, позивач брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями довідки про обставини травми де зазначено про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 31.07.2024 року № 94.
19.08.2025 року позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з рапортом про надання, передбаченої Постановою № 153, одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000000,00 грн.
За результатами розгляду вищевказаної заяви, відповідач листом № 3/39/12-2265-2025 від 29.08.2025 року повідомив про відсутність підстав для виплати позивачу одноразової грошової винагороди в розмірі 1000000,00 грн, оскільки, відповідно до умов Постанови № 153, право на отримання такої винагороди мають особи рядового, сержантського і старшинського складу Державної прикордонної служби України, які на момент набрання чинності Постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, тобто у період з 24.02.2022 року до 13.02.2025 року. Натомість позивач станом на 24.02.2022 року перебував на строковій військовій службі.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті передбаченої Постановою №153 одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000,00 грн, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
При вирішенні спору по суті, суд виходить з викладеного вище та наступного:
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно п. 2, п .3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду даної справи.
Отже, на території України діє особливий період.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (далі та раніше за текстом - Постанова № 153) вирішено погодитись з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану.
Пунктом 4 Постанови № 153 установлено, що:
особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Таким чином, кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку п. 4 Постанови № 153 є одночасна сукупність таких факторів як:
1) належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил;
2) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу після оголошення воєнного стану у віці до 25 років;
3) безпосередня участь особи у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою;
4) відсутність притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності під час проходження військової служби, а також діючих дисциплінарних стягнень.
Як встановлено судом із матеріалів справи, за результатами розгляду поданоого позивачем рапорту, відповідач листом від 29.08.2025 року повідомив про відсутність підстав для виплати йому одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000,00 гривень, оскільки відповідно до умов Постанови № 153, право на отримання такої винагороди мають особи рядового, сержантського і старшинського складу Державної прикордонної служби України, які на момент набрання чинності Постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, тобто у період з 24.02.2022 року до 13.02.2025 року. Натомість позивач станом на 24.02.2022 року перебував на строковій військовій службі.
Відтак, єдиною підставою для відмови позивачу у нарахуванні та виплаті передбаченої Постановою № 153 одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000,00 грн відповідачем визначено те, що позивач, як військовослужбовець, станом на 24.02.2022 року вже перебував на строковій військовій службі та у подальшому уклав контракт на проходження військової служби вже в період дії воєнного стану.
Таким чином, спірним питанням у даній справі є наявність у позивача права на отримання одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови № 153, ураховуючи, що до укладення відповідного контракту, він перебував на строковій військовій службі.
Судом встановлено, що 20.04.2021 року позивач був прийнятий на військову службу за контрактом до Національної гвардії України та був зарахований до списків особового складу військової частини, як військовослужбовець строкової військової служби. 20.04.2024 року Контракт продовжено. Наразі позивач продовжує проходити військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Станом на 13.02.2025 року, тобто на дату набрання чинності Постанови № 153, позивач, перебуваючи на військовій службі, брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Отже, позивач у відповідності до абз. 2 п. 4 Постанови № 153 у віці до 25 років уклав контракт про проходження військової служби під час воєнного стану, брав безпосередню участь у бойових діях в районі ведення воєнний (бойових) дій та у відповідності до абзацу 4 пункту 4 Постанови № 153 отримав поранення, пов'язане із захистом Батьківщини.
Крім того, будь-які відомості щодо притягнення позивача до кримінальної, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, дисциплінарні правопорушення відсутні.
Водночас, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153» від 30.07.2025 року № 942, яка набрала чинності 07.08.2025, внесено зміни до Постанови № 153, зокрема у пункті 4: в абзаці другому слово особам замінено словами громадянам України з числа осіб;
в абзаці п'ятому слова «два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності» замінити словами «притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до»;
доповнено пункт абзацами такого змісту:
«виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:
були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;
проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;
проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання».
Відтак, з 07.08.2025 року Кабінетом Міністрів України врегульовано питання права на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 гривень, передбаченої Постановою № 153, громадянами України - військовослужбовцями, зазначеними в пункті 4 Постанови № 153, які відповідають вимогам щодо виплати такої винагороди, та були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу.
Тому суд вважає, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 Постанови №153 (в редакції від 07.08.2025 року).
Позаяк, інше тлумачення, на переконання суду, не відповідатиме меті прийняття Постанови № 153 та змін до неї щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та матиме ознаки дискримінації по відношенню до позивача.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії»).
За приписами ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд зазначає, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У той же час, суд не може підмінити встановлену законодавством процедуру розгляду відповідачем заяви позивача про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000,00 грн, передбаченої Постановою № 153.
В контексті викладеного, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде зобов'язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 19.08.2025 року щодо нарахування та виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 гривень, передбаченої Постановою № 153 від 11.02.2025 року (в редакції від 07.08.2025 року) та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо виплати одноразової грошової винагороди відповідно до п. 4 Постанови Кабінету міністрів України від 11.02.2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
3. Зобов'язати Військову частини НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 19.08.2025 щодо нарахування та виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (в редакції від 07.08.2025 року) та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
4. В решті позовних вимог - відмовити
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 16.02.2026 року.
Суддя О.В. Малих