м. Миколаїв
16.02.2026 р. справа № 400/3620/25
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мороза А.О., без повідомлення учасників справи, розглянув заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання дій, бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.01.26 р. задоволено позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому суд вирішив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 за період з 28.05.20 р. до 17.10.22 р. грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавки за особливості проходження військової служби, надбавки, доплати, підвищення та премії) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.20 р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.21 р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.22 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.17 р. № 704;
- зобов?язати військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_2 за період з 28.05.20 р. до 17.10.22 р. грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавки за особливості проходження військової служби, надбавки, доплати, підвищення та премії) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.20 р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.22 р. відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.17 р. № 704;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_2 додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн. на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а саме: 11, 13, 15, 17, 18, 23-31 травня 2022 р.; 1-4, 6-12, 14-16, 19-21, 26, 27, 30 червня 2022 р.; 1-4, 8, 10, 13, 19, 20, 22 липня 2022 р.; 9, 11, 12, 18, 23-31 серпня 2022 р.; з 1 до 30 вересня 2022 р.; 1, 4, 8, 13, 16 жовтня 2022 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану";
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, а саме: 11, 13, 15, 17, 18, 23-31 травня 2022 р.; 1-4, 6-12, 14-16, 19-21, 26, 27, 30 червня 2022 р.; 1-4, 8, 10, 13, 19, 20, 22 липня 2022 р.; 9, 11, 12, 18, 23-31 серпня 2022 р.; з 1 до 30 вересня 2022 р.; 1, 4, 8, 13, 16 жовтня 2022 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", з урахуванням раніше проведених виплат.
19.01.26 представник позивачки подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн., яка мотивована тим, що за час розгляду справи позивачка понесла такі витрати у вказаному розмірі.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 134 ч. 7 КАС України).
Відповідач подав заяву, в якій просив відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення шляхом стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з тим, що сума таких витрат є необґрунтованою та не може вважатись розумною.
Відповідно до ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 252 ч. 1 п. 3, ч. 3 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Суд не вбачає підстав для розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні, так як аргументи сторін щодо цього питання викладені в їх письмових заявах.
Відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У заяві про ухвалення додаткового судового рішення представник позивачки просить суд стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн.
На підтвердження таких витрат подані договір про надання правничої допомоги від 25.02.25 р. № 17, додаткова угода до зазначеного договору, акт про надані послуги від 16.01.26 р., квитанція № 241577847 на суму 4 000 грн. та платіжна інструкція від 16.01.26 р. на суму 8 000 грн.
Як слідує з цих документів, представником позивачки надані такі правові послуги:
- ознайомлення із законодавством, що стосується виплати грошового забезпечення;
- ознайомлення та аналіз судової практики в Єдиному державному реєстрі судових рішень, зокрема рішень Верховного Суду, Європейського суду з прав людини;
- підготовка позовної заяви;
- направлення запиту до військової частини НОМЕР_1 ;
- супроводження судової справи № 400/3620/25.
Як передбачено ст. 134 ч. 2 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ст. 134 ч. 4 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ст. 134 ч. 5 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Lavents v. Latvia» зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції, Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критеріями реальності таких витрат, зокрема встановлення їхньої дійсності та необхідності та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Суд не має обов'язку відшкодовувати всі понесені стороною витрати пов'язані з залученням адвоката, за умови, що суд прийде до висновку про їх неспівмірність об'єму, складності, якості, тощо, або нерозумності такої суми.
Застосовуючи такі критерії як співмірність та розумність, суд виходить з того, що справа розглянута в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, обсяг доказів, поданих представником позивачки, незначний та не вимагав значних зусиль щодо їх підготовки та подачі до суду, а тому суд вважає, що сума заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн., не є співмірною та пропорційною складності, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг з професійної правничої допомоги, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми таких витрат з 12 000 грн. до 2 000 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 143, 241, 244, 245, 246, 252 КАС України, суд, -
1. Заяву представника позивачки про ухвалення додаткового рішення, задовольнити.
2. Ухвалити додаткове рішення в адміністративній справі № 400/3620/25.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн. (дві тисячі гривень).
4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз