м. Миколаїв
16 лютого 2026 р.справа № 400/6501/25
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачіввідповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , відповідач 2: Комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ,
провизнання протиправним та скасування рішення від 05.06.25 р. № 39 в частині, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач 1 або ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в якому просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформлене протоколом від 05.06.25 р. № 39, в частині відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відповідно до ст. 23 ч. 1 п. 9 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
2) зобов'язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву позивача від 30.05.25 р. про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з підстав встановлених ст. 23 ч. 1 п. 9 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та за її наслідками прийняти обґрунтоване рішення.
Позивач пояснив, що подав до Комісії Баштанського РТЦК заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі ст. 23 ч. 1 п. 9 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме у зв'язку із здійсненням постійного догляду за власною матір'ю. За наслідками розгляду заяви, ІНФОРМАЦІЯ_5 прийняла рішення про відмову у наданні відстрочки, мотивуючи її наявністю інших членів родини, які повинні здійснювати догляд. Позивач вважає, що відмова у наданні відстрочки з цих підстав носить протиправний характер, адже у випадку здійснення постійного догляду за власними батьками, наявність інших членів родини не має правового значення.
Також позивач звертає увагу, що в повідомленні ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначено, що ним розглядались документи позивача про надання відстрочки з підстав визначених в ст. 23 ч. 1 п. 13 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", що є помилкою, так як позивач просив надати йому відстрочку на підставі ст. 23 ч. 1 п. 9 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Суд залучив до розгляду справи в процесуальному статусі другого відповідача Комісію ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - відповідач 2 або Комісія ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та витребував протокол від 05.06.25 р. № 39, яким було відмовлено у задоволенні заяви позивача про надання відстрочки.
Відповідач 2 витребуваних судом доказів не подав.
Відповідачі 1, 2 відзиву не подали, будь-яких заяв або клопотань від них не надходило.
Як передбачено ст. 159 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Суд не вбачає підстав вважати неподання відповідачами відзивів, як визнання ними позову.
Відповідно до ст. 162 ч. 6 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі наведеної норми, суд розглядає справу за відсутності відзивів відповідачів 1, 2, на підставі поданих позивачем доказів.
Під час розгляду справи, судом було відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Вирішуючи справу, суд виходить з наступного.
Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серія 12 ААГ № 514511 від 20.12.23 р., мати позивача - ОСОБА_2 є інвалідом І групи “Б» за загальним захворюванням безстроково та потребує постійного стороннього догляду.
30.05.25 р. ОСОБА_1 подав до Комісії Баштанського РТЦК заяву про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі ст. 23 ч. 1 п. 9 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
До заяви були додані довідка до акту огляду МСЕК серія 12 ААГ № 514511 від 20.12.23 р. та свідоцтво про народження ОСОБА_1
03.06.25 р. додатково до зазначених документів, позивач подав акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 02.06.25 р.
Розглянувши заяву, Комісія Баштанського РТЦК прийняла рішення про відмову у наданні відстрочки, яке оформлене протоколом від 05.06.25 р. № 39.
Ухвала суду про витребування від відповідача 2 зазначеного протоколу залишилась невиконаною.
За приписами п. 60 абз. 4 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок № 560), про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
На виконання цього обов'язку, 07.06.25 р. ІНФОРМАЦІЯ_3 надіслав ОСОБА_1 повідомлення, в якому, із посиланням на протокол від 05.06.25 р. № 39, міститься інформація про відмову у наданні відстрочки, причиною якої вказана наявність інших членів родини, які повинні здійснювати догляд.
Як слідує з заяви позивача про надання відстрочки, він просив надати йому відстрочку на підставі ст. 23 ч. 1 п. 9 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", тоді як повідомлення відповідача 1 містить посилання на ст. 23 ч. 1 п. 13 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", що є іншою підставою для надання особі відстрочки.
Згідно зі ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Статтею 1 Указу Президента України від 24.02.22 р. № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.22 р. № 2102-ІХ, з 5 год. 30 хв. 24.02.22 р. строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався.
Одночасно, ст. 1 Указу Президента України від 24.02.22 р. № 65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженого Законом України від 03.03.22 р. № 2105-ІХ, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до п. 1 Порядку № 560, він визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Пунктом 56 Порядку № 560 передбачено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В свою чергу, ст. 23 ч. 1 п. 9 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (тут і далі в редакції на момент розгляду заяви позивача про надання відстрочки) передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
Отже, дана норма передбачає можливість отримання військовозобов'язанним відстрочки від призову на військову службу у зв'язку із здійсненням ним постійного догляду за своїми батьком чи матір'ю, необхідність якого підтверджується висновком МСЕК або ЛКК.
Суд звертає увагу відповідача 2, що закон не пов'язує можливість отримання відстрочки з цієї підстави із відсутністю інших працездатних членів сім'ї.
Відсутність працездатних членів сім'ї має значення тільки для випадків, які наведені в лапках ст. 23 ч. 1 п. 9 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" - батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд.
Таке тлумачення підтверджується і п. 58-1 Порядку № 560, згідно з яким військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворим батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), про відсутність інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд за хворим батьком чи матір'ю дружини (чоловіка). Військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, не зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), інформацію про інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд.
Додаток 5 до Порядку № 560 визначає перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, згідно з цим додатком, у випадку отримання відстрочки з підстав, передбачених ст. 23 ч. 1 п. 9 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" повинні бути подані такі документи: для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Таким чином, ст. 23 ч. 1 п. 9 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не ставить право військовослужбовця, який здійснює постійний догляд за власним батьком чи матір'ю, на отримання відстрочки, від наявності чи відсутності інших працездатних членів сім'ї, ця обставина має значення виключно для випадків, які перелічені в дужках цієї норми; п. 58-1 Порядку № 560 прямо застерігає, що військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за своїми батьком чи матір'ю, не зазначають у заяві про надання відстрочки інформацію про інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд; додаток 5 до Порядку № 560 передбачає, що у випадку подання заяви про надання відстрочки з підстави здійснення постійного догляду за власним батьком чи матір'ю, військовозобов'язаний повинен подати лише документи, які підтверджують наявність родинних зв'язків між військовозобов'язаним та родичем та акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду згідно з додатком 8.
З урахуванням викладеного, відмова відповідача 2 у наданні позивачу відстрочки з мотивів наявності інших членів родини, не ґрунтується на вимогах закону і, як наслідок, є протиправною.
Покладення на відповідача 2 обов'язку повторно розглянути заяву позивача про надання йому відстрочки, відповідає встановленим судом обставинам справи та характеру спірних правовідносин.
При цьому, суд звертає увагу відповідача 2, що він позбавлений можливості повторно прийняти рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки з підстав, які вже були предметом розгляду в рамках даної адміністративної справи і яким суд вже надав правову оцінку.
Відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір в сумі 1 211,20 грн. Доказів понесення інших судових витрат, сторони суду не подавали.
Враховуючи повне задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати протокол комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 5 червня 2025 р. № 39 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі ст. 23 ч. 1 п. 9 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
3. Зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 30 травня 2025 р. про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 ч. 1 п. 9 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти рішення відповідно до п. 60 абз. 4 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз