справа№380/17149/25
16 лютого 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплаті підвищення пенсії ОСОБА_1 , як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.1 1.1991 №1788-ХІІ, із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок підвищення пенсії, нарахування та виплату ОСОБА_1 , згідно із пунктом "г" статті 77 Закону України "Про, пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ, із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 24 червня 2025 року;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку стажу роботи ОСОБА_1 , як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання), у відповідності до статті 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-Х1І;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 згідно статті 58 Закону №1788-ХІІ, як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час відбування покарання у засланні з 19 липня 1950 року, звільненому у 1956 (включно) році на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917- 1991 років" від 17.04.1991 №962-ХІІ.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Констатує, що є репресованою особою, яку в подальшому реабілітовано, відтак, має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України від 17.04.1991 №962-XII «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». З метою реалізації права на отримання підвищення до пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії, встановленого п. «г» ст. 77 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» позивач звернувся із заявою до відповідача. Заява була розглянута відповідачем, проте отримано відмову. Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, позивач подав цей позов до суду.
Ухвалою судді від 25.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
15.09.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. №73956) в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Відзив мотивований тим, що провівши аналіз документів, наданих до звернення, встановлено, що згідно висновку Національної комісії з реабілітації про визнання особи потерпілою від репресій встановлено, що позивач, підлягає визнанню потерпілим від репресій відповідно до п. 2 ст. 1-3 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" як дитина репресованої особи, яка у віці 18 років залишилася без материнської опіки внаслідок здійснення репресій проти матері. Рішенням Національної комісії з реабілітації визнано позивача, реабілітованим, згідно посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 09.06.2025 Розвадівською сільською радою позивач має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". Підставою відмови у проведенні перерахунку пенсії те, що відсутні відомості про факт застосування репресій до позивача. Таким чином, підстави для проведення перерахунку пенсії позивача відсутні.
Частиною 5 ст. 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народжений у м. Самбір Львівської області у місці позбавлення волі його матері - ОСОБА_2 , 1916 року народження, яку вироком Військового трибуналу військ МВС Дрогобицької області від 22.03.1951 засуджено за ст. 20-541а КК УРСР до 5 років позбавлення волі. ОСОБА_2 заарештовано 19.01.1951. Під арештом перебувала у м. Самбір Львівської (Дрогобицької) області. Позивач народився в період перебування його матері під арештом, після народження позивача його матір направлено у виправно-трудовий табір, який знаходився у Дубравлазі Зубово-Полянського району Республіки Мордовія з місця позбавлення волі, м. Самбір Львівської області.
Факт народження позивача у період перебування його матері під арештом, а згодом і заслання самого позивача, підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим відділом РАГС Самбірського міського управління юстиції Львівської області 24.03.2001, актовий запис № 33 від 03.08.1951.
Згідно довідки, виданої Прокуратурою Львівської області за № 13/6498-91 від 15.11.1991, ОСОБА_2 , 1916 року народження, арештована 19.01.1951 і виселена із села Надітичі Миколаївського району Львівської області на підставі вироку Військового трибуналу військ МВС Дрогобицької області від 22.03.1951 (довідка № 13-123-09/119 від 11.12.2009, виданої прокуратурою Республіки Мордовія Російської Федерації) у виправно-трудовий табір, який знаходився у Дубравлазі Зубово-Полянського району Республіки Мордовія. Звільнена 06.04.1955 і в подальшому на підставі ст. 3 Закону УРСР від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» - реабілітована.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком. Має статус реабілітованої особи, передбачений Законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.1991 № 962-ХІІ, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Розвадівською сільською радою Стрийського району Львівської області 09.06.2025 та рішенням Національної комісії з реабілітації від 29.04.2025.
24.06.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії та встановлення підвищення пенсії, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, на 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до п. "г" ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", однак на звернення ГУ ПФУ у Львівській області надало рішення про відмову у перерахунку пенсії від 03.07.2025 за No913170146825.
Не погодившись із діями відповідача щодо відмови у проведенні нарахування підвищення до пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії, як репресованій особі, яку в подальшому реабілітовано, та зарахуванні стажу роботи у потрійному розмірі за час перебування в засланні, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Спірні правовідносини між сторонами склалися у зв'язку із ненарахуванням підвищення до пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії на підставі п. «г» ст. 77 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми законодавства України та робить висновки по суті спору.
Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (в редакції, чинній на час реабілітації позивача) необхідно вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 вказаного Закону.
Згідно ст. 1-2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 №962-XII з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №962-XII) реабілітованими визнаються особи: 1) які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; 2) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; 3) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; 4) які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред'явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; 5) стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
Частиною 1 ст. 4 Закону №962-XII передбачено поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.
Згідно з п. 2.13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), з наступними змінами та доповненнями, призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
За змістом п. 6 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) з наступними змінами та доповненнями, до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Підпунктом 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 №654, з наступними змінами та доповненнями, установлено, що з 01 вересня 2008 року репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40 грн., а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 грн.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Статтею 28 Закону №1058-IV визначено розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року №966-XIV з наступними змінами та доповненнями, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Згідно із ч. 4 ст. 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону №1788-XII, який має вищу юридичну силу, а не п.п. 2 п. 4 Постанови №654, зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 10.10.2018 у справі №446/1549/16-а, від 27.11.2018 у справі №446/1515/16-а та від 06.02.2019 у справі №446/1848/16-а, яку суд враховує в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Аналізуючи співвідношення п.п. 2 п. 4 Постанови №654 та п. «г» ст. 77 Закону №1788-XII, суд виходить з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень згаданого Закону, як нормативно-правового акта вищої юридичної сили.
Суд встановив з матеріалів справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус реабілітованої особи, передбачений Законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.1991 № 962-ХІІ, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Розвадівською сільською радою Стрийського району Львівської області 09.06.2025 та рішенням Національної комісії з реабілітації від 29.04.2025.
Тобто, позивач є особою, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, що надає йому право на підвищення призначеної пенсії відповідно до п. «г» ст. 77 Закону №1788-XII.
Суд відзначає, що підвищення до пенсії, яке виплачується позивачу в обсягах, визначених Постановою №654, звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить Закону №1788-XII, який має вищу юридичну силу.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому п. «г» ст. 77 Закону №1788-XII, а не п.п. 2 п. 4 Постанови №654.
Суд вказує на те, що згідно довідки, виданої Прокуратурою Львівської області за № 13/6498-91 від 15.11.1991, ОСОБА_2 , 1916 року народження, арештована 19.01.1951 і виселена із села Надітичі Миколаївського району Львівської області на підставі вироку Військового трибуналу військ МВС Дрогобицької області від 22.03.1951 (довідка № 13-123-09/119 від 11.12.2009, виданої прокуратурою Республіки Мордовія Російської Федерації) у виправно-трудовий табір, який знаходився у Дубравлазі Зубово-Полянського району Республіки Мордовія. Звільнена 06.04.1955 і на підставі ст. 3 Закону УРСР від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» - реабілітована.
Матеріали справи свідчать, що протягом усього періоду заслання позивач перебував з матір'ю, а тому суд висновує про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус реабілітованої особи, передбачений Законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.1991 № 962-ХІІ, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Розвадівською сільською радою Стрийського району Львівської області 09.06.2025 та рішенням Національної комісії з реабілітації від 29.04.2025.
Водночас, суд наголошує на тому, що таке підвищення має бути встановлено позивачу із розрахунку 50 процентів мінімальної пенсії за віком, оскільки його визнано саме репресованою особою, яку у подальшому було реабілітовано, а не членом сім'ї такої особи, як вказує відповідач.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 03.07.2025 № 913170146825 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, для забезпечення ефективного поновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок підвищення пенсії, нарахування та виплату ОСОБА_1 згідно із п. "г" ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Як наслідок, обґрунтованими є і похідні вимоги про спонукання до вчинення дій.
Стосовно строку, з якого позивачу слід здійснити перерахунок пенсії, суд враховує положення ч. 4 ст. 45 Закону №1058-IV, згідно з якими перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки, зокрема: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
За таких обставин, оскільки за перерахунком пенсії позивач звернувся із заявою 24.06.2025, то перерахунок пенсії їй слід здійснити з 01.07.2025, тобто з першого числа наступного місяця.
Окрім цього, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 1 Закону № 962-XII заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов'язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення.
Згідно з ст. 6 Закону №962-XII реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.
Відповідно до ст. 58 Закону №1788-XII громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.
Отже, законодавством передбачено зарахування стажу перебування в засланні особі, яка була депортована та в подальшому реабілітована до трудового стажу, як компенсацію реабілітованій особі в потрійному розмірі.
Суд встановив, що позивача примусово переміщено з обов'язковим переселенням в спецпоселення, тобто відповідно до ст. 1 Закону №962-XII він перебував у засланні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 03.07.2025 № 913170146825 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, для забезпечення ефективного поновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 згідно з ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням часу перебування у засланні у потрійному розмірі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 цього ж Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.07.2025 № 913170146825 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) здійснити перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) згідно з статтею 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням часу перебування у засланні у потрійному розмірі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) підвищення до пенсії в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01.07.2025.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 16.02.2026.
Суддя Потабенко В.А.