16 лютого 2026 рокусправа № 640/30666/20
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Окружного адміністративного суду міста Києва 07.12.2020 звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Управління соціальної та ветеранської політики Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач, Управління соціальної та ветеранської політики), в якому просить:
- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, що полягають у відмові видати ОСОБА_1 «Посвідчення члена сім'ї загиблого»;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації видати ОСОБА_1 «Посвідчення члена сім'ї загиблого».
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірій Р.О. від 23.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
На підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX (в редакції Закону України від 16.07.2024 №3863-ІХ «Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ») проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, за результатами якого справа №640/30666/20 передана на розгляд та вирішення Львівському окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Львівського окружного адміністративного суду таку передано для розгляду судді Кравціву О.Р.
Ухвалою суду від 21.03.2025 справу №640/30666/20 прийнято до провадження та вирішено здійснити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що відповідачем протиправно відмовлено у видачі їй посвідчення члена сім'ї загиблого військовослужбовця, оскільки саме на відповідача покладено обов'язок видати таке посвідчення відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що позивач звернулася із заявою, в якій просила здійснити обмін довідки (взамін посвідчення) дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження служби на посвідчення «член сім'ї загиблого в АТО». Із змісту долучених до заяви документів встановлено, що позивач є донькою військовослужбовця ОСОБА_2 захворювання і причина смерті якого «так, пов'язана з проходженням військової служби». Згідно з витягом з наказу командира Військової частини Польова пошта НОМЕР_1 смерть ОСОБА_2 не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Також, ОСОБА_2 брав участь в антитерористичній операції в районі проведення АТО в період з 14.08.2015 по 27.07.2015. Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданої Військовою частиною польова пошта НОМЕР_1 «Причина смерті: загальне захворювання. Смерть наступила не під час виконання обов?язків військової служби, поза зоною проведення АТО». Оскільки посвідчення з написом «Посвідчення члена сім?ї загиблого (померлого) ветерана війни» видається особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто, членам сім?ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, які загинули (пропали безвісті) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов?язків військової служби (службових обов?язків), а також, внаслідок захворювання, пов?язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби, тому в Управлінні відсутні підстави для видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім?ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Також відповідач подав пояснення у справі, в яких повторно вказав на відсутність підстав для видачі позивачу посвідчення «члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни» та повторно вказав на зміні назви управління.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, пояснень, а також долучених письмових доказів,-
ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 є донькою ОСОБА_2 .
Згідно з довідкою (взамін посвідчення) дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження служби від 01.12.2015 №14/336 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби та пунктом 5 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Батько позивача, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від захворювання «Гострий геморагічний панкреатит», «Захворювання і причина смерті, так, пов'язана з проходженням військової служби», що підтверджується витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, протокол №3431 від 18.09.2015, та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 20.08.2015.
Згідно з наказом командира Військової частини Польова пошта НОМЕР_4 №221 від 09.08.2015 ОСОБА_2 виключено із списків особового складу частини у зв'язку із смертю, що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 в наслідок гострого геморагічного панкреатиту. Смерть не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до довідки №2420 від 12.08.2015 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдат ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в наслідок загального захворювання гострого геморагічного панкреатиту. Смерть наступила не під час виконання обов?язків військової служби, поза зоною проведення АТО.
Згідно з довідкою №2644 від 01.09.2015 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України ОСОБА_2 брав участь в антитерористичній операції в районі проведення АТО в Донецькій області, смт. Новгородське в період з 14.08.2015 по 27.07.2015.
Позивач звернулася до Управління соціальної та ветеранської політики із заявою, в якій просила обміняти довідку (взамін посвідчення) дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження служби на посвідчення «Член сім'ї загиблого в АТО».
Відповідач листом від 21.09.2020 повідомив позивача, що з наданих копій встановлено, що позивач є донькою військовослужбовця, «який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби». У довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) відображено: «Причина смерті - загальне захворювання. Смерть наступила не під час виконання обов?язків військової служби, поза зоною проведення АТО». Отже, для отримання посвідчення як члену сім'ї померлого військовослужбовця позивачу потрібно звернутися до військового комісаріату за своїм місцем проживання.
Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернулася за захистом порушених прав до суду.
Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з статтею 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 2 Закону №2011-XII встановлено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Згідно з приписами статті 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється, зокрема, на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей (абзац 1 частина 1).
Дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження (частина 2).
Відповідно до частини 3 статті 16 Закону №2011-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Частиною 6 статті 18 Закону №2011-XII передбачено, що вдова (вдівець) загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік) військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, які перебували на його утриманні, мають право на пільги, передбачені цим Законом.
Особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина 13 статті 14 Закону №2011-XII).
Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379 (далі - Порядок №379, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1-2 Порядку №379 передбачено, що посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками №1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий військовим комісаріатом;
дітям військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, посвідчення видаються після досягнення ними 7-річного віку; дітям, які не досягли цього віку, передбачені законодавством пільги надаються на підставі довідки, що видається одному з членів сім'ї військовослужбовця.
Міністерству оборони вказано забезпечити виготовлення бланків посвідчень у необхідній кількості та видачу їх військовими комісаріатами членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.
Таким чином, норми Закону №2011-XII та Порядку №379 визначають коло осіб, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені для членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби, а саме: батька, матір, дружину, чоловіка або дитину.
Законодавець встановлює не лише право на соціальну підтримку, але й чіткі умови, за яких це право може бути реалізоване. Зокрема, дитині посвідчення видається після досягнення нею 7-річного віку, а підставою для видачі такого посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий військовим комісаріатом.
Суд зазначає, що з позиції позивача посвідчення «Член сім'ї загиблого в АТО» видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 12.05.1994.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до пункту 1 статті 10 Закону №3551-XII чинність цього Закону поширюється, зокрема, на сім'ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також сім'ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів (абзац 8).
До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти (абзац 15).
Порядок надання статусу особи, на яку поширюється чинність цього Закону, особам, зазначеним в абзацах п'ятому - восьмому цього пункту, визначається Кабінетом Міністрів України (абзац 9).
Відповідно до пункту 2 Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 23.09.2015 (далі - Порядок №740, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно з цим Порядком надається, зокрема, сім'ям військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, і загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Згідно з пунктом 3 Порядку №740 до членів сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.
Підстави для надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», передбачені пунктом 4 Порядку №740.
Для осіб, зазначених в абзаці четвертому пункту 2 цього Порядку передбачено:
свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи;
клопотання про надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону, керівника добровольчого формування, до складу якого входила особа, яка загинула (пропала безвісти) чи померла. До клопотання додаються документи або письмові свідчення не менш як двох свідків з числа осіб, які разом з такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій, або особи з інвалідністю внаслідок війни, або учасника війни відповідно до зазначеного Закону, що підтверджують участь особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, в антитерористичній операції;
довідка керівника Антитерористичного центру при СБУ, Генерального штабу Збройних Сил про виконання добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами, МВС, Національною гвардією та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами під час перебування безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
висновок судово-медичної експертизи.
Відповідно до пункту 5 Порядку 740 для встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», членам сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, необхідно подати структурному підрозділу місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення заяву і документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку.
Пунктом 6 Порядку №740 передбачено, що рішення про встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», приймається структурними підрозділами місцевих держадміністрацій з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання у місячний строк з дати подання документів.
Відсутність документів, визначених пунктом 4 цього Порядку, та їх недостовірність є підставою для відмови в наданні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 №302
Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 12.05.1994 (далі - Положення №302, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації (пункт 2).
Згідно з пунктом 4 Положення особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого».
Дітям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до досягнення ними 16-річного віку передбачені законодавством пільги надаються на підставі довідки, що видається матері (або іншому повнолітньому члену сім'ї загиблої особи, або опікуну) за місцем реєстрації дитини. Після досягнення такими особами 16-річного віку в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, який продовжує дію посвідчення на наступний рік за умови їх належності до категорій осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
«Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина (абзац 2 пункту 7 Положення №302).
Таким чином, Закон №3551-XII, Порядок №740 та Положення №302 визначають коло осіб, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені для членів сімей військовослужбовців, загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, а саме: утриманці, батька, один з подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не мають (і не мали) своїх сімей або діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття, діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.
Законодавець встановлює не лише право на соціальну підтримку, але й чіткі умови, за яких це право може бути реалізоване. Зокрема, дитині посвідчення видається після досягнення нею 16-річного віку, а підставою для видачі такого посвідчення є, зокрема, свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи, висновок судово-медичної експертизи.
Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Із доказів у справі суд встановив, що військовослужбовець ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби, у зв'язку із чим позивачу видано довідку (взамін посвідчення) дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження служби від 01.12.2015 №14/336.
Згідно з вказаною довідкою ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби та пунктом 5 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Позивач звернулася до Управління соціальної та ветеранської політики із заявою, в якій просила обміняти довідку (взамін посвідчення) дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження служби на посвідчення «Член сім'ї загиблого в АТО».
Відповідач листом від 21.09.2020 повідомив позивача, що з наданих копій встановлено, що позивач є донькою військовослужбовця, «який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби». У довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) відображено: «Причина смерті - загальне захворювання. Смерть наступила не під час виконання обов?язків військової служби, поза зоною проведення АТО». Отже, для отримання посвідчення як члену сім'ї померлого військовослужбовця позивачу потрібно звернутися до військового комісаріату за своїм місцем проживання.
Позивач вказує, що покликання відповідача на приписи Порядку №379 є безпідставними.
Однак суд такі доводи позивача оцінює критично, оскільки як вже зазначалося ОСОБА_1 видано довідку від 01.12.2015 №14/336, відповідно до якої на позивача поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Довідка видана ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Оскільки на позивача поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому позивач має право на отримання посвідчення «Члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби».
Видача такого посвідчення згідно з Порядком №379 забезпечується Міністерством оборони та видається військовими комісаріатами членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.
Отже, з огляду на викладене відповідач правомірно відмовив позивачу у видачі посвідчення «Член сім'ї загиблого в АТО».
При цьому, відповідач роз'яснив позивачу, що оскільки її батько є військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, з метою отримання посвідчення як члену сім'ї померлого військовослужбовця позивачу слід звернутися до військового комісаріату за місцем проживання.
Водночас суд зауважує, що у справі відсутні докази, які підтверджують встановлення позивачу статусу особи, яка має право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені для членів сімей військовослужбовців, загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Крім того, у своїй заяві позивач просила відповідач лише обміняти довідку (взамін посвідчення) дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження служби на посвідчення «Член сім'ї загиблого в АТО».
Доказів звернення до відповідача із заявою про встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач до суду також не надала.
З огляду на викладені приписи законодавства та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач відмовляючи у видачі позивачу посвідчення «Член сім'ї загиблого» діяв на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством та в межах своїх повноважень. Тобто згідно з критеріями, передбаченими частиною 2 статті 2 КАС України.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, законність і обґрунтованість дій та рішень відповідача. Отже, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
За правилами статті 139 КАС України стягнення судових витрат на користь позивача, якому у задоволенні позову відмовлено повністю не передбачено.
Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судовий збір покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX (зі змінами та доповненнями) подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кравців Олег Романович