м. Львів
16 лютого 2026 рокусправа № 380/23194/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби № 46012300025307 від 10.07.2025 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання, рішення № 02-01-15/26 від 25.09.2025 про визнання недійсним дозволу на імміграцію в Україну, рішення № 02-01-15/26 від 25.09.2025 про визнання недійсною посвідки на постійне проживання, прийняті стосовно громадянина США, громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_1 ;
- зобов?язати Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби здійснити обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 , виданої 04.04.2012 року УГІРФО ГУ МВСУ у Львівській області громадянину США, громадянину Держави Ізраїль ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до органів Державної міграційної служби з метою обміну посвідки на постійне проживання на документ нового зразка, проте отримав відмову.
Ухвалою судді від 04.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
19.12.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зазначає, що при зверненні із заявою про обмін посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 зазначив, що перебуває одночасно в громадянстві Держави Ізраїль та Сполучених Штатів Америки, та надав відповідні паспортні документи. Відповідно до свідоцтва про натуралізацію реєстраційний номер НОМЕР_2 громадянство США ОСОБА_1 отримав 25.06.2008.
Тобто, на момент звернення із заявою про надання дозволу на імміграцію ОСОБА_1 зазначив лише громадянство Держави Ізраїль і свідомо приховав громадянство Сполучених Штатів Америки.
У зв'язку із цим, 10.07.2025 ЗМУ ДМС на підставі підпункту 3 пункту 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання» затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 №321 прийнято рішення №46012300025307 про відмову в оформленні посвідки на постійне проживання.
Пунктом першим частини першої статті 12- 1 Закону України «Про імміграцію» визначено, що дозвіл на імміграцію визнається недійсним органом, що його надав якщо з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів, документів, що втратили чинність, або документів, які не підтверджують наявність підстав для отримання дозволу на імміграцію, передбачених статтею 4 цього Закону, або на підставі документів, які підтверджують факт перебування у шлюбі, який за рішенням суду визнано недійсним у разі його фіктивності.
Отже, скасування дозволу на імміграцію можливе за умови встановлення конкретних даних щодо вчинення або можливості вчинення саме іммігрантом протиправних дій відповідно до статті 12 Закону №2491.
24.12.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій додатково обґрунтовує підставність позовних вимог.
Звертає увагу суду на те, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивач, звертаючись із заявою про надання дозволу на імміграцію, усвідомлював те, що подає неправдиві відомості та мав намір приховати наявність в нього громадянства Сполучених Штатів Америки з метою введення УГІРФО ГУМВСУ у Львівській області в оману.
Натомість, надані позивачем докази в їх сукупності беззаперечно підтверджують, що позивач не лише не приховував від органів МВС України інформацію про наявність у нього громадянства Сполучених Штатів Америки та Держави Ізраїль, але й системно та неодноразово відкрито подавав обидва паспортні документи УГІРФО ГУМВС України у Львівській області.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 є громадянином Держави Ізраїль, що підтверджується паспортом від 29.05.2002 (а.с. 23), та громадянином Сполучених Штатів Америки, що підтверджується паспортом від 01.07.2008 (а.с. 35).
Позивачу надано дозвіл на імміграцію в Україну (а.с. 41) та посвідку на постійне проживання Серії НОМЕР_1 від 04.04.2012 (дійсна безстроково) (а.с. 42).
Позивач звернувся до відповідача із заявою про обмін посвідки на постійне проживання, у зв'язку з непридатністю до використання.
Рішенням від 10.07.2025 №46012300025307 позивачу відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання на підставі підпункту 3 пункту 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321 (а.с. 20).
Рішенням від 25.09.2025 №02-01-15/26 на підставі частини другої статті 12-1 Закону України "Про імміграцію" визнано недійсною посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 (а.с. 21).
Рішенням від 25.09.2025 №02-01-15/26 наданий позивачу дозвіл на імміграцію від 04.04.2012 визнаний недійсним на підставі пункту 4 частини першої статті 12-1 Закону України «Про імміграцію» (а.с. 22).
Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Змістом спірних правовідносин є порядок оформлення, видачі, обміну, визнання недійсною посвідки на постійне проживання та визнання недійсним дозволу на імміграцію в Україну.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 1 Закону "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 №3773-VI (далі - Закон №3773, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;
іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні;
іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом;
посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України «Про імміграцію» від 07.06.2001 №2491-III (далі - Закон №2491, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону №2491 у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;
іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.
Згідно з статтею 1 Закону №2491 (в редакції, яка була чинна на момент видачі позивачу дозволу на імміграцію) дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Пунктом 1 частини першої статті 12-1 Закону №2491 (в редакції, яка була чинна на момент прийняття відповідачем рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну) визначено, що дозвіл на імміграцію визнається недійсним органом, що його надав, якщо з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів, документів, що втратили чинність, або документів, які не підтверджують наявність підстави для отримання дозволу на імміграцію, передбаченої статтею 4 цього Закону, або на підставі документів, що підтверджують факт перебування у шлюбі, який за рішенням суду визнано недійсним у разі його фіктивності.
Згідно з частиною першою статті 13 Закону №2491 Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, разом із рішенням про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання одночасно приймає рішення про примусове повернення. Копії рішень про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання і примірник рішення про примусове повернення протягом п'яти календарних днів з дня прийняття надсилаються рекомендованим листом особі, стосовно якої вони прийняті, або вручаються їй. Відкликана або визнана недійсною посвідка підлягає вилученню центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону.
Згідно з пунктом 21 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983, в редакції, яка була чинна на момент прийняття контролюючим органом рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію), дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Питання щодо відкликання або визнання недійсним дозволу мають право порушувати ДМС, територіальні органи ДМС та територіальні підрозділи ДМС, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, функціональні підрозділи Центрального управління СБУ, органи військової контррозвідки СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо було встановлено обставини, за яких дозвіл на імміграцію підлягає відкликанню відповідно до статті 12 Закону України "Про імміграцію" або визнанню недійсним відповідно до статті 12-1 Закону України "Про імміграцію".
Відповідно до пункту 22 Порядку №1983 для прийняття рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію в разі, коли ініціатором такого відкликання або визнання дозволу недійсним є ДМС, територіальні органи ДМС або територіальні підрозділи ДМС, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для відкликання або визнання недійсним дозволу, визначених статтями 12, 12-1 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Пунктом 23 Порядку №1983 встановлено, що ДМС, територіальні органи ДМС і територіальні підрозділи ДМС у місячний строк з дня надходження подання щодо відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб. На підставі результатів аналізу зазначеної інформації приймається відповідне рішення.
Про прийняте рішення протягом п'яти календарних днів письмово повідомляється ініціатору відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію.
Копії рішень про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання і примірник рішення про примусове повернення невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше трьох робочих днів з дня їх прийняття надсилаються рекомендованим листом особі, стосовно якої вони прийняті, на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання або на останню відому ДМС, територіальному органу ДМС або територіальному підрозділу ДМС адресу або вручаються їй.
25.04.2018 Кабінетом Міністрів України було затверджено постанову №321 про затвердження Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання (далі - Порядок №321, в редакції, яка були чинна на момент прийняття відповідачем рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання).
Згідно з пунктами 1-3 Порядку №321 посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Посвідка виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які мають дозвіл на імміграцію в Україну.
Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України та які:
- досягли 16-річного віку, - на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто;
- не досягли 16-річного віку або визнані обмежено дієздатними чи недієздатними, - на підставі заяв-анкет одного з батьків (усиновлювачів), з ким проживають особи на підставі дозволу на імміграцію, опікунів, піклувальників.
Відповідно до пунктів 6-8 Порядку №321 у разі втрати або викрадення посвідки іноземцю або особі без громадянства замість втраченої або викраденої оформляється та видається нова посвідка в порядку, встановленому для її обміну.
Обмін посвідки здійснюється у разі:
1) зміни інформації, внесеної до посвідки;
2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки;
3) закінчення строку дії посвідки;
4) непридатності посвідки для подальшого використання (посвідка/фотокартка має пошкодження, що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім'я, дату та місце народження, ким видана посвідка, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження серії та номера, що не дають змогу встановити реквізити посвідки, виправлення, пошкодження, які блокують можливість зчитування, а також внесення змін до інформації безконтактного електронного носія), а також у разі відсутності частини посвідки;
5) досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія);
6) набрання законної сили рішенням суду, яким визнано протиправним та скасовано рішення ДМС про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, на підставі якого дозвіл на імміграцію вважається чинним.
За оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обмін справляється адміністративний збір у розмірах, установлених законодавством.
Згідно з пунктом 9 Порядку №321 оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обмін здійснюється територіальними органами/ територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (далі - Центр).
Відповідно до пункту 40 Порядку №321 для оформлення у зв'язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи:
1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення);
2) дійсний паспортний документ іноземця (або паспортні документи - у разі, коли іноземець має одночасно громадянство (підданство) кількох держав (множинне громадянство) або документ, що посвідчує особу без громадянства;
3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;
4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;
5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником;
6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати;
7) документ, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, з даними про реєстраційний номер облікової картки платника податків (у разі наявності);
8) витяг з реєстру територіальної громади (у разі наявності).
Замість документів, зазначених у підпунктах 2 і 3 цього пункту, особа, визнана особою без громадянства відповідно до статті 6-1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", подає копію рішення про визнання особою без громадянства, оформлену в установленому порядку.
Іноземець або особа без громадянства під час подання документів пред'являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-8 цього пункту.
До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті 3 цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4, 5, 7 і 8 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта шляхом проставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати.
Оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4, 5, 7 і 8 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертаються іноземцеві або особі без громадянства.
Іноземець або особа без громадянства можуть подати також інші документи, які підтверджують наявність підстав для отримання посвідки або підтверджують інформацію, зазначену в заяві-анкеті, зокрема, про місце проживання (документи, що підтверджують право власності на житло, договір наймання (піднаймання, оренди) тощо). Копії таких документів долучаються до заяви-анкети.
Пунктом 42 Порядку №321 визначено, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов'язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені пунктами 36-37-1 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.
Пошук у Реєстрі інформації щодо особи здійснюється за поданими персональними даними (у тому числі тими, що змінилися).
У разі коли обмін посвідки здійснюється на підставі документа, зазначеного в підпункті 4 пункту 40 цього Порядку, що підтверджує зміну персональних даних іноземця або особи без громадянства, зокрема зміну (набуття або припинення) громадянства, зміну порядку написання слів у повному імені, зміну літер у складових частинах повного імені, збільшення або зменшення кількості складових слів повного імені, зміну дати народження, за умови встановлення тотожності особи за фотозображенням проводяться додаткові перевірки актуальних і попередніх персональних даних іноземця або особи без громадянства за автоматизованими інформаційними та довідковими системами, реєстрами та базами МВС, Національної поліції, Інтерполу.
До запровадження органами реєстрації внесення до Реєстру відомостей про місце проживання особи в установленому законодавством порядку відомості про реєстрацію місця проживання, які подаються іноземцем або особою без громадянства, перевіряються за даними обліку територіального органу ДМС.
Відповідно до пункту 43 Порядку №321 рішення про оформлення, обмін посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС або уповноваженою ним особою за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні чи видачі не пізніше ніж протягом десятого робочого дня з дати прийняття документів шляхом внесення до Реєстру інформації про строк, на який оформлено посвідку, з використанням кваліфікованого електронного підпису.
Згідно з пунктами 44-45 Порядку №321 якщо втрачена або викрадена посвідка чи посвідка, що підлягає обміну, була видана територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, до якого подано заяву-анкету про оформлення, обмін посвідки, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС порівнює дані іноземця або особи без громадянства та їх фотозображення з даними, наведеними в заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, та даними відомчої інформаційної системи ДМС і сканує її із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС.
У разі коли втрачена або викрадена посвідка чи посвідка, що підлягає обміну, не містить безконтактного електронного носія і була видана іншим територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, для підтвердження видачі не пізніше наступного дня після прийняття до розгляду заяви-анкети до такого територіального органу/територіального підрозділу ДМС надсилається запит.
Перевірка за запитом проводиться протягом трьох робочих днів після його надходження. Під час перевірки відомості, зазначені в запиті, та фотозображення порівнюються з даними, наведеними в заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, та фотозображенням, що міститься в ній. У графі "Службові відмітки" заяви-анкети про оформлення посвідки проставляється відмітка про дату надходження запиту та зазначаються найменування територіального органу/територіального підрозділу ДМС, який здійснює оформлення у зв'язку із втратою або викраденням, обмін посвідки, і підстави обміну.
За результатами перевірки надається відповідь територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС, який надіслав запит, а заява-анкета про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, сканується до відомчої інформаційної системи ДМС.
У разі коли під час порівняння фотозображень не встановлено тотожність зображеної на них особи або виявлено невідповідність відомостей, зазначених у запиті, даним, наведеним у заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, про це повідомляється територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС, який надіслав запит, для вжиття додаткових заходів з ідентифікації іноземця або особи без громадянства і з'ясування обставин виникнення розбіжностей.
Відповідно до пункту 46 Порядку №321 після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС або уповноважена ним посадова особа приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.
Підпунктом 3 пункту 62 Порядку №321 визначено, що територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію.
Відповідно до пункту 63 Порядку №321 рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником.
Рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки формується засобами Реєстру та підписується шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису. У випадку відсутності технічної можливості підписання рішення шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису таке рішення підписується власноручно та сканується до заяви-анкети із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС.
Копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше трьох робочих днів з дня його прийняття надсилається іноземцеві або особі без громадянства на адресу особистої електронної пошти або рекомендованим листом (у разі відсутності електронної пошти) чи за бажанням іноземця або особи без громадянства вручається особисто.
Копія листа (із вихідним номером та датою), яким надіслано заявнику рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки (або копія рішення з відміткою про особисте отримання), сканується із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС.
У разі подання заяви-анкети через уповноваженого суб'єкта територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС надає копію прийнятого рішення уповноваженому суб'єкту для подальшого його вручення іноземцеві або особі без громадянства.
Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв'язку з якими їм було відмовлено в оформленні чи видачі посвідки, за умови дотримання строків, визначених пунктами 17 та 19 цього Порядку.
Як встановлено судом, Рішенням від 10.07.2025 №46012300025307 позивачу відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання на підставі підпункту 3 пункту 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321.
Відповідно до висновку про визнання недійсним рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Держави Ізраїль, Сполучених Штатів Америки (далі - США) ОСОБА_1 установлено, що останній перебуваючи в Україні на законних підставах, за дійсним паспортним документом громадянина Держави Ізраїль № НОМЕР_3 , звернувся до СПРФО Галицького РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області з письмовою заявою про надання дозволу на імміграцію відповідно до пункту 3 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію", як особа яка має право на набуття громадянства України за територіальним походженням. У заяві про надання дозволу на імміграцію в графі громадянство(підданство) зазначив Держава Ізраїль, на запитання: Чи перебували раніше у громадянстві України чи інших держав зазначив «НІ»…. Проте при зверненні із заявою про обмін посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 зазначив, що перебуває одночасно в громадянстві Держави Ізраїль та США, та надав відповідні паспортні документи. Відповідно свідоцтва про натуралізацію реєстраційний номер НОМЕР_2 громадянство США ОСОБА_1 отримав 25.06.2008. Тобто, на момент звернення із заявою про надання дозволу на імміграцію ОСОБА_1 зазначив лише громадянство Держави Ізраїль і свідомо приховав громадянство Сполучених Штатів Америки.
Суд зазначає, що відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 12-1 Закону №2491 підставами для визнання недійсним дозволу на імміграцію є з'ясування, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.
Верховний Суд у постанові від 22.01.2020 у справі №802/1439/17-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87079873) зазначив, що статтею 12 Закону №2491 передбачено вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну, зі змісту якого слідує, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта.
Отже, визнання недійсним дозволу на імміграцію можливе за умови встановлення конкретних даних щодо вчинення або можливості вчинення саме іммігрантом протиправних дій відповідно до статті 12-1 Закону №2491.
Судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо не зазначення місця народження у свідоцтві про народження серії НОМЕР_4 , виданого 19.10.2011 Личаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції з огляду на те, що незважаючи на такі розбіжності чи неналежність документів, було прийнято рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 3 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію».
Водночас, підставою для прийняття спірного рішення відповідачем зазначено надання позивачем свідомо неправдивих відомостей, а саме, незазначення про наявність у нього громадянства США під час подання документів для обміну посвідки на постійне проживання, з приводу чого суд зазначає таке.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 на момент звернення із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну був громадянином Сполучених Штатів Америки, що підтверджується паспортом від 01.07.2008 з терміном дії до 30.06.2018 (а.с. 39).
З наявної в матеріалах справи копії заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну від 27.10.2011 позивач повідомив про наявність у нього громадянства Держави Ізраїль (а.с. 58-59). На запитання: Чи перебували раніше у громадянстві України чи інших держав зазначив «НІ». Відповідно до вищевказаної заяви, позивач підтвердив, що зрозумів усі питання і відповів на них правдиво та усвідомлює, що надання неправдивих відомостей може служити підставою для відмови в отриманні дозволу на імміграцію.
Означені обставини свідчать про те, що позивач на момент подання заяви від 27.10.2011 одночасно був громадянином Держави Ізраїль та США, проте про наявність громадянства США не зазначив.
Таким чином, позивачем було повідомлено про себе завідомо неправдиві відомості.
Жодних доводів у спростування виявлених обставин наявності у позивача громадянства США та неповідомлення про це під час звернення до органів ДМС із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну матеріали справи не містять.
Враховуючи встановлення факту зазначення позивачем у заяві від 27.10.2011 про надання дозволу на імміграцію в Україну завідомо неправдивих відомостей в частині незазначення про наявність у позивача громадянства США станом на момент звернення із означеною заявою до міграційного органу, відповідач правомірно прийняв рішення від 10.07.2025 №46012300025307 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання та рішення від 25.09.2025 №02-01-15/26 про скасування дозволу на імміграцію.
Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 12-1 Закону №2491 у разі визнання недійсним дозволу на імміграцію визнається недійсною посвідка на постійне проживання, видана на підставі цього дозволу, у тому числі в порядку обміну.
Тому, приймаючи рішення від 25.09.2025 №02-01-15/26, яким на підставі частини другої статті 12-1 Закону України "Про імміграцію" визнано недійсною посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 , відповідач діяв у межах своїх повноважень.
З огляду на викладене, підстави для визнання протиправними та скасування спірних рішень - відсутні.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд дійшов висновку, що поведінка відповідача у спірних правовідносинах відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, тому у задоволенні позову потрібно відмовити.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову, а також ураховуючи положення ст. 139 КАС України, судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.
У зв'язку з проходженням суддею підготовки для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України у період з 09.02.2026 по 13.02.2026 включно повне рішення суду складено 16.02.2026.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 255, 262, 287 КАС України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач: Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби (79007, вул. Січових Стрільців, 11, м. Львів, Львівська область; ЄДРПОУ 45870769).
Повне рішення суду складено 16.02.2026.
Суддя Кондратюк Юлія Степанівна