16 лютого 2026 року м. Львівсправа № 380/18936/25
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач), в якому із урахуванням уточненої позовної заяви від 28 вересня 2025 року просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11 вересня 2025 року № 134250003700 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести та виплачувати з 04 вересня 2025 року ОСОБА_1 пенсію відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723 «Про державну службу», п.п.10, 12 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889 «Про державну службу» на підставі довідки № 405/02-29 від 03 вересня 2025 року про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідки № 404/02-29 від 03 вересня 2025 року про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, виданих Боринською селищною радою Самбірського району Львівської області;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
04 вересня 2025 року позивачка у зв'язку з наявністю у неї віку понад 60 років, загального стажу та стажу державної служби, визначених статтею статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723), звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та надала відповідно до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб (далі - Порядок № 622) довідки про складові заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця від 03 вересня 2025 року №№ 405/02-29, 404/02-29, видані виконавчим комітетом Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11 вересня 2025 року № 134250003700, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено у переведенні її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно з поданою нею заявою, оскільки станом на 01 травня 2016 року вона не працювала на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, та у неї відсутній стаж не менш як 20 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 (18 років 01 місяць 14 днів державної служби на 01 травня 2016 року).
Позивачка не погоджується із оскаржуваним рішенням відповідача, уважає його протиправним, позаяк вона працювала в органах місцевого самоврядування, зокрема займала виборну посаду секретаря сільської ради понад 20 років. Цей період зараховується до стажу державної служби відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283). Стаж державної служби позивачки станом на 01 травня 2016 року становить 32 роки 11 місяців 13 днів, а загальний стаж роботи - понад 42 роки, що дає їй право на отримання пенсії державного службовця.
Позивачка також відзначає, що надані нею відповідачу довідки про складові заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця від 03 вересня 2025 року №№ 405/02-29, 404/02-29, видані за прирівняною посадою відповідно до Порядку № 622, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2024 року № 823, оскільки повноваження Риківської сільської ради припинені у зв'язку з приєднанням до Боринської селищної ради, яка є правонаступником прав та обов'язків Риківської сільської ради. Вимога зобов'язати відповідача перевести позивачку на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889) з урахуванням вказаних довідок про складові заробітної плати державного службовця є похідною і ґрунтується на висновках Верховного Суду.
Отже, позивачка вважає, що відповідач протиправно відмовив їй у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», а тому за захистом свого порушеного права вона звернулася з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.
Відповідач, належно повідомлений про відкриття спрощеного позовного провадження у цій справі та про своє право на подання відзиву на позовну заяву, а також доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 03 жовтня 2025 року, у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав.
Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на вказане, враховуючи неподання належно повідомленим відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, суд вирішує цю справу за наявними матеріалами.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 23 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 03 жовтня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058, що не заперечується сторонами.
04 вересня 2025 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою та необхідними документами про перехід з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058, на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11 вересня 2025 року № 134250003700, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки з 04 липня 2001 року набрав чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування», згідно з яким керівні працівники і спеціалісти місцевих рад набули статусу посадових осіб органів місцевого самоврядування, тож станом на 01 травня 2016 року вона не працювала на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, та у неї відсутній стаж не менш як 20 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 (18 років 01 місяць 14 днів державної служби на 01 травня 2016 року).
Позивачка, не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, уважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулася з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11 вересня 2025 року № 134250003700, яким позивачці відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначається Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, який набрав чинності з 01 травня 2016 року.
Згідно із статтею 90 указаного Закону пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 визнано таким, що втратили чинність, зокрема Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Положення пунктів 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 закріплюють, що:
- державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 10);
- для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 12).
Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19.
Пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, стаж державної служби за період роботи (служби) до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, яке діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені.
Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283, цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з положеннями пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 1 Закону № 2493 (в редакції, чинній станом на 01 травня 2016 року) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Положення статей 2, 3 Закону України № 2493 визначають, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.
Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Класифікація посад в органах місцевого самоврядування визначена статтею 14 Закону № 2493. Так, відповідно до цієї статті до шостої категорії посад належать посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.
Відповідно до частини сьомої статті 21 Закону № 2493 пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Статтею 46 Закону № 889 визначені особливості стажу державної служби, зокрема у пункті 2 частини другої цієї статті зазначено, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі - Порядок № 229), який є чинним з 01 травня 2016 року, до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Отож, як Порядок № 283, так і чинний Порядок № 229 передбачають, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування. Після набрання чинності Законом № 889 положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону № 889 та пункту 4 Порядку № 229 час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493, зараховується до стажу державної служби. Про це зазначив Верховний Суд у постанові від 10 травня 2018 року у справі № 351/1792/17.
Звідси, стаж роботи позивачки (також після 04 липня 2001 року) на посадах в органах місцевого самоврядування підлягає зарахуванню до стажу державного службовця. Такий висновок відповідає правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2023 року у справі № 1.380.2019.003855.
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 10 вересня 1978 року позивачка у період з 19 травня 1983 року по 03 грудня 2020 року працювала на посадах секретаря сільської ради. 19 липня 1994 року позивачка прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування.
Отже, як підтверджується записами у трудовій книжці позивачки у період з 19 травня 1983 року по 03 грудня 2020 року вона працювала на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493.
Водночас суд відзначає, що до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований відповідно до положень Порядку № 283, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 500/1404/23.
З огляду на наведене правове регулювання суд доходить висновку про те, що період роботи позивачки на посадах в органах місцевого самоврядування з 19 травня 1983 року по 01 травня 2016 року (а не по 04 липня 2001 року як це випливає зі змісту спірного рішення) мав бути врахований відповідачем до стажу її державної служби.
Як вже зазначено судом вище, обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, а саме: щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Суд встановив, що на день звернення до відповідача за пенсією державного службовця (04 вересня 2025 року) позивачка досягнула пенсійного віку, встановленого частиною першою статті 37 Закону № 3723 (60 років), та має необхідний страховий стаж, що пенсійним органом не заперечується.
Стаж державної служби позивачки, враховуючи періоди її роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 19 травня 1983 року по 01 травня 2016 року, за простими математичними підрахунками суду становить більше необхідних 20 років.
За цих обставин за сукупністю умов, про які судом зазначено вище, позивачка має право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з огляду на що спірне рішення відповідача, яким позивачці відмовлено в переведенні її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправним, а тому його належить скасувати.
З метою належного захисту порушеного права позивачки суд уважає за необхідне зобов'язати відповідача перевести позивачку на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Стосовно дати, з якої позивачку належить перевести на пенсію державного службовця, суд ураховує, що відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.
Оскільки із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» позивачка звернулася 04 вересня 2025 року, то на вказаний вид пенсії вона повинна бути переведена саме з цієї дати.
Також суд відзначає, що у справі, яка розглядається, спір виник щодо права позивачки на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не визнав цього права за нею.
Тому вимога позивачки про зобов'язання пенсійного органу перевести її на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідок про складові заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця від 03 вересня 2025 року №№ 405/02-29, 404/02-29, виданих виконавчим комітетом Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, є наразі передчасною, оскільки стосується розміру пенсійної виплати, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, наділеним такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже, така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Така ж позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12 вересня 2023 року справі № 560/8328/22, від 19 грудня 2023 року у справі № 600/947/23-а.
Щодо вимоги про здійснення виплати пенсії, то суд зазначає, що переведення позивачки на відповідний вид пенсії само собою зумовить її виплату пенсійним органом, спір у цій частині між сторонами наразі відсутній, тому така вимога є передчасною та задоволенню не підлягає.
Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку, що поданий позов належить задовольнити частково, а саме:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11 вересня 2025 року № 134250003700 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести з 04 вересня 2025 року ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» на підставі поданої нею заяви від 04 вересня 2025 року.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом правил статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає з урахуванням кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.
Отже, поверненню позивачці за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 968,96 грн.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11 вересня 2025 року № 134250003700 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести з 04 вересня 2025 року ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» на підставі поданої нею заяви від 04 вересня 2025 року.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 968,96 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 16 лютого 2026 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна