(ДОДАТКОВЕ)
16.02.2026 р. Справа № 400/8067/25
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін, розглянув заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі,
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року по 06.10.2022 року грошового забезпечення, включаючи всі складові грошового забезпечення (основні, додаткові, одноразові), з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, з урахуванням виплачених сум; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 за період з 29.01.2020 року по 06.10.2022 року провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, виплачену включаючи виплачені за цей період усі складові грошового забезпечення (основні, додаткові, одноразові), з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
19.01.26 представником позивача заявлено клопотання про ухвалення додаткового судового рішення у справі №400/8067/25, яким вирішити питання щодо розподілу понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу у справі у розмірі 2500 гривень.
Ухвалою від 21.01.2026 призначено розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення в порядку письмового провадження із встановленням строку відповідачу для висловлення своєї позиції стосовно заявленого клопотання про ухвалення додаткового судового рішення.
Від відповідача надійшли заперечення проти задоволення заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, спираючись на не співмірність розміру витрат із складністю справи та обсягом наданих послуг, не підтверджено витрачений час на надання таких послуг, розмір судових витрат не відповідає критерію реальності та розумності, а також не відповідність наданих представником позивача послуг видам правової допомоги, визначеним ст. 19, 20 Закону України "про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Суд розглянув заяву щодо винесення додаткового судового рішення 16.02.2026 у порядку спрощеного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
Представником позивача заявлено про понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 гривень та надані докази: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер, копію договору про представництво та надання правової (правничої) допомоги від 25.03.2025, копію додаткової угоди №2 від 22.07.2025, розрахунок №65 від 23.07.2025, квитанція від 28.07.2025 на суму 2500 гривень.
Частиною 2 ст. 134 КАС України передбачено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.
Положеннями ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічні правові позиції, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17 та від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Досліджуючи надані представником позивача документи, судом встановлено, відповідно до додаткової угоди №2, сторони погодили, що вартість послуг, зазначена в п. 3 додаткової угоди (вартість послуг (гонорар) за окремим дорученням, визначеним у п. 2 (щодо здійснення досудового врегулювання та оскарження дій Військової частини), є фіксованою та становить 2500 грн.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст. 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 2500 грн є розумною та співмірною, виходячи з предмету розгляду даної справи, виконаних послуг . Однак, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, до відшкодування підлягають судові витрати в сумі 2000 гривень.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відшкодування на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
У випадку, передбаченому п.3 наведеної вище норми, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 143, 248, 252 КАС України, суд,
1. Заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі №400/8067/25 щодо стягнення з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 2500 гривень задовольнити частково.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
3. В задоволенні заяви представника позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в частині суми 500 гривень відмовити
4. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко