16 лютого 2026 р. № 400/13411/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачів1. Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної Прикордонної служби України), АДРЕСА_2 , 2. ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ,
провизнання протиправними та скасування наказу від 29.11.2025 року № 941 в частині і наказу від б/д листопад 2025 року в частині,
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної Прикордонної служби України) (далі також - відповідач 1, Військова частина НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - відповідач 2, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» від 29.11.2025 № 941 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особовий період» в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправки до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби по особовому складу (Військова частина НОМЕР_1 ) від «бд» листопада 2025 року № __-ос в частині зарахування до списків особового складу ОСОБА_1 ;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби (Військова частина НОМЕР_1 ) видати наказ про звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період і виключення із списків особового складу призваного ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він є заброньованої особою у встановленому законодавством порядку, що дає йому право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Позивач також зазначає, що його29.11.2025 позивач був мобілізований до лав ЗСУ. Враховуючи вищевказане, позивач вважає, що процедура мобілізації була порушена, а тому звернувся до суду за судовим захистом.
Ухвалою суду 16.12.2025 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.
Відповідачі копії ухвал про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою з додатками отримали через електронні кабінети, зареєстровані у системі «Електронний суд».
У встановлений судом строк відзиви на позовну заяву надано не було, про поважність причин неподання не повідомлено.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 року у справі № 640/22958/21 дійшов висновку, що довідка про доставку електронного листа є допустимим доказом, що підтверджує вручення стороні судового рішення, надісланого в електронній формі.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Відповідно до довідки № 86331/3-25/22 від 28.11.2025 року позивач працював у ТОВ СП «Нібулон» капітаном буксиру «НІБУЛОН-11».
Керуючись Порядком бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 року № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2024 ркоу № 650) та Порядком бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2024 року № 650, ТОВ СП «Нібулон» здійснило бронювання окремих військовозобов'язаних працівників, зокрема позивача.
Бронювання позивача підтверджується повідомленням про бронювання військовозобов'язаного з Дія - Результат бронювання на заявою № 20250130-502645. А також витягом з Резерв + на термін до 04.12.2025 року.
Відповідно до витягу Резерв +, який сформований 27.11.2025 року, позивача визнано придатним до військової служби, у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах ( установах) медпідрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.11.2025 року № 941 позивача призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 .
Вважаючи процедуру мобілізації порушеною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Спір виник у зв'язку із незгодою позивача із його мобілізацією на військову службу, оскільки позивач вважає, що він на дату мобілізації мав бронювання (відстрочку від призову).
У КАС України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (ч. 1 ст. 5 КАС України).
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч.4 ст. 9 КАС України).
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У ч.1 ст. 90 КАС України зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно із ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Вказане кореспондується також з положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232).
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону № 2232, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно із ч. 3 ст. 1 Закону № 2232 передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232).
До видів військової служби, згідно ч. 6 ст. 2 Закону №2232, відноситься військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено та наразі триває.
Згідно із ст. 1 Закону України від 12.05.2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Окрім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону № 2232, призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України від 21.10.1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543).
Положеннями ст. 22 вказаного законодавчого акту визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, які передбачають, серед іншого, з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів та визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до вимог Закону № 2232, на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років.
Згідно з ч. 5 ст. 22 Закону № 3543 передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Вказане узгоджується також з положеннями ч. 10 ст. 1 Закону № 2322, відповідно до яких громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, в тому числі, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
З огляду на це, суд вірно вважав, що вищезазначеними законодавчими нормами передбачено, що з метою доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють призов військовозобов'язаних на військову службу.
Вказане кореспондується також з повноваженнями та завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, визначеними Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, яке затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154.
При цьому, в законодавчому розумінні призову під час мобілізації підлягають військовозобов'язані, тобто громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років, придатні до військової служби за станом здоров'я, за відсутності передбачених нормами ст. 23 Закону № 3543, підстав для відстрочки.
Згідно ст. 24 Закону № 3543, бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону № 3543, бронюванню підлягають військовозобов'язані, які працюють:
1) в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, у разі якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів;
2) на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень);
3) на підприємствах, в установах і організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань;
4) на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок та організація бронювання, переліки посад і професій військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Під час дії воєнного стану бронювання військовозобов'язаних може також здійснюватися за списком військовозобов'язаних, поданим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку відповідним органом державної влади, іншим державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, зазначеними в частині першій цієї статті (ч. 3 ст. 25 Закону № 3543).
Відповідно постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 року № 76 затверджено Порядок бронювання військовозобов'язаних за списком військовозобов'язаних під час дії воєнного стану (далі - Порядок бронювання), який визначає механізм бронювання під час дії воєнного стану військовозобов'язаних за списками військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час.
Відповідно до п. 2 Порядку бронювання, бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється згідно з рішенням Мінекономіки за списками військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, погодженими Міноборони (військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку в СБУ, Службі зовнішньої розвідки, розвідувальному органі Міноборони, - за списками, погодженими СБУ, Службою зовнішньої розвідки, розвідувальним органом Міноборони), в паперовій та/або електронній формі або в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) відповідно до Порядку бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2024 року № 650 «Деякі питання бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану» (далі - Порядок бронювання засобами Єдиного державного вебпорталу).
Заброньованим військовозобов'язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
У рішенні Мінекономіки зазначається строк дії відстрочки, який не може перевищувати:
- строку проведення мобілізації - для військовозобов'язаних, зазначених в абзаці другому пункту 1 цього Порядку;
- строку дії контракту (договору) на поставку товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, - для військовозобов'язаних, зазначених в абзаці третьому пункту 1 цього Порядку.
Згідно п. 3 Порядку бронювання, керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій відповідають за включення військовозобов'язаних працівників до списків, а також за відповідність облікових даних військовозобов'язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам.
Відповідно до п. 10 Порядку бронювання, з метою погодження списки, подані відповідно до пунктів 4-9 цього Порядку, розглядаються щодо повноти заповнення та наявності обґрунтувань Міноборони (СБУ, Службою зовнішньої розвідки, розвідувальним органом Міноборони) у строк не більш як 10 робочих днів з дня їх отримання. Міноборони (СБУ, Служба зовнішньої розвідки, розвідувальний орган Міноборони) подає погоджені відповідно до абзацу першого цього пункту списки до Мінекономіки.
За результатами перевірки списків, поданих відповідно до пункту 10 цього Порядку, щодо повноти їх заповнення, наявності обґрунтувань та погодження Міноборони (СБУ, Службою зовнішньої розвідки, розвідувальним органом Міноборони) Мінекономіки приймає у строк не більш як п'ять робочих днів з дня отримання зазначених списків рішення про бронювання військовозобов'язаних (п. 11 Порядку бронювання).
Згідно п. 12 Порядку бронювання, з метою оформлення військовозобов'язаним відстрочки Мінекономіки надсилає рішення про бронювання військовозобов'язаних органам державної влади, іншим державним органам, якими подано списки, а також Міноборони (СБУ, Службі зовнішньої розвідки, розвідувальному органу Міноборони).
Міноборони (СБУ, Служба зовнішньої розвідки, розвідувальний орган Міноборони) у триденний строк доводить зазначене рішення до відома відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки, відповідного підрозділу розвідувального органу Міноборони).
Орган державної влади, інший державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа та організація видають військовозобов'язаному витяг із зазначеного рішення за формою згідно з додатком 3.
Витяг, засвідчений підписом керівника та скріплений печаткою (у разі її наявності) відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, є документом, що підтверджує надання військовозобов'язаному відстрочки.
Витяг видається військовозобов'язаному під розпис у відомості видачі бланків спеціального військового обліку, складеній за формою згідно з додатком 4.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації у п'ятиденний строк з дня видачі витягу військовозобов'язаному надсилають територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку (відповідному підрозділу Центрального управління та/або регіональному органу СБУ, відповідному підрозділу Служби зовнішньої розвідки, відповідному підрозділу розвідувального органу Міноборони), повідомлення про бронювання військовозобов'язаного за формою згідно з додатком 5 для зарахування його на спеціальний військовий облік.
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку (відповідний підрозділ Центрального управління та/або регіональний орган СБУ, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки, відповідний підрозділ розвідувального органу Міноборони), на підставі рішення про бронювання військовозобов'язаних зараховує у строк не більш як п'ять робочих днів з дня його отримання такого військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану відстрочку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Як встановлено судом, позивачу 30.01.2025 року була надана бронь від призову на військову службу під час мобілізації терміном до 04.12.2025 року.
Керуючись Порядком бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану, затвердженим постановою уряду від 27.01.2023 року № 76 (в редакції постанови від 05.06.2024 року № 650) та Порядком бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, затвердженим постановою уряду від 05.06.2024 № 650, роботодавець позивача - ТОВ СП «Нібулон» здійснив бронювання окремих військовозобов'язаних працівників, зокрема позивача, засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Порталу Дія.
Отже, станом на день призову позивача на військову служу - 29.11.2025 - позивач був заброньований та мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно ч. 9 Постанови уряду від 16.05.2024 року № 560 військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що станом на 29.11.2025 року відстрочка, надана позивачу анульована, тому згідно з Порядком № 560 відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 не мав права здійснювати дії щодо його мобілізації до лав ЗСУ.
Враховуючи те, що наказ відповідача - військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування до списків особового складу військової частини є похідним від згаданого вище наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 , то позовні вимоги щодо визнання протиправним і скасування наказу Військової частини (по стройовій частині) також слід задовольнити.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідач - Військова частина НОМЕР_1 надав копію наказу про призначення та зарахування позивача до списків особового складу відповідача (військової частини) без дати та номеру, що унеможливлює зазначити дату та номер вказаного наказу.
Натомість, враховуючи завдання адміністративного судочинства та з метою надання ефективного правового захисту позивачу, ця обставина (не зазначення суб'єктом владних повноважень дати та номеру оскаржуваного наказу) не перешкоджає суду надати позивачу відповідний судовий захист.
Отже, позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу Військової частини НОМЕР_1 про призначення та зарахування позивача до Військової частини НОМЕР_1 також підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, оскаржувані рішення відповідачів не відповідають вимогами ст. 2 КАС України, оскільки прийняті всупереч закону - позивач згідно закону та постанови уряду мав відстрочу від мобілізації, натомість відповідачі цю обставину не врахували.
При цьому, суд вважає за необхідне вказати, що Верховний Суд у справі № 520/7954/22 скасував постанову суду апеляційної інстанції, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог особи та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким вирішено: «Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини (по стройовій частині:
- призначення до Військової частини згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом - солдата запасу кулеметником 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 4 стрілецької роти Військової частини;
- призначення та зарахування до списків особового складу військової частини, відповідно до мобілізаційного призначення - солдата запасу кулеметника 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 4 стрілецької роти Військової частини;
Зобов'язано командира Військової частини виключити із списків особового складу Військової частини."
Таким чином, Верховним Судом у справі № 520/7954/22 підтверджено можливість фактичного звільнення особи з військової служби, у зв'язку із визнанням протиправним та скасуванням наказів про мобілізацію і зарахування до списків особового складу військової частини.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної Прикордонної служби України) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) та ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» від 29.11.2025 № 941 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особовий період» в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправки до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
3. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби по особовому складу (Військова частина НОМЕР_1 ) від «бд» листопада 2025 року № __-ос в частині зарахування до списків особового складу ОСОБА_1 .
4. Зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби (Військова частина НОМЕР_1 ) видати наказ про звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період і виключення із списків особового складу призваного ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 .
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 16.02.2026 року.
Суддя О.В. Малих