16 лютого 2026 р. № 400/12312/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,
треті особиІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), за участю третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі по тексту - Третя особа, ІНФОРМАЦІЯ_5 ), в якому просить суд:
- визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо поновлення на військовому обліку;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_6 виключити з військового обліку та з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно даних з військового квитка серії НОМЕР_1 лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 від 27.04.2015 р. визнано непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку на підставі статті 57-а Наказу Міністерства Оборони України № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України». ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів безпідставно поновили Позивача на військовому обліку та безпідставно внесли відомості, щодо «Порушення правил військового обліку», ОСОБА_1 . На думку Позивача, такі дії ІНФОРМАЦІЯ_1 є протиправними, і відповідач зобов'язаний виключити його з військового обліку.
Ухвалою від 26.11.2025 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.
08.12.2025 р. Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні вимог просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач вказав на те, що поновлення позивача на військовому обліку відбулося не довільно, а виключно в межах застосування механізмів автоматизованої перевірки даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що здійснюється на підставі постанов Кабінету Міністрів України, прийнятих у межах реалізації державної мобілізаційної політики. В умовах воєнного стану держава має право здійснювати повторну і повну перевірку всіх облікових категорій осіб для забезпечення обороноздатності країни. Такий підхід відповідає як Конституції України, так і Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким мобілізація визначена як загальнодержавний комплекс правових та організаційних заходів. Посилання позивача на нібито «остаточність» виключення з військового обліку не відповідає ані Закону, ані його правовій природі. Виключення - це облікова дія, а не цивільно-правовий статус, що не може бути переглянутий. Окремо слід зазначити, що навіть у разі наявності захворювання, передбаченого статтею 57-а Наказу Міністерства оборони України № 402, остаточний юридичний висновок про непридатність може бути зроблений виключно військово-лікарською комісією, а не самим позивачем. Жоден запис у військовому квитку не може замінити чинне рішення ВЛК, ухвалене у встановленому законом порядку. Таким чином, саме відсутність актуального рішення ВЛК є прямою правовою підставою для виклику, уточнення даних і поновлення на обліку з подальшим медичним оглядом.
23.12.2025 р. ІНФОРМАЦІЯ_3 надано додаткові пояснення по справі зазначає, що відповідно до пункту 17 зазначеного Порядку, за результатами автоматичної верифікації та перевірки відомостей уповноважені органи мають право вносити зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у тому числі здійснювати поновлення військово-облікових відомостей, уточнення персональних даних, усунення розбіжностей та виправлення недостовірної інформації. Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2025 року № 556 внесено зміни до зазначеного Порядку, чим підтверджено його подальшу дію та актуальність у 2025 році. Таким чином, поновлення відомостей щодо позивача у Реєстрі відбулося на прямій нормативно визначеній підставі, відповідно до пункту 17 Порядку, у межах повноважень органу військового управління та з метою забезпечення достовірності військово-облікових даних в умовах правового режиму воєнного стану. Сам факт попереднього виключення позивача з військового обліку не є безумовною та довічною підставою для припинення облікових процедур, оскільки чинне законодавство не містить заборони на повторну верифікацію та актуалізацію даних у державних реєстрах.
16.01.2026 р. Позивачем надано Відповідь на відзив.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 має статус військовозобов'язаного, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується відомостями з електронного військово-облікового документу з додатку Резерв+, сформованого станом на 12.10.2025.(а.с. 21)
Відповідно до відомостей у військово-обліковому документі Резерв+ від 12.10.2025 зазначено про порушення правил військового обліку, а також те, що Позивач перебуває у розшуку.(а.с. 21)
Згідно даних з військового квитка серії НОМЕР_1 Позивач не є військовозобов'язаним, 27.04.2015 р. лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 його було виключено з військового обліку на підставі статті 57-а Наказу Міністерства Оборони України № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України».(а.с. 20)
20.10.2025 р. Позивач звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_9 з вимогою про надання довідки про виключення його з військового обліку та врахування даних з військового квитка НОМЕР_1 , згідно яких ОСОБА_1 не є військовозобов'язаним та визнати «Порушення правил військового обліку» протиправними, оскільки він не є військовохзобов'язаним та норми ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на нього не поширюються.(а.с. 22-23)
Листом від 29.10.2025 р. №1/12652 Відповідачем повідомлено, що ОСОБА_1 прийнятий на військовий облік військовозобов'язаних до ІНФОРМАЦІЯ_10 на підставі пункту 17-1 Порядку реалізації експериментального проекту з автоматизованої верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України. Запропоновано прибути до ІНФОРМАЦІЯ_8 для проведення у відповідність військово-облікових даних відповідно до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.(а.с. 26)
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону № 2232-ХІІ).
Пунктом 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.
Згідно з частиною тринадцятою статті 2 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній з 23.04.2021 по 17.05.2024) громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Абзацом першим пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402) (у редакції, чинній до 24.08.2023), встановлено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Відповідно до пункту 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.
Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов'язаного одну з таких постанов:
«Придатний до військової служби»;
«Тимчасово непридатний до військової служби»;
«Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».
Згідно з абзацом першим пункту 22.1 глави 22 розділу ІІ Положення № 402 (у редакції, чинній до 23.08.2023) дані про тих, хто пройшов медичний огляд (прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, військове звання, військова частина, місяць та рік призову на військову службу тощо), діагноз та постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби та про причинний зв'язок записуються в Книгу протоколів засідань ВЛК (ЛЛК).
Крім того, діагноз та постанови ВЛК записуються на військовозобов'язаних, резервістів - у Картку амбулаторного обстеження та медичного огляду, а зміст постанови комісії, крім того, - у військовий квиток та облікову картку. На офіцерів запасу, визнаних ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, а також на військовозобов'язаних, резервістів, які знаходяться на зборах та визнані непридатними до подальшого проходження зборів, складається Свідоцтво про хворобу (підпункт «в» пункту 22.1 глави 22 розділу ІІ Положення № 402 (у редакції, чинній до 23.08.2023).
Відповідно до пункту 22.3 глави 22 розділу ІІ Положення № 402 (у редакції, чинній до 23.08.2023) постанови ВЛК, які не підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, оформляються в день медичного огляду і видаються на руки особі, що пройшла медичний огляд, або в установленому порядку направляються у військову частину. Свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) з постановою, які підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, направляються на затвердження (контроль) не пізніше 5-денного терміну після медичного огляду. Свідоцтво про хворобу, довідка ВЛК із затвердженою постановою не пізніше ніж через два дні після їх затвердження та одержання із штатної ВЛК висилаються командиру військової частини, у якій проходить службу військовослужбовець, що пройшов медичний огляд, або начальнику, який направив його на медичний огляд, або видаються на руки представникам військових частин за наявності у них підтверджуючих документів.
Таким чином, згідно з Положенням № 402 (у редакції, чинній у період проходження позивачем медичного огляду) постанови ВЛК військових комісаріатів стосовно військовозобов'язаних оформлялися довідками ВЛК, які не підлягали затвердженню штатними ВЛК, а їх зміст записувався в Книгу протоколів засідань ВЛК і в Картку амбулаторного обстеження та медичного огляду. Водночас вказана постанова ВЛК підлягала направленню не пізніше ніж через два дні після її затвердження до начальника, який направив військовозобов'язаного на медичний огляд.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Відповідно до абзацу вісімнадцятого пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.
Відтак після прийняття ВЛК постанови за результатами медичного огляду військовозобов'язаного під час мобілізації відповідний районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний був унести дані про вказану постанову до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Суд встановив, що Відповідачем у Відзиві на позовну заяву зазначено, що навіть у разі наявності захворювання, передбаченого статтею 57-а Наказу Міністерства оборони України № 402, остаточний юридичний висновок про непридатність може бути зроблений виключно військово-лікарською комісією, а не самим позивачем. Жоден запис у військовому квитку не може замінити чинне рішення ВЛК, ухвалене у встановленому законом порядку. Таким чином, саме відсутність актуального рішення ВЛК є прямою правовою підставою для виклику, уточнення даних і поновлення на обліку з подальшим медичним оглядом.
Однак, він нічого не зазначив про вчинені ним дії, щодо отримання такої постанови, враховуючи те, що у нього була можливість отримання інформації про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військової служби.
У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з висновком ЄСПЛ державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).
Відтак відповідач протиправно відмовив позивачу у виключені його з військового обліку на тій підставі, що у нього відсутня постанова ВЛК, прийнята за результатами медичного огляду позивача.
Частиною 9 статті 5 Закону № 1951-VIII передбачено, що органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного, відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру заносяться та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості про призовників, військовозобов'язаних та резервістів:
1) персональні дані;
2) службові дані.
У свою чергу, пункт 20-1 частини 1 статті 7 Закону № 1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.
Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, з-поміж іншого: розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, Служби зовнішньої розвідки).
Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, суд дійшов висновку, що до повноважень відповідача належить притягнення військовозобов'язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови, а також внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов'язаного до адміністративної відповідальності.
Суд звертає увагу, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів підлягають внесенню дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку.
Доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності в установленому законом порядку за порушення правил військового обліку відповідач не надав.
За даних обставин, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку та зобов'язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення позивачем правил військового обліку позивачем підлягають задоволенню.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 968,96 грн, що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Крім того, позивач заявив про понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 10000 грн. На доказ понесених витрат позивачем надано копії договору про надання юридичних послуг від 01.10.2025 р., ордеру Серії АЕ №1444628 від 14.11.2025 р. про надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Морозовим В.Ю., Акту-приймання-передачі наданих послуг (За договором про надання правової допомоги від 01.10.2025 р.), квитанції про сплату коштів від 01.10.2025 р. суми у розмірі 10000(десять тисяч) гривень 00 коп. (а. с. 10; 24-25а).
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в рішеннях від 26.02.2015 р. у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 р. у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 р. у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд застосовує ч. 5 ст. 134 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатським бюро "Ярмоловича Олексія" укладено договір про надання правової допомоги від 23.08.2019 р., відповідно до якого сторони обумовили гонорар, виходячи з розрахунку, що вартість однієї години витраченої адвокатом на надання правової допомоги становить 700 грн.
Проаналізуючи перелік та вартість юридичних послуг наданих адвокатом та викладених в Акті прийому-передачі від 01.10.2025 р. суд вважає, що такий перелік поведінки адвоката як «Зустріч з клієнтом, ознайомлення з документами…» та «Вивчення документів…», «Обробка документів…» (а.с. 25) не можна віднести до юридичних послуг наданих адвокатом клієнтові.
Крім того, суд враховує, що справа є незначної складності.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст. 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи ціну позову, яка майже дорівнює розміру заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 10000 грн є надмірною.
Проте, з урахуванням принципу справедливості і складності справи, обсяг опрацьованого матеріалу, вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 4000 грн.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_4 з вимогами про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) виключити з військового обліку та з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн. 96 коп.) та витрати на правничу допомогу у сумі 4000 грн. (чотири тисячі гривень) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 16.02.2026 р.
Суддя Н. В. Лісовська